Дівчина з прекрасною усмішкою
Я була налякана, але знайшла секретну зброю для подолання страху.
Чотири місяці разом з учителькою, яка вчила мене грі на піаніно, ми готувалися до цього дня. Я брала участь у щорічному конкурсі “Музичні досягнення”, де оцінювалися різні вміння—від знання теорії до швидкості запам’ятовування музичного твору. Нарешті той день прийшов, а разом з ним і мої хвилювання.
Найстрашнішим у конкурсі було виконання музичних творів для суддів. Я знала свої твори, але під час гри руки мої трусилися.
Найжахливіша частина закінчилася. Я могла розслабитися, бо тепер мені лише треба було розповісти про композитора. Я знайшла місце, де це відбувалося, і чекала у черзі перед двома дверима. З цікавістю я дивилася на двері ліворуч. Приязна викладачка підбадьорювала студентів, коли вони схвильовані заходили й називали ім’я. Було видно, що вона хоче їх заспокоїти.
Потім я подивилася на двері справа. Там була інша вчителька гри на піаніно, старша за віком, але у неї був суворий погляд, від якого в мене похололи руки. Чим більше я спостерігала, як вона спілкується зі студентами, тим більше страху відчувала. Я могла думати лише про одне: “Сподіваюся, що потраплю до першої судді”.
Я перечитувала свою доповідь знову й знову. Коли підходила моя черга, то я сподівалася, що першим вийде конкурсант з дверей ліворуч. На моє розчарування, відкрилися двері, що були праворуч. Я не знала, що мені робити. Потім до мене прийшла думка: “Усміхайся якнайширше”.
Я увійшла рішучою ходою з широкою усмішкою на обличчі. Як кажуть, коли ти дієш, як щаслива людина, ти відчуваєш себе щасливим. Я сяяла, потискуючи руку судді. Потім прочитала свою доповідь чітко, роблячи паузи і усміхаючись до неї. У кінці доповіді я подякувала їй за приділений мені час. Вона більше не здавалася страшною. Коли я виходила з кімнати, то відчувала полегшення і радість.
Через кілька місяців я слухала, як моя вчителька зачитувала коментарі суддів. Щодо останнього коментаря вона сказала: “Ого, ти справила сильне враження на цю суддю. Вона написала: “Мішель, дівчина з прекрасною усмішкою”. Мені не потрібно було запитувати, хто це написав.
Зміна ставлення допомогла мені якнайкраще справитися із завданням. З того часу, коли мені доводиться справлятися зі складним завданням, я вирішую зробити його приємним і радісним, замість того, щоб думати, як мені не хочеться його виконувати. Я знаю, що моє ставлення впливає на все, що зі мною відбувається. Ставлячись до всього позитивно, я навчилася отримувати радість від труднощів.
Ілюстрації Дженніфер Толман