Як у душі своїй він обраховує1
Даллін Х. Оукс
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Мої дорогі товариші у служінні! Мій інтерес до навчання нашої молоді зародився вже дуже давно. У 1967 році---до народження багатьох з вас---наша найстарша дочка почала відвідувати ранкову семінарію в Чикаго. Відтоді протягом більше 45 років я мав дітей, онуків і тепер правнучку, які відвідували семінарію, інститут або університет Церковної системи освіти. Як учителі, працівники і адміністратори, як місіонери ЦСО і як напарники цих служителів Господа, ви маєте важливу відповідальність підготувати підростаюче покоління до їхніх обов’язків у Церкві і царстві Бога.
I.
Наша молодь дивовижна своєю вірою і відданістю тому, що є добрим і правильним. Вони---найкращі за будь-яким праведним критерієм. Наприклад, нещодавні дослідження показали, що відсоток молодих мормонів, які залишаються вірними своїй релігії і регулярно відвідують церковні збори, є найвищим серед усіх інших релігійних груп в Америці2. Я вірю, що наші юнаки і дівчата й доросла молодь кращі за всі попередні покоління. Однак їм все ж таки потрібна наша допомога для зміцнення проти оточуючих їх спокус і пороків, настирливих і переконливих. У зверненні до такої самої аудиторії вчителів ЦСО близько десяти років тому Президент Бойд К. Пекер зазначив, що “світ спускається вниз по спіралі з небаченою досі швидкістю”3. І під час переосвячення храму в Бойсі, штат Айдахо, минулого листопада Президент Томас С. Монсон сказав, що наші молоді члени Церкви “живуть у світі, нашпигованому оманами Сатани”4.
Учителі євангелії---батьки, або ті, хто були покликані, чи ті, для кого це є роботою---стикаються з труднощами, які стали в багато разів більшими через сучасні технології, до яких їхні молоді студенти мають швидкий доступ. Ось як кілька років тому це описала сестра Джулі Б. Бек, колишній генеральний президент Товариства допомоги: “Повсюди з медіа лунають послання, спрямовані проти сім’ї, а наші молоді люди дуже пов’язані з медіа. … Наша молодь бачить усе менше причин для створення сім’ї або одруження, незважаючи на всі вчення з вашого боку. Їх позбавляють відчуття потреби у створенні вічних сімей”5.
Я говоритиму про деякі з цих антисімейних послань і запропоную дещо з того, як ми можемо навчати, аби цим посланням перешкоджати. Оскільки ваші уроки є послідовним навчанням з Писань, ви відповідальні за те, щоб навчити основній доктрині про шлюб і сім’ю. Моє послання спрямоване на те, щоб допомогти вам у цьому зусиллі. Я прагну дещо додати до дивовижної, натхненої небесами нової програми, яка спрямована на зміцнення ролі наших молодих членів Церкви у прискоренні роботи Господа в ці останні дні6.
II.
Іноді найважливіше, чого ми можемо навчати---чого найбільше потребують наші студенти---це те, чим ми, вчителі, нехтуємо. Ми можемо нехтувати навчанням простим основним істинам, тому що нам здається, що їх і так усі розуміють. Наприклад, поміркуйте про фундаментальну важливість цієї основної біблейської істини, якої навчав пророк Ісая:
“Бо ваші думки---не Мої це думки, а дороги Мої---то не ваші дороги, говорить Господь.
Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої---за ваші думки” (Ісая 55:8–9).
У книзі 2 Нефій, розділ 9, вміщено схоже вчення про безглуздість освічених людей, які відкидають поради Бога (див. 2 Нефій 9:28). А також у книзі Луки ми читаємо відповідь Ісуса фарисеям, які сміялися з Нього через Його вчення: “Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що-бо високе в людей, те перед Богом гидота” (Лука 16:15).
