2.

Підтримка окремих осіб і сімей у Божій роботі зі спасіння і піднесення

2.0

Вступ

Як провідник у Церкві Ісуса Христа, ви підтримуєте окремих осіб і сімʼї у виконанні Божої роботи зі спасіння і піднесення (див. 1.2). Кінцева мета цієї роботи — допомогти всім Божим дітям отримати благословення вічного життя й повноту радості.

Значна частина Божої роботи зі спасіння і піднесення виконується в сімʼї. Для всіх членів Церкви основним місцем, де відбувається ця робота, є домівка. Цей розділ допоможе вам зрозуміти:

• Роль сім’ї у Божому плані.

• Божу роботу зі спасіння і піднесення в домівках.

• Взаємозвʼязок між домівкою і Церквою.

2.1

Роль сім’ї у Божому плані

Сім’ю встановлено Богом, і їй відведено центральне місце в Його плані. Кожен з нас “є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків і … має божественну природу і долю” (“Сім’я: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org). Ми є частиною їхньої сім’ї. Ми жили з ними до того, як народилися на землі.

Небесний Батько, відповідно до Свого плану, встановив на землі сімʼї. За Його наміром, сімʼї мають приносити нам щастя. У сімʼях є можливість навчатися, зростати, служити, каятися і прощати. Вони можуть допомогти нам підготуватися до вічного життя.

У цьому житті у багатьох людей в сімейних стосунках не панує любов. Немає жодної сімʼї, в якій би не було труднощів, болю й горя. Окремі особи і сімʼї виявляють віру в Господа і стараються жити за істинами, які Він відкрив стосовно сімʼї. Спаситель пообіцяв, що Він буде допомагати нести тягарі всіх, хто прийде до Нього (див. Матвій 11:28–30).

За планом щастя Небесного Батька всі Його діти матимуть можливість прийняти Його євангелію й отримати Його найвеличніші благословення (див. Учення і Завіти 137:7–10). Усі, хто укладає завіти з Богом і дотримується їх, можуть мати радість і “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (Учення і Завіти 59:23; див. також Мосія 2:41).

Боже обіцяння вічного життя включає в себе можливість мати вічний шлюб, дітей та інші благословення вічної сім’ї. Це обіцяння стосується тих, хто тепер неодружений або не має сімʼї в Церкві (див. 38.1.4). Ці благословення забезпечені всім, хто прагне жити як учні Ісуса Христа.

2.1.1

Вічні сім’ї

Вічні сім’ї створюються, коли члени Церкви укладають завіти під час отримання ними обрядів запечатування у храмі. Благословення вічної сім’ї здійснюються, якщо члени Церкви дотримуються тих завітів і каються, коли роблять помилки. Церковні провідники допомагають членам Церкви підготуватися, щоб отримати ці обряди й шанувати свої завіти.

У вічній сім’ї кожна людина може виконувати багато ролей. Усі ролі в сім’ї є священними і важливими. Цими ролями, зокрема, можуть бути ролі батька і матері, дочки і сина, сестри і брата, тітки і дядька, бабусі і дідуся. Виконання цих ролей з любов’ю допомагає Божим дітям розвиватися, щоб отримати вічне життя.

Ще однією складовою утворення вічних сімей є виконання обрядів у храмі, завдяки яким члени Церкви можуть бути запечатані до своїх померлих предків.

Маючи розуміння Божого плану, члени Церкви прагнуть благословень вічної сім’ї.

2.1.2

Чоловік і дружина

Шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом (див. Учення і Завіти 49:15). Призначення чоловіка і дружини — разом просуватися до вічного життя (див. 1 Коринтянам 11:11).

Одна з вимог для отримання вічного життя полягає в тому, що чоловік і жінка мають увійти у завіт целестіального шлюбу (див. Учення і Завіти 131:1–4). Пара укладає цей завіт у храмі під час обряду запечатування їхнього шлюбу. Цей завіт є основою вічної сімʼї. Якщо з вірністю дотримуватися цього завіту, це дозволить їхньому шлюбу тривати вічно. Зрештою, вони зможуть стати подібними до Бога (див. Учення і Завіти 132:19–20).

Господь заповідав чоловікам і дружинам припадати одне до одного (див. Буття 2:24; Учення і Завіти 42:22). У цьому контексті слово припадати означає бути цілком відданими і вірними. В одруженій парі чоловік і дружина припадають одне до одного, тобто люблять одне одного і служать одне одному.

Припадати одне до одного також означає, що чоловік і дружина виявляють цілковиту вірність одне одному. Фізична близькість між чоловіком і дружиною має бути прекрасною і священною. Вона призначена Богом для створення дітей і вияву любові між чоловіком і дружиною. Не егоїзм, а ніжність і повага повинні направляти їх в їхніх інтимних стосунках.

Бог заповідав, щоб сексуальні стосунки мали місце лише в шлюбі між чоловіком і жінкою. Якщо залишатися сексуально чистими до шлюбу і вірними у шлюбі, це допомагає людям бути по-справжньому щасливими й уникати духовних, емоційних і фізичних травм. Батьків і церковних провідників заохочують робити все можливе для підкріплення цього вчення. (Див. 38.6.5).

