Як допомогти комусь під час кризи

Завжди ставтеся серйозно до тривожних ознак схильності до самогубства та будь-яких погроз його вчинити, навіть, якщо ви гадаєте, що особа не думає про це серйозно або просто бажає привернути до себе увагу. Зробіть ці три кроки, щоб запропонувати підтримку — запитуйте, піклуйтеся, розповідайте.

Крок 1: Запитуйте. Напряму запитайте у людини, чи були у неї думки про самогубство. Ви можете запитати: “Ви обмірковуєте, як покінчити з життям?” Якщо людина скаже, що думає про самогубство, запитайте, чи має вона план. Ви можете запитати: “У вас є план, як заподіяти собі шкоду?” Якщо у неї є план, негайно допоможіть людині дістатися до лікарні чи клініки, зателефонуйте до екстреної служби підтримки або на гарячу лінію допомоги в кризових ситуаціях у вашій місцевості. (Див. “Гарячі лінії допомоги в кризових ситуаціях”, щоб знайти посилання на гарячі лінії в усьому світі). Якщо у людини немає плану, переходьте до кроку 2.

Крок 2: Піклуйтеся. Покажіть, що вам небайдуже, слухаючи, що людина говорить. Виділіть час, аби вона пояснила, що відчуває. Поважайте її почуття, говорячи щось на кшталт: “Мені шкода, що ви відчуваєте такий сильний біль” або “Я навіть не розумів(ла), як вам важко”. Ви можете запропонувати людині допомогти створити профілактичний план безпеки для застереження самогубства (див. “How to Create a Suicide-Prevention Safety Plan”, Doug Thomas, Ensign, Sept. 2016, 63). План безпеки може допомогти людям визначити їхні особисті сильні сторони, позитивні стосунки та корисні копінгові навички. Це також може зменшити їхній доступ до засобів, які можуть нашкодити їм, зокрема, до зброї або пігулок. Якщо людина просить вас нікому не розповідати про її почуття, поясніть, що ви дуже поважаєте її приватність з цього приводу, але їй потрібно більше допомоги, ніж ви можете надати. Ніколи не обіцяйте, що ви будете зберігати її думки про самогубство у таємниці.

Крок 3: Розповідайте. Заохочуйте людину поговорити з кимось, хто може краще допомогти. Надайте інформацію про корисні ресурси у вашій місцевості. Це може бути інформація про громадські лікарні, клініки невідкладної допомоги або гарячі лінії допомоги в кризових ситуаціях. Якщо людина не звертається по допомогу, вам потрібно комусь розповісти про це. Ви можете сказати щось на кшталт: “Я дбаю про вас і хочу, щоб ви були в безпеці. Я збираюсь розповісти тому, хто може запропонувати вам необхідну допомогу”. Поважайте її право на недоторканість приватного життя, розповідаючи про це лише тим, хто, на вашу думку, може допомогти, наприклад, близькому члену сім’ї, єпископу людини, шкільному психологу, лікарю чи іншому медичному працівнику. Якщо ви не знаєте, до кого звернутись, поговоріть зі своїм єпископом або зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію допомоги в кризових ситуаціях у вашій місцевості. Пам’ятайте, від вас не очікується, що ви самостійно зможете підтримати людину.

Примітка: Якщо ви проводите обговорення, то можете попросити учасників попрактикувати ці кроки. Розкажіть їм про умовний випадок, коли хтось приходить до них і висловлює думки про самогубство. Попросіть учасників попрактикувати, що вони б відповіли у даній ситуації.

Додаткові джерела

• Мосія 4:27; Мороній 7:45–47; Учення та Завіти 81:5.

• Гаряча лінія з питань благополуччя (для президентів колів, єпископів та президентів філій).

• “Знайти час поговорити і послухати”, Розмарі М. Уіксом, Ліягона, квіт. 2012, сс. 34–37.

• “I’m Worried about Someone”, suicide.ChurchofJesusChrist.org.

• “Suicide”, Counseling Resources, ChurchofJesusChrist.org.