З цих віршів я роблю висновок, що послідовники Христа думають інакше, ніж інші люди. Я дізнався про це ще молодим чоловіком, коли вивчав право в Університеті штату Чикаго. Оскільки я виріс у мормонській місцевості і мав обмежене спілкування з представниками інших релігій, то зацікавився, коли дізнався, що один з працівників нашої юридичної бібліотеки (він працював не повний день) вчиться на проповідника, прагнучи здобути ступінь доктора богослов’я. Уявіть моє здивування, коли під час наших розмов я дізнався, що хоча він вірив, що Ісус Христос був “великим учителем”, він не вірив, що Він був святим Сином Бога.
“До якої церкви ти належиш?”---запитав я його наївно.
“Та це не має значення,---відповів він.---Я пристану на будь-яку посаду, що буде для мене вигідною---навчання, проповідування чи надання консультацій”.
Цей чоловік бажав робити те, що вважав добрим, але йому бракувало фундаментальної, основної віри в Батька, Сина і Святого Духа---віри, яку, я вважав, мають усі християни. Та й стосовно мети і сповідування релігії, він явно був іншої думки, ніж я.
Це і є моєю темою. Я опишу реальність і важливість того факту, що відносно багатьох важливих тем, які стосуються релігії, святі останніх днів думають інакше, ніж більшість інших людей.
III.
Коли я кажу, що святі останніх днів “думають інакше”, я не маю на увазі, що ми маємо інший спосіб мислення, тобто те, як ми міркуємо. Я кажу про той факт, що наші уявлення стосовно багатьох важливих тем---наші відправні точки або головні висновки---відрізняються від тих, що мають багато наших друзів і знайомих. Вони також відрізняються від багатьох уявлень, які в даний час використовуються в медіа та під час інших публічних обговорень. Наприклад, завдяки тому, що святі останніх днів знають план нашого Небесного Батька для Його дітей, ми знаємо, що це смертне життя не є одноактовою п’єсою, розташованою між незбагненним минулим і непевним майбутнім. Це життя подібне до другої дії у п’єсі на три дії. Його мета визначена тим, що було відкрито про наше духовне існування у дії 1 і нашу вічну долю у дії 3. Наше знання про цей план та інші істини, відкриті Богом, дозволяє нам мати інші витоки уявлень, ніж у тих, хто не має нашого знання. В результаті ми приходимо до інших висновків щодо багатьох важливих тем, ніж ті, хто судить лише на основі своїх понять про смертне життя.
Деяким чином наш досвід схожий з досвідом апостола Петра, записаним у 16 розділі від Матвія. Ісус навчав Своїх апостолів, що Він невдовзі піде до Єрусалима і зазнає багатьох страждань від старійшин, первосвящеників, і книжників та зрештою буде вбитий.
“І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: “Змилуйся, Господи,---такого Тобі хай не буде!”
А Він обернувся й промовив Петрові: “Відступися від Мене, сатано,---ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське” (Матвій 16:22–23).
Коли Петро переконував Ісуса не йти на смерть в Єрусалимі, він не думав “про Боже, а про людське”. Міркуючи за допомогою людської мудрості, він прийшов до неправильного висновку. Якби у цій ситуації Петро міркував “про Боже”---про план, за яким Спаситель мав померти---він би не дістав докору. Тоді він мав би те, що в Писаннях описується як “розум Господній” або “розум Хрис[та]” (Римлянам 11:34; 1 Коринтянам 2:16; УЗ 102:23; див. також 2 Нефій 9:39), який полягає у здатності ясно розуміти і думати про те, як застосовувати вічні євангельські істини і вчення до різноманітних обставин, з якими ми стикаємося в земному житті.
Ми живемо у світі, де багато хто захищає і робить те, що суперечить справі Бога---Його плану спасіння. Це призводить до того, що наші молоді люди часто стикаються з неправильним розумінням і несприйняттям з боку друзів і знайомих. Наприклад, ми живемо в такому культурному середовищі і суспільстві, де підтримуються погляди про те, що немає нічого поганого, аби мати статеві стосунки без укладення шлюбу. Недавні звіти показують, що в це вірять 53 відсотки американців7. Також у своєму виступі на конференції минулого жовтня я назвав той факт, що за останній період 41 відсоток усіх новонароджених дітей у Сполучених Штатах належали жінкам, які не були заміжніми. Більшість з цих дітей народилися у пар, які жили разом без укладання шлюбу8. Зараз є чимось звичним і прийнятним для багатьох людей те, що пари народжують і виховують дітей без укладання шлюбу.
