Ваша пригода смертного життя
З виступу старійшини Дітера Ф. Ухтдорфа і сестри Ґаррієт Ухтдорф “Пригода смертного життя” на всесвітньому духовному вечорі для дорослої молоді у Конференц-центрі 14 січня 2018 року.
Вірте—і Бог буде з вами. Прихиліться серцем до Нього—і Він спрямує вас у подорожі.
Так добре бути з вами сьогодні і відчувати ваш дух, вашу силу, вашу енергію. Я дуже радий, що у вас була можливість послухати сестру Ухтдорф. Ґаррієт дійсно є сонячним сяйвом у моєму житті. Всі, хто знають її, люблять її. Вона—така людина, яка змушує оточуючих почуватися краще і щасливіше. Вона дійсно мала той вплив на мене.
Ми щойно відсвяткували 55 річницю нашого шлюбу. Коли ми дивимося на наших двох дітей та їхні подружжя, наших шістьох онуків з їхніми сім’ями і наших чотирьох правнуків, то дивуємося, якою чудовою пригодою було наше життя.
Ера миттєвих відповідей
Цікава думка прийшла до мене, коли я готувався до цієї події. Так, це правда: років, коли я був у віці від 18 до 30, майже не видно в моєму дзеркалі заднього виду, але, незважаючи на мій теперішній вік, у душі я все ще почуваю себе молодим. Дійсно, більшість з нас, людей літнього віку, вважає себе молодими людьми, які просто дуже довго живуть.
Дивлячись на нас, “старше покоління”, вас може дивувати, що у нас з вашим поколінням є набагато більше спільного, ніж ви можете собі уявляти. Я вважаю, що відмінності між дітьми Небесного Батька, незважаючи на їхній вік, є не настільки важливими, як їхня схожість. Наприклад, багато хто з вас має запитання про Бога і про себе—глибокі, фундаментальні запитання, подібні до запитань, які ставлять набагато старші за вас люди:
“Чи дійсно Бог існує?”, “Чи Він дбає про мене?”,
“Чи я на правильному шляху?”,
“Чому інколи я відчуваю себе спустошеним, приголомшеним, проігнорованим або самотнім?”,
“Чому Бог не втрутився в моє життя?”,
“Чому Він не відповів на молитву?”,
“Чому Він дозволив мені переживати цей смуток, хворобу або трагедію?”
На ці запитання може бути важко відповісти.
У цю еру миттєвих відповідей—коли, на перший погляд абсолютне і неспростовне знання знаходиться на відстані пошуку в Google, ми інколи розчаровуємося, коли відповіді на наші найособистіші, найважливіші і найтерміновіші запитання затримуються. Ми підносимося серцем до небес, і все що, здається, отримуємо, так це розчарування від курсору, що обертається в режимі очікування.
Нам не подобається чекати.
Коли нам доводиться чекати більше кількох секунд, щоб пошукова система відповіла, ми можемо вважати, що щось не так зі з’єднанням. У нашому розчаруванні ми навіть можемо припинити пошук. Але коли це стосується вічних запитань, справ душі, ми повинні бути більш терпеливими.
Не всі відповіді однаково важливі. Легко отримати відповіді, що приходять з мирської мудрості або популярної точки зору, але їхня цінність швидко втрачається, коли з’являються нові теорії або тренди. Небесні відповіді—вічні відповіді—є безцінними. Отримання цих відповідей часто вимагає жертви, праці і терпіння.
Ці відповіді варті очікування.
Моя мета—це особисто свідчити про те, що ваш Небесний Батько знає вас, чує вас і ніколи не залишить вас. Коли ви прихиляєте своє серце до Нього і намагаєтеся йти Його шляхом, Він втрутиться у ваше життя і випростує ваші стежки, коли ви проходите через цю чудову і захоплюючу пригоду смертного життя.
Поєднання крапок
Один з великих новаторів нашого часу, Стів Джобс з компанії Apple, мав такі натхненні думки: “Ви не можете поєднати крапки, дивлячись в майбутнє; ви можете поєднати їх лише, дивлячись у минуле. Тож вам треба вірити в те, що крапки якимось чином у вашому майбутньому поєднаються”1.
