Бути слабкими—не гріх
Автор живе в штаті Юта, США.
Обмеження і недоліки не є гріхами і не заважають нам бути чистими та гідними мати Духа.
“Чи дійсно я гідний увійти в Божий дім? Як мені бути, якщо я не досконалий?”
“Чи справді Бог може перетворити мої слабкості на силу? Я постився і молився впродовж кількох днів, щоб позбутися цієї проблеми, але нічого, здається, не змінюється”.
“На місії я жив за євангелією більш послідовно, ніж будь-коли у своєму житті, однак ніколи не знав більше про свої недоліки. Чому, коли я був таким хорошим, я іноді відчував себе таким поганим?”
Коли ми розмірковуємо над такими запитаннями, надзвичайно важливо розуміти: у той час як гріх невідворотно відводить нас від Бога, за іронією, слабкість, може вести нас до Нього.
Фотографія iStock/Thinkstock
Різниця між гріхом і слабкістю
Зазвичай ми вважаємо гріх і слабкість чорними мітками різного розміру на тканині наших душ, провинами різного ступеня тяжкості. Але в Писаннях зазначено, що за своєю суттю гріх і слабкість є різними, вони вимагають різних ліків і можуть привести до різних результатів.
Більшість з нас знайомі з гріхом, ніж ми хочемо зізнатися, але давайте розберемося: гріх—це вибір не виконувати Божі заповіді або бунт проти Світла Христа, яке є в нас. Гріх—це вибір довіряти більше Сатані, а не Богу, і він робить нас ворогом нашому Батьку. На відміну від нас Ісус Христос був цілковито безгрішним і міг спокутувати наші гріхи. Якщо ми щиро каємося, в т.ч. змінюємо свої розум, серце і поведінку; приносимо відповідні вибачення або зізнання; відшкодовуємо збитки, де це можливо; не повторюємо цього ж гріха у майбутньому, то можемо мати доступ до Спокути Ісуса Христа, бути прощеними Богом і знову бути чистими.
Стати чистими необхідно, оскільки ніщо нечисте не може перебувати в Божій присутності. Але якби нашою єдиною метою було бути такими ж невинними, як ми були, залишаючи Божу присутність, то всім нам краще було б зручно лежати у своїх дитячих ліжечках до кінця нашого життя. Натомість ми прийшли на землю, щоб навчитися на досвіді відрізняти добро від зла, зростати в мудрості й умінні, жити за цінностями, які поділяємо, і набувати доброчесних рис,—тобто задля прогресу, якого нам не досягнути у безпечних межах колиски.
Людська слабкість відіграє важливу роль у досягненні цих необхідних цілей земного існування. Коли Мороній переживав через те, що його слабкість у Писанні може дати привід іновірцям висміювати священне, Господь запевнив його такими словами:
“І якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. Я даю людям слабкість, щоб вони були покірними; і достатньо Моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то Я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них” (Етер 12:27; див. також 1 Коринтянам 15:42–44; 2 Коринтянам 12:7–10; 2 Нефій 3:21; і Кн. Якова 4:7).
Глибоким є підтекст цього знайомого уривка з Писань, і він пропонує нам розрізняти між собою гріх (до якого підштовхує Сатана) і слабкість (описана тут як стан, “даний” нам Богом).
Ми могли б визначити слабкість як певне обмеження в нашій мудрості, силі і святості, яке стається через нашу людську природу. Як смертні, ми були народжені безпомічними й залежними, з різними фізичними вадами та схильностями. Ми зростали й були оточені іншими такими ж слабкими смертними, і їхнє навчання, приклад та ставлення до нас є недосконалими і часом небезпечними. У своєму смертному, слабкому стані ми зазнаємо фізичних та емоційних недуг, голоду і виснаження. Ми відчуваємо людські емоції, наприклад, гнів, печаль і страх. У нас не вистачає мудрості, вміння, витривалості й сили. І перед нами виникають найрізноманітніші спокуси.
Ісус Христос, хоч був і безгрішним, але як і всі ми, люди, перебував у стані слабкості (див. 2 Коринтянам 13:4). Він був народжений у фізичному тілі як безпорадне маля і зростав під наглядом недосконалих опікунів. Він мав навчитися ходити, розмовляти, працювати і ладити з іншими людьми. Він бував голодним і стомленим, відчував людські емоції і міг хворіти, страждати, у Нього могла виступити з тіла кров і Він міг померти. Він був “випробуван[ий] в усьому, подібно до нас, окрім гріха”, Сам піддавши Себе випробуванням смертного життя, щоб Він міг “співчувати слабостям нашим” і допомагати нам в наших слабкостях або недугах (Євреям 4:15; див. також Алма 7:11–12).
Ми просто не можемо покаятися в тому, що ми слабкі,—бо сама по собі слабкість не робить нас нечистими. Ми не можемо зростати духовно доти, доки не відкинемо гріх, але ми не зростаємо духовно й до тих пір, поки не приймемо наш стан людської слабкості, ставлячись до нього зі смиренням і вірою та навчаючись завдяки своїй слабкості довіряти Богу. Коли Мороній терзався через свою слабкість у здатності писати, Господь не казав, що йому слід покаятися. Натомість Господь навчав його бути смиренним і мати віру в Христа. Якщо ми лагідні і вірні, Бог дає благодать—не прощення—як ліки від слабкості. У Біблійному словнику благодать визначається як сила від Бога, що дає нам можливість зробити те, що самі ми зробити не можемо (див. Bible Dictionary, “Grace”)—тобто відповідні божественні ліки, якими Він може “вчин[ити] так, щоб слабке стало сильним”.