Як повинна реагувати наша молодь, коли їхні знайомі і навіть шкільні вчителі вважають, що шлюб більше не є важливим і що діти нічого не втрачають, якщо їхні батьки не одружені? І ще, як їм реагувати на добре відомі пропозиції щодо перекручування поняття сім’ї?
Я раджу, аби наша молодь краще уникала суперечок зі своїми знайомими щодо таких поглядів або пропозицій. Часто кращою відповіддю буде дати визначення поглядам чи уявленням світу щодо обговорюваної теми, а потім визначити інші уявлення чи погляди, якими керуються у своїх міркуваннях святі останніх днів. Це не призведе до згоди з боку людей не нашої віри, але це може відвести обговорення від суперечки щодо висновків, які випливають при визначенні справжнього джерела незгоди.
Ось інший приклад: могутній і впливовий сучасний шлях мислення---“моральний релятивізм”: ідея про те, що не існує цілковитого “правильно” або “неправильно”. За цією ідеєю стоїть припущення, що Бога немає, або, якщо Бог є, то що Він не дав жодних заповідей, які можна застосувати для нас сьогодні. Ця ідея ставить своїх послідовників у те ж саме становище, в якому опинилися нещасні люди, про яких Мормон розповів, що вони “без Христа і без Бога у світі; … їх жене, як полову вітром” (Мормон 5:16).
Зрозуміло, що святі останніх днів починають з інших уявлень: що є Бог, Який є джерелом вічного закону, і Він дав заповіді, які визначають те, що є правильним і неправильним для багатьох ситуацій. Також у третьому акті Його вічного плану ми будемо підзвітні згідно з тим, наскільки наші земні справи і бажання були в гармонії з відповідними заповідями. Ми заперечуємо моральний релятивізм, і ми повинні допомогти, щоб наша молодь не була введена в оману й не піддалася переконанням, що походять від міркувань і висновків, основаних на хибних уявленнях.
IV.
Куди нам звертатися за ідеями, за допомогою яких ми почнемо наші міркування про істину або прийняття різноманітних пропозицій? Ми основуємося на слові Бога, яке міститься в Писаннях, а також у вченнях сучасних пророків. Якщо ми не візьмемо ці істини за основу для наших головних поглядів і уявлень, то не зможемо бути впевненими в істинності наших висновків. Відданість вічній істині не захистить нас від утисків і переслідувань, про які попереджав Ісус (див. Матвій 13:21), але це дасть нам спокій, який приходить від віри в Ісуса Христа і знання, що ми на шляху до вічного життя. Нагадайте вашим студентам про такі вчення, які є відправними точками для аналізу багатьох сучасних тенденцій і поглядів.
Ми маємо інший погляд на сімейні цінності, ніж багато людей у світі, завдяки тому, що знаємо про вічну ціль і сутність наших сімейних стосунків. У нашому проголошенні про сім’ю говориться, що “шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей”9. Знаючи те, що шлюб між чоловіком і жінкою є невід’ємною частиною вічного плану Бога, святі останніх днів стоять на перевіреному часом релігійному принципі, що шлюб є найголовнішою інституцією для народження і виховання дітей. Ми також залишаємося вірними доведеному досвіду, що шлюб є найкращою інституцією для економічного, політичного і морального добробуту людської сім’ї. Як сказав багато років тому Президент Спенсер В. Кімбол: “Ми знаємо, що коли в сім’ї виникають негаразди, негаразди виникають у всіх інших інституціях суспільства”10.
