172
О, який пречудовий лунатиме спів
Радісно
1. О, який пречудовий лунатиме спів,
Як додому ми прийдемо знов:
Ми побачимо рідних і друзів своїх,
І серця нам розтопить любов.
Хай тоді без кінця ллється ніжність в серця,
Бо закон того Царства — любов.
2. Наших предків, що в вічність давно перешли,
Поцілунка ми будем вітать.
У натхнення й захопленні будемо ми
Пісню радісну разом співать;
Щиро серцем співать і рідню обіймать,
Бо вдалося сім’ю об’єднать.
3. І не будемо більш розлучатися ми,
Мир і спокій відчує душа;
Нам не вистачить слів, але ангельський спів
Наповнятиме щастям серця.
О, які почуття! Хай співає душа!
Там блаженству не буде кінця.
4. О, яка буде там незрівнянна краса!
О, який там лунатиме спів!
Нам блаженство і радість наповнять серця:
Ми в обіймах Небесних батьків.
В кожнім серці лунатиме радісний спів —
Ми в обіймах Небесних батьків.
Слова: Джозеф Л. Таунсенд, 1849–1942
Музика: Вільям Клейсон, 1840–1887