“Розділ 6: Прагніть розвивати характер, подібний до Христового”, Проповідуйте Мою євангелію: Як ділитися євангелією Ісуса Христа (2023)
“Розділ 6”, Проповідуйте Мою євангелію
Розділ 6
Прагніть розвивати характер, подібний до Христового
Вступ
На початку Свого земного священнослужіння Ісус проходив берегом Галілейського моря і покликав двох рибалок, Петра і Андрія. Він сказав: “Ідіть за Мною, — Я зроблю вас ловцями людей” (Maтвій 4:19; див. також Марк 1:17).
Господь також покликав і вас виконувати Його роботу, і Він також закликає і вас йти за Ним. “Якими людьми повинні ви бути?”, — запитав Він. “Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:27).
У деяких розділах путівника Проповідуйте Мою євангелію увага зосереджується на тому, що вам як місіонеру потрібно робити, наприклад, як навчатися, як навчати і як ставити цілі. Крім того, що ви робите, настільки ж важливим є те, хто ви є і ким ви стаєте. На цьому й зосереджується увага в даному розділі.
У Писаннях розповідається про риси, притаманні Христу, яких вам важливо набувати під час служіння на місії та протягом усього життя. Риса, притаманна Христу, — це якість або особливість, властива характеру Спасителя. У цьому розділі описано деякі з цих якостей. Дізнайтеся про них і опрацюйте уривки з Писань, в яких йдеться про них. Вивчаючи інші уривки з Писань, шукайте в них й інші риси, притаманні Христу.
“Шукати Цього Христа”
Пророк Мороній перестерігав: “Я б хотів порадити вам шукати Цього Христа, про Якого пророки й апостоли писали” (Етер 12:41). Один з важливих способів пошуку Христа — це докладати старанних зусиль, аби дізнаватися про Нього і ставати більш подібними до Нього. Ваша місія — це ідеальний час, щоб зосередитися на цьому.
Намагаючись стати більш подібними до Христа, ви зможете краще досягати мету вашого служіння на місії. Ви відчуєте радість, мир і духовне зростання, коли Його риси стануть притаманними й вашому характеру. Ви також закладете основу, щоб продовжувати наслідувати Його упродовж всього свого життя.
Дари від Бога
Риси, притаманні Христу, є дарами від Бога. Як і все, що є добрим, ці дари приходять через “благодать Бога Батька, і також Господа Ісуса Христа, і Святого Духа” (Етер 12:41).
Намагаючись набувати Христових рис, зосереджуйтеся на Христі (див. Учення і Завіти 6:36). Ці риси не є пунктами з якогось контрольного списку. Вони не є навичками, які ви опановуєте за програмою самовдосконалення. Їх неможливо набути тільки тому, що ви цього прагнете. Скоріше, ви можете набути їх, стараючись стати більш відданим учнем Ісуса Христа.
Моліться про те, щоб Бог благословив вас цими рисами. Покірно визнавайте свою слабкість і потребу в Його силі у вашому житті. Тоді Він “вчин[ить] так, щоб слабке стало сильним для [вас]” (Етер 12:27).
Поступовий процес
Ставати більш подібними до Спасителя — це поступовий процес, який триває усе життя. Маючи бажання догодити Богові, приймайте по одному рішенню за один раз і вдосконалюйтеся в цій сфері.
Будьте терпеливими до себе. Бог знає, що для того, щоб настала зміна і відбулось зростання, потрібен деякий час. Він радіє вашим щирим прагненням і благословлятиме вас за кожне ваше зусилля.
Якщо ви стараєтеся стати більш подібними до Христа, ваші бажання, думки та дії змінюватимуться. Завдяки Спокуті Ісуса Христа і силою Святого Духа вдосконалюватиметься саме ваше єство (див. Мосія 3:19).
Святий Дух розширює і збільшує наші здібності. Він “надихає бути чеснотними, добрими, великодушними, чуйними, лагідними і милосердними.… Коротше кажучи, це є, так би мовити, життєвою силою для кісток, радістю для серця, світлом для очей, музикою для вух і життям для всього єства” (Parley P. Pratt, Key to the Science of Theology [1855], 98–99).