Ми відхиляємо сучасну ідею того, що шлюб---це стосунки, які існують передусім для задоволення осіб, які його укладають, при цьому кожна з цих осіб має змогу перервати шлюб у будь-який час. Ми ж зосереджуємося на благополуччі дітей, а не лише на власному добробуті.
У нашому церковному довіднику пояснюється: “За божественним задумом потрібні і чоловік, і жінка, щоби приводити дітей у смертне життя та забезпечувати найкращі умови для їхнього виховання і зростання”11.
У нашому Проголошенні про сім’ю говориться: “Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці”12.
Наша віра в те, що нам заповідано “з цілковитою вірністю шану[вати] шлюбні обітниці”, відкриває наступне фундаментальне положення, про яке говориться у Проголошенні про сім’ю: “Бог заповідав, аби священна сила породження застосовувалася тільки чоловіком і жінкою, законно одруженими як чоловік і дружина”13.
Це проголошення не є загально прийнятним, але воно є істинним, і ми відповідальні за навчання і втілення цієї істини. Зрозуміло, що це робить нас супротивниками багатьох уявлень і практик сьогоднішнього світу, серед яких---народження мільйонів невинних дітей у незаміжніх матерів.
Наступна основна істина, яку я цитую з Проголошення про сім’ю---це принцип, наслідки якого простягаються далеко за межі того, що усвідомлює більшість нашої молоді. Цей принцип вимагає старанної уваги і натхненного викладення: “Стать є невід’ємною властивістю доземної, смертної й вічної особистості та її призначення”14.
Вічна властивість статі має багато наслідків. Один з них пояснюється таким твердженням з Довідника 2: “Природа духів чоловічої та жіночої статі є такою, що вони довершують одне одного. Призначення чоловіків і жінок---разом просуватися до піднесення”15.
Духи чоловіків і жінок “довершують одне одного”, тому що вони є різними і вони “разом просува[ються] до піднесення”, серед іншого вшановуючи також ті вічні, створені відмінності. Таким чином, у Проголошенні про сім’ю говориться: “За божественним задумом, батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності; він відповідає за забезпечення своєї сім’ї всім необхідним та її захист. Мати в першу чергу відповідальна за виховання їхніх дітей. Як рівноправні партнери, матері й батьки зобов’язані допомагати одне одному у виконанні цих священних обов’язків”16.
Ми радіємо відмінним ролям чоловіків і жінок у Божому плані, які полягають у взаємній підтримці. Чоловіки і жінки повинні бути різними, однак вони нероздільно пов’язані разом у стосунки взаємної підтримки для здійснення Божого плану. Лише минулого місяця сестра Елейн Ш. Дальтон, генеральний президент Товариства молодих жінок, дала таку важливу пораду нашим студентам УБЯ:
“Молоді жінки, ви будете тими, хто показуватиме приклад цнотливих жінок і матерів. … Ви також будете тими, хто показуватиме приклад сімейного життя в часи, коли сім’ї зазнаватимуть різних нападів: коли вони розпадатимуться і саме поняття сім’ї зазнаватиме змін. Ви будете розуміти свої ролі і обов’язки. …
Молоді чоловіки, ви будете тими, хто знатиме, що сила священства, сила діяти від імені Бога на землі, доступна тільки завдяки моральній чистоті. І ви будете використовувати цю силу священства, щоб благословляти покоління.
Бо кожен із вас має знати, що саме моральна чистота і цнотливість вашого життя привертатимуть погляд усього світу в ці останні дні”17.
Кожен із нас---як чоловіки, так і жінки---знаходимо справжнє і тривале щастя, коли розуміємо і радіємо своїй неповторній ролі у великому Божому плані спасіння.
Звичайно, ми бачимо потребу в тому, аби виправити деякі давні прогалини в законодавстві щодо захисту жінок і можливостей для них. Але в нашій особистій поведінці, як говорив про широку громадськість багато років тому Президент Гордон Б. Хінклі, ми віримо, що будь-які зусилля “створити середній рід від тих, кого Бог створив чоловіками і жінками принесе більше проблем, аніж користі”18.
