1 Того дня генеральна рада з двадцяти чотирьох первосвящеників зібралася в домі Джозефа Сміта молодшого, відповідно до одкровення, і приступила до організації вищої ради Церкви Христа, яка мала складатися з дванадцятьох первосвящеників та одного або трьох президентів, як може вимагати справа.

2 Вищу раду було призначено через одкровення з метою вирішення важливих проблем, які можуть виникати в Церкві, які не може вирішити Церква або єпископська рада на задоволення сторін.

3 Джозефа Сміта молодшого, Сідні Рігдона і Фредеріка Дж. Уільямса було підтверджено президентами голосом ради, а первосвящеників Джозефа Сміта старшого, Джона Сміта, Джозефа Коу, Джона Джонсона, Мартіна Гарріса, Джона С. Картера, Джереда Картера, Олівера Каудері, Семʼюела Г. Сміта, Орсона Гайда, Сільвестра Сміта та Люка Джонсона обрано бути постійною радою Церкви одностайним голосуванням ради.

4 Вищезгаданих членів ради тоді запитали, чи приймають вони свої призначення і чи будуть вони діяти у цьому чині згідно з законом небес, на що всі вони відповіли, що вони приймають свої призначення і будуть виконувати обовʼязки свого чину згідно з дарованою їм благодаттю Бога.

5 Кількість тих, хто складав раду і голосував від імені і для Церкви у призначенні вищезгаданих членів ради, була сорок три, а саме: девʼять первосвящеників, сімнадцять старійшин, чотири священики та тринадцять членів Церкви.

6 Ухвалено: вища рада не може мати владу діяти в разі відсутності семи з вищезгаданих членів ради або їхніх офіційно призначених наступників.

7 Ці семеро матимуть владу призначати інших первосвящеників, кого вони вважатимуть гідними і спроможними діяти замість відсутніх членів ради.

8 Ухвалено: якщо зʼявиться вакансія в разі смерті, усунення з чину через провину або переміщення за межі цього церковного управління будь-кого з вищезгаданих членів ради, то її буде зайнято тим, кого буде призначено президентом чи президентами та санкціоновано голосом генеральної ради первосвящеників, скликаної з цією метою, щоб діяти від імені Церкви.

9 Президент Церкви, який водночас є також і президентом ради, призначається через одкровення і підтверджується у своєму призначенні голосом Церкви.

10 І відповідно до поважності його чину він має очолювати раду Церкви; і його привілеєм буде те, що допомагатимуть йому двоє інших президентів, призначених таким же чином, як і його самого було призначено.

11 І в разі відсутності одного чи обох з тих, кого призначено допомагати йому, він має владу головувати над радою без помічника; а в разі відсутності його самого, інші президенти мають владу головувати замість нього, обидва або один із них.

12 Коли вищу раду Церкви Христа офіційно організовано за вищевказаним зразком, обовʼязком дванадцяти членів ради буде кинути жереб за номерами і таким чином встановити, хто саме з дванадцятьох говоритиме першим, починаючи з першого номера і так послідовно до номера дванадцять.

13 Коли ця рада скликається, щоб розглядати якусь справу, дванадцятеро членів ради мають вирішити, є вона складною чи ні; якщо ні, тоді тільки двоє з членів ради мають виступити, за порядком, описаним вище.

14 Але якщо проблема вважається складною, чотирьох має бути призначено, а якщо ще складнішою—шістьох; але в жодному разі не може бути призначено говорити більше шістьох.

15 Звинувачуваний в усіх випадках має право на половину ради, аби запобігти кривді чи несправедливості.

16 І члени ради, яких призначено говорити перед радою, мають представити справу після того, як докази перевірено, в її істинному світлі перед радою; і кожна людина має говорити з неупередженістю та справедливо.

17 Ті члени ради, які витягли парні номери, тобто 2, 4, 6, 8, 10 та 12, будуть тими, хто має відстоювати інтереси звинувачуваного і запобігти кривді та несправедливості.

18 В усіх справах обвинувач і звинувачуваний мають привілей говорити за себе перед радою після того, як докази прослухано і члени ради, яких було призначено говорити по цій справі, висловили свої зауваження.

19 Після того як докази прослухано, члени ради, обвинувач та звинувачуваний виступили, президент має винести рішення згідно з розумінням справи, яке він має, і закликати дванадцятьох членів ради підтвердити його своїм голосуванням.

20 Але якщо решта членів ради, які не виступали, або хтось один з них, неупереджено прослухавши докази та заяви, знайде помилку в рішенні президента, вони можуть заявити про це, і справа матиме повторне слухання.

21 А якщо після уважного повторного слухання будь-яке додаткове світло проллється на цю справу, рішення має відповідно змінитися.

22 Але в тому разі, коли ніякого додаткового світла не дано, перше рішення залишиться в силі, і більшість ради матиме владу це визначити.

23 У тому разі, коли є труднощі стосовно учення або принципів, якщо написаного не достатньо, щоб зробити цю справу ясною для розуміння членів ради, то президент може запитати й знати думку Господа через одкровення.

24 Первосвященики, коли вони не вдома, мають владу скликати й організувати раду за зразком вищезазначеної, аби вирішувати проблеми, коли сторони або одна з них, попросять про це.

25 І згадана рада первосвящеників матиме владу призначати одного з-поміж себе, щоб він тимчасово очолив таку раду.

26 Обовʼязком згаданої ради буде негайне передання копії протоколу слухання з повним викладом свідчення, доданого до їхнього рішення, вищій раді за місцезнаходженням Першого Президентства Церкви.

27 Якщо сторони або одна з них, не задоволені рішенням згаданої ради, вони можуть звертатися до вищої ради за місцезнаходженням Першого Президентства Церкви і мати повторне слухання справи, яке буде проводитися там за описаним вище зразком, немовби такого рішення не ухвалювалося.

28 Така рада первосвящеників на місцях має скликатися тільки в найскладніших випадках церковних справ, і ніяка звичайна чи ординарна справа не вважається підставою для скликання такої ради.

29 Мандрівні або місцеві первосвященики на місцях мають владу вирішувати, потрібно скликати таку раду чи ні.

30 Існує різниця в рішеннях між вищою радою, або мандрівними первосвящениками на місцях, і мандрівною вищою радою, яка складається з дванадцятьох апостолів.

31 Щодо рішення першої—апеляція може бути; але щодо рішення останньої—не може.

32 Тільки генеральні авторитети Церкви можуть поставити під сумнів рішення останньої у разі провини.

33 Ухвалили: що президент або президенти за місцезнаходженням Першого Президентства Церкви після вивчення апеляції, доказів і супроводжуючих справу заяв матимуть владу визначати, чи виправдано призначати для повторного слухання будь-яку справу, на яку може бути подано апеляцію.

34 Дванадцятеро членів ради тоді перейшли до кидання жереба, або балотування, щоб визначити, хто буде виступати першим, і ось яким був результат, поіменно: 1, Олівер Каудері; 2, Джозеф Коу; 3, Семʼюел Г. Сміт; 4, Люк Джонсон; 5, Джон С. Картер; 6, Сільвестр Сміт; 7, Джон Джонсон; 8, Орсон Гайд; 9, Джеред Картер; 10, Джозеф Сміт старший; 11, Джон Сміт; 12, Мартін Гарріс.Після молитви конференція завершилася.