27.

Храмові обряди для живих

27.0

Вступ

Із давніх часів, щоразу, коли на землі були вірні Богу люди, Він благословляв їх можливістю укласти храмові завіти й отримати храмові обряди. Іноді, коли не було освяченого храму, Він дозволяв виконувати Свої священні обряди поза храмами (див. Буття 28:12–22; Вихід 24; Вихід 25:8–9; Етер 3). Але завжди, коли Господь встановлював Свою Церкву, Він наказував Своєму народу будувати дім “у [Його] імʼя”. Там Він відкриває Свої обряди і слави Свого царства та навчає шляху спасіння. (Див. 2 Хронік 3–5; 2 Нефій 5:16; Учення і Завіти 97:10–16; 124:29–39).

Храм — це дім Господа. Він спрямовує нас до нашого Спасителя, Ісуса Христа. У храмах ми беремо участь у священних обрядах та укладаємо завіти з Небесним Батьком, які повʼязують нас з Ним і нашим Спасителем. Ці завіти й обряди готують нас, щоб ми могли повернутись у присутність Небесного Батька і були запечатані разом як сімʼї на вічність.

У храмі великі благословення також стають доступними для вірних Божих дітей у цьому житті. У храмових завітах і обрядах “явлена сила божественності” (Учення і Завіти 84:20). Храм — це святе місце, де члени Церкви можуть поклонятися, навчатися й отримувати скерування і заспокоєння (див. Учення і Завіти 109:13–16). Ті, хто відвідує храм, можуть мати доступ до Божої сили, що допомагає виконувати Його роботу (див. Учення і Завіти 109:22–23; див. також 3.5 у цьому довіднику).

Храмові обряди і завіти — священні. Символи, повʼязані з храмовими завітами, не повинні обговорюватися поза храмом. Також нам не слід обговорювати священну інформацію, яку ми уклали завіт у храмі не відкривати. Однак ми можемо обговорювати основні цілі та доктрину храмових завітів і обрядів, а також духовні почуття, які виникають у нас у храмі.

Провідники колів і приходів обговорюють наведену в цьому розділі інформацію з членами Церкви, які готуються отримати ендаумент чи обряди запечатування.

27.1

Отримання храмових обрядів

27.1.1

Підготовка до отримання храмових обрядів

Члени Церкви мають підготуватися духовно, щоб отримати храмові обряди й укласти та шанувати храмові завіти.

На батьках лежить основна відповідальність за те, щоб допомогти своїм дітям підготуватися до отримання храмових обрядів. Провідники колів і приходів, брати-служителі і сестри-служительки, а також родичі допомагають батькам у виконанні цього.

Провідники колів і приходів регулярно заохочують членів Церкви готуватися, щоб отримати свої власні храмові обряди. Провідники також наголошують на тому, як важливо шанувати храмові завіти, зберігати гідність, необхідну для отримання храмової рекомендації, і мати храмову рекомендацію.

Ресурси, призначені допомогти членам Церкви підготуватися до отримання храмових обрядів, доступні на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

Членів Церкви, які готуються отримати свій власний ендаумент або бути запечатаними до свого подружжя, заохочують пройти курс з підготовки до відвідування храму (див. 25.2.8).

Члени Церкви, щоб отримати рекомендацію на виконання обрядів для живих, зустрічаються зі своїм єпископом і президентом колу, якщо вони:

• Отримують свій власний ендаумент.

• Запечатуються до свого подружжя.

Інформацію стосовно видачі храмових рекомендацій за цих обставин див. у 26.1 і 26.3.1.

