Як подолати духовну нечутливість

Тадео Мурільйо

Ми перебуваємо в духовній небезпеці, коли перестаємо відчувати Духа, але за допомогою Христа ми можемо подолати ту духовну нечутливість.

Проказа---це інфекційна хвороба, про яку ми читаємо в Біблії. Вона спричиняється бактеріями, що викликають на шкірі появу жахливих виразок і ран. Але головним симптомом цього захворювання є тяжке ураження нервової системи, внаслідок чого людина втрачає відчуття і не відчуває дотику, тепла, болю тощо. Заражені люди в буквальному розумінні стають нечутливими.

Хоча проказа не є настільки ж небезпечною чи поширеною, як це було в давні часи, проте люди в наш час також втрачають здатність відчувати---однак нам загрожує не стільки хвороба тіла, скільки ризик стати духовно нечутливими.

Старійшина Ніл А. Максвелл (1926--2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював, що цей стан бездушності може наставати внаслідок нехтування спонуканнями Святого Духа і недотримання Божих заповідей. Він навчав:

“Наша здатність відчувати всіляко скеровує нашу поведінку і, коли ми бездіяльні в той час, як наші почуття спонукають нас чинити добро, ми притупляємо цю здатність відчувати. Саме завдяки вражаючій чутливості Ісуса до потреб людей навколо Нього Він міг реагувати на ці потреби відповідними вчинками.

На іншому кінці духовного спектра знаходяться люди, подібні до заблукалих братів Нефія; Нефій звернув їхню увагу на те, що вони стають все менш чутливими до духовного: “[Бог] розмовляв з вами тихим, лагідним голосом, але ви були поза почуттям, так що не сприймали Його слова” [1 Нефій 17:45]”¹.

Існує велика загроза того, що ми перестанемо відчувати Духа або навіть не будемо певні, як саме Дух промовляє до нас. Кожного дня світ легко може нас відволікати або бентежити, викликаючи нечутливість до того тихого і лагідного, однак потужного голосу, який завжди готовий скеровувати нас щодня (див. 1 Царів 19:11--12).

Але навіть якщо ми іноді відчуваємо, що, ймовірно, захворіли на “духовну проказу”, зцілення можливе.

Ми повинні завжди пам’ятати, що Ісус Христос був Тим, хто зцілював людей від прокази під час Свого священнослужіння. І Він є Тим, хто може зцілити нас від духовної нечутливості в наш час і допомогти нам знову відчувати Духа. Ось кілька ідей, які можуть стати у пригоді:

Розпізнавання Духа

Головним у такому відновленні відчуття є здатність чути й розпізнавати шепіт Святого Духа. Як навчав Мороній, “силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все” (Мороній 10:5). Ми можемо позбутися нечутливості, прагнути отримання особистого одкровення і самостійно осягнути правду про все.

На шляху повернення чутливості до Духа ставте собі такі запитання, щоб зрозуміти наскільки ви сприйнятливі до одкровення:

Коли я востаннє отримував/ла особисте одкровення?
Коли я востаннє просив/ла про отримання особистого одкровення?
Коли я востаннє просив/ла Небесного Батька допомогти мені розпізнати особисте одкровення у своєму житті?

Зрештою, чи справді ви прагнете отримати одкровення від Бога? Важко відчувати радісні плоди Духа, коли здається, що небеса закриті (див. Галатам 5:22--23). Але без проактивного прагнення отримувати одкровення у своєму повсякденному житті буде неможливо відкрити небеса і запросити Дух повернутися у ваше життя.

Неправильне розуміння одкровення

Однак є ситуації, коли духовний досвід і особисте одкровення можуть спантеличувати.

Коли ми кажемо про особисте одкровення, то часто уявляємо видіння, відвідування ангелів або вражаючі голоси. Втім, якщо з нами не відбувається усього цього, то нам може здатися, що втрачено надію отримати скерування від Духа. Нам може здаватися, що з нами щось не так, а це може призвести до того, що ми зовсім перестанемо прагнути Духа.

