Відео про семінарію у Метнозі

Щорічна навчальна трансляція С&/І, 2020 р.

Річард Манахан: Матног---це один з муніципалітетів у провінції Сорсогон. Це перехід між регіонами Лусон і Вісайї. Якщо Матног є воротами для мільйонів подорожуючих з Лусону до Вісайї та назад, то семінарія---наче ворота до кращих можливостей у житті для студентів семінарії.

Алекс Кастідадес: Я---Алекс Кастідадес, учитель семінарії і новий президент Матнозької філії. Я хочу, щоб усі знали, що місцева програма семінарії стартувала у 2012 році з зареєстрованими 22 студентами, і ця кількість продовжує збільшуватися й по цей рік. З кожним роком зареєстрованих ставало все більше й більше, як і тих, хто закінчував семінарію.

Річард Манахан: Так і продовжувалося; з 55 студентів до 110 студентів на сьогодні. Коротко кажучи, кількість зареєстрованих---100%. Вони змогли зареєструвати усіх потенційних студентів семінарії. Це відбувалося у 2015, 16, 17, 18, 19 роках; вони досягали майже 100%, бо вірять, що семінарія дійсно може змінити життя.

Еділберто Габело: Я---Еділберто Габело з Матнозької філії. Мене покликали президентом філії шість років тому. Я проглянув нашу ІСОЧЦ, наші записи про членство. Я знайшов список молоді, яка є потенційними студентами семінарії. У нас було багато проблем, адже ніхто не звертав увагу на семінарію. Я проводив співбесіди з колишніми місіонерами. Спочатку з братом Алексом. Я отримав його згоду.

Річард Манахан: Це брат і сестра, яких рекомендували навчати в семінарії. Їх звали брат Алекс Кастідадес і сестра Марджі. Саме тоді все й почалося, адже я побачив, що програма припала їм до серця.

Алекс Кастідадес: Раніше молодь не могла відвідувати семінарію, навіть інститут. В основному тому, що їхні сім’ї не були членами Церкви. По-друге, вони жили далеко від дому зборів.

Марджі Адіонг: Як новопокликаний вчитель семінарії, я не знала суті мого покликання. Було дуже важко розпочати програму, особливо, коли мова йшла про заохочення молоді. На той час вони були такими байдужими.

Еділберто Габело: Мені потрібно було відчувати вплив Святого Духа. Це означало просити у Бога скерування, щоб я зміг відкрити серця молоді, а також серця батьків, щоб вони дали свою згоду і мали бажання підтримувати молодь.

Алекс Кастідадес: Будучи тоді вчителем семінарії, я приєднався до зборів ради разом з президентством філії та усіма церковними провідниками, і там ми говорили про те, що нам слід зробити спочатку. Один місіонер запропонував поститися усією філією, щоб допомогти тим, хто загубився.

Річард Манахан: Усі ми негайно погодилися між собою. У нас була одна мета---простягнути їм руку допомоги, адже це пріоритет Церкви---щиро запрошувати усіх потенційних студентів семінарії. І саме це ми й зробили. Ми дійсно пішли і відвідали їх усіх. Ми запрошували й запрошували, а потім також просили активних студентів семінарії, щоб і вони допомогли нам запрошувати.

Стефані Пантон: Після уроків ми чекаємо усіх біля воріт нашої школи і збираємося там, щоб разом піти в семінарію.

Алекс Кастідадес: Я навчаю ранковий клас у цій філії. Я прокидаюся о 3-й ночі, щоб підготуватися й піти у дім зборів на 5-ту ранку на урок семінарії. Я маю там бути до того, як з’являться студенти, щоб підготувати матеріали, які ми будемо використовувати на уроці семінарії. Після семінарії я їду на роботу. Мені потрібно дві години, щоб дістатися від дому зборів до місця роботи. Спочатку мені справді було дуже важко. А потім по обіді мені потрібно було бути у домі зборів у Матнозі о 17:00, щоб знову проводити семінарію. Коли я приїжджаю в Матног о 15:00 і якщо у мене є час, мені потрібно відвідати моїх студентів семінарії та їхніх батьків. Іншими словами, я майже кожного дня відвідую моїх студентів семінарії у них вдома.

Марджі Адіонг: Тож його було покликано вчителем семінарії і навчати щодня, а потім я стала вчителем домашнього навчання. Було важко зосереджуватися на молоді, особливо на тих, хто живе далеко,---не за кілька метрів, а за кілька кілометрів від дому зборів. Нам потрібно відвідувати їх у них вдома, щоб вони могли брати участь у програмі семінарії. Тепер у мене 23 студенти домашнього навчання, і я відвідую їх одного за одним щотижня.

Річард Манахан: Нам не можна недооцінювати потенціал людини. Я бачу їх як справді дуже дорогоцінних синів і дочок Бога. Я насправді переконаний в тому, що ця програма дійсно може змінити їхнє життя. І саме тому ми з захопленням ставимося до цієї програми. На даний час серед них 12 місіонерів, які поїхали на місію цього року, а буде ще більше.

Марджі Адіонг: Провідники роблять багато усього, як-от: організовують заходи для молоді, щоб вони могли налагоджувати дружні стосунки одне з одним, і в той же час розповідати про програму семінарії іншим.

Еріка Віллареал: Я дуже благословенна, бо відвідую семінарію, адже завдяки їй зміцнилася моя віра і це допомогло мені бути сильною та покладатися на силу Господа.

Арнольд Карісо: Відвідуючи семінарію, я готуюся служити на місії.

Марджі Адіонг: Я дуже щаслива! Бачачи, що дехто з молоді потребує турботи, я хочу, щоб вони відчували любов, бо я також і мати. Коли якийсь студент не може відвідати урок, я засмучуюсь, бо усвідомлюю, що є проблема, і хочу зв’язатися з ними й дізнатися, в чому вона полягає. І тому навіть якщо вони живуть далеко, я докладаю усіх зусиль, щоб відвідати їх, аби показати, що вони важливі та особливі.

Річард Манахан: Як я вже сказав, я не здивуюся, якщо одного дня багато хто з цих молодих людей стануть провідниками Церкви в цій місцевості і, можливо, у цьому окрузі.

Учасники:

Річард МанаханКоординатор семінарії та інституту

Алекс КастідадесВчитель семінарії

Еділберто ГабелоКолишній президент філії

Марджі АдіонгВчитель семінарії домашнього навчання

Стефані ПантонСтудентка семінарії

Еріка ВіллареалСтудентка семінарії

Арнольд КарісоСтудент семінарії