“Не сумнівайтеся, але вірте”.

Старійшина Дейл Г. Ренлунд

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

З сестрою Рут Л. Ренлунд

Трансляція щорічних зборів навчання для вчителів семінарії та інституту релігії • 12 червня, 2018 • Театр Конференц-центру

Старійшина Дейл Г. Ренлунд: Ми вдячні, що можемо бути з вами. Ми вдячні за те, що ви робите, навчаючи і підтримуючи семінарію та інститут релігії по всьому світу. Працюючи, будь ласка, завжди пам’ятайте, наскільки Господь задоволений вашим служінням. Він серед тих, хто вас слухає; Він з вами, Він ішов “перед вашим лицем, Він буд[е] праворуч і ліворуч від вас, і Його Дух буде у ваших серцях, і Його ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас”¹.

Я дякую вам від імені Господа і Його Церкви за вашу віру і вірність. Дякую за виконання ваших обов’язків. Дякую за те, що допомагаєте дітям Небесного Батька повернутися до Нього. Дякую за те, що запрошуєте Його дітей прийти до Христа.

Сестра Рут Л. Ренлунд: Дякуємо за цей чудовий хор, який посилює відчуття Духа на цих зборах. Я впевнена, що нас надихнули виступи брата Чеда Х. Уебба і старійшини Кіма Б. Кларка. Ми також дякуємо їм за приклад послідовників Христа. Ми радіємо нагоді поговорити з вами сьогодні про віру і сумніви. Цю тему часто піднімають.

Старійшина Ренлунд: Уявіть, що ваш човен перевернувся посеред океану. Ви у рятівному жилеті вже багато годин пливете в напрямку, де, на вашу думку, знаходиться найближчий берег, однак ви не впевнені. Ваш організм втратив дуже багато води, тож коли ви пливете, кожен рух викликає легке запаморочення. За вашими найкращими підрахунками до берега кілометрів 30. Ви розумієте, що ваше життя під загрозою. Десь в далині ви чуєте звук мотора. Здається, ніби звук наближається до вас; ваша надія на порятунок зростає. Коли ви дивитеся, то бачите, що наближається рибальський човен.

Сестра Ренлунд: Дякувати Богові, капітан бачить вас! Човен зупиняється і рибалка з обвітреним обличчям обережно допомагає вам потрапити на борт. Ви з вдячністю підповзаєте до сидіння на човні й полегшено зітхаєте. Рибалка дає вам флягу з водою і крекери. Вода і крекери забезпечують вам необхідне живлення, і сили відновлюються. Ви відчуваєте полегшення і радість. Ви на шляху додому.

Коли ви починаєте оживати й почуватися краще, то звертаєте увагу на певні деталі, яких не помітили раніше. Вода у флязі була трохи затхлою, а ви віддали б перевагу Евіан або Перер. Їжа, якої вам би хотілося спожити---це якась делікатесна м’ясна страва, яку б ви закусили круасаном з шоколадом. Ви також помітили, що добрий рибалка---стара людина у зношених черевиках і джинсах. Його картуз має плями від поту, і здається, що чоловік недочуває.

Старійшина Ренлунд: Ви також помічаєте, що човен старий, а на правій стороні є вм’ятина. Фарба облупилася, вигоріла і відпадає. Ви також помічаєте, що коли рибалка послаблює кермо, човен відносить управо. Ви починаєте непокоїтися, що цей човен і цей капітан не забезпечують вам необхідного порятунку. Ви запитуєте старого рибалку про вм’ятину і про кермо. Він каже, що не звертає на це уваги, бо їздить човном на місце вилову риби і назад тим самим маршрутом кожного дня вже десятки років. Човен завжди працював безпечно і надійно, куди б він на ньому не плив.

Ви просто вражені! Як він може не перейматися вм’ятиною і кермом? І чому їжа не може бути такою, щоб принесла вам більше задоволення? Чим більше ви зосереджуєтеся на човні й на рибалці, тим більше занепокоєння охоплює вас. Ви сумніваєтеся, чи треба було вам як найшвидше потрапляти на цей човен. Ваше занепокоєння зростає. Нарешті ви вимагаєте, щоб рибалка зупинив човен, і вистрибуєте назад у воду. Хоча ви все ще за більш ніж 20 км від берега, думка про те, щоб залишатися на човні є нестерпною для вас. Трохи засмучений рибалка допомагає вам вистрибнути назад в океан.

