4.

Провідництво і ради в Церкві Ісуса Христа

4.0

Вступ

Вас, як провідника в Церкві, було покликано через натхнення уповноваженими слугами Господа. Ви маєте привілей допомагати у роботі Небесного Батька — “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Ви робите це, заохочуючи членів Церкви самим залучатися до Божої роботи зі спасіння і піднесення й долучати до неї свої сімʼї та інших людей (див. розділ 1). Ви знайдете радість у служінні Божим дітям.

Наслідуючи приклад Спасителя, ви часто служитимете іншим одному за одним. У вас також будуть нагоди здійснювати провідництво на церковних зборах та заходах. Крім того, ви можете виконувати важливе служіння у складі рад. Зокрема, це можуть бути збори президентства, збори ради приходу та інші.

Вам потрібно жертвувати свій час на віддане служіння, але не нехтуйте вашими власними потребами і потребами вашої сімʼї. Шукайте скерування від Святого Духа, щоб це допомагало вам дотримуватися балансу і виконувати свої обов’язки (див. Мосія 4:27).

4.1

Мета провідництва в Церкві

Провідники заохочують членів Церкви залучатися до Божої роботи, стаючи “істинними послідовниками… Ісуса Христа” (Moроній 7:48). Для цього провідники перш за все намагаються бути вірними учнями Спасителя. Тоді вони можуть допомагати іншим наближатися до Нього. Допомагаючи іншим, вони й самі стають кращими учнями (див. Мосія 18:26; Учення і Завіти 31:5).

4.2

Принципи провідництва в Церкві

Під час Свого земного священнослужіння Спаситель подав приклад провідництва для Своєї Церкви. Його головною метою було виконувати волю Свого Небесного Батька й допомагати іншим зрозуміти Його євангелію та жити за нею (див. Іван 5:30; Мосія 15:7). Він любив тих, кого вів за Собою, і виявляв ту любов через служіння їм (див. Іван 13:3–5).

Спаситель збільшував потенціал інших людей, даючи їм відповідальність та можливості зростати (див. Матвій 10:5–8; Іван14:12). Він підбадьорював та поправляв, роблячи це ясно і з любовʼю (див. Іван 21:15–17).

Господь сказав: “Нехай кожна людина вивчить свій обов’язок і діє у чині, на який її призначено, з усією старанністю” (Учення і Завіти 107:99). Ці слова стосуються всіх, хто отримує відповідальність служити і керувати в Церкві Спасителя.

Застосування принципів, наведених у цьому розділі, допомагатиме вам більш ефективно керувати в Церкві Спасителя.

4.2.1

Підготуйтеся духовно

Ісус підготувався духовно до виконання Свої земної місії (див. Лука 4:1–2). Ви теж можете підготуватися духовно, наближаючись до Небесного Батька через молитву, вивчення Писань та виконання Його заповідей. Наслідування Його пророків також допомагає вам підготуватися духовно (див. Учення і Завіти 21:4–6).

Прагніть одкровення, щоб зрозуміти потреби тих, кого ви скеровуєте, і те, як виконати роботу, яку Бог покликав вас виконувати.

Господь також пообіцяв дати духовні дари тим, хто їх прагне (див. Учення і Завіти 46:8). Коли ви смиренно звертаєтеся до Небесного Батька, щоб отримати ці дари, Він збільшуватиме вашу здатність вести й надихати тих, кому ви служите.

4.2.2

Служіть всім Божим дітям

Ісус особисто священнослужив людям, простягаючи руку допомоги, щоб надихати і навчати тих, хто відчував, що вони самотні, втратили надію чи загубилися. Він визнавав божественну природу і вічну цінність кожної людини.

Любіть людей, яким ви служите, як це робив Ісус. Моліться “з усією енергією вашого серця”, щоб бути сповненими Його любовʼю (Мороній 7:48). Встановлюйте щирі дружні стосунки. Простягайте руку допомоги тим, хто може бути самотнім, потребує втішення чи має якісь інші потреби. Ваша любов принесе благословення в їхнє життя і допоможе людям відчути бажання прийти до Христа.