27.1.2

Попередній запис на храмові обряди

Члени Церкви, які планують отримати свій власний ендаумент або бути запечатаними, мають заздалегідь запланувати цей обряд, звʼязавшись з храмом, який вони планують відвідати. Див. контактну інформацію для кожного з храмів на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

27.1.3

Члени Церкви з фізичними вадами

Гідні члени Церкви з фізичними вадами можуть отримати всі храмові обряди (див. 38.2.5). Таким членам Церкви рекомендують відвідувати храм з родичами або друзями тієї ж статі, які вже мають ендаумент і можуть допомагати їм. Ті, хто допомагає, повинні мати дійсну храмову рекомендацію. Якщо у членів Церкви немає можливості відвідати храм з таким родичем або другом, вони можуть заздалегідь зателефонувати у храм, щоб дізнатися, яка допомога може бути їм надана. Див. контактну інформацію для кожного з храмів на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

Входити до храмів зі службовими тваринами і тваринами для емоційної підтримки не дозволяється. Якщо у президентів колів є запитання стосовно цього, вони можуть звертатися до Храмового відділу на сайті [e-mail].

27.1.4

Допомога з письмовим чи усним перекладом

Якщо членам Церкви потрібна допомога з письмовим чи усним перекладом у храмі, вони повинні заздалегідь зв’язатися з храмом, щоб дізнатися, чи зможуть отримати таку допомогу. Див. контактну інформацію для кожного з храмів на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

27.1.5

Вбрання, яке слід одягати для відвідування храму

Членам Церкви, які відвідують храм, слід бути у такому вбранні, яке вони зазвичай одягають на причасні збори. Їм не слід бути у повсякденному одязі або в одязі, який не покриває храмовий одяг. Їм також не слід бути в одязі, який є надто офіційним, наприклад, у смокінгах. Буде найкраще, якщо цих настанов навчатимуть батьки, брати-служителі і сестри-служительки, а також провідники приходів і колів, коли члени Церкви готуватимуться до поклоніння в храмі.

Див. у 27.3.2.6 інформацію про те, в якому одязі належить бути для запечатування у храмі.

Див. у 38.5 інформацію про:

• Вбрання, в якому належить бути під час обрядів ендаументу та запечатування.

• Отримання, ношення храмового церемоніального вбрання і храмового одягу та догляд за ними.

27.1.6

Догляд за дітьми

Коли діти знаходяться на храмовій ділянці, за ними повинні доглядати дорослі. Храмові працівники можуть наглядати за дітьми лише за таких обставин:

• Якщо ті будуть запечатуватися до батьків

• Якщо ті будуть спостерігати за запечатуванням своїх живих рідних, зведених або напіврідних братів і сестер до їхніх батьків.

27.1.7

Зустріч з членами Церкви після отримання ними храмових обрядів

Часто члени Церкви після отримання храмових обрядів мають запитання. Члени сімʼї, які вже мають ендаумент, єпископ, інші провідники приходу і брати-служителі та сестри-служительки можуть зустрітися з членами Церкви, щоб обговорити їхній храмовий досвід.

Провідники також заохочують членів Церкви шукати відповіді на свої запитання через натхнення від Святого Духа. У храмі Дух може дати відповіді на багато запитань, які, можливо, члени Церкви мають стосовно їхнього храмового досвіду.

Матеріали, що допоможуть знайти відповіді на запитання, наведено на сайті temples.ChurchofJesusChrist.org.

27.2

Ендаумент

Слово ендаумент означає “дар”. Храмовий ендаумент — це у буквальному розумінні дар від Бога, за допомогою якого Він благословляє Своїх дітей. Ендаумент може бути отриманий тільки у святих храмах. Деякі з дарів, які члени Церкви отримують завдяки храмовому ендаументу, такі:

• Більше знання про цілі та вчення Господа.

• Сила виконувати все, що Небесний Батько хотів би, щоб робили Його діти.

• Божественне скерування у служінні Господу, своїм сім’ям та іншим людям.

• Більше надії, втіхи та спокою.

Усі обіцяні благословення ендаументу мають силу і в цьому житті, і у вічності. Здійснення цих благословень залежить від відданості євангелії Ісуса Христа.

Отримання ендаументу відбувається в два етапи. На першому етапі людина отримує підготовчі обряди, які називаються “початкові обряди”. Початкові обряди складаються з трьох обрядів: омовіння, помазання та убирання (див. Вихід 29:4–9). З ними повʼязані особливі благословення, що стосуються божественних спадку і потенціалу людини.