Що він мав на увазі? У кінці ХІХ-го століття такі художники як Жорж Сера і Поль Сіньяк почали малювати в новому стилі, пізніше відомому як неоімпресіонізм. Їхня техніка полягала в тому, щоб розставляти на полотні маленькі кольорові крапки. Зблизька ці крапки здавалися непоєднаними і випадковими. Але коли ви дивитеся на всю картину, ви можете побачити, як крапки зливаються в кольори і як кольори об’єднуються у форми, які утворюють прекрасний сюжет. Те, що здавалося довільним і навіть заплутаним, починає мати сенс.
Інколи наше життя—наче мистецтво в стилі неоімпресіонізму. Кольорові крапки, які складають моменти і події наших днів, часом можуть здаватися непоєднаними і хаотичними. Ми не можемо бачити якогось порядку. Ми не можемо уявити, що в них є певна мета взагалі.
Проте лише відійшовши на певну відстань і подивившись на все з вічної перспективи, коли ми дивимося на своє життя в рамках євангелії Ісуса Христа, ми, зрештою, починаємо бачити, як різні крапки в нашому житті взаємопов’язані. Ми не завжди відразу можемо бачити повну картину, але ми можемо бачити достатньо, аби довіряти тому, що існує гарний, великий задум. І коли ми прагнемо довіряти Богу і слідувати за Його Сином, Ісусом Христом, одного дня ми побачимо завершений продукт і дізнаємося, що саме рука Господа керувала і направляла наші кроки.
Ми знатимемо, що Досконалий Художник планував порядок тих невпорядкованих крапок. Ми побачимо, що Він збільшив наші таланти, підготував можливості і представив нам перспективи набагато славетніші за ті, які ми будь-коли могли уявити або яких могли б досягнути самотужки. Я дійсно бачив це у своєму житті.
Моя пригода смертного життя
Коли я був дуже маленьким, моя сім’я двічі змушена була тікати з нашої домівки і залишити все позаду. В обох випадках було зрозуміло, що люди на новому місці вважали нас “гіршими” за себе. Серед дітей мого віку мій акцент виділяв мене як аутсайдера і був багатим джерелом глузувань і сміху для них.
Травма і стрес від зміни нашого місця проживання стали причиною відставання в навчанні, і я втратив один повний навчальний рік. У східній Німеччині я вивчав як другу мову—російську. Це було важко, але я справився. Тепер же, у західній Німеччині мені довелося вивчати англійську.
Це здавалося неможливим для мене! Я вважав, що мій рот просто не був призначений для англійської мови.
У підлітковому віці мені подобалася найчудовіша дівчина з гарними великими карими очима. На жаль, здавалося, що я зовсім не цікавив її.
Отже, я був досить непоказним юнаком, який боровся з труднощами, жив у повоєнній Німеччині, і, як здавалося, мав дуже мало шансів на успіх в житті.
Однак було й дещо хороше в моєму житті. Я знав, що моя сім’я любила мене. У школі і в церкві були вчителі, які заохочували мене завжди ставити високі цілі. Я досі пам’ятаю, як молодий американський місіонер навчав цього принципу з Писань: “Коли за [вас] Бог, то хто проти [вас]?”2.
Було щось у цьому таке, що з великою силою мене вразило. “Якщо це було так,—думав я,—тоді чому я мав боятися?”
Тому я вірив. І я довіряв Богу.
Деякий час я навчався ремеслу. Один з моїх учителів запропонував мені цілити вище і відвідувати вечірні заняття, щоб вивчати машинобудування. На це пішло багато додаткових зусиль, але це допомогло мені відкрити в собі велику любов до авіації! Я був шокований, коли дізнався: щоб стати пілотом, мені потрібно було знати англійську мову. Але я хотів стати пілотом і якимось чудесним способом мій рот, здавалося, змінився і англійська вже не була такою неможливою мовою.
