Самогубство
Запобігання самогубству та допомога при втраті близьких

Запобігання самогубству та допомога при втраті близьких

Підвищення рівня самогубств у багатьох регіонах світу є проблемою, що викликає велике занепокоєння. Мета цього документу---допомогти батькам, сім’ям, провідникам та членам Церкви, коли вони прагнуть служити тим, кого торкнулося самогубство.

Члени Церкви можуть використовувати цей матеріал, аби дізнатися про церковне вчення стосовно самогубства, попереджувальні ознаки самогубства, як допомогти тим, хто проходить через кризу, та як допомагати після скоєння самогубства. Провідники можуть використовувати цей матеріал для проведення змістовних обговорень з членами рад колу та приходу та на інших зборах. Метою такого обговорення має бути допомога провідникам та членам Церкви ефективніше служити тим, кого торкнулося самогубство.

Якщо проведення обговорення самогубства може допомогти його запобіганню та служінню тим, кого ця тема сильно хвилює, тоді таке обговорення має проводитися двома дорослими. Провідники можуть запросити професіонала з громади, який розуміє та поважає вчення Церкви стосовно самогубства, взяти участь у такому обговоренні. Обговорення з дітьми, яким менше 12 років, повинно проходити тільки після того, як батьки порадилися щодо цього зі своїми дітьми.

Після того, як ради колів та приходів ознайомляться з цим документом, вони мусять обговорити відповідні способи, які можна застосувати, аби підтримати зусилля громади та проінформувати членів Церкви про доступні ресурси.

Вчення і принципи

Навчаючи нас, Господь запросив нас ставитися до всіх людей з розумінням та співчуттям: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:39). Наші зусилля у служінні тим, кого торкнулося самогубство, будуть ефективнішими, якщо ми будемо краще розуміти наступні доктрину та вчення:

  • Завдяки Своїй Спокуті, Ісус Христос пройшов усі випробування смертного життя, щоб дізнатися, “як допомогти Своєму народові в його недугах” (Aлма 7:11--13). Джеймс Е. Фауст навчав: “Оскільки Спаситель перестраждав абсолютно все, що ми будь-коли можемо відчути або пережити, Він може допомогти слабким стати сильнішими” (“Спокута---наша найбільша надія”, Ліягона, січ. 2002, с. 22).

  • Смертне життя---це дорогоцінний дар від Бога, який має цінуватися і який треба захищати (див. Учення і Завіти 18:10; M. Russell Ballard, “Suicide: Some Things We Know, and Some We Do Not”, Ensign, Oct. 1987, 6–9).

  • Коли хтось забирає своє власне життя, лише Бог може судити їхні думки, дії та рівень їхньої відповідальності. Самогубство не повинно бути характеристикою, що визначає вічне життя людини (див. 1 Самуїла 16:7; Учення і Завіти 137:9; Дейл Г. Ренлунд, “Grieving after a Suicide Loss (Сум після втрати від самогубства”, відео на сайті suicide.lds.org).

Додатковий матеріал:

  • Євангельські теми на сайті topics.lds.org й у додатку Євангельська бібліотека

Попереджувальні ознаки самогубства

Більшість людей, які намагаються вчинити самогубство, не хочуть помирати; вони просто хочуть полегшення від фізичного, розумового, емоційного або духовного болю, який вони відчувають. Багато людей під час кризи проявляють попереджувальні ознаки перед тим, як намагатися вчинити самогубство. Якщо ви навчитеся розпізнавати попереджувальні ознаки, ви будете краще підготовлені служити тим, кому потрібна допомога. Прислухайтеся до таких фраз як: “Мені байдуже, якщо я помру”, або “Усім було б краще без мене”. Попереджувальні ознаки включають наступні типи поведінки:

  • Шукання способу себе вбити

  • Розмова про почуття безнадійності або про те, що немає причин жити

  • Розмова про почуття загнаності у кут або про нестерпний біль

  • Розмова про відчуття себе тягарем для інших

  • Підвищення використання алкоголю або наркотиків

  • Роздавання особистих речей без видимих причин

  • Збудження, роздратування або необачна поведінка

  • Усамітнення

  • Розлючення чи розмови про пошук помсти

  • Прояв надмірної зміни настрою (див. National Suicide Prevention Lifeline)

Одна попереджувальна ознака сама по собі не може означати, що у людини настала криза. Але, якщо особа має історію спроб або якщо ви помітили раптову зміну в людині, або почали помічати кілька ознак, негайно дійте. Безкоштовні гарячі лінії та додаткова інформація доступні на сайті suicide.lds.org. (Для отримання детальнішої інформації див. “Як допомогти комусь під час кризи” у цьому путівнику).

Попри всі наші зусилля, не всі самогубства можна відвернути. Деякі самогубства стаються без якихось очевидних попереджень. Ви не несете відповідальності за чийсь вибір обірвати своє життя.

Додаткові джерела:

Як допомогти комусь під час кризи

Завжди ставтеся серйозно до попереджувальних ознак самогубства та будь-яких погроз його вчинити, навіть, якщо ви гадаєте, що особа не серйозно думає про це або просто бажає привернути до себе увагу. Зробіть ці три кроки, щоб запропонувати підтримку---запитуйте, піклуйтеся, розмовляйте.