Під час виконання початкових обрядів членам Церкви кажуть, що вони мають носити храмовий одяг. Храмовий одяг є священним символом Ісуса Христа. Храмовий одяг також є нагадуванням про храмові завіти. Якщо члени Церкви дотримуються своїх завітів, що включають в себе і священний привілей носити храмовий одяг так, як їм було сказано, вони будуть сильніше відчувати милість і силу Спасителя й більшою мірою отримувати захист і зміцнення від Нього. Більше інформації про храмовий одяг див. у 38.5.

На другому етапі ендаументу людину навчають про план спасіння, зокрема про Сотворіння, Падіння Адама і Єви та Спокуту Ісуса Христа. Члени Церкви також отримують настанови стосовно того, як повернутися у Господню присутність.

Під час ендаументу членам Церкви пропонується укласти священні завіти, а саме:

1. Жити за законом послуху і старатися дотримуватись заповідей Небесного Батька.

2. Дотримуватися закону жертви, тобто жертвувати заради підтримки Господньої роботи, і каятися зі скрушеним серцем і упокореним духом.

3. Дотримуватися закону євангелії Ісуса Христа, що означає:

   • Виявляти віру в Ісуса Христа.

   • Каятися щодня.

   • Укласти завіти з Богом через отримання обрядів спасіння і піднесення.

   • Терпіти до кінця, дотримуючись цих завітів.

   • Старатися жити за двома великими заповідями. Цими заповідями є: “Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою” і “Люби свого ближнього, як самого себе”(Матвій 22:37, 39).

4. Дотримуватися закону цнотливості, що означає утримуватися від сексуальних стосунків поза законним шлюбом між чоловіком і жінкою, який узгоджується з Божим законом.

5. Дотримуватися закону посвячення. Це означає, що члени Церкви посвячують свій час, свої таланти і все, чим Господь благословив їх, для побудови Церкви Ісуса Христа на землі.

Зі Свого боку Небесний Батько обіцяє, що ті, хто залишається вірним своїм храмовим завітам, будуть обдаровані “силою згори” (Учення і Завіти 38:32, 38; див. також Лука 24:49; Учення і Завіти 43:16).

27.2.1

Хто може отримати ендаумент

Усіх підзвітних дорослих членів Церкви запрошено підготуватися до отримання свого власного ендаументу й отримати його. Усі необхідні попередні обряди повинні бути виконані й записані до того, як члени Церкви зможуть отримати ендаумент (див. 26.3.1). Інформацію щодо рішення, коли отримати ендаумент, див. у 27.2.2.

27.2.1.1

Новоохрищені члени Церкви

Гідні нові дорослі члени Церкви можуть отримати свій ендаумент, коли пройде щонайменше один повний рік з дати їхньої конфірмації (див. 26.5.2).

27.2.1.2

Члени Церкви, чиє подружжя не отримало ендаументу

Гідний член Церкви, чиє подружжя не отримало ендаументу, може отримати свій власний ендаумент, якщо відповідає вказаним далі вимогам:

• Його чи її подружжя, яке не отримало ендаументу, дає на це згоду.

• Цей член Церкви, єпископ і президент колу переконані, що відповідальність, яку він чи вона бере на себе, укладаючи храмові завіти, не порушить злагоди у шлюбі.

Цих вимог слід дотримуватися незалежно від того, є подружжя членом Церкви чи ні.

27.2.1.3

Члени Церкви з розумовими вадами

Члени Церкви з розумовими вадами можуть отримати свій власний ендаумент, якщо:

• Вони отримали всі обряди, які необхідно було отримати перед цим (див. 26.3.1).

• Вони здатні зрозуміти і укласти повʼязані з цими обрядами завіти й дотримуватися їх.

Єпископ радиться з цим членом Церкви і, де це стосується, з його чи її батьками. Він також прагне скерування від Духа. Він може порадитися з президентом колу. Президент колу, у разі потреби, може направляти запитання до Офісу Першого Президентства. Див. 38.2.4.