З новою мотивацією, новим зобов’язанням наполегливо працювати і маючи довіру до Небесного Батька, я робив маленькі кроки, які допомогли мені зміцнити впевненість, що я міг це зробити. Звичайно ж, це не означало, що все завжди йшло гладенько.
Коли мені було19, я поїхав до Сан-Антоніо, штат Техас, США, щоб почати своє тренування пілотом ВПС. У літаку я сидів поряд з чоловіком, який говорив з техаським акцентом. На свій жах я усвідомив, що англійська мова, яку я так відчайдушно намагався вивчити, точно була не тією самою англійською, якою говорив він!
У школі пілотів також було важко. Це була програма, яка надзвичайно спонукала до конкуренції і кожний змагався за перше місце. Я відразу ж зрозумів, що опинився у невигідному становищі, тому що для більшості моїх однокласників англійська була рідною мовою.
Мої інструктори з польотів попереджали мене ще про один потенційний недолік—я багато часу проводив у Церкві. Місцеві члени Церкви радо вітали мене в своїй філії і в своїх домівках, і ми навіть разом побудували каплицю в Біг-Спрінг, шт. Техас. Мої інструктори хвилювалися, думаючи, що ці заходи можуть зменшити мої шанси бути серед перших у навчанні. Я так не думав. Тож я довіряв Богу і робив усе можливе.
Зрештою, я таки вивчив англійську мову, хоча ще й досі працюю над цим. Я завершив своє навчання на пілота—і закінчив першим у своєму класі. Я став пілотом винищувача, а пізніше командиром літака. А та гарна кароока дівчина моїх мрій стала моєю дружиною.
Робіть мале досконало
Чи є тут якийсь урок? Я думаю, що є кілька!
Один може бути таким: не будьте приголомшеними багатьма великими, складними завданнями життя. Якщо ви зобов’яжетеся робити “легкі” справи—“маленькі” завдання, які Бог просить вас зробити,—робіть їх настільки досконало, як можете, й тоді прийде щось велике.
Деякі з цих простих і легких справ, які ви можете робити досконало,—це вивчати Писання, жити за Словом мудрості, відвідувати церкву, молитися зі справжнім наміром і сплачувати десятину й пожертвування.
Робіть це, навіть якщо не хочете цього робити. Ці “жертви” можуть здатися малими, але вони є важливими, адже жертва приносить благословення небес3.
У певному сенсі ваші малі й прості жертви є крапками щоденного життя, які складають картину-шедевр вашого життя. Ви можете не бачити, як крапки поєднуються зараз, але вам і не потрібно поки що. Просто майте достатньо віри на той момент, в якому живете. Покладайте довіру на Бога і “з малого ви[йде] те, що є великим”4.
Довіра до Бога
Зараз ви, можливо, думаєте: “Так, старійшино Ухтдорф, це дуже добре для вас. Але ж ви апостол. Я ж просто звичайний член Церкви. На мої молитви не приходять відповіді. Моє життя не скеровується. Якщо для мене й існує план, то якоїсь другосортної версії. Другорядний план. План, в-якому-мене-гладять-по-голівці-щоб-я-лише-задовольнявся-тим-що-маю”.
Мої дорогі друзі, ви—діти живого Бога, Бога Всесвіту. Він любить вас, Він хоче, щоб ви були успішними, Він має план, складений для вашого успіху. Пам’ятайте, що сказав Стів Джобс: “Ви не можете поєднати крапки, дивлячись в майбутнє; ви можете поєднати їх, лише дивлячись в минуле”.
Коли я був вашого віку, я й уявлення не мав, куди моє життя приведе мене. Я точно не бачив жодних крапок, які б поєднувалися переді мною.
Але я довіряв Богові. Я слухав поради люблячої сім’ї і мудрих друзів та робив маленькі кроки віри й вірив, що якщо робитиму все можливе в цю мить, Бог подбає про загальну картину.
Він зробив це.
Він знав кінець від початку, тоді як я цього не знав.
Я не міг бачити майбутнього, а Він міг.