Допомагайте людям поглиблювати їхнє навернення і зміцнювати їхню віру в Небесного Батька та Ісуса Христа. Допомагайте їм підготуватися до укладання завітів, яке відбудеться, коли вони отримуватимуть для себе наступний обряд. Заохочуйте їх дотримуватися укладених ними завітів та ставати причасниками благословень покаяння. Допомагайте їм дізнатися, що вони, незважаючи на труднощі, з якими стикаються, можуть просуватися вперед, щоб сягнути свого божественного потенціалу.

4.2.3

Навчайте євангелії Ісуса Христа

Усі провідники є вчителями. Як вчитель, старайтеся наслідувати приклад Спасителя (див. розділ 17; Навчати, як навчав Спаситель). Навчайте доктрині Ісуса Христа та принципам Його євангелії словом і ділом (див. 3 Нефій 11:32–33; Учення і Завіти 42:12–14). Ефективне навчання надихає людей зміцнювати свої стосунки з Богом і жити за євангелією, просуваючись вперед до вічного життя.

Навчати, як навчав Спаситель, означає не тільки говорити; для цього потрібно слухати і ставити запитання так, як це робив Він (див. Матвій 16:13–17).

Ефективні вчителі також є старанними учнями. Надайте вивченню Божого слова високий пріоритет у своєму житті. Засвоєння євангелії — це процес, який триває все життя.

Навчайте з Писань і слів пророків останніх днів (див. Учення і Завіти 52:9). Памʼятайте, що “проповідування Слова ма[є]… сильніший вплив на свідомість людей, ніж… щось інше” (Алма 31:5).

Готуючись і навчаючи, прагніть відчувати вплив Духа. Святий Дух передає істину в серце й розум тих, кого ви навчаєте (див. 2 Нефій 33:1).

Якщо вас покликано або призначено головувати на церковних зборах чи заході, пересвідчіться, що те, чого навчають, напучує і є доктринально правильним (див. Учення і Завіти 50:21–23).

4.2.4

Головуйте у праведності

Господь відкрив, що в Його Церкві “за необхідністю є президенти, або верховні [тобто головуючі] чини” (Учення і Завіти 107:21). Ті, хто має ключі священства, головують у сферах своєї відповідальності, наприклад, у кворумі чи приході.

Інші організації в Церкві, серед яких: Товариство допомоги, Товариство молодих жінок, Початкове товариство і Недільна школа, також скеровуються головучим чином. Цих провідників покликає, рукопокладає і надає їм делеговане повноваження той, хто має ключі священства, або той, кого він на це уповноважив (див. 3.4.3).

Кожний головуючий чин служить під керівництвом того, хто тримає ключі священства (див. 3.4.1). Завдяки цій структурі забезпечується порядок і чіткі лінії відповідальності й підзвітності у виконанні Господньої роботи.

Головуючий чин може делегувати іншій особі тимчасове призначення головувати. Наприклад, якщо президентка Товариства допомоги буде відсутня на недільних зборах Товариства допомоги, вона призначає свою першу радницю головувати на тих зборах.

Провідник, який головує у церковній організації, на зборах чи заході, забезпечує досягнення цілей Господа. Роблячи це, провідник дотримується євангельських принципів, політики Церкви і дослухається до скерування від Святого Духа.

Ті, хто головує, наслідують приклад Ісуса Христа, служачи з м’якістю, лагідністю і чистою любов’ю (див. Іван 13:13–15). Покликання чи призначення головувати не робить особу, яка отримує його, важливішою або шанованішою за інших (див. Учення і Завіти 84:109–110).

Якщо ви були покликані чи призначені головувати, дотримуйтеся вчення Спасителя: “Хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за [слугу]” (Матвій 20:27; див. вірші 26–28). Радьтеся з іншими і прагніть єдності у розумінні Господньої волі та виконанні Його роботи (див. Учення і Завіти 41:2; див. також 4.4 у цьому довіднику).