Проголошення про сім’ю закінчується проханням “збе[рігати] і зміцн[ювати] сім’ю як фундаментальну сполуку суспільства” і закликає “свідомих громадян та відповідальних урядових службовців усього світу сприяти заходам, спрямованим” на підтримку сім’ї19.
Коли ми починаємо порівнювати сучасну практику й існуючі тенденції з відомим нам Божим планом і положеннями, представленими у слові Бога і вченнях Його сучасних пророків, то повинні очікувати, що наші висновки відрізнятимуться від висновків людей, які думають по-іншому. Але наша позиція тверда, тому що ми знаємо, що це принесе нам безпеку на землі і у вічності. Багато інших людей не погодяться з цим, але наше пояснення того, чому ми думаємо саме так, відкриє цим людям краще розуміння наших поглядів.
V.
У виступі на генеральній конференції три роки тому я навів додаткові приклади того, наскільки відрізняються думки інших людей від думок вірних святих останніх днів20. Ці приклади, які стосуються можливого непорозуміння між конкуруючими вимогами любові і закону, є досить важливими для того, аби знову згадати про них тут через те, що вони виникають у сповнених любові сім’ях, навіть у сім’ях святих останніх днів.
У першому прикладі молодий дорослий, який живе у позашлюбних стосунках, каже своїм засмученим батькам: “Якби ви дійсно любили мене, то сприймали б мене і мою партнерку так само, як і своїх одружених дітей”. Цей молодий чоловік стверджує, що батьківська любов має нехтувати Божими заповідями. Батьки, які розуміють мету і наслідки Божих заповідей і свої власні обов’язки, дотримуються явно іншої думки. Хоча вони і не примиряються з поведінкою, яка порушує Божі заповіді, вони не виключають сина або доньку з кола їхньої любові або їхньої сім’ї.
Два інші приклади стосуються прояву Божої любові. В одному особа відкидає вчення про те, що пара має запечататися на вічність, щоб насолоджуватися сімейними стосунками у наступному житті, заявляючи: “Якщо Бог дійсно нас любить, то я не повірю, щоб Він зміг так роз’єднати чоловіка і дружину”. В іншому прикладі людина каже, що її віру зруйнувало те, що Бог допустив страждання якоїсь особи або раси, і робить висновок: “Якби існував люблячий Бог, Він би не дозволив, щоб таке трапилося”.
Люди, які приймають таку точку зору, помилково вірять у те, що Божа любов є настільки сильною і безумовною, що милостиво звільнить їх від дотримання Його заповідей або умов Його плану. Вони відштовхуються від бажаного результату і вважають, що основи вічного Божого закону повинні підпорядковуватися їхнім уявленням. Але такі думки ведуть у глухий кут. Любов Бога не є вищою за Його заповіді або Його план.
Ті, хто розуміють зв’язок між Божою любов’ю і Його законом, знають, що:“існує закон, нескасовно встановлений в небесах до заснування цього світу, на якому ґрунтуються всі благословення---
І коли ми отримуємо якесь благословення від Бога, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується” (УЗ 130:20–21).
Милість не може пограбувати справедливість (див. Алма 42:25). Милість, яка доступна завдяки великій Божій любові до Його дітей, отримують ті, “хто виконав завіт і дотримувався заповіді” (УЗ 54:6).
Цей фундаментальний принцип допомагає нам зрозуміти причину багатьох речей, зокрема, як справедливість і милість узгоджуються завдяки Спокуті. Він також пояснює, чому Бог не запобігає використанню свободи вибору Його дітьми. Свобода вибору---наша спроможність вибирати—стоїть в основі плану, за яким ми приходимо на землю. Бог, як правило, не запобігає наслідкам вибору деяких людей для того, аби захистити добробут інших людей---навіть коли ті вбивають, завдають шкоди або утискують одне одного,---бо це знищить Його план для нашого вічного прогресу (див. Алма 42:8). Хоча Бог не запобігатиме такому вибору (порівняйте Мосія 24:14–15), Він благословить нас здатністю витерпіти наслідки вибору інших людей. І ті, чиї земні можливості скорочені або зменшені через вибір інших людей, матимуть, зрештою, кожне благословення і можливість, які пропонує милість і Спокута Ісуса Христа.
