Молитви і кафедральні собори
Автор живе в штаті Юта, США.
“По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”(Іван 13:35).
Дені подивилась високо вгору, та все одно не змогла побачити шпиль прекрасного кафедрального собору. Сюди приходили люди, які належали до іншої церкви. Дені не розуміла, чому її сімʼя йшла до цієї церкви у пʼятницю, але тато сказав, що вони йдуть на, як це називається, вечірню.
“А що це?”— запитала Дені.
“Це такі збори, на яких люди співають, читають Писання і моляться разом”,—сказав тато. “Наче велика сімʼя в кінці дня”.
Дені сподобалось, як це звучить. Вона зі своєю сім’єю відвідувала Англію. Минулої неділі вони ходили в приход в місті, що називається Йорк. У початковому товаристві всі діти знали ті самі уривки з Писань і пісні, що й Дені. Вона знала, що приход, який вона відвідала, був частиною істинної Ісусової церкви, так само, як і її приход вдома.
Але цей кафедральний собор дуже відрізнявся від того, до чого вона звикла. Вона помітила невеличкий стіл, заставлений свічками. Дені спостерігала за хлопчиком, який запалював свічку.
“А навіщо ти запалюєш свічки?”— запитала його Дені.
Хлопчик посміхнувся. “Я запалюю свічку, коли молюся про щось особливе. Доки горить свічка, доти, я сподіваюсь, ця молитва буде чутна Богу”.
Вони здавалися Дені звичайними свічками. Її це трохи спантеличило, але вона хотіла бути ввічливою. Вона усміхнулася хлопчику.
Дені разом зі своєю сім’єю сіли, і невдовзі розпочалася вечірня. Вона побачила того ж хлопчика через кілька рядів від себе. Потім вона усвідомила, що не знає жодної з пісень, які співалися. Коли вони молилися, то читали молитви з маленької книжки. Усе відрізнялося від того, до чого вона звикла.
Але музика була прекрасною, хоч і незнайомою. Потім чоловік почав читати з Писань. На ньому була ряса, а не костюм і краватка, як на Деніному єпископі. Але коли він почав читати, Дені зрозуміла, що вона знає цю історію! Він читав про Ісуса, Який зцілив 10 прокажених.
“Тату,—прошепотіла Дені,—я люблю цю історію”.
Тато усміхався. “Я теж”.
Потім той чоловік у рясі промовив молитву. Він попросив Бога благословити всіх хворих і нужденних. Про те молилась і Дені! Він також попросив особливого благословення для керівників його церкви. Дені памʼятала, що її сімʼя завжди просила Небесного Батька благословити Президента Томаса С. Монсона і його радників.
Дені відчула в серці тепле почуття. Вона знала, що Небесний Батько казав їй, що Він любив усіх Своїх дітей і чув усі їхні молитви, навіть якщо вони ходили до іншої церкви і не мали повноти євангелії.
Коли вони встали, щоб піти, тато перевірив свій телефон. Видно було, що він засмутився, коли читав прислані повідомлення. “Померла сестра Монсон”,—сказав він.
“Ой, ні!” Дені швидко помолилась у своєму серці, щоб Президенту Монсону було легше.
“З тобою все гаразд?”—запитав хтось. Це був хлопчик, якого вона бачила до цього. Він почув Дені і, здавалося, занепокоївся.
“Померла сестра Монсон,—сказала Дені.— Вона була дружиною нашого пророка, Президента Монсона”.
“Мені шкода”,—співчуваючи чуйно сказав він.— Я запалю за нього свічку”.
Дені усміхнулася й подякувала йому. Вона подумала, як це чудово, що хлопчик промовить особливу молитву за Президента Монсона. Вона знала, що Небесний Батько почує молитву, яку вона промовила у своєму серці, а також і молитву хлопчика.