3.

Принципи священства

3.0

Вступ

Священство — це влада і сила Бога. Через священство Небесний Батько виконує Свою роботу — “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Бог дарує повноваження і владу Своїм синам і дочкам на землі, щоб допомогти виконати цю роботу (див. розділ 1).

3.1

Відновлення священства

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів — це єдина організація на землі, в якій є повноваження священства. Пророк Джозеф Сміт отримав Ааронове священство і його ключі від Івана Христителя (див. Учення і Завіти 13:1). Він отримав Мелхиседекове священство і його ключі від апостолів Петра, Якова та Івана (див. Учення і Завіти 27:12–13).

У Кертлендському храмі Джозефу Сміту явилися Мойсей, Іліяс та Ілля і надали йому додаткове повноваження, необхідне для виконання Божої роботи в останні дні (див. Учення і Завіти 110:11–16).

Усі ці ключі священства тримає сьогодні кожний член Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Ці провідники покликають і вповноважують інших членів Церкви використовувати повноваження і владу священства Бога, щоб допомагати в Його роботі зі спасіння і піднесення.

3.2

Благословення священства

Завдяки завітам та обрядам священства Бог робить доступними для всіх Своїх дітей великі благословення. Серед цих благословень є:

• Хрищення в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів і членство в ній.

• Дар Святого Духа.

• Прийняття причастя.

• Повноваження і влада, які надаються, щоб служити у церковних покликаннях та призначеннях.

• Отримання патріарших благословень та інших благословень священства, зокрема, для зцілення, втішення і скерування.

• Обдарування Божою силою в храмі.

• Запечатування до членів своєї сімʼї на вічність.

• Обіцяння вічного життя.

Божі діти можуть отримати ці благословення священства й відчувати велику радість, живучи за євангелією Ісуса Христа.

3.3

Мелхиседекове священство і Ааронове священство

У Церкві священство має дві частини: Мелхиседекове священство і Ааронове священство (див. Учення і Завіти 107:1).

3.3.1

Мелхиседекове священство

Мелхиседекове священство — це “Свят[е] Священств[о] за чином Сина Божого” (Учення і Завіти 107:3). Це влада, завдяки якій сини і дочки Бога можуть стати подібними до Нього (див. Учення і Завіти 84:19–21; 132:19–20).

“Мелхиседекове священство тримає право президентства”. Воно має “владу і повноваження над усіма чинами в Церкві в усі віки світу, щоб служити в духовних справах” (Учення і Завіти 107:8). Цим повноваженням церковні провідники направляють і виконують усю духовну роботу Церкви (див. Учення і Завіти 107:18).

Президент Церкви є головуючим первосвященником над Мелхиседековим священством (див. Учення і Завіти 107:65–67). Президент колу є головуючим первосвященником у колі (див. Учення і Завіти 107:8, 10; див. також розділ 6 у цьому довіднику). Єпископ є головуючим первосвященником у приході (див. Учення і Завіти 107:17; див. також розділ 7 у цьому довіднику).

Інформацію стосовно чинів та обовʼязків Мелхиседекового священства див. у 8.1.

3.3.2

Ааронове священство

Ааронове священство є “додатком до … Мелхиседекового священства” (Учення і Завіти 107:14). Воно має, зокрема, ключі:

• Священнослужіння ангелів.

• Євангелії покаяння.

• Виконання зовнішніх обрядів, зокрема хрищення для відпущення гріхів.

(Див. Учення і Завіти 13:1; 84:26–27; 107:20).

Єпископ є президентом Ааронового священства у приході (див. Учення і Завіти 107:15).

Інформацію стосовно чинів та обовʼязків Ааронового священства див. у 10.1.3.

3.4

Влада священства

Влада священства — це уповноваження представляти Бога і діяти в Його імʼя. У Церкві вся влада священства застосовується під керівництвом тих, хто тримає ключі священства.

Гідні члени Церкви чоловічої статі отримують владу священства, коли їм дарують священство і їх висвячують у чини священства. Усі члени Церкви можуть застосовувати делеговане їм повноваження, якщо вони були рукопокладені чи призначені допомагати у виконанні Божої роботи. Члени Церкви підзвітні Богу і тим, кого Він призначив головувати — наглядати за тим, як вони використовують Його владу (див. 3.4.4).

3.4.1

Ключі священства

Ключі священства — це влада, дана, щоб керувати використанням священства на користь Божим дітям. Використання всієї влади священства у Церкві скеровується тими, хто тримає ключі священства (див. Учення і Завіти 65:2).

3.4.1.1

Ті, хто тримає ключі священства

Ісус Христос тримає всі ключі священства. Під Його керівництвом ключі священства надаються чоловікам для використання в конкретних покликаннях, щоб допомагати у виконанні Божої роботи, як це пояснено далі.

