Служити тим, хто у в’язниці

Марісса Віддісон

Співробітник редакції церковних журналів

Навіть якщо людина скоїла злочин, цим не применшується цінність її душі.

Зображення

man in prison

Фотографія ґратів зроблена Пеггі Марі Флорес; фотографія подружньої пари, яка ПРОГУЛЮЄТЬСЯ, зроблена Ненсі Енн Кіркпатрік; інші фотографії від Getty Images

Наразі понад 10 мільйонів людей по всьому світу перебуває в ув’язненні¹. Ісус Христос, Який любить кожну людину і розуміє всі труднощі, просить нас служити всім дітям Небесного Батька—у тому числі й тим, хто у в’язниці. “Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: “Господи, коли то Тебе ми … бачили … у в’язниці—і до Тебе прийшли?”

Цар відповість і промовить до них: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили” (Матвій 25:37--40).

Як ми можемо робити те, про що просить Спаситель, і безпечно служити тим, хто у в’язниці? У цій статті містяться основні принципи, з яких можна почати. З молитвою обговоріть з місцевими провідниками Церкви, що буде доречно і мудро робити у вашій місцевості.

Усі є дітьми Бога

Хоча системи правосуддя відрізняються, труднощі перебування в ув’язненні є спільними в будь-якій країні та культурі. Даг Річенс скеровує роботу з підтримки членів Церкви, які знаходяться у в’язницях. Він також співпрацює з іншими конфесіями та громадськими групами, аби допомагати людям, які потрапили до в’язниці, незалежно від їхнього походження або релігійних поглядів.

“Поширеним стереотипним ставленням до ув’язнених є таке—вони всі неблагонадійні, жорстокі й небезпечні,—каже брат Річенс.— Втім я зрозумів, що переважна більшість з них не є такими. Більшість в’язнів розкаюються в тому, що вчинили. Вони намагаються залишити в минулому всі свої погані вчинки і жити доброчесним життям”.

У деяких країнах приблизно половина всіх мешканців має близьких родичів, які перебували в ув’язненні². Ці ув’язнені брати, сестри, батьки й діти—на додачу до будь-яких з цих ролей, що описують їхні земні родинні стосунки,—є дітьми Бога.

Земний і вічний суд

Хоча в житті нам доводиться робити судження, Небесний Батько та Ісус Христос—єдині, Хто може досконало судити будь-кого з огляду на ситуацію, вчинки і бажання людини (див. 1 Самуїлова 16:7). Цей досконалий суд безсумнівно візьме до уваги обставини, у яких людина народилася і через які ув’язнення може стати більш імовірним, наприклад: сімейна драма, бідність з покоління в покоління, середовище, в якому є загальноприйнятним вживання наркотиків тощо. Багато інших факторів можуть впливати на здатність людини приймати правильні рішення, зокрема щодо свого здоров’я і благополуччя³. Хоча для суспільства важливо, щоб виконувалися закони, без яких громади не можуть почуватися в безпеці, ми можемо це робити зі співчуттям і з огляду на вічну перспективу, усвідомлюючи, що є багато того, чого ми не розуміємо.

“Подумайте, що ви відчували б, якби до кінця вашого життя про вас судили на основі найгіршого вчинку, який ви зробили,—каже Таня Шаффер, член Церкви, яка працювала юристом до того, як заснувала групу захисту ув’язнених.— Лише Бог простить тим, кого простить, але Він наказує нам прощати кожного” (див. Maтвій 18:21--22).

Принцип досконалості Божого суду також може стати джерелом втішення для жертв злочину. Іноді кривдники ніколи не зазнають покарання на землі. Жертви можуть страждати ще довго після того, як закінчиться термін ув’язнення кривдника. Багато людей, які відчули на собі тягар ув’язнення, були і жертвою, і кривдником у різні часи. Це нагадує нам про те, що життя є складним переплетінням стосунків і рішень, які впливають на інших людей. Нас може втішати віра в те, що Небесний Батько та Ісус Христос розуміють усе. Їхній суд буде досконалим. Зцілення, яке Вони пропонують як невинним, так і тим, хто кається, буде повним (див. Об’явлення 21:4).

Сповнений любові приклад провідників

Старійшина Герріт У. Гонг, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповідає про збори, на яких усі навколо нього були одягнуті в біле. Там співали й молилися, і сильно відчувалася Божа любов⁴. Всупереч тому, про що багато з нас могли подумати, то не були храмові збори. Ті збори відбулися під час відвідування ним в’язниці, де білі комбінезони є звичною уніформою.

“Провідники Церкви турбуються про всіх, хто відчув на собі вплив злочину та ув’язнення,—свідчить брат Річенс, розповідаючи про те, як один з провідників дарує свій власний примірник церковного журналу людині, яку він відвідує кожного місяця.— Провідники часто відвідують ув’язнених, підтримують їхні сім’ї і з добротою дбають про жертв злочинів”.