27.2.2

Рішення щодо того, коли отримати ендаумент

Рішення отримати ендаумент є особистим і повинно прийматися з молитвою. Ендаумент — це благословення силою та одкровенням для всіх тих, хто готується отримати його. Члени Церкви можуть прийняти рішення отримати свій власний ендаумент, якщо відповідають усім вказаним далі вимогам:

• Їм має виповнитися щонайменше 18 років.

• Вони вже закінчили навчання або вже не навчаються у старших класах школи, середній школі або аналогічних навчальних закладах.

• З дати їхньої конфірмації пройшов один повний рік.

• Вони відчувають бажання укласти священні храмові завіти і шанувати їх впродовж усього свого життя.

Члени Церкви, які отримали покликання служити на місії або готуються бути запечатаними у храмі, повинні отримати ендаумент. Також єпископ радиться з іншими дорослими членами Церкви, які бажають отримати ендаумент.

Перш ніж видати члену Церкви рекомендацію для отримання ендаументу, єпископ і президент колу мають відчути, що ця людина підготовлена, аби зрозуміти священні храмові завіти і дотримуватися їх. Така готовність визначається для кожної людини індивідуально. Провідники не використовують узагальнені критерії, такі, як перелічено далі, при визначенні того, підготовлена людина отримати ендаумент чи ні:

• Досягнення відповідного віку

• Відʼїзд з дому на навчання, місце роботи чи службу у Збройних силах

• Бажання спостерігати за храмовим запечатуванням члена сімʼї чи друга

27.2.3

Планування отримання ендаументу і попередній запис на обряд

27.2.3.1

Отримання рекомендації на виконання обрядів для живих

Щоб увійти у храм і отримати ендаумент, член Церкви повинен отримати рекомендацію на виконання обрядів для живих. Інформацію про ці рекомендації див. у 26.5.1.

27.2.3.2

Звернення до храму

Члени Церкви, які планують отримати ендаумент, повинні заздалегідь зв’язатися з храмом, щоб попередньо записатися на цей обряд (див. 27.1.2). Коли попередній запис на обряд буде зроблено в храмовому розкладі, храм надасть інструкції, зокрема інформацію про храмове вбрання.

27.2.3.3

Супроводжуючі для членів Церкви, які отримують ендаумент

Члени Церкви, які отримують свій власний ендаумент, можуть запросити члена Церкви тієї ж статі, який/яка вже має ендаумент, супроводжувати їх і допомагати їм під час сесії ендаументу. Супроводжуючим необхідно мати дійсну храмову рекомендацію. Храм може надати супроводжуючих, якщо в цьому є потреба.

27.3

Запечатування чоловіка і дружини

“Сім’ю встановлено Богом. Шлюб між чоловіком і жінкою є невід’ємною частиною Його вічного плану” (“Сімʼя: Проголошення світові”). Храмове запечатування обʼєднує разом чоловіка і дружину на час і на всю вічність. Подружнім парам, які запечатані у храмі, обіцяно славу і радість упродовж вічності (див. Учення і Завіти 132:19–20). Вони отримають ці благословення, якщо є вірними завітам, які укладають у храмі. Завдяки цьому обряду їхні діти також можуть бути частиною їхньої вічної сім’ї.

Церковні провідники заохочують членів Церкви підготуватися для укладення храмового шлюбу і запечатування у храмі. Там, де храмові шлюби юридично не визнаються, вповноважені церковні провідники або інші особи можуть здійснити укладення цивільного шлюбу, після якого може відбутися храмове запечатування (див. 38.3). Цього порядку дій також можна дотримуватися, якщо укладення храмового шлюбу може викликати у батьків чи найближчих родичів почуття відокремленості через неможливість бути присутніми на храмовій церемонії.

27.3.1

Хто може бути запечатаним у храмі

Усім підзвітним неодруженим членам Церкви пропонується підготуватись до храмового запечатування. Тих, хто перебуває у цивільному шлюбі, заохочують запечататися на час і на вічність у храмі, як тільки вони підготуються до цього. Члени Церкви повинні отримати ендаумент, перш ніж їх можна буде запечатати (див. 27.2).