Не є прийнятним прагнути головувати у будь-якій організації в Господній Церкві (див. Учення і Завіти 121:34–37). Натомість смиренно й віддано служіть на тій посаді, на яку вас покликано. Старайтеся виконувати Господню роботу з оком, єдиноспрямованим до Його слави (див. Учення і Завіти 4:5).

4.2.5

Делегуйте обовʼязки і забезпечуйте підзвітність

Спаситель давав Своїм учням важливі доручення й обовʼязки (див. Лука 10:1). Він також давав їм можливість відзвітувати про роботу, яку їм було доручено виконати (див. Лука 9:10).

Як провідник, ви можете допомогти іншим зростати, делегуючи їм доручення. Завдяки цьому ви також допоможете їм отримувати благословення, які приносить служіння. Старайтеся залучити до виконання Божої роботи всіх членів вашого підрозділу.

Крім того, завдяки делегуванню, ваше служіння стане більш ефективним. Якщо ви намагаєтеся зробити надто багато, то “справді стоми[те]ся” (Вихід 18:18). Прагніть скерування від Духа, аби знати, що саме слід делегувати, щоб ви могли зосередитися на своїх найвищих пріоритетах.

Делегування — це не тільки надання якогось доручення. Делегувати також означає навчити іншу людину, як виконати доручення, і довірити їй це зробити. Делегування, як правило, складається з таких елементів:

• Зустріньтеся з людиною і запропонуйте їй служити Господу, виконуючи доручення. Допоможіть людині зрозуміти суть доручення та його цілі.

• Радьтеся разом про це доручення, про те, хто ще може бути залучений до його виконання і коли воно повинно бути виконано. Переконайтеся, що людина розуміє й з готовністю приймає це доручення. Висловіть впевненість у здібностях цієї людини.

• Заохотьте людину шукати натхнення стосовно того, як виконати це доручення. Покажіть людині, що ви їй довіряєте, і допоможіть досягти успіху. Надавайте скерування і підтримку, коли це потрібно.

• Періодично просіть людину відзвітувати про стан виконання доручення. Гідно оцініть всі зусилля, докладені людиною, та висловіть вдячність за те, що вона зробила.

Наведених в 30.1.1 настанов щодо того, як пропонувати покликання, слід також дотримуватися і при делегуванні повноважень.

4.2.6

Готуйте інших для служіння провідниками та вчителями

Спаситель підготував Своїх апостолів, щоб вони стали провідниками в Його Церкві. Також і ви допомагаєте іншим підготуватися, щоб стати провідниками і вчителями. Господня робота зосереджується на тому, щоб допомагати людям, а не просто виконувати церковні програми. Самі по собі ці програми не є кінцевою метою. Вони існують, щоб допомогти людям зростати.

Моліться, коли обмірковуєте, хто може служити у церковних покликаннях або виконувати церковні доручення. Пам’ятайте, що Господь підготує тих, кого Він покликає. Найважливішим є те, що вони бажають служити, будуть смиренно прагнути Господньої допомоги і стараються бути гідними. Покликання і доручення можуть допомогти їм зростати, надаючи можливості виявляти свою віру, старанно працювати і відчувати, що Бог звеличує їхні зусилля. Надавайте допомогу і підтримку молоді, новим членам Церкви та іншим людям, яким, можливо, потрібна додаткова підтримка, коли вони служать у своїх покликаннях.

Іноді ті самі люди неодноразово покликаються на провідницькі посади. Це може бути обтяжливо для них самих і для їхніх сімей та забирати в інших людей нагоди служити. Старайтеся давати всім членам вашого підрозділу можливості служити і зростати.

Додаткову інформацію про церковні покликання див. у розділі 30.