Сестра Ренлунд: У цій притчі човен символізує Церкву, а рибалка символізує тих, хто служить у Церкві². Єдина мета Церкви---допомагати Небесному Батькові та Ісусу Христу у Їхній роботі здійснювати вічне життя дітей Небесного Батька³. Чого навчають нас човен і рибалка про Церкву? Чи вм’ятини і облуплена фарба на Церкві змінюють її здатність надавати вповноважені обряди спасіння і піднесення, щоб допомагати нам ставати такими, як Батько Небесний? Чи те, що рибалка повинен тримати обома руками кермо, аби утримати курс, заперечує здатність його човна довести нас безпечно і надійно туди, куди ми хочемо дістатися? Вам не потрібно бути висвяченим провидцем, як мій чоловік, аби знати, що буде ризиковано стрибати назад у воду замість того, щоб залишатися на борту.

Кожен член Церкви потребує особистого свідчення про істинність Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Без такого навернення, включаючи потужну зміну серця, люди можуть починати зосереджуватися на метафоричних крекерах і облупленій фарбі.

Старійшина Ренлунд: Моє свідчення почало формуватися, коли я жив у Гьотеборзі, Швеція. Мені було 11 років. Президент місії звернувся із запрошенням до молоді прочитати Книгу Мормона. Мій старший брат, ким я завжди захоплювався і якого поважав, прийняв те запрошення. Я хотів бути таким, як він, тож я почав читати Книгу Мормона також. У процесі читання, мабуть десь на книзі Алми, один з радників президента місії сказав нам, що слід молитися про те, що ми читаємо. Я добре пам’ятаю, той вечір, коли вирішив діяти згідно з тим запрошенням. Пам’ятаю квартиру, в якій ми жили, і кімнату, в якій спали ми з братом. Після того як брат заснув, я виліз із ліжка, став на коліна біля нього й почав дуже просту молитву, щоб дізнатися, чи Книга Мормона істинна.

Я не чув голосу, але здавалося, ніби Бог каже мені: “Я казав тобі постійно, що вона істинна”. Той випадок змінив мене. Він змінив моє життя. Це стало початком процесу розвитку віри, процесу становлення на шлях завітів і спроби робити все краще. Саме в Гьотеборзі я навчився каятися. Саме в Гьотеборзі я почав рівнятися на людей, які звеличували своє покликання і які багато працювали над розбудовою царства Божого. Саме там я почав захоплюватися вірними святими Бога, де б вони не жили. Для мене Гьотеборг і та будівля, в якій ми зустрічалися на Вікторіагатан, стала для мене особливим місцем.

Ось що ми читаємо про перших навернених, які слухали Алму: “І ось сталося, що все це було вдіяно в Мормоні, так, водами Мормона, в лісі, що був поблизу вод Мормона; так, місце Мормон, води Мормона, ліс Мормона, які прекрасні вони в очах тих, хто там прийшов до пізнання свого Викупителя; так, і які благословенні вони, бо вони співатимуть Йому хвалу навіки”⁴.

Саме в Гьотеборзі я прийшов до пізнання свого Викупителя. Гьотеборг і Вікторіагатан стали моїми “водам Мормона”.

Сестра Ренлунд: Де ви прийшли до пізнання свого Викупителя? Що ви відчували? Якщо ви забули, ми закликаємо вас згадати і закликати тих, кого ви навчаєте, пам’ятати про ті відчуття. Це знання і ці почуття є початком віри.

Віра---це вибір, який має зробити кожна людина. Віра---це не те, щоб мати химерне бажання сприймати щось, як істину, та вдаватися до всіх методів, аби себе в цьому переконати. Віра---це впевненість в існуванні того, чого ми не бачимо фізичними очима. Це також принцип дії. Можливо, можна сказати, що віра---це різновид духовної пам’яті про наше доземне існування.

“Щоб вести людину до спасіння, віра має бути зосереджена на Ісусі Христі. … Віра починається зі слухання євангелії, якої навчають уповноважені слуги, послані Богом. Не чудеса є причиною віри; сильна віра зростає через послух євангелії Ісуса Христа. Інакше кажучи, віра приходить через праведність”⁵. Віра не приходить внаслідок того, що ми вимагаємо ознак від Бога, але внаслідок виконання Його заповідей.