Віра в Ісуса Христа
Щоб віра вела до спасіння, ви повинні зосередити її на Ісусі Христі (див. Дії 4:10–12; Мосія 3:17; Мороній 7:24–26). Якщо у вас є віра в Христа, ви покладаєтеся на Нього як на Єдинонародженого Сина Бога. Ви впевнені: якщо ви покаєтеся, вам буде прощено ваші гріхи через Його спокутну жертву і вас буде освячено Святим Духом (див. 3 Нефій 27:16, 20).
Вірити не означає мати досконале знання. Скоріше, це мати запевнення від Духа про те, чого ви не бачите, але що є істинним. (Див. Алма 32:21).
Ви виявляєте свою віру в діях. Такими діями, зокрема, є: дотримуватися вчень Спасителя і наслідувати Його приклад. Також служити іншим і допомагати їм зробити вибір йти за Христом. Крім того, виявами вашої віри є старанність, покаяння і любов.
Віра — це принцип сили. Виявляючи віру в Ісуса Христа, ви будете благословенні Його силою відповідно до ваших обставин. З вами також можуть відбуватися чудеса згідно з волею Господа. (Див. Кн. Якова 4:4–7; Мороній 7:33; 10:7).
Ваша віра в Ісуса Христа зростатиме у міру того, як ви будете краще пізнавати Його та Його вчення. Вона зростатиме, коли ви будете досліджувати Писання, щиро молитися і дотримуватися заповідей. Сумніви і гріх руйнують віру.
“Віра — це не лише почуття, це рішення. З молитвою, вивченням, послухом і завітами ми вибудовуємо і зміцнюємо свою віру. Наше переконання у Спасителі і Його роботі в останні дні стає потужним збільшувальним склом, дивлячись крізь яке ми судимо про все інше. Потім, коли життя підкидає суворе випробування,… у нас є сила триматися правильного курсу” (Ніл Л. Андерсен, “Це істина, чи не так? Тоді що ще має значення?”, Ліягона, трав. 2007, с. 74).
Надія
Надія — це не просто сподівання. Натомість це основана на вашій вірі в Христа незмінна впевненість, що Бог виконає Свої дані вам обіцяння (див. Мороній 7:42). Це очікування “майбутнього доброго” завдяки Христові (Євреям 9:11).
Вашим невичерпним джерелом надії є Ісус Христос. Пророк Мормон запитував: “І що це таке, на що ви маєте надіятися?” Потім він сам дав відповідь: “Ви матимете надію через спокуту Христа і силу Його воскресіння воскреснути до життя вічного, і це через вашу віру в Нього згідно з Його обіцянням” (Мороній 7:41; див. вірші 40–43).
Якщо ви зосереджуєте свою надію на Христі, то маєте запевнення, що все разом спрацює вам на благо (див. Учення і Завіти 90:24). Це запевнення допомагає вам долати випробування з вірою, коли ви стикаєтесь з випробуваннями. Воно також допомагає вам зростати завдяки випробуванням і розвивати духовну витривалість і силу. Надія на Христа стає якорем для вашої душі (див. Етер 12:4).
Надія дає вам впевненість в тому, що Бог звеличить ваші старанні, праведні зусилля (див. Учення і Завіти 123:17).
Щоб надія зростала, людині, серед іншого, потрібно каятись. Коли людина очищується й отримує прощення завдяки спокутній жертві Ісуса Христа, це породжує та оживляє надію (див. Алма 22:16).
Нефій закликав: “Просува[йте]ся вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей” (2 Нефій 31:20). Якщо ви живете за євангелією, збільшуватиметься ваша здатність “збага[чувати]сь надією” (Римлянам 15:13).
“У часи розпачу, ми можемо твердо триматися надії на те, що “все спрацює [нам] на благо”, якщо ми дотримуємося порад пророків Бога. Така надія на Бога, Його милість і Його силу надає нам сміливості в часи складних випробувань і дає силу тим, хто відчувають себе в небезпеці серед загрозливих мурів страху, сумніву й розпачу, що постають перед ними” (Дітер Ф. Ухтдорф, “Безкінечна сила надії”, Ліягона, лист. 2008, с. 23).
