16
Той бідолашний чоловік
Спокійно
1. Я хочу вам розповісти
Про те, як майже кожен рік
З’являвся на моїй путі
Той бідолашний чоловік.
Хто він такий, не відав я
І не питав його ім’я,
Але очей його тепло
В мені любов’ю проросло.
2. Зайшов до мене він колись,
Коли вечерять я сідав.
Вмирав від голоду мій гість,
І я свій хліб йому віддав.
Він взяв його, благословив
І їв, але й мені вділив.
Було це наче уві сні —
Хліб здався манною мені.
3. У скелях, біля джерела
Його я знову відшукав.
Неподалік вода текла,
А він знесилений лежав.
Коли ж підняв його з колін,
Три повних чаши випив він,
Тоді й для мене зачерпнув —
З тих пір про спрагу я забув.
4. Коли дерева вітер гнув
І сніг у вікна порошив,
Знайомий голос я почув
І швидко двері відчинив.
Його я щиро привітав
І на печі йому послав.
Я ж на підлозі спати ліг —
Неначе біля Божих ніг.
5. На нього я натрапив знов
Далеко від міських застав.
Із ран його точилась кров,
Він ледве дихав і стогнав.
Я все зробив, щоб він не вмер,
І я дивуюсь дотепер,
Бо рани я йому промив,
А серце я своє зцілив.
6. Востаннє я його зустрів
В сирій в’язниці, в темноті.
Хоч він нічим не завинив,
На страту вранці мав іти.
Він попросив відповісти:
“Чи смерть за мене приймеш ти?”
І я тоді, здолавши страх,
Кивнув йому і мовив: “Так”.
7. “Дивись на Мене”, — Він сказав,
І я крізь сльози на очах
Узрів, що мій Знайомець мав
Сліди Голгофи на руках.
І він ім’я моє назвав,
За плечі взяв і обійняв.
І тихо мовив Цар царів:
“Ти все для Господа робив”.
Слова: Джеймс Монтгомері, 1771–1854
Музика: Джордж Коулз, 1792–1858, змін.
Гімн, який співали незадовго до мученицької смерті пророка Джозефа Сміта. Див. History of the Church, 6:614–615.