Старійшина Ренлунд: Бог хоче, щоб ми мали віру. Він хоче, щоб ми мали віру, аби Він міг благословляти нас. Ось що сказав Алма бідним зорамійцям: “І ось, слухайте, я кажу вам, і я б хотів, щоб ви запамʼятали, що Бог милостивий до всіх, хто вірить в Його імʼя; отже, Він бажає спершу, щоб ви вірили, так, саме в Його Слово”⁶.

Віра---це ключ, який відкриває Божу милість. Потім Алма навчав, що людині потрібно вирішити, чи вона хоче мати віру, а потім діяти з вірою, перш ніж віра зможе зростати. Алма продовжує: “Але знайте, якщо ви прокинетеся і пробудите сили свого розуму, аж до того, щоб зробити дослід над моїми словами, і скористаєтеся принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів”⁷.

Аби віра зростала, людині потрібно прийняти рішення мати віру. Людина повинна розвивати бажання мати віру. Людина має діяти за вірою.

Сестра Ренлунд: Можливо, демонстрація це проілюструє. Ось у нас є дошка із цвяхом у ній. У нас є ще 12 цвяхів. Тож, любий, я маю для тебе завдання. Чи зможеш ти утримати всі ці інші цвяхи на верхівці того, що вбитий у дошку?

Старійшина Ренлунд: Що треба зробити?

Рендунд: Чи це можливо? Ось у тебе вже є один. Тобі треба ще 11. Розгадуючи цю загадку, люди можуть пробувати ставити один цвях на інший, а потім здатися, кажучи, що наступний крок неможливий.

Старійшина Ренлунд: Чи є у тебе клей?

Сестра Ренлунд: Хтось може подумати, що наступний крок просто неможливий. Багато людей перестають навіть намагатися, думаючи: “Це неможливо”.

Але замість того, щоб сказати: “Чи це можливо?”, ви можете захотіти застосувати інший підхід. Спробуйте так. Покладіть перший цвях перед собою. Тепер покладіть інший цвях поперек першого цвяха гострим кінцем до себе. Покладіть наступний цвях поперек першого цвяха гострим кінцем від себе. Продовжуйте класти всі цвяхи поперек першого у такому ж порядку, крім останнього.

Коли ви так робите, ви бачите, в чому полягає метод. Ви починаєте думати: “Це можливо”. Ваша надія зростає. Нарешті ви майже досягли мети.

Старійшина Ренлунд: Моя надія справді зросла.

У кінці покладіть останній цвях зверху паралельно першому цвяху й поперек решти цвяхів. Правильно! Саме так. Тепер, доторкаючись лише до нижнього цвяха, підніміть усі цвяхи й покладіть нижній цвях на цвях, забитий у дошку.

Так, іноді з першої спроби не виходить. Тож, експериментуючи багато разів, теба спробувати ще раз. Треба дотримуватися того ж метода. Поклади останній цвях поперек, дуже обережно---

Старійшина Ренлунд: Ти не казала цього раніше.

Підніми цвяхи і рівно їх встанови. Прекрасно! Як тільки ви дізнаєтеся, як це робити, рішення здається очевидним.

Старійшина Ренлунд: Не дихай.

Те саме стосується здобування свідчення. Як тільки ви дізнаєтеся, як отримати відповідь від Бога, тоді результат здається певним. Про це сказано в обіцянні, що міститься в Книзі Мормона, згідно з яким діяв мій чоловік, коли йому було 11 років, і всі ми, коли здобували своє свідчення. “І коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в імʼя Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа”⁸.

Якщо ви починаєте із запитання: “Хіба це не може бути істиною?”, тоді це веде до віри. Якщо ви починаєте із запитання: “Хіба це не може бути помилкою?”, тоді це веде до сумнівів. А сумніви ніколи не приводять до віри.

Старійшина Ренлунд: Одного разу, коли я був запрошений на конференцію одного з колів, президент того колу попросив мене поговорити з одним чоловіком, якого я назву Стівеном. Стівен був вірним членом Церкви. Він був колишнім місіонером і уклав храмовий шлюб. Він вірно служив упродовж багатьох років, але почав сумніватися в Церкві. Коли я розмовляв зі Стівеном, він сказав, що для нього є проблематичним той факт, що Джозеф Сміт написав або продиктував чотири версії Першого видіння. Він сказав, що це може означати, що Джозеф Сміт усе вигадав.

