Свідчення пророка Джозефа Сміта

Власні слова пророка Джозефа Сміта про появу Книги Мормона:

“Увечері … двадцять першого вересня [1823 року] … я звернувся з молитвою і благанням до Всемогутнього Бога, …

У той час, коли я щиро звертався до Бога, я побачив, як у моїй кімнаті зʼявилося світло, яке яскравішало, доки кімната не стала світлішою, ніж у полудень, коли раптом зʼявилася біля мого ліжка особа, яка стояла у повітрі, і ноги її не торкалися підлоги.

На ньому була простора білосніжна мантія, біліша за все земне, досі мною бачене, і я не думаю, що щось земне можна було б зробити на вигляд таким надзвичайно білим і блискучим. Його кисті рук були оголені, і його руки також, трохи вище запʼясток, так само і його стопи були оголені, і його ноги, трохи вище кісточок. Його голова і шия також були відкриті. Я помітив, що на ньому не було іншого одягу, окрім цієї мантії, бо вона була розкритою, так що я міг бачити груди.

Не тільки його мантія була білосніжною, але вся його особа була такою чудовою, що неможливо описати, а обличчя його було подібне блискавиці. Кімната стала надзвичайно світлою, але не настільки яскравою, як безпосередньо навколо його особи. Коли я вперше подивився на нього, я злякався, але невдовзі цей страх зник.

Він звернувся до мене по імені й сказав, що він вісник, посланий до мене з присутності Бога, і що його імʼя Мороній; що Бог призначив мені роботу; і що моє імʼя матиме добру і погану славу серед усіх народів, колін і язиків, або будуть водночас честити його і безчестити серед людей.

Ще він сказав, що існує схована книга, написана на золотих пластинах, і в тій книзі викладено історію попередніх жителів цього континенту і вказано джерело, з якого вони походять. Він сказав також, що ця книга вміщує повноту вічної євангелії, як Спаситель дав її давнім жителям;

Також, що два камені в срібних оправах,—і ці камені, прикріплені до нагрудника, являють собою те, що зветься Урім і Туммім,—було сховано разом з цими пластинами; тих, хто володів або користувався цими каменями, називали провидцями в давні, або минулі, часи; і що Бог приготував ці камені для перекладу книги. …

Також він сказав мені, що коли я одержу ті пластини, про які він говорив,—бо час їх одержання ще не настав,—я повинен нікому не показувати їх, так само як і той нагрудник з Урімом і Туммімом, хіба тільки тим, кому буде наказано показати їх. Якщо ж я ослухаюся, то буду знищений. Коли він розмовляв зі мною про ці пластини, моєму розумові відкрилося видіння, так що я зміг побачити місце, де було сховано пластини, і це було так ясно і виразно, що я впізнав це місце, коли прийшов туди.

Після цього спілкування я побачив, що світло в кімнаті раптом почало концентруватися навколо особи того, хто розмовляв зі мною, і так продовжувалося доти, доки в кімнаті знову не стало темно, крім світла навколо нього; тоді раптом я побачив неначе прохід, відкритий до самих небес, і чоловік піднісся ним, поки зовсім не зник, а кімната залишилася такою, якою і була перед появою цього небесного світла.

Я лежав, розмірковуючи про особливість цієї події, і дуже дивувався з того, що говорив мені цей незвичайний посланець, коли раптом, посеред моїх роздумів, я побачив, що мою кімнату знову наповнює світло, і за мить, як мені здалося, той самий небесний посланець знову стояв біля мого ліжка.

Він почав говорити і знову розповів без жодної зміни те саме, що говорив мені під час першого відвідування; і, сказавши це, він сповістив мене про великі кари, що прийдуть на землю, з жахливими спустошеннями від голоду, меча і чуми,—і що ці жорстокі кари спіткають землю ще за цього покоління. Сказавши це, він, як і перед цим, піднісся на небеса.

На цей час враження, справлені на мене, були такими глибокими, що сон відлетів від моїх очей, і я лежав, охоплений подивом від побаченого і почутого. Але яким було моє здивування, коли знову я побачив того самого посланця біля мого ліжка і почув, що він переповідає, або знову повторює, мені все сказане до того, додавши до цього застереження мені, кажучи, що Сатана буде спокушати мене (через скрутні обставини сімʼї мого батька) використати ті пластини для збагачення. Він заборонив мені робити це і додав, що, одержуючи пластини, я не повинен мати ніяких інших намірів, окрім прославляння Бога, і не повинен опинитися під впливом ніякого іншого прагнення, крім побудови Його царства; інакше я не зможу отримати їх.

