Долати расизм і упередженість: Ми можемо будувати мости
У процесі збирання Ізраїля та встановлення Сіону ми можемо розвивати почуття поваги до всіх Божих дітей.
Одна з наймогутніших істин відновленої євангелії—яка має дуже глибокі наслідки—полягає в тому, що “кожен з нас має божественний потенціал, оскільки кожен є дитиною Бога. В Його очах усі ми рівні”1.
Оскільки ми, члени Церкви, прагнемо дотримуватися наказу бути єдиними (див. Учення і Завіти 38:27) і будувати та встановлювати справу Сіону (див. Учення і Завіти 6:6), Президент Рассел М. Нельсон попросив кожного з нас “позбутися упередження в ставленні та діях” і розповів про кілька способів того, як ми можемо “сприяти формуванню шанобливого ставлення до всіх Божих дітей”2. У справі розбудови Сіону він заохочує нас також будувати мости дружби, співпраці й розуміння3.
“Між усіма нами є зв’язок, і ми маємо Богом даний обов’язок допомагати в тому, щоб покращувати життя людей навколо нас,—сказав він.— Нам не треба бути або виглядати схожими, щоб любити одне одного. Нам навіть не потрібно погоджуватися одне з одним, щоб мати любов між собою. Якщо є найменша надія повернути добру волю та почуття людяності, до чого ми й прагнемо, це повинно починатися з кожного з нас, окремо з кожної людини”4.
Є місце для кожного
Президент Нельсон закликав нас “розширити коло тих, кого ми любимо, щоб охопити ним усе людство”5. Як можемо ми, члени Церкви, допомагати у створенні всесвітньої спільноти святих, де кожен буде почуватися бажаним і намагатиметься жити в мирі та гармонії з усіма, незалежно від раси, етносу чи культури, сексуальної орієнтації, віку, статі, освіти, соціально-економічного стану, рівня здібностей чи будь-яких інших відмінностей?
Найкращим прикладом зростання є наш Спаситель, Ісус Христос. За словами президента Далліна Х. Оукса, першого радника в Першому Президентстві: “Лише євангелія Ісуса Христа може об’єднувати людей всіх рас і національностей та приносити їм мир”6. Ісус Христос може змінювати наші серця (див. Moсія 5:2). Він має “владу вздоровляти” (Maрк 3:15).
Коли ми самі приходимо до Христа, то здобуваємо глибше розуміння важливої істини, якої навчав Президент Нельсон, про те, що Господь “запрошує усіх прийти до Нього”7.
У Спасителевій Церкві є місце для кожного, хто бажає йти за Ним і зробити так, щоб у їхньому житті Бог був “понад усе”. Прихильність Бога не залежить від раси, кольору шкіри чи інших якостей, а лише від нашої відданості Йому та нашої готовності дотримуватися Його заповідей8.
Ми можемо бути першими, хто прийде на допомогу
Якщо ми помітили в собі упереджене ставлення чи поведінку, нам необхідно позбавитися їх у своїх намаганнях сягнути єдності, оскільки, якщо ми не єдині, ми не Його (див. Учення і Завіти 35:2; 38:27). “Члени Церкви повинні виявляти повагу до всіх Божих дітей. … Вони намагаються бути людьми доброї волі у ставленні до всіх, відкидаючи будь-які упередження”9.
Як члени “тіл[а] Христов[ого]” (1 Коринтянам 12:27), ми потрібні одне одному, “щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять” (1 Коринтянам 12:25–26).
За допомогою молитви, навчання і смиренних розмірковувань ми зможемо зрозуміти, як нам більше любити Бога і всіх його дітей. Бути людиною доброї волі означає подолати власну упередженість, безпідставні припущення чи стереотипи у взаєминах з іншими людьми. Коли ми докладаємо зусилля, аби зрозуміти відчуття людей, відмінних від нас, то наші очі відкриються і ми побачимо інші, однак важливі горизонти.
Президент Оукс також сказав, що “підозріле чи навіть вороже ставлення до незнайомців поступається місцем дружбі або навіть любові, коли завдяки особистим контактам виникають розуміння і взаємоповага”10.
На наступних сторінках ви ознайомитеся з досвідом, думками та поглядами стосовно того, як будувати мости, будуючи Сіон.