Пари, яких запечатують у храмі, мають або (1) перебувати до запечатування у цивільному шлюбі або (2) укласти шлюб і запечататися під час тієї ж самої храмової церемонії. Див. 27.3.2.

27.3.1.1

Члени Церкви, які були запечатані до попереднього подружжя

Див. 38.4.1.

27.3.1.2

Члени Церкви з розумовими вадами

Члени Церкви з розумовими вадами можуть бути запечатані до свого подружжя, нареченого або нареченої, якщо:

• Вони отримали всі обряди, які необхідно було отримати перед цим, зокрема ендаумент (див. 27.2.1.3).

• Вони здатні зрозуміти й укласти повʼязані з ними завіти і дотримуватися їх.

Єпископ радиться з цим членом Церкви і з його чи її подружжям, нареченим або нареченою. Він також прагне скерування від Духа. Він може порадитися з президентом колу. Президент колу, у разі потреби, може направляти запитання до Офісу Першого Президентства. Див. 38.2.4.

27.3.2

Планування запечатування у храмі та призначення дати і часу його виконання

27.3.2.1

Отримання рекомендації на виконання обрядів для живих

Аби бути запечатаними до свого подружжя, члени Церкви повинні отримати рекомендацію на виконання обрядів для живих. Інформацію про ці рекомендації див. у 26.3.

27.3.2.2

Звернення до храму

Члени Церкви, які планують бути запечатаними до свого подружжя, мають заздалегідь зв’язатися з храмом, щоб призначити дату і час виконання цього обряду (див. 27.1.2). Коли попередній запис на обряд буде зроблено в храмовому розкладі, храм надасть інструкції.

27.3.2.3

Отримання дозволу на укладення шлюбу

Пара, яка планує одружитися, повинна отримати юридичний документ, який є дозволом на укладення шлюбу і який є чинним на території, де буде укладатися шлюб. Якщо пара планує укласти шлюб і запечататися під час тієї ж церемонії, вона повинна принести у храм чинний дозвіл на укладення шлюбу.

Парам, які будуть запечатані після укладення цивільного шлюбу, не потрібно приносити в храм дозвіл на укладення шлюбу. Натомість під час перевірки їхніх записів вони повідомляють дату і місце укладення їхнього цивільного шлюбу.

27.3.2.4

Супроводжуючі для нареченої і нареченого

Сестра, яка має ендаумент, може супроводжувати наречену, щоб допомогти їй у кімнаті для переодягання. Брат, який має ендаумент, може зробити те саме для нареченого. Супроводжуючим необхідно мати дійсну храмову рекомендацію. Храм може надати супроводжуючих, якщо в цьому є потреба.

27.3.2.5

Хто виконує храмове запечатування

Обряд запечатування зазвичай виконує запечатувач, призначений до храму, в якому ця пара буде запечатуватися. Якщо хтось із родичів або знайомих цієї пари має повноваження запечатувати і призначений до храму, в якому ця пара буде запечатуватися, то ця пара може запросити його виконати це запечатування.

Запечатувач також може просити дозвіл у Першого Президентства, щоб виконати запечатування для своїх прямих нащадків (дітей, онуків і правнуків) в іншому храмі, а не в тому, до якого він призначений. На виконання кожного такого запечатування він повинен отримати листа з дозволом Першого Президентства. Він предʼявляє цей лист у храмі.

Членам Церкви не радять звертатися до генеральних авторитетів з проханням запечатати їх у храмі.

27.3.2.6

Належний одяг для запечатування у храмі

Сукня нареченої. Сукня, яку наречена носить у храмі, має бути білою, скромного фасону, з недорогої тканини та без надмірних прикрас. Вона також повинна покривати храмовий одяг. Сукня з напівпрозорої тканини має бути на підкладці.

Як й інші сукні, що носять у храмі, сукня нареченої має бути з довгими рукавами або рукавами на три чверті їх довжини. На сукнях не повинно бути шлейфу, за винятком такого, який може бути прикріплений шпильками або який можна зняти на час церемонії запечатування.

Храм може надати сукню, якщо в цьому є потреба чи за бажанням.