Навіть в ті тяжкі часи, коли я думав, що був покинутим, Він був зі мною—я бачу це зараз.
У Приповістях ми знаходимо це велике обіцяння: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”5.
Не думаю, що в кінці цього вірша є знак питання. Ні, я думаю, що там слід поставити знак оклику!
Отже, ви повинні запитати себе: “Чи можу я мати достатньо віри, щоб повірити Богу?, Чи готовий я довіряти тому, що Він любить мене і хоче направляти мій шлях?”
Дійсно, багато з чим ви можете дуже добре впоратися й самотужки. Але я закликаю вас повірити, що ваше життя може бути безмірно кращим, якщо ви покладатиметеся на Бога, щоб Він направляв ваші кроки. Він знає те, чого ви просто не можете знати, і Він підготував для вас майбутнє, якого ви й уявити не можете. Великий апостол Павло свідчив: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!”6.
Чи хочете ви, щоб ваш Небесний Батько направляв вас, благословляв вас і підтримував вас?
Тоді вірте.
Любіть Його.
Шукайте Його всім своїм серцем.
Йдіть Його стежками—тобто виконуйте заповіді, шануйте свої завіти, дотримуйтеся вчень пророків і прислухайтеся до спонукань Духа.
Робіть це, і Бог “додасть вам у тисячу раз, і … поблагословить вас, як Він говорив вам”7.
Я розумію, що для декого з вас це може бути легко сказати, але важко зробити. Не треба далеко ходити, аби в культурі сьогодення почути суперечливі голоси, які знеохочують вірити в Бога або навіть висміюють віру в Бога загалом і конкретно нашу релігію.
Такі голоси посилюються в наші дні небаченими раніше засобами спілкування. Це—ваше випробування, але також і ваш привілей.
Я впевнений, що ви знайдете спосіб справитися з цим так, як цього хоче Господь! Це є складовою вашої пригоди смертного життя. Те, як ви це робите, значно вплине на ваше майбутнє й ту роль, яку ви відіграватимете в роботі Бога тут, на землі.
Тим не менш, те, що ви переживаєте в житті, не є чимось незвичайним. Ваше покоління не єдине, чия віра в Бога була випробувана і висміяна. Насправді, це все здається складовою екзамену, яким є смертне життя для всіх Божих дітей.
“Коли б ви зо світу були,—сказав Ісус Своїм учням,—то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить”8.
Ви також можете прийняти ймовірність того, що як тільки-но ви зобов’яжетеся йти за Спасителем, жителі великої і просторої будівлі не схвалять цього—інколи досить голосно9. Вони навіть можуть спробувати знущатися над вами і ганьбити вас.
Але пам’ятайте, що ви не відповідаєте їм. Ви відповідаєте Богу. Одного дня ви стоятимете перед Ним, щоб звітувати про своє життя.
Він запитає вас, що ви зробили, аби подолати спокуси світу і йти шляхом праведності. Він запитає вас, чи ви йшли за Спасителем, чи ви любили ближнього свого, чи ви щиро намагалися залишитися на шляху учнівства.
Пам’ятайте: ви не можете сидіти на двох стільцях. Ви не можете отримувати незбагненні благословення учнівства і в той же самий час бути членами Першого Вавилонського приходу. Дорогі друзі, настав час взяти зобов’язання перед Христом та йти Його шляхом.
Одного дня всі Божі діти знатимуть, що є правильним—включаючи тих, хто зараз висміює істину. Вони схилять свої коліна і визнають, що Ісус є Христос, Викупитель, Спаситель світу10. Вони знатимуть, що Він помер за них.
У той день буде зрозуміло, що Його голос—єдиний, який будь-коли дійсно мав значення.
Ви із впевненістю знатимете, наскільки ви благословенні через те, що зберегли віру, виконували Божі заповіді, служили своїм ближнім і розбудовували Боже царство тут, на землі. Мої улюблені друзі, вірте—і Бог буде з вами. Прихиліть своє серце до Нього—і Він направлятиме вас у вашій великій і захоплюючій пригоді смертного життя.