4.2.7

Плануйте проведення зборів, уроків та заходів з конкретними цілями

Прагніть натхнення від Господа, коли плануєте проведення зборів, уроків та заходів, які мають конкретні цілі. Такими цілями повинні бути: зміцнення окремих осіб і сімей, сприяння їхньому наближенню до Христа та допомога у виконанні Божої роботи зі спасіння і піднесення (див. розділи 1 і 2). Плануючи, дотримуйтеся принципів, наведених у 4.4.2 та у розділах 20 і 29.

4.2.8

Оцінюйте свої зусилля

Регулярно проводьте розгляд своїх обовʼязків та оцінювання свого духовного зростання як провідника. Оцінюйте також зростання тих, кого ви очолюєте.

Ваш успіх як провідника перш за все визначається тим, наскільки віддано ви виконуєте свій обовʼязок допомагати Божим дітям ставати вірними учнями Ісуса Христа. Оскільки всі люди мають свободу вибору, дехто з них може вибрати зійти зі шляху завітів. Часом це може засмучувати вас, але якщо ви звернетеся до Господа, Він надихне і втішить вас (див. Алма 26:27). Ви можете знати, що Господь задоволений вашими зусиллями, відчуваючи, що Дух працює через вас.

4.3

Ради в Церкві

Небесний Батько запровадив ради як важливу складову отримання натхнення, прийняття рішень і виконання Його роботи. Ради існували ще до того, як було створено світ. Кожен з нас брав участь у цих радах перед тим, як прийти на землю. (Див. Учення і Завіти 121:32; Авраам 3:22–28).

Дотримуючись цього зразка, Церква Ісуса Христа управляється на кожному рівні радами. Наприклад, Рада Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів (див. 5.1.1.1), президентства територій (див. 5.2.1), президентства колів і єпископати — усі вони є радами. Не лише ради колу або приходу, але й кожне президентство церковної організації, кворуму або класу також є радами.

Господь повелів провідникам Своєї Церкви радитися разом щодо виконання Його роботи (див. Учення і Завіти 41:2–3). Ради надають можливості членам рад отримувати одкровення, коли вони прагнуть зрозуміти потреби Божих дітей і спланувати, як допомогти їх задовольнити.

4.4

Принципи ефективного проведення рад

У цьому підрозділі описано деякі принципи ефективного проведення рад.

4.4.1

Мета рад

Головна мета рад полягає в тому, щоб допомогти членам рад шукати разом божественного скерування щодо справ, які стануть благословенням для окремих осіб та сімей (див. Учення і Завіти 43:8–9). На радах особлива увага приділяється тому, щоб допомогти членам Церкви отримати обряди і дотримуватися повʼязаних з ними завітів. Члени ради також шукають натхнення стосовно планування і координування Господньої роботи у їхній сфері відповідальності.

Деякі адміністративні справи, наприклад, календарне планування, може не потребувати обговорення на раді. Рішення по більшості з цих питань можна прийняти під час спілкування до або після зборів.

Члени ради приділяють особливу увагу окремим особам і сімʼям, які мають нагальні потреби. Ради допомагають координувати надання допомоги. Інформацію про деякі з цих потреб, а також матеріали, які допоможуть їх зрозуміти, і ресурси для надання допомоги, див. у розділі Допомога для життя в Євангельській бібліотеці.

4.4.2

Підготовка до зборів ради

Очікується, що президентства і ради проводитимуть збори регулярно. Провідники шукають Господнього скерування, плануючи збори ради. Вони також просять членів ради надавати пропозиції, коли вирішують, що обговорювати.

Провідники заздалегідь повідомляють членам ради питання, що виносяться на обговорення. Члени ради готуються поділитися думками щодо цих питань. Для рад приходу та колу така підготовка здебільшого відбувається на зборах президентств.

Члени ради готуються духовно до участі у зборах ради.