Вічні наслідки і справедливість Божої поваги до вибору Його дітей---до їхньої свободи волі---досягають своєї кульмінації в тому, що ми називаємо дією 3, нашому вічному призначенні в плані нашого Небесного Батька. Останній суд, який тоді відбудеться, прояснить багато чого стосовно цілі і наслідків нашої важкої смертної подорожі. У сучасному одкровенні ми читаємо: “Усім царствам дано закон” (УЗ 88:36). Наприклад:
“Той, хто не може дотримуватися закону целестіального царства, не може витримати целестіальну славу.
А той, хто не може дотримуватися закону террестріального царства, не може витримати террестріальну славу.
А той, хто не може дотримуватися закону телестіального царства, не може витримати телестіальну славу” (УЗ 88:22–24).
Іншими словами, царство слави, до якого нас буде призначено на Останньому суді, визначається не любов’ю, а даним нам Богом законом, щоб завдяки Його любові підготувати нас до вічного життя---“дару, найвеличнішого з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7). Ті, кому відома ця істина, напевне, матимуть іншу думку щодо багатьох речей, ніж ті, хто цього не знає.
VI.
Світ, в якому ми живемо, схожий на поле, про яке говорив Спаситель у Євангелії від Матвія. До часу жнив здорова і бажана пшениця зростає поруч з куколем, посіяним ворогом, який є дияволом (див. Матвій 13:28–30, 39). У притчі про сіяча Ісус пояснив результат: коли слово сіяча падає на кам’янистий ґрунт---де той, хто слухає слово, не має “кореня”, то він порушить його, коли “утиск або переслідування настануть за слово” (Матвій 13:20–21). Інше насіння падає “між терен” і, як описує Марк, “клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово,---і плоду воно не дає” (Марк 4:19). Ця притча описує реакцію будь-кого з нас, хто порушує заповіді, коли нам доводиться долати утиски чи переслідування, або коли ми припиняємо приносити плід через щось інше, як то “клопоти цьогосвітні” або наші “різні бажання”.
Ми повинні зважати на застереження, яке Ісус дав Своїм учням, аби “стерегтися фарисейської науки” (див. Матвій 16:12). Ми не можемо уникнути рішень, повчань і пропаганди сучасних фарисеїв. Ми повинні жити у світі. Але вчення, що ми маємо бути “не від світу” (Іван 15:19; 17:14, 16), вимагає від нас пошуку помилок і їхнього вилучення з нашого розуму, наших бажань і нашої поведінки. В такий спосіб, завдяки вірі в Ісуса Христа і довірі Йому, а також нашому знанню про план Небесного Батька, ми можемо просуватися вперед, маючи впевненість у ці неспокійні часи.
Ми повинні допомагати нашій молоді чітко розуміти євангельські істини і те, як застосовувати їх у випробуваннях, з якими вони стикаються. Ті, хто це робитиме, будуть збудовані на “камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога”, і заслуговуватимуть на пророче обіцяння, що могутній опір диявола не матиме сили над ними, щоб втягнути їх до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки тому, що вони збудувалися на “надійному фундаменті” і “не можуть упасти” (див. Геламан 5:12).
Я свідчу про істинність цього надійного фундаменту. Я свідчу про Ісуса Христа, Який є Автором і Виконавцем нашої віри. І я свідчу, що ми будемо благословенні, якщо візьмемо за основу слово Господа і вчення Його пророків. І я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.
© 2013 by Intellectual Reserve, Inc. Усі права застережено. Текст англійською мовою затверджено: 1/13. Затверджено на переклад: 1/13. Назва оригіналу: As He Thinketh in His Heart. Ukrainian. PD50046558 192