“Не має значення”
Коли ми говоримо про те, щоб дозволити Богу скеровувати наше життя, я хотів би дещо прояснити. Можливо, вам не сподобається те, що я вам зараз скажу. Коли ви запитуєте Бога, які рішення приймати в житті—включно з деякими важливими рішеннями—Він може не дати вам чіткої відповіді негайно. Правда полягає в тому, що інколи для Нього просто немає значення, що ви вирішите, якщо ви дотримуєтеся основоположних завітів і принципів євангелії.
У багатьох випадках рішення, які ви приймаєте, можуть бути не настільки важливими у порівнянні з тим, що ви робите після прийняття рішень.
Наприклад, пара може вирішити одружитися, навіть якщо дехто в їхніх власних сім’ях не вважає, що вони цілковито підходять одне одному. Однак я покладаю велику надію на таке подружжя, якщо після прийняття цього рішення вони залишаються усім своїм серцем і розумом вірними одне одному й Господу. З добротою і любов’ю ставлячись одне до одного і зосереджуючись на емоційних, духовних і тимчасових потребах—постійно роблячи щось “мале”,—вони починають цілковито підходити одне одному.
Протилежне відбувається з парою, яка вважає, що вони вибрали “досконалу” для себе людину, і після цього думають, що найскладніше позаду. Якщо вони перестають ходити на побачення, перестають спілкуватися наодинці і поступово стають егоїстичними, зосереджуючись у житті лише на собі,—це подружжя іде шляхом, який приведе до смутку і жалкувань.
Той самий принцип стосується й вибору професії. Я покладаю велику надію на тих, хто вибирає менш престижну професію, але хто робить все можливе, щоб знайти спосіб зробити свою роботу цікавою і захоплюючою.
Я покладаю менше надії на тих, хто вибирає професії, що звучать вражаюче, але десь на цьому шляху втрачають внутрішній вогонь, необхідний для того, щоб бути успішним у своїй роботі. Насправді, успішна адаптація до змін на робочому місці буде однією з головних якостей, яку ваше покоління повинно буде розвинути, аби справитися з майбутнім.
Тож як Господь хоче, щоб ви підходили до прийняття ключових рішень?
Його настанови Оліверу Каудері та Джозефу Сміту допомогли мені. Господь сказав їм: “Ти повинен з’ясувати це повністю своїм розумом; потім ти повинен спитати Мене, чи це правильно”11.
Небесний Батько дав вам розум і серце. Якщо ви довіряєте Йому, Він допоможе вам правильно використати їх у прийнятті рішень.
У багатьох випадках у вас є більше одного хорошого варіанту, з яких можна вибирати. Коли це сталося з Джозефом і його напарниками, Господь використав цікаву фразу, коли вони просили в Нього спрямування: “Це не має значення”12.
Але Господь негайно ж додав: “Тільки будьте вірними”13.
Ваша робота полягає в тому, щоб приймати якомога кращі рішення, покладаючись на доступну вам інформацію, яка заснована на цінностях та принципах євангелії. Потім намагатися усіма силами бути успішними в тому, за що взялися,—і бути вірними.
Робіть це—і крапки з’єднаються.
Можливо, це розчаровує, коли ви чуєте, що Бог не дасть вам детальний маршрут подорожі вашим життям. Але чи ви справді бажаєте спрямування в кожній деталі свого життя? Чи ви справді бажаєте, щоб хтось дав вам чит-коди до життя, перш ніж у вас буде шанс розібратися в усьому самим? Якою ж буде ця пригода?
Мої дорогі друзі, ви проходите через цю пригоду смертного життя лише один раз. Хіба не станеться так, що спеціально спланована для вас подорож, в якій буде багато підказок і відповідей на всі важливі запитання життя, позбавить вас чудового почуття успіху та зміцнення вашої впевненості в Господі і в собі?14
Через те що Бог дав вам вашу свободу волі, ви можете вибрати багато напрямків і в той же час мати повноцінне життя. Смертне життя є історією без визначеного кінця, в якій ви можете вибрати свою власну пригоду. У вас є заповіді, у вас є завіти, у вас є натхненні пророчі поради і у вас є дар Святого Духа. Цього більш, ніж достатньо, щоб привести вас до щастя в земному житті й вічної радості. Але не впадайте у відчай, коли деякі, прийняті вами, рішення є далекими від досконалості. Ви так навчаєтеся. Це частина вашої пригоди!