Я дав Стівену контактну інформацію одного чоловіка, який працював у Відділі історії Церкви і дослідив усі чотири версії десятки років тому. Стівен поговорив з тим дослідником. Наступного разу, коли я розмовляв зі Стівеном, я сказав: “То яке ж ваше ставлення до Першого видіння?”

Він відповів: “Тепер все добре, бо я отримав відповіді на свої запитання. Це мене більше не тривожить, Але що дійсно викликає в мене занепокоєння, то це полігамія, яка існувала в Наву й після Маніфесту 1890 року. Ось що дійсно мене непокоїть”.

Я попросив Стівена поговорити з іншою людиною з Відділу історії Церкви. Після тієї розмови я подзвонив Стівену й запитав, як у нього справи.

Він відповів: “Ця тема більше не викликає у мене питань. Я розумію, що відбувалося і мої тривоги розвіяні. Але тепер мене непокоїть те, що священство не надавали чорношкірим”.

Сестра Ренлунд: Стівен схожий на багатьох людей. Він вирішив мати постійні сумніви. З часом, коли одне питання вирішувалося, виникало інше. Які б зусилля не докладалися, щоб знайти відповіді на ці запитання, він знаходив інші теми, які викликали в нього сумніви. Те, що робив Стівен, було релігійною формою гри “Впіймай крота”. Ви знаєте цю дитячу гру, де кріт з’явлється на дошці, як тільи ви по ньому ударяєте, інший кріт з’являється в іншому місці.

Зовсім протилежна ситуація сталася у жінки, з якою ми познайомилися в Лубумбаші, Демократична Республіка Конго. Її звати Ангелік. Вона була сповненої віри колишньої місіонеркою. У неї було сильне свідчення про пророка Джозефа Сміта. Вона любила Книгу Мормона. Вона любила все, що стосувалося Церкви.

Коли ми з нею познайомилися, вона читала книгу, написану одним з провідників Церкви ще до того, як він став Президентом Церкви. Книгу було написано до отримання одкровення про священство в 1978 році і в ній ішлося про те, що через певні вчинки в доземному існуванні чорношкірі не отримають піднесення. Ангелік просила допомогти їй зрозуміти, чому так сталося. Один з нинішніх членів Кворуму дванадцятьох сказав їй, що цей колишній провідник Церкви помилявся і що він просто висловлював свою думку, думку, яка була неправильна. Ангелік була задоволена таким поясненням. Вона діяла з вірою, залишаючись на шляху завіту й довіри до Бога.

Старійшина Ренлунд: Сумніви не передують вірі. Світло не потребує темряви для свого утворення. Петру, коли він почав тонути після того, як спробував іти по воді, не було сказано: “O, Петре, якби лише ти більше сумнівався”. Ні, йому було сказано: “Маловірний, чого усумнився?”⁹.

У Lectures on Faith пояснюється різниця між вірою і сумнівами: “А там, де є сумніви й непевність, немає віри, і бути не може. Бо сумніви й віра не перебувають в одній людині в той самий час; тож людина, чий розум охоплений сумнівами і страхом, не може мати непохитної впевненості; а там, де немає непохитної впевненості, там віра слабка; а де віра слабка, там люди не зможуть перебороти спротив, біди і скорботи, які їм необхідно пережити, щоб стати спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом. Їхній розум буде стомлений, а супротивник матиме владу над ними і знищить їх”¹⁰.

Саме це і сталося зі Стівеном. Він дозволив, щоб сумніви і непевність полонили його розум. Час ішов, а в нього не було сил протистояти випробуванням, які людина відчуває як член Церкви. Його розум все більше стомлювався, і віра танула.

Сестра Ренлунд: Немає нічого поганого в тому, щоб мати запитання стосовно Церкви та її вчень. Проблема виникає тоді, коли людина не перестає мати сумніви. Джозеф Сміт зрозумів це, коли прочитав: “Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,—і буде вона йому дана”¹¹.

Однак уривок має продовження: “Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву”¹².

Іншими словами, просіть Бога, не сумніваючись, що Він може дати вам відповідь. Далі в цьому уривку читаємо: “Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх”¹³.

Щоб отримати таку відповідь, якої прагнув Джозеф Сміт, отримати таку відповідь, якої нам потрібно, необхідно звернутися до Бога з вірою в серці та в розумі, бажаючи, щоб те, що від Бога, стало нам відоме.