Милосердя і любов
Якось один чоловік запитав Ісуса: “Котра заповідь найбільша в Законі?” Ісус відповів: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:36–39).
Милосердя — це “чиста любов Христа” (Мороній 7:47). Це, зокрема, вічна любов Бога до всіх Своїх дітей.
Пророк Мормон навчав: “Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любовʼю” (Moроній 7:48). Якщо ви молитеся про те, щоб ваше серце сповнилося милосердям, ви відчуєте смак Божої любові. Ваша любов до людей зростатиме, і ви почнете відчувати щиру зацікавленість у тому, щоб вони мали вічне щастя. Ви будете бачити їх дітьми Бога, наділеними потенціалом стати подібними до Нього, і ви будете трудитися заради них.
Якщо ви молитеся про дар милосердя, то станете менш схильними зосереджуватися на негативних почуттях, таких, як гнів або заздрість. У вас буде менше бажання засуджувати чи критикувати інших. У вас буде більше бажання намагатися зрозуміти їх та їхні точки зору. Ви станете більш терпеливими і будете намагатися допомагати людям, коли вони долають труднощі чи розчаровані. (Див. Мороній 7:45).
Милосердя, як і віра, веде до дій. Воно збільшується, коли ви служите іншим і віддаєте себе служінню.
Милосердя змінює людину. Небесний Батько дарує його “усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа;… щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він,… щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим” (Мороній 7:48).
Чеснота
В Уложеннях віри (1:13) сказано: “Ми віримо, що повинні бути… чеснотними”. Чеснотність — це образ мислення й поведінки, що ґрунтується на високих нормах моралі. Це вірність Богу та людям. Визначальною рисою чеснотності є прагнення бути духовно і фізично чистими.
Чеснотність бере свій початок у ваших думках і бажаннях. Господь сказав: “Нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно” (Учення і Завіти 121:45). Зосереджуйтеся на праведних, надихаючих думках. Не дозволяйте собі зосереджуватися на негідних думках і женіть їх геть.
Ваш розум подібний до театральної сцени. Якщо ви дозволяєте шкідливим думкам затримуватися на сцені вашого розуму, ви більш схильні грішити. Якщо ви активно наповнюєте свій розум морально чистими думками, ви більш схильні сприймати те, що є чеснотним, і уникати того, що є злом. Будьте мудрими, вибираючи, яким думкам ви дозволите увійти на сцену вашого розуму і залишатися там.
Якщо ви намагаєтеся жити чеснотно, “зміцніє [ваша] впевненість у присутності Бога; і… “Святий Дух буде [вашим] постійним супутником” (Учення і Завіти 121:45–46).
Цілісність
Цілісність набувається, коли людина дотримується першої великої заповіді — любити Бога (див. Матвій 22:37). Оскільки ви любите Бога, ви завжди вірні Йому. Подібно до синів Геламана, ви “ходит[е] чесно перед Ним” (Алма 53:21).
Якщо вам притаманна цілісність, ви розумієте: є те, що правильне, і те, що неправильне, і є абсолютна істина — Божа істина. Ви користуєтеся своєю свободою волі, щоб вибирати те, що узгоджується з Божою істиною, і не зволікаючи каєтесь, якщо зробили хибний вибір. Ваш вибір, які мати думки, а також те, що ви робите, коли, як вам здається, вас ніхто не бачить, значною мірою вказує на те, наскільки ви цілісні.
Цілісність означає, що ви не знижуєте своїх норм або не змінюєте на гірше свою поведінку, щоб мати змогу справити враження на інших чи бути прийнятим ними. Ви робите те, що є правильним, навіть якщо інші глузують з вашого прагнення бути вірним Богові (див. 1 Нефій 8:24–28). Ви живете чеснотним життям, де б ви не знаходились, зокрема це виявляється в тому, як ви позиціонуєте себе онлайн.
