Служіння в малому
Іноді дуже незначні вчинки можуть вести до великих змін.
“Як справи?”
Я впевнена, що чоловік за прилавком ставив це запитання того дня десяткам людей. То була невеличка заправка, і я поспішала просто купити пляшку води й піти назад до своєї машини. Однак це рутинне запитання---цього разу---звучало по-іншому. Він не міг знати, як мені потрібно було почути ті прості слова.
Він не міг знати, що я заїхала на заправку, бо не могла бачити дороги через сльози.
Він не міг знати, який сильний біль я переживала або як важко мені було знайти сили, щоб увійти всередину.
Він не міг знати, як боляче, коли всі інші на заправці уникають мого погляду або заплаканого обличчя.
“Як справи?”---запитав він зі щирим занепокоєнням в очах і в голосі. Я зробила зусилля, щоб подякувати йому усмішкою, в той же час борючись з новими сльозами, які навернулися мені на очі---цього разу то були сльози вдячності.
“Все гаразд”,---відповіла я чесно. Зараз, коли хтось був настільки добрим, що помітив мене і моє горе, я дійсно почувалася добре.
Просто значущі
Розповіді про служіння можуть вражати. Я чую історії про вражаючі гуманітарні проекти по всьому світу й історії про людей, які присвятили все своє життя важливим справам. І хоча я вдячна за їхню жертву, ті історії, зазвичай, сповнюють мене гострим відчуттям провини. Я знаю, як важливо служити. І більше того---я знаю, яку радість отримую, служачи іншим людям. То чому ж я не роблю цього частіше?
Часто у мене опускаються руки, коли я думаю про все, що я могла б зробити, і я маю схильність забувати про те, що вже роблю. Джин Б. Бінгем, генеральний президент Товариства допомоги, розповідала про глибокий вплив простих актів служіння. Вона казала, що Ісус Христос був досконалим прикладом служіння в тому, як Він “усміхався людям, розмовляв, ходив з ними, вислуховував їх, приділяв їм час, підбадьорював, навчав, годував і прощав”. (“Служити так, як Спаситель”, Ліягона, трав. 2018, с. 104).
Коли я думаю про служіння, яке справило на мене глибокий вплив, то найчастіше згадую про щось незначне: як отримала надихаюче послання від сусідки по кімнаті, яка помітила, що у мене важкий день. Або коли моя сестра запросила мене піти з нею на пробіжку, не усвідомлюючи, як потрібно було мені з кимось поговорити. Чи мій єпископ, який відвів мене вбік, щоб сказати пару слів, бо йому здалося, що я чимось засмучена. Або зустріч зі старим знайомим, який не лише пам’ятає, як мене звуть, але спеціально зупинився, щоб запитати, що у мене відбувається в житті. Ці люди служили тим, що помічали мене і виявляли свою турботу. Це дійсно все змінювало.
Коли я згадую про ті маленькі, однак значущі акти служіння, то згадую і про те, що також здатна змінювати чиєсь життя. І я не лише здатна, але і роблю це. Крок за кроком, день за днем.
Може одного дня я візьму участь у великому гуманітарному проекті, що дасть можливість послужити людям по всьому світу. Проте зараз, замість того, щоб відчувати провину за те, що неспроможна помітити кожного, я приймаю рішення помічати когось. Ви ніколи не знаєте, який вплив можете справити, служачи незначним чином.