Проте необхідно усвідомити, що коли йдеться про відчуття Духа, не маються на увазі ті особливі моменти, які є винятковими, і Господь промовляє до нас не лише тоді, коли йдеться про важливі рішення у нашому житті. Ще одна пастка, в яку ми потрапляємо, полягає в тому, що часто ми звертаємося до Господа по допомогу лише під час прийняття важливих рішень, таких, як тих, що стосуються навчання, кар’єри, шлюбу і сім’ї, водночас нехтуючи можливістю звертатися до Нього у кожній думці (див. Учення і Завіти 6:36). Однак Небесний Батько часто промовляє до нас. Він звертається до нас у той спосіб, у який кожен з нас, індивідуально, найкраще розпізнає Його послання. Він може направляти нас щодня, навіть у якихось дрібницях нашого життя.

Підготовка до отримання одкровення

Аби почути небеса, нам спочатку необхідно відкрити свої вуха для сприйняття небесних послань. Ось як ми можемо відкрити свої вуха і підготуватися до того, щоб почути Господа:

Вірте. У наших зусиллях з подолання духовної прокази нам, можливо, необхідно змінити своє ставлення і по-справжньому повірити в Небесного Батька, а також мати віру в те що Він буде давати і вже дає нам одкровення. Нам дійсно слід сподіватися, що Він це робитиме. Ми можемо навіть просити Його допомогти нам зрозуміти, як Він промовляє до нас. Нам слід сподіватися, що ми будемо часто отримувати духовний досвід, якщо намагаємося йти за Спасителем і дотримуватися Його заповідей.

Докладайте зусиль щодня. Ми можемо також стати більш чутливими до Духа, якщо молимося щиро, вивчаємо Писання, приймаємо причастя, ходимо до храму, беремо участь у сімейно-історичній роботі, слухаємо духовну музику, виконуємо служіння або займаємося будь-якими іншими справами, що, як ми відчуваємо, наближають нас до Бога. Чим ближче ми до Нього, тим більше відкриваємо своє серце для зцілення від духовної прокази і тим сильніше знову відчуваємо Святого Духа.

Виявляйте послух. Щоб повернути Дух у своє життя, слід пам’ятати про ще один аспект---необхідно мати бажання виконувати те, що каже вам Дух. Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, навчав:

“Коли ви покажете свою готовність слухатися, Дух посилатиме вам більше думок стосовно того, що ви маєте зробити за волею Бога.

Якщо ви дослухатиметеся до них, натхнення від Духа приходитимуть частіше, поки Дух не стане вашим постійним напарником. Ваша сила вибирати правильно зростатиме”².

Іноді важко виявляти готовність діяти за волею Господа, а не за своєю власною, але якщо ми так чинимо, Він завжди буде благословляти нас збільшенням духовного потенціалу. Навіть вияв послуху в тому, що не вимагає значних зусиль---рішення сплачувати десятину, дотримуватися Суботнього дня у святості або діяти за спонуканням послужити іншій людині---може допомагати нам сильніше відчувати Духа у своєму житті.

Відчуття Духа—це дар

Нам слід також пам’ятати обіцяння, яке міститься в наших завітах з Господом, укладених під час хрищення. Тим з нас, хто отримав дар Святого Духа, обіцяно, що ми можемо мати з собою Духа кожного дня, якщо будемо намагатися дотримуватися своїх завітів (див. Учення і Завіти 20:77, 79).

Небесний Батько дав нам дар Святого Духа і хоче, щоб ми насолоджувалися тим даром у його повноті. Постійна присутність Святого Духа дає нам можливість упевнено приймати рішення, відчувати втішення у випробуваннях, зростати духовно, відчувати мир і радість та знати, як служити іншим. Це дійсно дар.

Зцілення від духовної нечутливості залежить від нашої віри та готовності продовжувати докладати зусиль, навіть коли ми нічого не відчуваємо. Намагаючись запрошувати Духа у своє життя, ми будемо потроху отримувати враження, коли дослухаємося й слухаємося. Якщо у своєму житті ми перебуваємо в гармонії з Богом, це допоможе нам розвинути чутливість до Духа й поступово цілковито зцілить нас від нечутливості. А якщо ми звертаємося до Спасителя, навіть коли нічого не відчуваємо, Він допоможе нам відчути, що Він поряд (див. Учення і Завіти 88:63).