Подружня пара прагне виявляти єдність у створенні своєї сімʼї (див. Буття 2:24). Єдність у шлюбі вимагає цілковитого партнерства і розподілу обовʼязків. У Божих очах чоловік і дружина є рівними. Ніхто з них не повинен домінувати над іншим. Їхні рішення мають прийматися в єдності й любові при повній участі обох.

Для чоловіків і дружин приклад подали Адам і Єва. Вони разом працювали, молились і поклонялись (див. Мойсей 5:1, 4). Вони навчали своїх дітей євангелії і разом сумували під час своїх випробувань (див. Мойсей 5:12, 27). Вони були в єдності одне з одним і з Богом.

2.1.3

Батьки і діти

Першою Божою заповіддю Адаму і Єві як чоловіку і дружині було мати дітей (див. Буття 1:28). Пророки останніх днів навчали, що “Божа заповідь Його дітям — розмножуватися й наповнювати землю — залишається в силі” (“Сімʼя: Проголошення світові”; див. також Учення і Завіти 49:16–17).

Священний привілей і обовʼязок для чоловіка і дружини — піклуватися про дітей, яких вони здатні народити чи усиновити. Батьки-усиновителі мають такі ж благословення й обовʼязки, як і біологічні батьки.

Разом люблячі чоловік і дружина створюють найкращу обстановку, щоб в ній виховувати й навчати дітей. Через особисті обставини батьки не завжди можуть разом виховувати своїх дітей. Однак Господь благословить їх, якщо вони прагнуть Його допомоги і стараються дотримуватися своїх завітів з Ним.

На батьках лежить основна відповідальність — допомогти своїм дітям підготуватися до отримання благословень вічного життя. Вони навчають своїх дітей любити Бога і служити Йому, а також любити інших людей і служити їм (див. Матвій 22:36–40). Вони навчають їх молитися Небесному Батьку і вивчати слово Бога (див. Алма 37:36–37, 44–46). Вони допомагають своїм дітям зрозуміти вчення про віру в Ісуса Христа, покаяння, хрищення і дар Святого Духа (див. Учення і Завіти 68:25). Вони також допомагають їм підготуватися до укладання завітів під час отримання ними обрядів спасіння і піднесення.

“Батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності; він відповідає за забезпечення своєї сім’ї всім необхідним та її захист” (“Сімʼя: Проголошення світові”). Якщо в сімʼї немає чоловіка чи батька, над сімʼєю головує мати.

Головування в сімʼї — це обовʼязок, який полягає в тому, щоб допомагати вести членів сімʼї назад у Божу присутність, аби жити там. Головувати — це служити і навчати з лагідністю, мʼякістю та неудаваною любовʼю, наслідуючи приклад Ісуса Христа (див. Матвій 20:26–28). Головування в сімʼї також означає керувати членами сімʼї в тому, що стосується регулярних молитов, вивчення євангелії та інших аспектів поклоніння. Щоб виконувати ці обовʼязки, батьки мають трудитися в єдності.

“Мати в першу чергу відповідальна за виховання їхніх дітей” (“Сімʼя: Проголошення світові”). Виховувати означає годувати, навчати і підтримувати, наслідуючи приклад Спасителя (див. 3 Нефій 10:4). У єдності зі своїм чоловіком мати допомагає своїй сімʼї засвоювати євангельські істини та розвивати віру в Небесного Батька та Ісуса Христа. Разом вони прагнуть створити в сімʼї атмосферу любові.

“Як рівноправні партнери, матері й батьки зобов’язані допомагати одне одному у виконанні цих священних обов’язків” (“Сім’я: Проголошення світові”). Вони з молитвою радяться разом і з Господом.

2.2

Божа робота зі спасіння і піднесення в домівках

Перше Президентство заявило: “Домівка є основою праведного життя” (First Presidency letter, Feb. 11, 1999). У своїх домівках окремі особи і сімʼї допомагають Богу виконувати Його роботу зі спасіння і піднесення.

Щоб підтримати членів Церкви у виконанні вдома Божої роботи зі спасіння і піднесення, церковні провідники заохочують їх створити домівку, де перебуває Дух. Вони також закликають членів Церкви шанувати Суботній день, вивчати євангелію і навчати їй вдома та щотижня проводити домашній вечір. Провідники особливо наголошують на тому, як важливо підтримувати тих окремих людей, які не мають допомоги чи заохочення від членів своєї сімʼї.

2.2.1

Домівка, де перебуває Дух

Членів Церкви заохочують зробити свої домівки місцем духовної сили й радості. Вони можуть запрошувати Дух Господа у свої домівки завдяки простим зусиллям.