Він дарував кожному Своєму апостолові всі ключі, які стосуються царства Бога на землі. Старший серед живих апостолів — Президент Церкви — є єдиною людиною на землі, яка уповноважена використовувати всі ті ключі священства (див. Учення і Завіти 81:1–2; 107:64–67, 91–92; 132:7).

Під керівництвом Президента Церкви названим далі провідникам священства надаються ключі, щоб вони могли головувати у сферах своєї відповідальності:

• Президенти колів та округів.

• Єпископи і президенти філій.

• Президенти кворумів Мелхиседекового і Ааронового священства.

• Президенти храмів.

• Президенти місій і президенти центрів підготовки місіонерів.

• Президенти історичних пам’яток Церкви.

Ці провідники отримують ключі священства, коли їх рукопокладають для служіння в їхніх покликаннях.

Ключі священства не надаються іншим провідникам, зокрема, радникам місцевих провідників священства чи президентам церковних організацій. Цим провідникам надається делеговане повноваження, коли їх рукопокладають і коли їх призначають під керівництвом тих, хто тримає ключі священства. Президенти церковних організацій головують під керівництвом тих, хто тримає ключі священства (див. 4.2.4).

3.4.1.2

Порядок у виконанні Божої роботи

Завдяки ключам священства Божа робота зі спасіння і піднесення виконується впорядковано (див. Учення і Завіти 42:11; 132:8). Ті, хто тримає ключі священства, керують Господньою роботою у своїх сферах відповідальності. Ця влада президентства є дійсною лише для виконання конкретних обовʼязків, які має провідник у своєму покликанні. Коли провідники священства звільняються від своїх покликань, вони більше не тримають цих ключів.

Усі, хто служить у Церкві, були рукопокладені або отримали призначення під керівництвом того, хто тримає ключі священства.

3.4.2

Дарування священства і висвячення у чини священства

Під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, Ааронове священство і Мелхиседекове священство дарується гідним членам Церкви чоловічої статі (див. Учення і Завіти 84:14–17). Після дарування відповідного священства особу висвячують у чин в цьому священстві, наприклад, у чин диякона чи старійшини. Носій священства діє у священстві відповідно до прав та обовʼязків того чину (див. Учення і Завіти 107:99).

Кожний чоловік у Церкві Ісуса Христа має старатися бути гідним отримати і використовувати Мелхиседекове священство для служіння іншим людям. Отримуючи це священство, він укладає завіт віддано виконувати свої обовʼязки у священстві. Він також отримує від Бога клятву, тобто обіцяння, вічних благословень (див. Учення і Завіти 84:33–44; див. також Путівник по Писаннях, “Клятва і завіт священства”).

Більше інформації про дарування священства та висвячення див. у 8.1.1, 10.6, 18.10 та 38.2.5.

3.4.3

Делегування повноваження священства для служіння в Церкві

Повноваження священства для служіння в Церкві делегується членам Церкви вказаним далі чином:

• Рукопокладанням для служіння в церковному покликанні

• Призначенням від головуючих церковних провідників

3.4.3.1

Рукопокладання

Коли членів Церкви рукопокладають під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, їм дається повноваження від Бога діяти в цьому покликанні. Наприклад:

• Жінці, яку покликано і рукопокладено єпископом служити президенткою Товариства допомоги приходу, надається повноваження керувати роботою Товариства допомоги у приході.

• Чоловіку або жінці, яких покликано і рукопокладено членом єпископату служити вчителем або вчителькою Початкового товариства, дається повноваження навчати дітей Початкового товариства у приході.

Усі, кого покликають і рукопокладають, служать під керівництвом тих, хто головує над ними (див. 3.4.1.2).

Коли членів Церкви звільняють від покликання, вони більше не мають повноваження, повʼязаного з цим покликанням.

Більше інформації про рукопокладання членів Церкви на служіння у церковних покликаннях див. у 18.11.

3.4.3.2

Призначення

Головуючі церковні провідники можуть делегувати повноваження через призначення. Коли чоловіки і жінки отримують ці призначення, їм надається повноваження від Бога, щоб діяти. Наприклад:

• Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів делегують повноваження сімдесятникам, які призначені керувати територіями і головувати на конференціях колів.

• Президенти місій делегують повноваження місіонерам чоловічої і жіночої статі, які призначені скеровувати й навчати інших місіонерів.

• Членам Церкви делегуються повноваження, щоб вони служили братами-служителями і сестрами-служительками. Це відбувається під керівництвом єпископа, коли вони отримують призначення від президента кворуму старійшин або президентки Товариства допомоги.

Повноваження, яке делегується через призначення, є обмеженим: воно поширюється тільки на виконання конкретних обовʼязків і є чинним тільки упродовж служіння у цьому призначенні.