Вбрання нареченого. Під час церемонії запечатування наречений вдягнений у звичайне храмове вбрання (див. 38.5.1 і 38.5.2). Він може бути вдягнений в офіційний одяг поза храмом для фотографування після цієї церемонії.

Вбрання гостей. Ті, хто присутні на церемонії запечатування, мають бути у вбранні, подібному до того, яке вони одягають на причасні збори. Їм не слід бути у повсякденному одязі або в одязі, який не покриває храмовий одяг. Їм також не слід бути в одязі, який є надто офіційним, наприклад, у смокінгах.

Члени Церкви, які приходять на запечатування прямо після сесії ендаументу, можуть бути вдягнені в храмове церемоніальне вбрання.

Пара має повідомити гостям цю інформацію задовго до дати проведення запечатування.

Квіти. Під час церемонії запечатування пара та їхні гості не повинні мати на своєму одязі чи на собі квітів. Квіти на своєму одязі чи на собі можна мати, знаходячись поза храмом для фотографій після закінчення церемонії. Пара має повідомити гостям цю інформацію задовго до дати проведення запечатування.

27.3.2.7

Обмін обручками після храмового запечатування

Обмін обручками не є частиною церемонії храмового запечатування. Однак пари можуть обмінятися обручками після церемонії в кімнаті для запечатування. Парам не слід обмінюватися обручками у будь-який інший час або в будь-якому іншому місці в храмі чи на храмовій території. Обмін обручками може відволікати від самої церемонії.

Пари, які укладають шлюб і запечатуються під час тієї самої церемонії, можуть обмінятися обручками пізніше у присутності членів сімʼї, які не змогли бути присутніми під час запечатування у храмі. Обмін обручками має відбуватися з такою ж гідністю, як і запечатування у храмі. Обмін обручками не має повторювати жодну частину церемонії запечатування. Пара не повинна обмінюватися обітницями після запечатування в храмі.

Пари, які уклали цивільний шлюб до храмового запечатування, можуть обмінятися обручками під час їхньої цивільної церемонії, після храмового запечатування або і тоді, і тоді.

27.3.3

Шлюб у храмі тільки на час

Храм призначено, щоб в ньому виконувати обряди для вічності. Тому у храмах більше не виконується укладання шлюбів тільки на час.

Політику щодо запечатування пари, яка була одружена в храмі тільки на час, див. у 38.4.1.7.

27.3.4

Хто може бути присутнім під час запечатування у храмі

На своє запечатування у храмі пари мають запрошувати тільки близьких родичів та близьких друзів. Щоб бути присутніми на запечатуванні, підзвітні члени Церкви повинні отримати ендаумент і мати дійсну храмову рекомендацію.

Дехто з членів Церкви, які мають запис про членство, не охрищені через якусь свою розумову ваду, а деякі охрищені, але не отримали ендаумент з тієї ж причини. Президент колу може дозволити їм спостерігати за запечатуванням у храмі їхніх живих братів і сестер, якщо:

• Їм щонайменше 18 років.

• Вони спроможні залишатися благоговійними протягом церемонії.

Президент колу пише лист, в якому стверджується, що цій людині дозволяється спостерігати за запечатуванням. Цей лист предʼявляють у храмі.

Щоб спостерігати за запечатуванням своїх батьків, члени Церкви повинні отримати свій ендаумент і мати дійсну храмову рекомендацію.

Інформацію про те, хто може бути присутнім під час запечатування живих дітей до батьків, див. у 27.4.5.

27.3.5

Весільні прийоми

Інформацію щодо проведення весільних прийомів у церковних будівлях див. у 38.3.4.

27.4

Запечатування живих дітей до батьків

Діти, які народжуються після запечатування їхньої матері з її чоловіком у храмі, є народженими в завіті цього запечатування. Їм не потрібно отримувати обряд запечатування до батьків.

Діти, які народжуються не в завіті, можуть стати частиною вічної сім’ї, якщо запечатаються зі своїми рідними або прийомними батьками. Ці діти отримують таке саме право на благословення, як і ті, що були народжені в завіті.

