1 Так ось, сталося так, що я, Нефій, волав багато до Господа Бога мого через гнів моїх братів.

2 Але слухайте, їхній гнів проти мене зростав, так що вони намагалися позбавити мене життя.

3 Так, вони ремствували на мене, кажучи: Наш молодший брат думає правити над нами; і ми мали багато труднощів через нього; тому ось, давайте вбʼємо його, щоб нам більше не страждати через його слова. Бо тоді він не буде нашим правителем; бо нам, старшим братам, належить правити над цим народом.

4 Тепер я не буду записувати на цих пластинах усі слова, якими вони ремствували на мене. Але досить мені сказати, що вони намагалися позбавити мене життя.

5 І сталося так, що Господь попередив мене, щоб я, Нефій, залишив їх і втік у пустиню, і всі ті, хто пішов би зі мною.

6 Отже, сталося так, що я, Нефій, взяв свою сімʼю, а також Зорама та його сімʼю, і Сама, мого старшого брата, та його сімʼю, і Якова та Йосипа, моїх молодших братів, а також моїх сестер, і всіх тих, хто пішов би зі мною. А всі ті, хто пішов би зі мною, були ті, хто повірив попередженням та одкровенням Бога; отже, вони прислухалися до моїх слів.

7 І ми взяли наші намети і всі інші речі, які було можливо для нас узяти, і вирушили в пустиню на багато днів. А після того як ми мандрували протягом багатьох днів, ми поставили наші намети.

8 І мої люди захотіли дати цьому місцю імʼя Нефія; отже, ми так і назвали його—Нефій.

9 І всі, хто був зі мною, вирішили називатися народом Нефія.

10 І ми стежили за тим, щоб дотримуватися присудів, і уставів, і заповідей Господа в усьому згідно з законом Мойсея.

11 І Господь був з нами; і ми надзвичайно процвітали; бо ми сіяли насіння, і ми збирали врожай знову рясний. І ми почали вирощувати отари і стада, і тварин усякого виду.

12 І я, Нефій, приніс з собою також літописи, що були вигравіювані на пластинах з латуні; а також кулю, або компас, яка була уготована для мого батька рукою Господа, згідно з тим, що написано.

13 І сталося так, що ми почали процвітати надзвичайно, і розмножуватися на цій землі.

14 І я, Нефій, взяв меч Лавана, і у той самий спосіб зробив ще багато мечів, щоб ні в який спосіб люди, які називалися тепер Ламанійцями, не напали на нас і не знищили нас; бо я знав їхню ненависть до мене і моїх дітей і до тих, кого називали моїм народом.

15 І я навчив свій народ будувати будинки, і обробляти у різний спосіб деревину, і залізо, і мідь, і латунь, і сталь, і золото, і срібло, і дорогоцінні руди, які були у великій кількості.

16 І я, Нефій, побудував храм; і я спорудив його за подобою храму Соломона, але він не був побудований з такої великої кількості дорогоцінних матеріалів; бо їх не можна було знайти на цій землі, отже, його не можна було побудувати таким, як Соломонів храм. Але спосіб спорудження був подібний до храму Соломона; і майстерність була надзвичайно витонченою.

17 І сталося так, що я, Нефій, спонукав мій народ бути працьовитим і трудитися власноруч.

18 І сталося так, що вони захотіли, щоб я став їхнім царем. Але я, Нефій, мав бажання, щоб у них не було царя; проте я робив для них те, що було в моїй силі.

19 І знайте, здійснилися слова Господа щодо моїх братів, які Він казав про них, що я буду їхнім правителем і їхнім учителем. Отже, я був їхнім правителем і їхнім учителем, згідно з наказами Господа, до того часу, аж поки вони не вирішили позбавити мене життя.

20 Отже, здійснилося слово Господа, яке Він мовив мені, кажучи: Якщо вони не будуть прислухатися до твоїх слів, вони будуть відсічені від присутності Господа. І ось вони й були відсічені від Його присутності.

21 І Він зробив так, що прокляття зійшло на них, так, а саме, жахливе прокляття, через їхнє беззаконня. Бо дійсно, вони закамʼяніли своїми серцями проти Нього, так, що вони стали немовби кремінь; отже, оскільки були вони білі, і надзвичайно красиві та приємні, щоб не бути їм привабливими для мого народу, Господь Бог зробив так, щоб шкіра чорноти зійшла на них.

22 І так каже Господь Бог: Я зроблю так, щоб були вони огидні для твого народу, якщо вони не покаються у своїх беззаконнях.

23 І прокляте буде сімʼя того, хто змішається з їхнім сіменем; бо вони будуть прокляті тим самим прокляттям. І Господь сказав це, і так було зроблено.

24 І через їхнє прокляття, яке було на них, вони стали лінивим народом, сповненим зла і підступності, і шукали в пустині хижих звірів на здобич.

25 І Господь Бог сказав мені: Вони стануть бичем для сімені твого, спонукаючи їх памʼятати Мене; і якщо вони не памʼятатимуть Мене, і не прислухатимуться до Моїх слів, вони бичуватимуть їх, аж доки не знищать.

26 І сталося так, що я, Нефій, висвятив Якова і Йосипа, щоб вони були священиками і вчителями по всій землі мого народу.

27 І сталося так, що жили ми у стані щастя.

28 І пройшло тридцять років від того часу, як ми залишили Єрусалим.

29 І я, Нефій, досі продовжував літопис на моїх пластинах, що їх зробив я, про мій народ.

30 І сталося так, що Господь Бог сказав мені: Зроби другі пластини; і ти вигравіюєш на них багато чого, що добре на Мій погляд, на користь твоєму народові.

31 Отже я, Нефій, щоб бути послушним до наказів Господа, пішов і зробив ці пластини, на яких я вигравіював це.

32 І я вигравіював те, що приємно Богові. І якщо моїм людям приємно Богове, то їм буде приємне те, що я вигравіював на цих пластинах.

33 А якщо мої люди бажають знати щось докладніше про історію мого народу, вони повинні досліджувати мої інші пластини.

34 І досить мені сказати, що сорок років пройшло, і в нас уже були війни і суперечки з нашими братами.