2.2.2

Дотримання Суботнього дня

Бог наказав Своїм дітям: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його” (Вихід 20:8). Члени Церкви збираються в Суботній день, щоб прийняти причастя на спомин про Ісуса Христа та Його Спокуту (див. Учення і Завіти 59:12). Суботній день — це день вивчення і навчання євангелії в церкві та вдома. Члени Церкви можуть у Суботній день зміцнитися, коли вони, наприклад:

• Особисто поклоняються, молячись і постячись.

• Навчають євангелії і вивчають її.

• Служать іншим.

• Досліджують сімейну історію.

• Радісно проводять час у колі сімʼї.

• Беруть участь в інших доречних зібраннях.

2.2.3

Вивчення і навчання євангелії вдома

Вивчення і навчання євангелії зосереджується в домівці та підтримується Церквою. Провідники Церкви заохочують всіх членів Церкви вивчати євангелію вдома в Суботній день і протягом тижня. Вивчення євангелії вдома зміцнює окремих осіб і сімʼї. Воно поглиблює навернення до Небесного Батька і Господа Ісуса Христа.

Вивчення Писань за посібником За Мною йдіть є рекомендованою програмою для вивчення євангелії вдома.

Окремі особи і сімʼї прагнуть натхнення, вибираючи для вивчення те, що буде найкраще задовольняти їхні потреби. Окрім уривків з Писань, запропонованих у посібнику За Мною йдіть, вони можуть з молитвою вирішити, що їм вивчати:

• Книгу Мормона та інші Писання.

• Виступи на генеральних конференціях.

• Церковні журнали та інші надихаючі матеріали.

2.2.4

Домашній вечір та інші заходи

Пророки останніх днів порадили членам Церкви щотижня проводити домашній вечір. Це — священний час для окремих осіб і сімей, щоб вивчати євангелію, зміцнювати свідчення, збільшувати єдність та радіти одне одному.

Підхід до проведення домашнього вечора має бути гнучким, відповідно до обставин членів сімʼї. Його можна проводити в Суботній день або інші дні й час. Його програма може складатися з:

• Вивчення євангелії та настанов (за бажанням, можна використовувати матеріали з посібника За Мною йдіть).

• Служіння іншим.

• Співу або гри гімнів і пісень Початкового товариства (див. розділ 19).

• Підтримки членів сімʼї за допомогою матеріалу Розвиток дітей та молоді.

• Сімейної ради, щоб ставити цілі, розвʼязувати проблеми та узгоджувати розклади.

• Розважальних заходів.

Окрім участі у звичайних недільних богослужіннях, неодружені та інші члени Церкви можуть збиратися групами, щоб брати участь у домашніх вечорах та зміцнювати одне одного, вивчаючи євангелію. Для тих, хто бажає навчатися разом, навчальним матеріалом може бути посібник За Мною йдіть.

Аби сімʼї мали час, щоб бути разом, провідникам не слід планувати проведення церковних зборів та заходів на вечір понеділка.

Провідники заохочують членів Церкви регулярно проводити домашні вечори, а також проводити час разом із сімʼєю (див. Учення і Завіти 64:33). Це, зокрема, може бути спільне споживання їжі, робота і служіння разом та розважальні заходи.

2.2.5

Підтримка окремих осіб

Церковні провідники допомагають членам Церкви, яким потрібна додаткова підтримка. Провідники допомагають таким членам Церкви та їхнім сімʼям мати можливості перебувати в товаристві, набувати корисного соціального досвіду і духовно зростати. Провідники заохочують їх та допомагають їм у їхніх зусиллях вивчати євангелію Ісуса Христа і жити за нею. Провідники також надають їм можливості служити в Церкві.

2.3

Взаємозвʼязок між домівкою і Церквою

Проведення Божої роботи зі спасіння і піднесення зосереджене в домівках і підтримується Церквою. Указані далі принципи стосуються взаємозвʼязку між домівкою і Церквою.

• Провідники і вчителі шанобливо ставляться до ролі батьків і допомагають їм. Провідники і вчителі встановлюють і підтримують ефективне спілкування з батьками.

• Деякі церковні збори є необхідними в кожному приході чи кожній філії. Серед таких — причасні збори і збори класів та кворумів у Суботній день. Багато інших зборів, заходів та програм не є необхідними. Провідники організовують їхнє проведення, щоб задовольнити потреби окремих осіб і сімей. Провідники беруть до уваги місцеві обставини та ресурси.

• Окремі особи і сімʼї зважають на свої обставини, приймаючи рішення щодо участі в церковних програмах, які не є необхідними.

• Господь благословить членів Церкви, якщо вони служать і жертвують в Його Церкві. Однак обсяг часу, який члени Церкви вділяють для церковного служіння, не повинен бути таким, щоб це заважало їм виконувати свої обовʼязки вдома, на роботі і деінде. Провідники і члени Церкви не повинні бути переобтяжені виконанням надто багатьох церковних обовʼязків. Також їх не можна просити йти на надмірні жертви, щоб підтримати церковні програми чи заходи.

Якщо члени Церкви дотримуються цих принципів і підказок Духа, Небесний Батько буде благословляти їхні зусилля.