Після цього третього відвідування він знову піднісся на небеса, як і раніше, а я знову залишився зі своїми думками про дивовижність того, що зі мною щойно сталося; коли майже відразу після того як небесний посланець піднісся від мене втретє, заспівав півень, і я зрозумів, що настає день, отже, наші бесіди тривали цілу ніч.

Невдовзі після цього я встав з ліжка і, як звичайно, взявся за щоденну необхідну роботу; але, намагаючись працювати, як завжди, я відчув, що сили мої виснажені і я зовсім неспроможний щось робити. Мій батько, працюючи зі мною, звернув увагу на те, що зі мною не все гаразд, і відіслав мене додому. Я вирушив з поля з наміром піти додому, але коли я намагався перелізти через огорожу навколо поля, де ми були, сили зовсім залишили мене, і я впав безпорадний на землю, і лежав деякий час непритомний, не відчуваючи нічого.

Першим з того, що я можу згадати, був голос, що звертався до мене і називав мене по імені. Я розплющив очі і побачив, як той самий посланець стояв над моєю головою, оточений сяйвом, як і раніше. Він знову переказав усе сказане минулої ночі й наказав мені йти до мого батька і розповісти йому про видіння і про накази, що я одержав.

Я послухався; я повернувся на поле до мого батька і переказав йому все. Він відповів мені, що це від Бога, і сказав, щоб я йшов і робив усе за наказом небесного посланця. Я пішов з поля і попрямував туди, де, за словами посланця, було сховано ті пластини; і дякуючи чіткості видіння, що я мав відносно цього, я впізнав це місце в ту саму мить, як тільки прийшов туди.

Біля села Манчестер, округа Онтаріо, штат Нью-Йорк, є пагорб, значних розмірів, що височить над усіма сусідніми. На західному боці того пагорба, біля його вершини, під великою камʼяною брилою в камʼяній скрині лежали ці пластини. Камʼяна брила була товстою і округлою посередині з верхнього боку і тоншала до країв, так що середина підіймалася над землею, а краї були нею вкриті.

Відчистивши землю, я взяв важіль, підсунув його під край брили і невеликим зусиллям підважив її. Заглянувши туди, я насправді побачив там пластини, Урім і Туммім, і нагрудник, як було сказано посланцем. Скриня, в якій вони лежали, була сформована з каменів, покладених разом у цементі якогось роду. На дні скрині навхрест лежали два камені і на них лежали пластини та інші предмети.

Я спробував було витягти пластини зі скрині, але посланець заборонив мені це робити, сказавши, що час для появи цих пластин ще не настав і не настане, доки не пройде чотири роки від цього часу; але він сказав мені, щоб я прийшов на це місце цього ж самого дня через рік, і що він тут зустрінеться зі мною, і що я повинен робити це, аж поки не прийде час дістати пластини.

Відповідно до цього веління я ходив на те місце, як минав рік, і щоразу зустрічав там того самого посланця, і отримував настанови і знання від нього у кожній нашій бесіді стосовно того, що саме збирається робити Господь, і як та в який спосіб Його царство буде кероване в останні дні. …

Нарешті настав час дістати пластини, Урім і Туммім і нагрудник. Двадцять другого вересня тисяча вісімсот двадцять сьомого року я пішов, як звичайно, коли минув ще один рік, на місце, де було їх сховано, і той самий небесний посланець передав їх мені з таким дорученням, що я відповідаю за них, і якщо загублю їх через необережність чи свою недбалість, то буду відсічений; якщо ж я зроблю все можливе, щоб зберегти їх, поки він, посланець, прийде за ними, тоді вони будуть захищені.

Невдовзі я зрозумів, чому одержав таке суворе доручення про збереження їх і чому посланець сказав, що коли я зроблю все, що від мене вимагається, він прийде за ними. Бо як тільки стало відомо, що вони в мене, їх усіма способами намагалися забрати. Для здійснення цього наміру вдавалися до всіляких хитрощів, які тільки можна вигадати. Переслідування посилилися, стали жорстокішими, ніж раніше, і багато людей постійно слідкувало за мною, щоб забрати їх у мене при нагоді. Але, дякуючи мудрості Божій, їх було збережено і вони залишилися у мене, аж доки я не здійснив з ними те, що вимагалося від мене. І коли в призначений день явився за ними посланець, я передав їх йому, і тепер він опікується ними аж до сьогоднішнього дня, тобто до другого травня тисяча вісімсот тридцять восьмого року”.

Докладнішу розповідь див. у Джозеф Сміт—Історія в Дорогоцінній Перлині.

Давній літопис, явлений таким чином з-під землі як голос народу, який говорить з праху, і перекладений сучасною мовою даром і силою Бога, як свідчить Божественне твердження, вперше видано для всього світу англійською мовою 1830 року як The Book of Mormon (Книга Мормона).