Якщо ви цілісні, то дотримуєтеся своїх завітів з Богом, а також ваших праведних зобов’язань перед іншими людьми.
Цілісність означає бути чесним з Богом, з самим собою, зі своїми провідниками та іншими людьми. Ви не обманюєте, не крадете, не займаєтеся шахрайством і не вводите в оману. Якщо ви робите щось неправильно, ви берете на себе відповідальність і каєтеся, а не намагаєтеся виправдатись чи дати раціональне пояснення своєму вчинку.
Живучи цілісно, ви матимете внутрішній спокій і самоповагу. Господь та інші люди довірятимуть вам.
Знання
Господь радив: “Прагніть знання, саме через навчання і також через віру” (Учення і Завіти 88:118). Протягом вашої місії та всього життя прагніть знання, особливо духовного знання.
Щодня вивчайте Писання, а також слова живих пророків. Через навчання і молитву шукайте допомоги стосовно конкретних запитань, викликів або можливостей. Шукайте уривки з Писань, якими ви можете скористатися, коли навчаєте і даєте відповіді на запитання про євангелію.
Якщо ви навчаєтеся старанно і з молитвою, Святий Дух просвіщатиме ваш розум. Він навчатиме вас і даватиме розуміння. Він допоможе вам застосовувати у своєму житті вчення, які містяться у Писаннях і словах пророків останніх днів. Як і Нефій, ви можете сказати:
“Душа моя втішається Писанням, і серце моє обдумує його.… Послухайте, моя душа втішається діяннями Господа; і серце моє постійно обдумує те, що я побачив і почув” (2 Нефій 4:15–16).
Терпіння
Терпіння — це здатність довіряти Богові, коли у вас виникають затримки, ви стикаєтеся з протидією або зазнаєте страждань. Виявляючи віру, ви покладаєтеся на Божий розклад. Ви вірите, що у визначений Ним час прийдуть Його обіцяні благословення.
Якщо ви терпеливі, то дивитеся на життя з вічної перспективи. Ви не очікуєте, що благословення прийдуть негайно або що результати настануть відразу. Ваші праведні бажання, як правило, будуть здійснюватися “рядок за рядком,… тут трохи і там трохи” (2 Нефій 28:30). Деякі праведні бажання, можливо, будуть здійснені не в цьому житті, а у житті прийдешньому.
Терпіння не є бездіяльністю чи пасивною покірністю. Терпіти — це “життєрадісно роб[ити] все, що [у в]ашій владі”, коли ви служите Богові (Учення і Завіти 123:17). Ви сієте, поливаєте і підживлюєте насіння, а Бог “поступово” його зрощує (Алма 32:42; див. також 1 Коринтянам 3:6–8). Ви працюєте у партнерстві з Богом, вірячи, що коли ви виконаєте свою частину роботи, Він виконає Свою роботу у Свій час і з урахуванням особистої свободи вибору.
Терпіння також означає, що коли щось не може бути змінено, ви маєте сприйняти це з мужністю, милістю й вірою.
Навчіться терпеливо ставитися до інших, зокрема до вашого напарника та людей, яким ви служите. Також будьте терпеливими до себе. Намагайтеся стати якомога кращими, водночас усвідомлюючи, що ваше зростання відбуватиметься поступово.
Як і при набутті інших рис, притаманних Христу, розвиток терпіння — це процес, який триває усе життя. Виявлення терпіння може справляти цілющий вплив на вашу душу й оточуючих вас людей.
“Терпеливість означає активне очікування і витримку. Вона означає наполегливість і вміння робити все, що в наших силах — працювати, сподіватися і виявляти віру; зносити труднощі з мужністю, навіть коли прагнення нашого серця не здійснюються одразу. Терпеливість — це не просто витримка; це вміння витерпіти достойно!” (Дітер Ф. Ухтдорф, “Продовжуйте з терпінням”, Ліягона, трав. 2010, с. 57).
Покірність
Покірність — це готовність підкоритися волі Господа. Це готовність віддавати Йому шану за те, що було досягнуто. Це сприйнятливість до навчання (див. Учення і Завіти 136:32). Покірність — це також вдячність за Божі благословення і визнання вашої постійної потреби в Його допомозі. Він допомагає тим, хто покірні.
