“Про що слід пам’ятати: Завіт”, За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей. Старий Завіт. 2022 (2021)
“Про що слід пам’ятати: Завіт”, За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей. 2022
Про що слід пам’ятати
Завіт
По всьому Старому Завіту вам часто зустрічатиметься слово завіт. Сьогодні ми, зазвичай, вважаємо завітами священні обіцяння між нами і Богом, але у давньому світі завіти також були важливою складовою людських взаємин. Заради безпеки і виживання людям треба було довіряти одне одному, і завіти давали можливість закріпити ту довіру.
Тому коли Бог говорив з Ноєм, Авраамом або Мойсеєм про завіти, Він запрошував їх увійти з Ним у стосунки довіри. Один із найбільш відомих прикладів завіту в Старому Завіті є завіт, який Бог уклав з Авраамом і Саррою, а потім поновив з їхніми нащадками, Ісаком та Яковом (якого також звали Ізраїль). Ми часто називаємо це Авраамів завіт, хоча у Старому Завіті це було відомо просто як “завіт”. Ви побачите, що Старий Завіт це, в основному, історія людей, які бачили себе спадкоємцями цього завіту—завітним народом.
Авраамів завіт важливий і сьогодні, особливо для святих останніх днів. Чому? Оскільки ми також завітний народ, незалежно від того, чи є ми прямими нащадками Авраама, Ісака та Якова (див. Галатам 3:27–29). З цієї причини важливо розуміти, що таке Авраамів завіт і як він стосується нас сьогодні.
Що таке Авраамів завіт?
Авраам хотів “бути кращим послідовником праведності” (Aвраам 1:2), тому Бог запросив його увійти у завітні стосунки. Авраам був не першою людиною, яка мала таке бажання, і він був не першою людиною, яка уклала завіт. Він прагнув отримати “благословення батьків” (див. Aвраам 1:2)—благословення, які були запропоновані в рамках завіту Адаму та Єві і пізніше тим, хто старанно прагнув отримати ці благословення.
Завіт Бога з Авраамом обіцяв чудові благословення: землю у спадок, велике потомство, доступ до обрядів священства та ім’я, яке будуть шанувати багато наступних поколінь. Але суттю завіту були не лише благословення, які мали отримати Авраам та його сім’я, але також те, яким благословенням вони стануть для решти дітей Бога. “Будеш ти благословенням,—сказав Бог,—і благословляться в тобі всі племена землі” (див. Буття 12:2–3).
Чи давав цей завіт Аврааму, Саррі та їхнім нащадкам привілейований статус серед дітей Бога? Лише у тому сенсі, що то був привілей благословляти інших. Сім’я Авраама мала “нес[ти] це священнослужіння і священство до всіх народів”, ділячись “благословеннями євангелії, які є благословеннями спасіння, саме життя вічного” (Aвраам 2:9, 11).
Цей завіт був тим благословенням, якого так прагнув Авраам. Отримавши його, Авраам сказав у своєму серці: “Tвій слуга старанно шукав Тебе; тепер я знайшов тебе” (Aвраам 2:12).
То було тисячі років тому, але цей завіт було відновлено у наші дні (див. 1 Нефій 22:8–12). І зараз він здійснюється в житті дітей Бога. Дійсно, виконання завіту нарощує свою силу в останні дні, по мірі просування роботи Бога, благословляючи сім’ї по всьому світу. І якщо будь-яка людина, подібно до Авраама, бажає стати кращим послідовником праведності,—вона і будь-хто, хто щиро шукає Господа, може здійснити це.
Яке значення має для мене Авраамів завіт?
Ви—дитя завіту. Під час хрищення ви уклали завіт з Богом. Ви поновлюєте той завіт щоразу, коли приймаєте причастя. І ви укладаєте священні завіти у храмі. Разом ці завіти роблять вас учасником Авраамового завіту, повнота якого міститься у храмових обрядах. Як навчав Президент Рассел М. Нельсон: “Зрештою, у святому храмі ми можемо стати співспадкоємцями благословень вічної сім’ї, як колись було обіцяно Аврааму, Ісаку, Якову та їхнім нащадкам”1.
Завдяки цим завітам і обрядам ми стаємо народом Божим (див. Вихід 6:7; Повторення Закону 7:6; 26:18; Єзекіїль 11:20). Ми починаємо відрізнятися від світу навколо нас. Наші завіти дають нам можливість бути вірними, відданими учнями Ісуса Христа. “Наші завіти,—пояснив Президент Нельсон,—зв’язують нас з Ним і дають нам божественну силу”2. І коли Бог благословляє Свій народ Своєю силою, це через запрошення й очікування, що вони благословлять інших—що вони є “благословенням” для “всі[х] род[ів] землі” (Aвраам 2:9, 11).
Це дорогоцінне розуміння дано нам завдяки відновленню Авраамового завіту через пророка Джозефа Сміта. Тому коли ви читаєте про завіти у Старому Завіті, не думайте лише про стосунки Бога з Авраамом, Ісаком та Яковом. Думайте також про Його стосунки з вами. Коли ви читаєте про обіцяння численного потомства (див. Буття 28:14), не думайте лише про мільйони тих, хто сьогодні називає Авраама своїм батьком. Думайте також про те, що Бог пообіцяв вам вічні сім’ї та вічне зростання (див. Учення і Завіти 131:1–4; 132:20–24). Коли ви читаєте про обіцяну землю для успадкування, не думайте лише про землю, обіцяну Аврааму. Думайте також про целестіальну долю самої землі—спадку, обіцяного “лагідним”, які “вповають на Господа” (див. Maтвій 5:5; Псалми 36:9, 11; див. також Учення і Завіти 88:17–20). І коли ви читаєте про обіцяння, що завітний народ Бога благословить “всі [сім’ї] землі” (Aвраам 2:11), не думайте лише про служіння Авраама або пророків, які були його нащадками. Думайте також про те, що ви можете зробити як завітний послідовник Ісуса Христа, аби бути благословенням сім’ям навколо вас.