Організація служіння у місцях позбавлення волі є відповідальністю президентів колів, які співпрацюють з провідниками приходів, щоб задовольняти потреби людей у їхній місцевості. Що роблять провідники колу, аби служити ув’язненим членам Церкви і ділитися з ними надихаючими посланнями? У деяких місцях можуть покликати членів Церкви, щоб відвідувати і навчати ув’язнених. Брат Річенс каже, що часто члени Церкви, яких покликають надавати підтримку, спочатку хвилюються, але потім усвідомлюють значущість свого покликання і вже не хочуть, щоб їх коли-небудь звільняли від нього.

“Це і є чиста побожність”,—каже він (див. Якова 1:27).

І хоча нам не слід вважати, що ми зобов’язані відвідувати незнайомих нам людей, які перебувають у в’язниці, є й інші способи безпечно їм послужити. Ось кілька з них:

Згадуйте під час своїх молитов ув’язнених, особливо тих, яких ви знаєте по імені. Молитва—це велика сила!
Зверніться до місцевих в’язниць або СІЗО (слідчих ізоляторів), щоб дізнатися, чи є там потреба в тому, щоб їм пожертвували якісь речі. Читання, рукоділля, наприклад, в’язання, художня творчість і сімейно-історичні дослідження дозволяються у багатьох таких установах.
Якщо ви знайомі з кимось, кого було ув’язнено, то можете писати цій людині надихаючі листи. Під час спілкування приймайте мудрі рішення, які не загрожуватимуть вашій безпеці. Дослухайтеся до спонукань Духа і дотримуйтеся розумних меж.
Ставтеся до членів сім’ї тих, кого було ув’язнено,—особливо до дітей—з любов’ю, повагою і добротою. Пам’ятайте, що зазвичай члени сім’ї також є невинними жертвами. Святий Дух може допомагати нам зрозуміти, як найкраще служити всім членам сім’ї.

Зображення

letter in an envelope

Святий Дух не знає меж

Ув’язнення може бути неймовірно складним періодом у житті людини. Але Святий Дух не можна обмежити стінами, ґратами або кайданами. Молитва, вивчення Писань і смирення однаково швидко можуть запрошувати Його заспокійливу присутність як у тюремній камері, так і поза нею. Завдяки цьому в’язниця може стати місцем чудес.

Портія Лаудер, член Церкви, яка вела блог під час ув’язнення, описувала цей період як важку подорож, сповнену віри і самопізнання. “Я долала досить важкі випробування у житті, але відчуваю, що зцілилася завдяки невимовній любові—писала вона із в’язниці.— Якими б зараз не були ваші труднощі, де б ви не знаходилися на своєму шляху, будь ласка, не здавайтеся!”

Гарфф Кеннон, який служив президентом філії у в’язниці, розповідав, як Дух спонукав його з добротою поговорити із засмученим в’язнем, життя якого було дуже важким. “Слова, які ви мені щойно сказали, були найдобрішими з усіх почутих мною за все життя,—промовив той чоловік.— Я не пригадую, щоб хтось звертався до мене з добротою і турботою. Дякую”. Їхня зустріч закінчилася молитвою, яку цей чоловік почув вперше за багато років.

“Так, Святий Дух безсумнівно перебуває у виправних установах,—свідчить брат Кеннон.— Там знаходяться Божі діти, і Він хоче, щоб вони повернулися”.

Бог дає могутні обіцяння всім, хто приймає рішення іти за Ним, незалежно від того, дізнаємося ми про Нього на Недільній школі чи у в’язниці. Як сказано в Єзекіїль 36:26: “І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро”.

Повернення до суспільства є надзвичайно складним

Навіть якщо людина скоїла злочин, цим не применшується цінність її душі (див. Учення і Завіти 18:10). Коли хтось бажає змінитися на краще, чи даємо ми їм можливість зростати й відчути прощення?

“Божі благодать і співчуття є величезними,—каже брат Річенс.— Іноді ув’язнені люди відчувають, що Господь простив їх, задовго до того як їх простить уряд, суспільство або навіть деякі члени Церкви”.

Повернення в суспільство після ув’язнення відбувається важко. Тим, хто відбув ув’язнення, часто важко знайти роботу або житло. Ми можемо допомогти їм почуватися безпечно в хороших місцях і займатися хорошими хоббі. Можливо, найважливіше з того, що ми можемо робити, це бути другом—позитивно впливати і зміцнювати. Коли Джозеф Сміт казав про реформу в’язниць, балотуючись у президенти Сполучених Штатів, він навчав, що “суворістю та ізоляцією ніколи не вдасться змінити погані схильності людей так, як це можна зробити переконуванням і дружбою”⁵.

Співчуття приносить зміни

Юда заохочував святих: “Будьте милостиві” (Юди 1:22). Його слова є відлунням прохання Спасителя пам’ятати про тих, хто у в’язниці. Як ми можемо відгукнутися на ці заклики? Докладімо ж зусиль, щоб підтримувати тих, хто перебуває в ув’язненні—та їхні сім’ї,—виявляючи Божу доброту. Наше співчуття може спонукати людей змінюватися на краще.

Фотографія пряжі зроблена Аурелією Джоунс