Старійшина Ренлунд: Нам подобаються слова Джона А. Уідсоу, одного з перших апостолів цього розподілу, який народився в Норвегії. Я перефразую те, що він сказав з такою урочистістю: “Сумніви, якщо вони не переростають у дослідження [з використанням правильних джерел], не мають жодної цінності чи вартості у світі. … Якщо людина пишається тим, що постійно сумнівається, … що вона непорушна у своїх сумнівах, що вона самовдоволена і не має жодного бажання робити [необхідні] зусилля, заплатити ціну за [божественне] відкриття, то її неминуче чекає зневіра й непроглядна темрява. Її сумніви виростають, як отруйні гриби у туманних сутінках її розумових і духовних закутків. Зрештою, сліпа, як кріт, у виритих ним ходах, вона, зазвичай, підміняє доводи глузуваннями, а працю лінощами. Найпростіша істина варта усіх тих разом узятих сумнівів. … Немає нічого поганого в сумнівах, якщо вони не стануть метою життя. Вони варті поваги, якщо спонукають до активного [божественного] пошуку та застосування істини. Такі сумніви, які живлять себе і множаться, у поєднані з упертою лінню, породжують більше сумнівів і є злом”¹⁴.

Слова старійшини Уідсоу залишаються актуальними і сьогодні. Постійні сумніви не ведуть до пізнання реальності Спасителя, Ісуса Христа. Вони не ведуть до реальності пізнання того, що у нас є добрий, люблячий Небесний Батько. Ми можемо прийти до пізнання істинності цієї роботи в останні дні, але необхідно, щоб ми обирали віру, а не сумніви, і щоб ми зверталися до правильних джерел у пошуках відповідей. Необхідно, щоб ми розуміли, що вибір за нами. Немає жодного примусу ззовні, який би змусив нас приймати Спокуту Ісуса Христа і спасительні обряди у нашому житті. Ми приймаємо рішення довіряти Богові.

Сестра Ренлунд: Іноді нам доводиться визначати, чи є певна річ істинною. Мормон дає нам приклад для наслідування: “Ось чому все, що є добрим, походить від Бога; а те, що зле, походить від диявола; … Але знайте, те, що від Бога, запрошує і принаджує творити добро постійно; ось чому все, що запрошує і принаджує творити добро, і любити Бога, і служити Йому, надихнуто Богом. … Бо знайте, браття мої, вам дано судити, щоб ви відрізняли добро від зла; і спосіб відрізняти є настільки простим, щоб знати вам досконалим знанням, як денне світло від темної ночі. Бо знайте, Дух Христа дано кожній людині, щоб вона відрізняла добро від зла; ось чому я показую вам, як саме судити; бо все, що запрошує творити добро і переконує вірити в Христа, послано силою і даром Христа; ось чому ви можете знати досконалим знанням, що це є від Бога. Але все, що переконує людей чинити зло, і не вірити в Христа, і заперечувати Його, і не служити Богові, ви можете знати досконалим знанням, що це від диявола”¹⁵.

Тож це просто. Якщо вибір веде вас чинити добро і вірити в Христа---це від Бога. Якщо вибір спонукає вас чинити зло і заперечувати Христа---це від диявола. Коли ви стаєте на шлях завітів, ви можете знати, що те, що відволікає вас від шляху, те, що переконує вас не вірити в Христа, є хибним. Те, що переконує вас вірити в Бога, любити Його і дотримуватися Його заповідей, є від Бога.

Старійшина Ренлунд: Цікаво, що реакція людини на духовні спонукання залежить від того, зробить вона вибір на користь віри чи сумніву. Ви пам’ятаєте в розділі 2 книги Дії апостоли ішли проповідувати. Вони почули шум з небес, схожий на сильний вітер. “Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. … А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою! Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?”¹⁶.

Ці дивовижні події стали причиною навернення багатьох людей. Але решта відреагувала по-іншому. Ми читаємо: “А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!”¹⁷.

Дух був той самий; то був Святий Дух, що пролився на тих галілейських апостолів, які проповідували про Ісуса Христа. У день П’ятдесятниці Дух пролився у великій кількості, однак деякі люди глузували з тих, хто навернувся, і давали своє пояснення тому явищу. Внаслідок цього вони не отримали цього рясного пролиття Святого Духа. У чому була різниця? То був їхній вибір. Ті люди, які вибрали віру, а не сумніви, здобули надзвичайний духовний досвід, який закінчився наверненням.