Крок 1: Запитуйте. Прямо запитайте людину, чи він або вона думає про самогубство. Ви можете запитати: “Ви обмірковуєте, як закінчити своє життя?” Якщо вони скажуть, що думають про самогубство, запитайте їх, чи у них є план. Ви можете запитати: “У вас є план як нанести собі шкоду?” Якщо у них є план, негайно допоможіть їм звернутися до лікаря або клініки, або зателефонуйте до служби, яка надає допомогу, чи на гарячу лінію у вашій місцевості. (Відвідайте сайт suicide.lds.org/crisis, щоб знайти інформацію про гарячі лінії по всьому світу). Якщо у них немає плану, переходьте до кроку 2.

Крок 2: Піклуйтеся. Покажіть, що вам небайдуже, слухаючи, що вони говорять. Виділіть час, аби вони пояснили, що вони відчувають. Поважайте їхні почуття, говорячи щось подібне до цього: “Мені шкода, що ви відчуваєте такий великій біль” або “Я навіть не розумів/ла, як вам важко”. Ви можете запропонувати їм допомогти створити профілактичний план, щоб уберегтися від самогубства (див. “Як скласти профілактичний план, щоб уберегтися від самогубства”, Даг Томас, Ліягона, вер. 2016, с. 63). Профілактичний план може допомогти людям визначити їхні особисті сильні сторони, добрі стосунки та слушні навички для подолання стресу. Це також може зменшити їхній доступ до засобів, які можуть нашкодити їм, зокрема, зброя або пігулки. Якщо вони просять вас нікому не розповідати про їхні почуття, поясніть, що ви дуже поважаєте їхню приватність з цього приводу, але їм потрібно більше допомоги, ніж ви можете надати.Ніколи не обіцяйте, що ви будете зберігати їхні думки про самогубство у таємниці.

Крок 3: Розмовляйте. Заохочуйте людину поговорити з кимось, хто може краще допомогти. Надайте інформацію про корисні ресурси у вашій місцевості. Це може бути інформація про лікарні, невідкладну допомогу, клініки або гарячі лінії у вашій місцевості. Якщо вони прагнуть допомоги, то вам треба повідомити комусь про це. Ви можете сказати щось подібне до цього: “Мені небайдужий ваш стан, і я хочу, щоб ви були у безпеці. Я збираюся повідомити про це комусь, хто може надати необхідну вам допомогу”. Поважайте приватну природу цього питання, розкажіть лише тому, хто, на вашу думку, може допомогти, наприклад, близький член родини, єпископ цієї людини, шкільний психолог, лікар або інший професіонал, що працює у сфері здоров’я. Якщо ви не знаєте до кого звернутись, поговоріть зі своїм єпископом або зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію у вашій місцевості, яка надає допомогу під час подібної кризи. Пам’ятайте, від вас не очікується, щоб ви самостійно зможете підтримати людину.

Примітка: Якщо ви проводите обговорення, то можете запросити учасників попрактикувати ці кроки. Розкажіть їм про випадок, коли хтось приходить до них і висловлює думки про самогубство. Попросіть учасників попрактикувати, що вони б відповіли у даній ситуації.

Додаткові джерела:

Як реагувати, коли сталося самогубство

Попри всі наші зусилля, не всім самогубствам можна запобігти. Це природно для тих, хто пережив самогубство близької людини, мати почуття заперечення, шоку, провини, гніву та збентеження. Президент М. Рассел Баллард сказав: “Акт позбавлення себе життя є справжньою трагедією, тому що цей єдиний акт залишає так багато жертв: по-перше, це людина, яка помирає, крім того---десятки інших: члени сім’ї та друзі, які залишаються. Дехто з них роками переживатиме сильний біль та збентеження” (“Suicide: Some Things We Know, and Some We Do Not”, Ensign, Oct. 1987, 7). Для цих людей зцілення приходить через Спасителя, який “спустився нижче всього”, щоб Він міг знати, “як допомогти Своєму народові в недугах” (Учення і Завіти 88:6; Алма 7:12). Професійні джерела і поради з цього питання можуть стати у нагоді.

Ради колів та приходів можуть обговорити, як вони можуть підтримати окрему особу або сім’ю, яка пережила самогубство близької людини. Питання для обговорення можуть бути наступними:

  • Як вчення та Спокута Ісуса Христа можуть принести зцілення окремій особі або сім’ї?

  • Які потреби виявили брати-служителі та сестри-служительки в окремої особи або сім’ї? Яке служіння їм було надано?

  • Яка емоційна або духовна підтримка необхідна окремій особі або сім’ї? Хто може надати цю підтримку?

  • Чи окрема особа або сім’я мають мирські потреби, наприклад, у їжі або перевезенні?

  • Як провідники допоміжних організацій приходу можуть підтримати дітей або молодь, які втратили близьку людину?

Період суму після самогубства може тривати довгий час. Якщо хтось продовжує відчувати нестерпний біль або смуток, порадьтеся з іншими, хто піклується про цю людину. З молитвою обміркуйте, як ви можете надати найкращу допомогу. Ви можете допомогти людині отримати благословення священства або звернутися до ресурсів у вашій місцевості. У нагоді можуть стати групи підтримки під час смутку, лікарі та інші професіонали, які задіяні у сфері здоров’я.

Примітка: Якщо ви проводите обговорення, не говоріть про те, як людина забрала своє життя. Це може ненавмисно заохотити присутнього у групі скопіювати поведінку, що обговорюється. Якщо хтось у групі починає вдаватися у деталі самогубства, по-доброму змініть напрямок обговорення.

Додаткові джерела:

Інші джерела

Поради від церковних провідників

Особистий досвід від членів Церкви

Інші церковні джерела

Щоб знайти додаткові джерела, див. suicide.lds.org