Ні, пригоди ніколи не проходять гладенько від початку до кінця, але якщо ви вірні, то можете бути впевнені в тому, що все закінчиться щасливо. Подумайте про приклад Йосипа з Єгипту. Багато в чому його життя було катастрофічним. Його брати продали його в рабство. Його кинули у в’язницю за злочин, якого він не вчиняв. Він, незважаючи на всі ці жахливі обставини, в які потрапив, залишався вірним. Він довіряв Богу. Він виніс з цього найкраще. Рік за роком—навіть коли здавалося, що його проігнорували і покинули,—він вірив. Йосип завжди прихиляв своє серце до Бога. І Бог показав, що може перетворити негативне на позитивне15.
Сьогодні, приблизно через 4000 років потому, ми все ще знаходимо натхнення в історії про Йосипа.
Ваша пригода, можливо, не така драматична, але вона матиме свої злети і падіння. Тож пам’ятайте приклад Йосипа. Залишайтеся вірними. Вірте. Будьте чесними. Не ставайте озлобленими. Не збиткуйтеся над іншими. Любіть Бога. Любіть своїх ближніх. Довіряйте Господу, навіть коли все виглядає похмурим.
Ви можете й не побачити цього зараз, але пізніше ви озирнетеся назад і зрозумієте, що Господь таки дійсно скеровував і направляв вас на шляху.
І крапки таки з’єдналися.
П’ять речей, які потрібно пам’ятати
Перед цим, чи можу попросити вас пам’ятати про п’ять речей?
По-перше, знайте, що Божі відповіді на ваші найглибші запитання інколи можуть прийти не відразу і не так, як ви очікуєте. Божі відповіді мають вічну цінність. Вони варті очікування.
По-друге, майте трохи віри. Прихиляйте свої серця до Бога. Вірте, що ви важливі для Бога, і вірте, що Він зробить з вас щось набагато більше, ніж ви можете зробити з себе самі. Дізнавайтеся про Нього. Любіть Його. Вірте Йому. Говоріть з Ним регулярно, інтенсивно. Намагайтеся почути Його голос.
По-третє, якомога старанніше йдіть шляхом учнівства. Не перевантажуйтесь. Просто виконуйте мале настільки досконало, наскільки можете, а велике прийде.
По-четверте, не дозволяйте голосам, які намагаються знеохотити вас, змусити вас зійти зі шляху віри. Пам’ятайте: ви не відповідаєте вашим критикам. Ви відповідаєте вашому Небесному Батьку. Його цінності враховуються.
По-п’яте, приймайте найкращі рішення, зважаючи на спонукання, які приходять у ваші серце і розум. Якомога старанніше йдіть обраним шляхом. Майте віру, і Бог освятить ваші чесні зусилля для вашого вічного блага16.
Робіть це, і в кінці все буде гаразд.
Коли ви будете прагнути Йти за вашим Спасителем, ваша впевненість зростатиме17. І коли ви будете ходити у вірності й відкривати своє серце для світла Христа, ваша любов до Бога розквітатиме, і ваша здатність любити ближніх вдосконалюватиметься.
І все це принесе вам щастя і радість.
Це принесе вам мир.
Одного дня це принесе вам вічну славу.
Того дня ви озирнетеся назад на цю чудову й захоплюючу пригоду смертного життя і зрозумієте. Ви побачите, що крапки таки з’єдналися в гарну картину, більш піднесену, ніж ви будь-коли могли уявити.
З невимовною вдячністю ви побачите, що Сам Бог в Його безмежній любові, благодаті й співчутті завжди наглядав за вами, благословляв вас і направляв ваші кроки, коли ви йшли до Нього.