4.4.3

Обговорення і рішення

Господь сказав: “Нехай усі говорять по черзі, і нехай усі слухають його висловлювання, щоб коли всі висловляться, усі могли бути наставленими всіма, і щоб кожна людина мала рівні привілеї” (Учення і Завіти 88:122). Цей принцип стосується церковних рад.

Під час зборів ради провідник (або хтось, кого він призначить) пояснює питання, яке розглядається. Потім провідник запрошує до обговорення цього питання всіх членів ради, ставлячи запитання і пропонуючи надати ідеї.

Провідник заохочує членів ради говорити відкрито і чесно. Завдяки тому, що члени ради різняться за освітою, віком та досвідом і мають різні точки зору, це дозволяє раді мати ширше бачення. Члени ради вносять пропозиції і з повагою вислуховують одне одного. Якщо вони прагнуть дізнатися волю Господа, може запанувати дух натхнення і єдності.

У раді, до складу якої входять і жінки, і чоловіки, провідник просить і тих, і інших поділитися враженнями та думками. Жінки і чоловіки часто дивляться на питання по-різному, і це дає необхідний баланс. Чоловіки та жінки знаходять кращі рішення і мають більший успіх у служінні Господу, якщо цінують внесок одне одного й працюють разом.

Провідник скеровує обговорення в раді. Однак він чи вона має більше слухати, ніж говорити. Якщо провідник ради ділиться своїми поглядами надто рано, це може завадити іншим висловити свої думки. У разі потреби провідник ради лагідно перенаправляє хід обговорення на іншу тему або зосереджує його на іншому питанні.

По завершенні обговорення провідник може прийняти рішення про план дій або відкласти прийняття рішення, щоб отримати додаткову інформацію та скерування. Це рішення має прийматися з урахуванням обговорення і повинно бути підтверджене Духом. Процедура проведення ради допомагає знайти натхненні рішення, які є кращими, ніж ті, до яких провідник міг дійти на свій розсуд. Провідник також може передати питання на розгляд іншій раді.

Іноді члени ради можуть відчувати непевність стосовно якогось важливого рішення. Коли так стається, провідник може зачекати до інших зборів, щоб глибше розглянути це питання і прагнути духовного підтвердження та єдності. У деяких випадках член ради може захотіти зустрітися з провідником наодинці, щоб обговорити свої занепокоєння.

4.4.4

Єдність

Господь навчав Своїх учнів “бу[ти] єдиними” (Учення і Завіти 38:27). Члени ради стараються стати єдиними у прагненні й меті з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Вони прагнуть єдності у своїх обговореннях і рішеннях.

Члени ради мають уникати суперечок, неправедного осудження і пліток (див. 3 Нефій 11:28–30). Якщо вони діють в єдності, Небесний Батько благословить їхні зусилля.

4.4.5

Дії та підзвітність

Члени ради виконують більшість своєї роботи до або після зборів ради. Під час зборів вони шукають натхнення, щоб підготувати плани з впровадження рішень. Провідник ради запрошує членів ради виконати доручення, повʼязані з цими планами. Як правило, члени ради запрошують інших людей у їхній організації, щоб вони допомагали. Люди не повинні бути переобтяжені дорученнями.

Члени ради звітують про виконання своїх доручень. Зазвичай для просування роботи вперед потрібно приділяти постійну увагу дорученням і цікавитися їх виконанням.

4.4.6

Конфіденційність

Коли провідники діляться особистою інформацією з радою, то роблять це обачливо. Зазвичай вони просять у члена Церкви дозвіл на те, щоб поділитися цією інформацією.

Рада з повагою ставиться до бажань усіх людей, які просили дотримуватися конфіденційності. Члени ради не повинні ділитися особистою інформацією ні з ким, хто не входить до складу ради, за винятком ситуації, коли це необхідно для виконання доручення, даного провідником ради.

Деякі питання є надто чутливими, щоб виносити їх на розгляд всієї ради. Якщо це доречно, провідники розглядають ці питання з окремими членами ради. Або вони можуть передати деякі питання на розгляд іншій раді.