Політику щодо запечатування дітей до батьків див. у 38.4.2.

27.4.1

Видача рекомендації на запечатування живих дітей до батьків

Щоб підзвітні члени Церкви віком від 8 і більше років могли бути запечатані до своїх батьків, їм потрібно мати рекомендацію. Їм також потрібно мати рекомендацію, щоб спостерігати за запечатуванням своїх живих рідних, зведених або напіврідних братів і сестер до їхніх батьків (див. 27.4.4). Щоб отримати храмову рекомендацію, діти віком від 8 років і більше мають бути охрищеними й конфірмованими. Хлопчикам, яким є принаймні 11 років і виповниться 12 у тому році, коли буде виконуватися цей обряд, необхідно мати священство.

Щоб запечататися до своїх батьків, члени Церкви віком від 21 року і більше повинні отримати ендаумент і мати дійсну храмову рекомендацію.

Президент колу може дозволити людям, які через розумові вади не були охрищені або не отримали ендаументу, бути запечатаними до їхніх батьків. Президент колу пише лист, в якому стверджується, що цій людині дозволяється бути запечатаною. Цей лист предʼявляють у храмі.

Інформацію про видачу храмових рекомендацій дітям див. у 26.4.4.

27.4.2

Звернення до храму

Пара, яка хоче, щоб їхні діти були запечатані до них, або діти, які хочуть бути запечатаними до своїх померлих батьків, мають заздалегідь зв’язатися з храмом, щоб попередньо записатися на обряд (див. 27.1.2). У деяких випадках до проведення запечатування, можливо, потрібно буде виконати інші храмові обряди.

27.4.3

Догляд за дітьми

Див. 27.1.6.

27.4.4

Хто виконує запечатування живих дітей до батьків

Запечатування живих дітей до батьків зазвичай виконує запечатувач, призначений до храму, в якому буде відбуватися запечатування. Якщо хтось із родичів або знайомих сімʼї має повноваження запечатувати і призначений до храму, в якому буде відбуватися запечатування, то сімʼя може запросити його виконати це запечатування.

Запечатувач також може попросити дозвіл у Першого Президентства, щоб виконати запечатування живих дітей до батьків для своїх прямих нащадків (дітей, онуків і правнуків) не в тому храмі, до якого він призначений. На виконання кожного такого запечатування він повинен отримати листа з дозволом Першого Президентства. Він предʼявляє цей лист у храмі.

Членам Церкви не радять звертатися до генеральних авторитетів з проханням виконати для них обряд запечатування живих дітей до батьків.

27.4.5

Хто може бути присутнім під час запечатування живих дітей до батьків

Щоб спостерігати за запечатуванням до батьків своїх живих рідних, зведених і напіврідних братів і сестер, члени Церкви, які не отримали ендаументу і яким менше 21 року, мають бути народженими у завіті або запечатаними до своїх батьків. Крім того, діти, яким 8 років і більше, мають бути охрищеними і конфірмованими та мати дійсну храмову рекомендацію (див. 26.4.4). Хлопчикам, яким є принаймні 11 років і виповниться 12 у тому році, коли буде виконуватися цей обряд, необхідно мати священство.

Щоб спостерігати за такими запечатуваннями, члени Церкви, яким 21 рік і більше, повинні отримати ендаумент і мати дійсну храмову рекомендацію.

Від одружених членів Церкви, яким менше 21 року, не вимагається, щоб вони вже мали ендаумент, аби спостерігати за такими запечатуваннями. Однак вони повинні мати дійсну храмову рекомендацію (див. 26.4.4).

Дехто з членів Церкви, які мають запис про членство, не охрищені через якусь свою розумову ваду, а деякі охрищені, але не отримали ендаумент з тієї ж причини. Президент колу може дозволити їм спостерігати за запечатуванням своїх живих рідних, зведених або напіврідних братів і сестер до їхніх батьків. Президент колу пише лист, в якому стверджується, що цій людині дозволяється спостерігати за запечатуванням. Цей лист предʼявляють у храмі.