Сестра Ренлунд: Алма також казав про це. Ось його слова: “І тому той, хто закамʼяніє серцем своїм, той отримає меншу частину слова; а той, хто не закамʼяніє серцем своїм, тому дано більшу частину слова, до тих пір дано йому пізнавати таємниці Бога, доки він не пізнає їх у повноті. А ті, які закамʼяніють серцем своїм, тим дано меншу частину слова, доки вони не знатимуть нічого про Його таємниці; і тоді їх буде взято у полон дияволом, і приведено його волею аж до знищення”¹⁸.

Повертаючись до нашої притчі, ті, хто вирішив залишатися на старому човні з вм’ятинами, з облупленою фарбою---це ті, хто не закам’янів серцем. Вони стають на шлях завітів і залишаються на шляху завітів. Потім, якщо вони витерплять до кінця, то отримають обіцяння вічного життя. Це найвеличніший дар, який Бог може надати. Саме завдяки цьому процесу ми приходимо до пізнання Ісуса Христа, пізнання його живої реальності й пізнання Його любові та співчуття. Цей духовний дар надається всім, хто на нього заслуговує.

В Ученні і Завітах сказано: “Декому дано Святим Духом знати, що Ісус Христос є Син Бога і що Його було розіпʼято за гріхи світу. Іншим дано вірити їхнім словам, щоб вони також могли мати вічне життя, якщо вони залишатимуться вірними”¹⁹.

Старійшина Ренлунд: У квітні 2009 року мене було підтримано генеральним авторитетом Церкви. У жовтні 2009 року мене попросили виступати на генеральній конференції. Це складова “курсу молодого бійця для нового генерального авторитета”. Я дуже хотів, щоб мій батько міг послухати конференцію. Він важко працював теслею і будівельником усе своє життя і у 92-річному віці мав серйозні проблеми зі спиною. Він уже не міг прийти до Конференц-центру. Тож одна з моїх сестер зробила все можливе, щоб він міг подивитися ту сесію по телевізору в себе вдома в Солт-Лейк-Сіті.

Після конференції я пішов до нього додому, щоб дізнатися, що він думає про мій виступ. Він був дуже небагатослівною людиною і не дуже щедрим на компліменти.

Я сказав: “Тату, ти дивився конференцію?”

Він сказав: “Так”.

Я сказав: “Тату, ти слухав мій виступ?”

Він сказав: “Так”.

Я сказав: “То що ти про нього думаєш?”

Він сказав: “О, виступ був хороший. Я майже пишався тобою”. І то був найкращий з усіх компліментів, який він сказав у своєму житті.

Але потім я дізнався, що він був трохи збентежений, бо хотів розповісти мені про сон, який бачив тієї ночі. Він не був мрійником. Йому ніколи не спадали химерні ідеї. Я ніколи не пам’ятаю, щоб він казав неправду. У своїй чесності він доходив до прямолінійності й безтактності. Він сказав: “Уві сні я помер і побачив Спасителя Ісуса Христа. Він узяв мене на руки і сказав, що мої гріхи прощено. Дейле, мені було так приємно”. То було все, що він сказав, і я стримався від подальших розпитувань. Через два місяці він помер, коли ми з Рут були на Мадагаскарі.

Після того, як мій батько приєднався до Церкви у Ларсмо, Фінляндія, у віці 24 років, він прожив своє життя відповідно до світла і знання, яке отримав. Він робив усе, що його просили робити. Він став одним з тих, хто заслужив на дар від Духа знати, що Ісус є Христос і що Його було розіп’ято за гріхи світу і за його гріхи. Ні належність до певної статі, ні наявність чину священства не є визначальними для отримання цього дару. Визначальними для отримання цього дару є рішення мати віру і рішення іти шляхом завітів.

Сестра Реннлунд: Коли ви допомагаєте людям долати сумніви і виявляти віру, ви робите те, до чого нас, як Церкву, закликав Президент Рассел М. Нельсон. Він сказав: “Наше послання світові просте й щире: ми запрошуємо всіх Божих дітей, які по обидва боки завіси, прийти до їхнього Спасителя, отримати благословення святого храму, мати нескінченну радість і підготуватися до вічного життя”²⁰. Коли ми приймаємо це запрошення, то виявляємо віру.