Покірність — це ознака духовної сили, а не слабкості. Покірність — це життєво важливий каталізатор духовного зростання (див. Етер 12:27).
Покірно довіряючись Богові, ви можете мати запевнення, що Його заповіді дано для вашого блага. Якщо ви покладаєтеся на Нього, то маєте впевненість, що зможете зробити все, що Він вимагає від вас. Ви також виявляєте готовність довіряти Його слугам і дослухатися до їхніх порад. Покірність допоможе вам бути слухняними, старанно працювати і служити.
Протилежністю до покірності є гордовитість. Бути гордовитим означає здебільшого покладатися на себе, а не на Бога. Це також означає надавати пріоритет мирському, а не тому, що від Бога. Гордовитість за своєю природою є суперництвом; гордовиті люди прагнуть мати більше за інших і вважають, що вони кращі за інших. Гордовитість є великим каменем спотикання.
Старанність
Старанність — це постійні, наполегливі зусилля. У місіонерській роботі старанність є виявом вашої любові до Господа. Якщо ви старанні, Господня робота приноситиме вам радість і задоволення (див. Алма 26:16).
Бути старанними означає чинити багато добрих справ за своєю вільною волею, не чекаючи на те, щоб провідники вам сказали, що робити (див. Учення і Завіти 58:27–29).
Постійно чиніть добрі справи, навіть коли це важко або ви втомлені. Втім усвідомлюйте, що потрібно мати баланс і відпочинок, щоб не “біг[ти] швидше, ніж [вам] під силу” (Мосія 4:27).
Хай ваше серце та інтереси будуть зосереджені на Господі та Його роботі. Уникайте того, що відволікає вас від ваших пріоритетів. У першу чергу приділяйте час і докладайте зусилля для проведення тих заходів, які будуть найефективнішими у вашій місцевості та найкориснішими для людей, яких ви навчаєте.
“Це Господня Церква. Він покликав нас і довірив нам, незважаючи на наші слабкості, про які Він знав. Він знав, які на нас чекали випробування. Завдяки вірному служінню і Його Спокуті ми можемо навчитися хотіти того, чого хоче Він, і бути такими, якими ми повинні бути, щоб благословляти тих, кому ми служимо заради Нього. Якщо ми служимо Йому достатньо довго і зі старанністю, ми змінимося. Ми зможемо стати ще більш схожими на Нього” (Генрі Б. Айрінг, “Діяти з усією старанністю”, Ліягона, трав. 2010, сс. 62–63).
Послух
Ваше служіння на місії — це можливість ще старанніше дотримуватися завітів, які ви уклали з Богом під час хрищення та у храмі. Отримуючи обряди хрищення та ендаумент, ви уклали завіти, що будете виконувати Його заповіді.
Цар Веніямин навчав: “Я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя” (Moсія 2:41).
Послух заповідям — це вияв любові до Небесного Батька та Ісуса Христа (див. Іван 14:15). Ісус сказав: “Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його” (Іван 15:10).
Дотримуйтеся настанов, наведених у документі Місіонерські норми для учнів Ісуса Христа. Також дотримуйтеся порад вашого президента місії та його дружини, коли вони даватимуть вам поради щодо праведності.
“Послух — це наш вибір. Спаситель ясно сказав про це. Як зазначено у Перекладі Джозефа Сміта Лука 14:28, Ісус повелів: “Отже, вкладіть це до свого серця, щоб ви робили те, чого Я навчатиму і що заповідаю вам”. Це настільки просто.… Якщо ми це робимо, наша духовна стабільність значно збільшиться. Ми не будемо марно витрачати дані Богом ресурси та відхилятися в бік того, що є неефективним і згубним у нашому житті” (Dale G. Renlund, “Constructing Spiritual Stability” [Brigham Young University devotional, Sept. 16, 2014], 2, speeches.byu.edu).