Виявлення покірності і віри
Від самого нашого приєднання до Церкви нас навчали основним елементам покаяння, але як саме ми розвиваємо в собі покірність і віру? Поміркуйте над наступним:
-
Роздумуйте і моліться. Оскільки ми слабкі, то можемо й не розпізнати, чи маємо справу з гріхом (заклик до негайної і всеосяжної зміни розуму, серця й поведінки) чи зі слабкістю (заклик до покірності, постійних зусиль, навчання і вдосконалення). Те, як ми дивимося на це, може залежати від нашого виховання й зрілості. В одній поведінці навіть можуть виявлятися і гріх, і слабкість. Про гріх скажемо так: він справді є слабкістю, яка веде до виправдання, а не покаяння. Про слабкість скажемо так: вона є гріхом, який викликає сором, ганьбу, відчай і зневагу Божих обіцянь. Роздуми і молитва допомагають нам усвідомити відмінності між ними.
-
Розставляйте пріоритети. Оскільки ми слабкі, то не можемо зробити всі потрібні зміни відразу. Якщо ми смиренно й віддано протистоїмо своїй людській слабкості, роблячи кілька підходів за раз, то нам поступово вдасться зменшити свою неосвіченість, набути хороших звичок у поведінці, зміцнити своє фізичне й емоційне здоровʼя та витривалість, збільшити свою довіру до Господа. Бог може допомогти нам дізнатися, з чого почати.
-
Плануйте. Оскільки ми слабкі, то щоб стати сильнішими, нам необхідно мати щось більше, ніж просто праведне бажання і сильну самодисципліну. Нам також потрібно планувати, вчитися на помилках, розробляти більш ефективні стратегії, переглядати свої плани і пробувати знову. Нам потрібна допомога з Писань, відповідних книг та інших людей. Ми починаємо з малого, радіємо поліпшенню і робимо ризиковані кроки (навіть якщо це змушує нас відчувати себе вразливими й слабкими). Нам потрібна підтримка, щоб робити правильний вибір, навіть тоді, коли ми втомлені і в нас опускаються руки, а також нам потрібні плани, як повернутися назад на свій шлях, коли ми з нього сходимо.
-
Будьте терпеливими. Оскільки ми слабкі, зміни можуть зайняти якийсь час. Ми не відмовляємося від своєї слабкості, так як ми відмовляємося від гріха. Смиренні учні з готовністю роблять те, що вимагається, вчаться стійкості, продовжують спроби і не здаються. Смиренність допомагає нам мати терпіння до себе й інших, хто також є слабким. Терпіння є виявом нашої віри в Господа, вдячності за Його впевненість в нас, а також довіри до Його обіцянь.
Навіть якщо ми щиро каємося в наших гріхах, отримуємо прощення і знову стаємо чистими, ми залишаємося слабкими. Ми й далі залишаємося підвладні хворобам, емоціям, незнанню, схильностям, виснаженню та спокусі. Але обмеження і недоліки не є гріхами і не заважають нам бути чистими та гідними мати Духа.
Від слабкості до сили
Фотографія iStock/Thinkstock
У той час як Сатана завзято старається використати нашу слабкість, щоб звабити нас на гріх, Бог може використати людську слабкість, щоб навчати, зміцнювати і благословляти нас. Однак Бог, чого б ми там не очікували або на що б ми так на сподівалися, не завжди робить так, щоб “слабке стало сильним” для нас, зменшуючи для цього нашу слабкість. Коли апостол Павло неодноразово молився, щоб Бог забрав з його “тіла колючку”, яку Сатана використовував, щоб завдавати йому ударів, Бог Павлу відповів так: “Досить тобі Моєї благодаті,—бо сила Моя здійснюється в немочі” (2 Коринтянам 12:7, 9).
Існує багато способів, в які Господь робить, “щоб слабке стало сильним”. І хоч Він може усунути слабкість завдяки вражаючому лікуванню, на яке ми сподіваємося, я з власного досвіду знаю, що це трапляється рідко. Наприклад, я не бачу ніяких доказів того, що після широко відомого вірша в Етер 12 Бог усунув слабкість Моронія в здатності писати. Бог також може зробити слабке сильним, допомагаючи нам працювати над нашими слабкостями, набувати належного почуття гумору стосовно них або належного бачення слабкостей і з часом, поступово, їх позбутися. Крім того, сильні й слабкі сторони часто повʼязані (наприклад, сильна сторона—бути наполегливими і слабка сторона—бути впертими); ми можемо навчитися цінувати сильну сторону і стримувати слабку, яка є з нею.
Існує ще й інший, більш могутній, спосіб, в який Бог робить слабке сильним для нас. Господь каже Моронію в Етер 12:37: “І тому, що ти бачив свою слабкість, тебе буде зроблено настільки сильним, що будеш ти сидіти на місці, яке Я приготував в оселях Мого Батька”.
Тут Бог пропонує змінити не слабкість Моронія, а змінитися Моронію. Борючись зі своєю людською слабкістю, Мороній—і ми—можемо навчитися милосердю, співчуттю, лагідності, терпінню, сміливості, довготерпінню, мудрості, витривалості, прощенню, відновленню сил, вдячності, творчості і ще безлічі інших чеснот, які роблять нас більш схожими на нашого Небесного Батька. Заради шліфування саме цих якостей ми прийшли на землю—цих якостей, подібних до Христових, завдяки яким ми підготуємося до осель, що чекають на нас у височині.
Ніде Божа любов, мудрість і викупна сила не виявлялися очевидніше, ніж в Його здатності перетворити нашу боротьбу з людською слабкістю на благочестиві чесноти і достоїнства, які роблять нас більш схожими на Нього.