Більше інформації стосовно призначення через делегування див. у 4.2.5.

3.4.4

Праведне використання влади священства

Провідники і члени Церкви використовують даровану їм владу священства чи делеговане їм повноваження священства, щоб благословляти життя інших людей.

Ця влада може використовуватися тільки у праведності (див. Учення і Завіти 121:36). Вона використовується через переконання, довготерпіння, мʼякість, лагідність, любов і доброту (див. Учення і Завіти 121:41–42). Провідники радяться з іншими в дусі єдності і прагнуть знати Господню волю через одкровення (див. Учення і Завіти 41:2). Інформацію про те, як радитися з іншими, див. у 4.4.3.

Ті, хто використовує владу священства, не навʼязують свою волю іншим. Вони не використовують її для досягнення егоїстичних цілей. Якщо особа використовує цю владу неправедно, “небеса віддаляються [і] Дух Господа засмучується” (Учення і Завіти 121:37).

Деякі церковні покликання включають в себе, зокрема, обовʼязок головувати. Інформацію про головування в Церкві див. у 4.2.4.

3.5

Сила священства

Сила священства є силою Бога, яка використовується, щоб благословляти Його дітей. Сила Божого священства діє в житті всіх членів Церкви — чоловічої і жіночої статі, — якщо вони дотримуються завітів, які уклали з Ним. Члени Церкви укладають ці завіти, коли отримують обряди священства. (Див. Учення і Завіти 84:19–20).

До благословень, які можуть отримати члени Церкви завдяки силі священства, належать:

• Скерування в їхньому житті.

• Одкровення, щоб знати, як виконувати роботу, на яку вони висвячені, рукопокладені або яку призначені виконувати.

• Допомога і сила, щоб ставати більш схожими на Ісуса Христа і Небесного Батька.

3.5.1

Завіти

Завіт — це священне обіцяння. Він укладається між Богом і Його дітьми. Бог називає умови завіту, а Його діти погоджуються дотримуватись цих умов. Бог обіцяє благословити Своїх дітей, якщо вони дотримуються завіту.

Члени Церкви укладають завіти з Богом, коли вони отримують обряди спасіння і піднесення (див. 18.1). Усі, хто витерпить до кінця у дотриманні своїх завітів, отримають вічне життя (див. 2 Нефій 31:17–20; Учення і Завіти 14:7).

Батьки, церковні провідники та інші допомагають людям підготуватися до укладення завітів. Завіти укладаються людьми, коли ті отримують обряди євангелії. Вони переконуються, що людина розуміє завіти, які вона укладе. Після того як людина укладає завіт, вони допомагають їй дотримуватися його. (Див. Мосія 18:8–11, 23–26).

3.5.2

Обряди

Обряд — це священна дія, що виконується владою священства. Обряди завжди були складовою євангелії Ісуса Христа (див. Буття 1:28; Мойсей 6:64–65).

Під час виконання багатьох обрядів люди укладають завіти з Богом. Наприклад, під час хрищення, причастя, ендаументу й обряду запечатування шлюбу. Під час виконання інших обрядів, зокрема, отримання патріарших благословень чи благословень для зцілення хворих, люди не укладають завіти, але вони отримують скерування та силу, щоб дотримуватися завітів.

Обряди мають символічне значення, що направляє людей до Небесного Батька та Ісуса Христа. В обрядах, під час виконання яких укладаються завіти, символізм допомагає людям зрозуміти обіцяння, які вони дають, і благословення, які вони отримують, залишаючись вірними.

Завдяки кожному з обрядів люди отримують щедрі духовні благословення. Господь відкрив, що в “обрядах [священства] явлена сила божественності” (Учення і Завіти 84:20). Обряди спасіння і піднесення необхідні для вічного життя. Більше інформації див. у 18.1.

Живі люди отримують обряди спасіння і піднесення самі для себе. Де можливо, вони потім повертаються у храм, щоб виконувати ці обряди як повірники за тих, хто вже помер. Більше інформації про виконання обрядів за померлих див. у розділі 28.

3.6

Священство і сім’я

Усі члени Церкви, які дотримуються своїх завітів — жінки, чоловіки та діти, — благословляються силою Божого священства в їхніх домівках, щоб зміцнювати себе та свої сімʼї (див. 3.5). Ця сила буде допомагати членам Церкви виконувати Божу роботу зі спасіння і піднесення в їхньому особистому житті і в сімʼях (див. 2.2).

Чоловіки, які є носіями Мелхиседекового священства, можуть давати благословення священства членам своєї сімʼї для скерування їх, зцілення і втішення. Якщо потрібно, члени Церкви також можуть просити родичів, братів-служителів або місцевих церковних провідників дати їм такі благословення. Більше інформації про благословення священства див. у 18.13 та 18.14.