План дій, щоб стати більш подібним до Христа
Наведений нижче план дій може допомогти вам набувати і розвивати риси, описані в цьому розділі, та інші риси, про які йдеться в Писаннях:
-
Визначте рису, якої ви прагнете набути.
-
Опишіть цю рису в щоденнику.
-
Складіть перелік уривків з Писань, в яких наведено приклади виявлення цієї риси або навчають про неї, і опрацюйте ці уривки.
-
Запишіть свої думки та враження.
-
Поставте цілі та складіть плани, як поступово набувати цю рису.
-
Моліться про те, щоб Бог допоміг вам набути і розвивати цю рису.
-
Періодично оцінюйте свій прогрес в цьому.
“Господь благословляє тих, хто хоче стати кращим, хто погоджується з необхідністю мати заповіді й намагається виконувати їх, хто високо цінує чесноти, притаманні Христу, й старається з усіх сил розвинути їх в собі. Якщо ви будете спотикатися в цьому прагненні, бо ж спотикається кожний, Спаситель знаходиться поруч, щоб допомогти вам продовжувати рух вперед.… І досить скоро ви матимете успіх, якого прагнули” (Джеффрі Р. Холланд, “Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами”, Ліягона, трав. 2016, с. 126).
Ідеї для навчання і застосування
Самостійне навчання
-
Періодично виконуйте “Завдання для набуття риси”, наведене наприкінці цього розділу.
-
Виберіть одну з рис, про які йдеться в цьому розділі. Запитайте себе:
-
Як я можу дізнатися більше про цю рису?
-
Як прагнення набути цю рису допоможе мені стати кращим служителем євангелії Ісуса Христа?
-
-
Знайдіть приклади рис, притаманних Христу, в житті чоловіків та жінок, про яких розповідається у Писаннях. Запишіть свої враження у щоденнику навчання.
-
Знайдіть приклади рис, притаманних Христу, у священних музичних творах Церкви. Прагнучи набути певної риси, завчайте напам’ять слова гімнів та пісень, аби знайти в них зміцнення та силу. Повторюйте або наспівуйте собі ці слова, щоб мати натхнення і відчути вплив Духа.
Навчання з напарником і обмін напарниками
-
Скористайтесь “Євангельською бібліотекою” або іншими схваленими матеріалами, щоб опрацювати посилання на уривки з Писань, в яких йдеться про риси, притаманні Христу. Обговоріть, як застосовувати те, що вивчаєте. Ви також можете обговорити те, чого ви навчилися, докладаючи особистих зусиль, щоб стати подібним до Христа.
Рада місіонерів району, конференції зони і рада провідництва місії
-
За кілька днів до проведення ради або конференції попросіть кожного з місіонерів підготувати п’ятихвилинний виступ про якусь рису, притаманну Христу. На цих зборах виділіть час, щоб послухати виступи кількох місіонерів.
-
Розділіть місіонерів на чотири групи і дайте їм таке завдання:
Групі 1: Прочитати 1 Нефій 17:7–16 і дати відповіді на такі запитання:
-
Як Нефій виявляв свою віру?
-
Які вчинки Нефія були подібні до вчинків Христа?
-
Що Господь пообіцяв Нефію?
-
Як ця розповідь стосується місіонерської роботи?
Групі 2: Прочитати Марк 5:24–34 і дати відповіді на такі запитання:
-
Як ця жінка виявила віру в Ісуса Христа?
-
Чому її було зцілено?
-
Як ми можемо наслідувати її приклад у нашій місіонерській роботі?
Групі 3: Прочитайте Кн. Якова 7:1–15 і дайте відповіді на такі запитання:
-
Чому віра Якова була достатньо сильною, щоб протистояти нападкам Шерема?
-
Як виявляв віру Яків, коли говорив з Шеремом?
-
Чим дії Якова були подібні до дій Христа?
Групі 4: Прочитати Джозеф Сміт — Історія 1:8–18 і дати відповіді на такі запитання:
-
Як Джозеф Сміт виявляв віру в Ісуса Христа?
-
Як його віру було випробувано?
-
Які його вчинки були подібні до вчинків Христа?
-
Як ми можемо наслідувати приклад Джозефа Сміта?
