3.

Принципи священства

3.0

Вступ

Священство — це влада і сила Бога. Через священство Небесний Батько виконує Свою роботу — “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Бог дарує повноваження і владу Своїм синам і дочкам на землі, щоб допомогти виконати цю роботу (див. розділ 1).

3.2

Благословення священства

Завдяки завітам та обрядам священства Бог робить доступними для всіх Своїх дітей великі благословення. Серед цих благословень є:

• Хрищення в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів і членство в ній.

• Дар Святого Духа.

• Прийняття причастя.

• Повноваження і влада, які надаються, щоб служити у церковних покликаннях та призначеннях.

• Отримання патріарших благословень та інших благословень священства, зокрема, для зцілення, втішення і скерування.

• Обдарування Божою силою в храмі.

• Запечатування до членів своєї сімʼї на вічність.

• Обіцяння вічного життя.

3.3

Мелхиседекове священство і Ааронове священство

У Церкві є два священства: Мелхиседекове священство і Ааронове священство (див. Учення і Завіти 107:1).

3.3.1

Мелхиседекове священство

Мелхиседекове священство — це “Свят[е] Священств[о] за чином Сина Божого” (Учення і Завіти 107:3). Це влада, завдяки якій сини і дочки Бога можуть стати подібними до Нього (див. Учення і Завіти 84:19–21; 132:19–20).

Цим повноваженням церковні провідники направляють і виконують усю духовну роботу Церкви (див. Учення і Завіти 107:18).

Президент колу є головуючим первосвященником у колі (див. Учення і Завіти 107:8, 10; див. також розділ 6 у цьому довіднику). Єпископ є головуючим первосвященником у приході (див. Учення і Завіти 107:17; див. також розділ 7 у цьому довіднику).

Інформацію стосовно чинів та обовʼязків Мелхиседекового священства див. у 8.1.

3.3.2

Ааронове священство

Ааронове священство є “додатком до… Мелхиседекового священства” (Учення і Завіти 107:14). Воно має, зокрема, ключі:

• Священнослужіння ангелів.

• Євангелії покаяння.

• Виконання зовнішніх обрядів, зокрема хрищення для відпущення гріхів.

(Див. Учення і Завіти 13:1; 84:26–27; 107:20).

Єпископ є президентом Ааронового священства у приході (див. Учення і Завіти 107:15).

Інформацію стосовно чинів та обовʼязків Ааронового священства див. у 10.1.3.

3.4

Влада священства

Влада священства — це уповноваження представляти Бога і діяти в Його імʼя. У Церкві вся влада священства застосовується під керівництвом тих, хто тримає ключі священства.

3.4.1

Ключі священства

Ключі священства — це влада, дана, щоб керувати використанням священства на користь Божим дітям.

3.4.1.1

Ті, хто тримає ключі священства

Господь дарував кожному Своєму апостолові всі ключі, які стосуються царства Бога на землі. Старший серед живих апостолів — Президент Церкви — є єдиною людиною на землі, яка уповноважена використовувати всі ті ключі священства (див. Учення і Завіти 81:1–2; 107:64–67, 91–92; 132:7).

Під керівництвом Президента Церкви названим далі провідникам священства надаються ключі, щоб вони могли головувати у сферах своєї відповідальності:

• Президентам колів та округів.

• Єпископам і президентам філій.

• Президентам кворумів Мелхиседекового і Ааронового священства.

• Президентам храмів.

• Президентам місій і президентам центрів підготовки місіонерів.

Ці провідники отримують ключі священства, коли їх рукопокладають для служіння в їхніх покликаннях.

Ключі священства не надаються іншим провідникам, зокрема, радникам місцевих провідників священства чи президентам церковних організацій. Президенти церковних організацій головують під керівництвом тих, хто тримає ключі священства (див. 4.2.4).

3.4.1.2

Порядок у Господній роботі

Завдяки ключам священства Господня робота зі спасіння і піднесення виконується впорядковано (див. Учення і Завіти 42:11; 132:8). Ті, хто тримає ключі священства, керують Господньою роботою у своїх сферах відповідальності. Ця влада президентства є дійсною лише для виконання конкретних обовʼязків, які має провідник у своєму покликанні. Коли провідники священства звільняються від своїх покликань, вони більше не тримають цих ключів.