Після того як групи завершать виконання завдань, попросіть місіонерів зібратися разом і поділитися тим, що вони обговорювали.
-
Провідники місії і радники в президентстві місії
-
Попросіть місіонерів прочитати одну з чотирьох Євангелій у Новому Завіті або 3 Нефій 11–28. Запропонуйте їм підкреслити те, що вони можуть робити з того, що робив Спаситель.
-
Використовуйте процес встановленням цілей і плануванням, щоб навчати місіонерів старанності. Покажіть, чому старанність у зосередженні на людях є виявом любові.
-
Під час співбесід або розмов просіть місіонерів розповісти про риси, притаманні Христові, яких вони прагнуть набути.
Вправа на набуття рис
Мета цієї вправи — допомогти вам побачити можливості для духовного зростання. Прочитайте кожне з наведених нижче тверджень. Вирішіть, наскільки дане твердження є правильним щодо вас і виберіть належну відповідь. Запишіть свої відповіді у щоденнику навчання.
Ніхто не може на кожне твердження давати відповідь “завжди”. Духовне зростання — це процес, який триває все життя. Це одна з причин, чому він такий захоплюючий і корисний, оскільки є безліч нагод, щоб зростати і відчувати благословення від зростання.
Спокійно починайте з поточного стану справ. Зобов’яжіться виконувати духовну роботу, потрібну для зростання. Прагніть Божої допомоги. Якщо ви зазнаєте невдач, будьте впевнені, що Він допоможе вам. Молячись, прагніть скерування щодо того, на яких рисах слід зосереджувати увагу в різні часи протягом вашого служіння на місії.
Ключ до відповідей
-
1 = ніколи
-
2 = іноді
-
3 = часто
-
4 = майже завжди
-
5 = завжди
Віра
-
Я вірю в Ісуса Христа і приймаю Його як мого Спасителя. (2 Нефій 25:29)
-
Я впевнений, що Бог любить мене. (1 Нефій 11:17)
-
Я довіряю Спасителю достатньо, щоб прийняти Його волю та зробити все, про що Він просить. (1 Нефій 3:7)
-
Я вірю, що завдяки Спокуті Ісуса Христа і силою Святого Духа я можу отримати прощення гріхів та освятитися, якщо каятимусь. (Енош 1:2–8)
-
Я вірю, що Бог чує мої молитви і відповідає на них. (Мосія 27:14)
-
Я думаю про Спасителя протягом дня і пригадую, що Він зробив для мене. (Учення і Завіти 20:77, 79)
-
Я вірю, що Бог чинитиме добро у моєму житті і житті інших людей, якщо ми віддані Йому і Його Сину. (Етер 12:12)
-
Я знаю силою Святого Духа, що Книга Мормона є істинною. (Мороній 10:3–5)
-
Я маю віру, щоб виконати те, що Христос просить мене зробити. (Мороній 7:33)
Надія
-
Одне з моїх найбільших бажань — успадкувати вічне життя у целестіальному царстві. (Мороній 7:41)
-
Я впевнений, що моє служіння на місії буде радісним і успішним. (Учення і Завіти 31:3–5)
-
Я відчуваю спокій та оптимізм, коли думаю про майбутнє. (Учення і Завіти 59:23)
-
Я вірю, що одного дня я буду жити з Богом і стану подібним до Нього. (Етер 12:4)
Милосердя і любов
-
Я щиро прагну вічного благополуччя й щастя для інших людей. (Moсія 28:3)
-
Коли я молюся, то прошу, щоб мені мати милосердя — чисту любов Христа. (Мороній 7:47–48)
-
Я намагаюся зрозуміти почуття інших людей та їхню точку зору. (Юди 1:22)
-
Я прощаю іншим, хто образив чи скривдив мене. (Ефесянам 4:32)
-
Я з любов’ю простягаю руки допомоги тим, хто самотній, страждає чи занепав духом. (Мосія 18:9)
-
Коли це доречно, я виявляю любов до інших людей і дбаю про них, служачи їм словом і ділом. (Лука 7:12–15)
-
Я шукаю можливості для служіння іншим. (Мосія 2:17)
-
Я позитивно відгукуюсь про інших. (Учення і Завіти 42:27)
-
Я ставлюся до інших з добротою і терпінням, навіть коли з ними важко бути в добрих стосунках. (Mороній 7:45)
-
Я радію досягненням інших людей. (Алма 17:2–4)
Чеснота
-
Я чистий серцем. (Псалми 24:3–4)
-
Я прагну чинити добро. (Moсія 5:2)
-
Я зосереджуюся на праведних, надихаючих думках і не залишаю місця у своєму розумі для нечистих думок. (Учення і Завіти 121:45)
-
Я каюсь у своїх гріхах і стараюсь долати свої слабкості. (Учення і Завіти 49:26–28; Етер 12:27)
-
Я відчуваю вплив Святого Духа у своєму житті. (Учення і Завіти 11:12–13)
Цілісність
-
Я завжди вірний Богові. (Мосія 18:9)
-
Я не знижую своїх норм або не змінюю свою поведінку на гіршу, щоб мати змогу справити враження на інших чи бути прийнятим ними. (1 Нефій 8:24–28)
-
Я чесний з Богом, з самим собою, з провідниками та іншими людьми. (Учення і Завіти 51:9)
-
Я людина надійна. (Алма 53:20)
Знання
-
Я впевнений, що розумію доктрину і принципи євангелії. (Алма 17:2–3)
-
Я вивчаю Писання щодня. (2 Тимофію 3:16–17)
-
Я прагну зрозуміти істину й знайти відповіді на свої запитання. (Учення і Завіти 6:7)
-
Я отримую знання і скерування через Духа. (1 Нефій 4:6)
-
Я ціную доктрину і принципи євангелії. (2 Нефій 4:15)
Терпіння
-
Я терпеливо чекаю на отримання благословень від Господа і виповнення Його обіцянь. (2 Нефій 10:17)
-
Я можу чекати на щось, не засмучуючись або не розчаровуючись. (Римлянам 8:25)
-
Я терпеливо долаю виклики, з якими стикаюся під час служіння на місії. (Алма 17:11)
-
Я з терпінням ставлюся до інших. (Римлянам 15:1)
-
Я з терпінням ставлюся до себе і покладаюся на Господа, працюючи над подоланням своїх слабкостей. (Eтер 12:27)
-
Я долаю труднощі з терпінням і вірою. (Алма 34:40–41)
Покірність
-
Я тихий і серцем покірливий. (Матвій 11:29)
-
Я покладаюся на Бога, коли потребую допомоги. (Алма 26:12)
-
Я вдячний за благословення, які отримав від Бога. (Алма 7:23)
-
Мої молитви є палкими та щирими. (Енош 1:4)
-
Я вдячний за настанови від моїх провідників або вчителів. (2 Нефій 9:28–29)
-
Я прагну підкорятися Божій волі. (Мосія 24:15)
Старанність
-
Я ефективно працюю, навіть коли немає пильного нагляду за мною. (Учення і Завіти 58:26–27)
-
Я зосереджую свої зусилля на найважливішому. (Матвій 23:23).
-
Я особисто молюся принаймні двічі на день. (Алма 34:17–27)
-
Я зосереджую думки на своєму місіонерському покликанні. (Учення і Завіти 4:2, 5)
-
Я регулярно ставлю цілі та складаю плани. (Учення і Завіти 88:119)
-
Я наполегливо працюю, доки не завершу виконання роботи. (Учення і Завіти 10:4)
-
Я відчуваю радість і задоволення, виконуючи свою роботу. (Алма 36:24–25)
Послух
-
Молячись, я прошу дати мені сили, щоб опиратися спокусі та чинити правильно. (3 Нефій 18:15)
-
Я гідний мати храмову рекомендацію. (Учення і Завіти 97:8)
-
Я свідомо дотримуюсь правил місії та дослухаюсь до порад моїх провідників. (Євреям 13:17)
-
Я живу за законами і принципами євангелії. (Учення і Завіти 41:5)