3.4.2

Дарування священства і висвячення у чини священства

Під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, Ааронове священство і Мелхиседекове священство дарується гідним членам Церкви чоловічої статі (див. Учення і Завіти 84:14–17). Після дарування відповідного священства особу висвячують у чин в цьому священстві, наприклад, у чин диякона чи старійшини. Носій священства діє у священстві відповідно до прав та обовʼязків того чину (див. Учення і Завіти 107:99).

Більше інформації про дарування священства та висвячення у чини священства див. у 8.1.1 та 18.10.

3.4.3

Делегування повноваження священства для служіння в Церкві

3.4.3.1

Рукопокладання

Коли членів Церкви рукопокладають під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, їм дається повноваження від Бога діяти в цьому покликанні. Наприклад:

• Жінці, яку покликано і рукопокладено єпископом служити президенткою Товариства допомоги приходу, надається повноваження керувати роботою Товариства допомоги у приході.

Усі, кого покликають і рукопокладають, служать під керівництвом тих, хто головує над ними (див. 3.4.1.2).

Коли їх звільняють від покликання, вони більше не мають повноваження, повʼязаного з ним.

3.4.3.2

Призначення

Головуючі церковні провідники можуть делегувати повноваження через призначення. Коли чоловіки і жінки отримують ці призначення, їм надається повноваження від Бога, щоб діяти. Наприклад:

• Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів делегують повноваження сімдесятникам, які призначені керувати територіями і головувати на конференціях колів.

• Членам Церкви делегуються повноваження, щоб вони служили братами-служителями і сестрами-служительками.

Повноваження, яке делегується через призначення, є обмеженим: воно поширюється тільки на виконання конкретних обовʼязків і є чинним тільки упродовж служіння у цьому призначенні.

3.4.4

Праведне використання влади священства

Ця влада може використовуватися тільки у праведності (див. Учення і Завіти 121:36). Вона використовується через переконання, довготерпіння, мʼякість, лагідність, любов і доброту (див. Учення і Завіти 121:41–42).

Ті, хто використовує владу священства, не навʼязують свою волю іншим. Вони не використовують її для досягнення егоїстичних цілей.

3.5

Сила священства

Сила священства є силою Бога, яка використовується, щоб благословляти Його дітей. Сила Божого священства діє в житті всіх членів Церкви — чоловічої і жіночої статі, — якщо вони дотримуються завітів, які уклали з Ним. Члени Церкви укладають ці завіти, коли отримують обряди священства. (Див. Учення і Завіти 84:19–20).

До благословень, які можуть отримати члени Церкви завдяки силі священства, належать:

• Скерування в їхньому житті.

• Одкровення, щоб знати, як виконувати роботу, на яку вони висвячені, рукопокладені або яку призначені виконувати.

• Допомога і сила, щоб ставати більш схожими на Ісуса Христа і Небесного Батька.

3.5.1

Завіти

Завіт — це священне обіцяння. Він укладається між Богом і Його дітьми. Бог називає умови завіту, а Його діти погоджуються дотримуватись цих умов. Бог обіцяє благословити Своїх дітей, якщо вони дотримуються завіту.

Усі, хто витерпить до кінця у дотриманні своїх завітів, отримають вічне життя (див. 2 Нефій 31:17–20; Учення і Завіти 14:7).

Батьки, церковні провідники та інші допомагають людям підготуватися до укладення завітів, яке відбувається під час отримання цими людьми обрядів євангелії. Вони переконуються, що людина розуміє завіти, які вона укладе. Після того як людина укладе завіт, вони допомагають їй дотримуватися його. (Див. Мосія 18:8–11, 23–26).

3.5.2

Обряди

Обряд — це священна дія, що виконується владою священства.

Під час отримання багатьох обрядів люди укладають завіти з Богом. Наприклад, під час хрищення, причастя, ендаументу й обряду запечатування шлюбу.

Обряди спасіння і піднесення необхідні для вічного життя. Більше інформації див. у 18.1.

3.6

Священство і сім’я

Усі члени Церкви, які дотримуються своїх завітів — жінки, чоловіки та діти, — благословляються силою Божого священства в їхніх домівках, щоб зміцнювати себе та свої сімʼї (див. 3.5). Ця сила буде допомагати членам Церкви виконувати Божу роботу зі спасіння і піднесення в їхньому особистому житті і в сімʼях (див. 2.2).

Чоловіки, які є носіями Мелхиседекового священства, можуть давати благословення священства членам своєї сімʼї для скерування їх, зцілення і втішення. Якщо потрібно, члени Церкви також можуть просити родичів, братів-служителів або місцевих церковних провідників дати їм такі благословення.