Коли ви навчаєте, також допомагайте тим, хто зійшов зі шляху завітів. Ви навчаєте їх, їхній дітей, онуків і, можливо, правнуків. Спаситель сказав: “Бо таким ви продовжуватимете проповідувати; бо ви не знаєте, може вони повернуться, і покаються, і прийдуть до Мене з щирими намірами в серці, і Я зцілю їх; а ви будете знаряддям принесення їм спасіння” ²¹.

Це---час великого оптимізму для Церкви. Істина, яку було забрано упродовж століть, тепер відкрита. Святі храми вкривають землю. Місіонери проповідуються послання великої радості майже в кожній країні. Ми, святі, тобто послідовники Христа, об’єднані, щоб служити “у більш святий спосіб”, як закликав нас Президент Нельсон, і тоді Господь прискорить Свою “роботу в належний час”²². Господар виноградника працюватиме з нами²³. Послання, якого ви навчаєте, є посланням великої радості і щастя та благословенням для вірних²⁴.

Старійшина Ренлунд: Перше завдання, яке я отримав як член Кворуму дванадцятьох, полягало в тому, щоб піти до Відділу історії Церкви і сказати, що я заміню старійшину Джеффрі Р. Холланда в якості порадника цього відділу. Як ви розумієте, там був “плач, і голосіння, і скрегіт зубів”²⁵, коли вони дізналися, що буде замінено їхнього улюбленого порадника. Утворився гострий дефіцит серветок.

Виконуючи своє доручення порадника у Відділі історії Церкви я прочитав усі томи Паперів Джозефа Сміта. Я також прочитав перший том історії Церкви в оповідях під назвою Святі²⁶. Прочитавши все, що Джозеф Сміт написав, або запис того, що він сказав, зміцнило моє свідчення про його роль пророка, обраного Богом відновити Його роботу на землі.

Джозеф Сміт ніколи не поводився як самозванець, що потурає обману. Джозеф Сміт однозначно вірив, що бачив те, що, за його словами, він бачив,---нашого Небесного Батька та Ісуса Христа, Моронія, Івана Христителя; Петра, Якова та Івана; Мойсея, Еліаса та Іллю. Він однозначно поводився, як людина, яка мала золоті пластини і переклала ті стародавні тексти даром і силою Бога. Він однозначно поводився, як людина, яка отримує одкровення від Самого Ісуса Христа. Він однозначно поводився, як людина, яка отримала священство і ключі святого апостольства.

Я знаю з більшою силою і більш упевнено, ніж мої п’ять відчуттів можуть виявити і виразити, що Джозеф Сміт бачив, що, за його словами, він бачив, переклав Книгу Мормона даром і силою Бога і отримав священство з належними йому ключами спасіння всього людства. Я знаю, що це істина. Я знаю, що ті ключі є на землі в наш час і що Президент Нельсон є істинним правонаступником Джозефа Сміта на землі.

Те, що ми вважаємо вм’ятинами і облупленою фарбою на старому човні, може виявитися божественно схваленим і божественно скерованим з точки зору вічної перспективи. Господь або доклав руку до тих вм’ятин і облупленої фарби, або використовує їх для Своєї мети. Я сам знаю, що Господь Ісус Христос скеровує Свою роботу на землі в наш час. Його служителі добре Його знають. Я Його знаю.

Сестра Ренлунд: Я вдячна, що можу також свідчити про те, що я знаю, що Ісус Христос---це наш Спаситель. Коли ми виявляємо віру, а не сумніви, у Його викупительну жертву та в плоди Його Спокути, в наше життя проливаются вічні благословення. Я вдячна, що Він відновив Свою Церкву в наш час з повнотою благословень, які будь-коли були доступні Божим дітям на землі.

Старійшина Ренлунд: Послання, яке в нас є, таке: “Не сумнівайтеся, але вірте”²⁷. Я тут у своїй ролі апостола Господа Ісуса Христа. Я тут, щоб скласти особливе свідчення про ім’я Ісуса Христа, що Він живий і що Він є Спасителем світу. Я свідчу про Його надзвичайне співчуття, любов і дбайливу турботу про всіх Божих дітей. Я свідчу про Його незрівнянну викупительну жертву за вас і за мене. Оскільки я пізнав Спасителя, я дізнався про Його величезне бажання все полагодити, допомогти вилікувати рани і зцілити розбиті серця. У цьому й полягають Його надзвичайні якості.

Я також молюся, щоб на вас, ваші сім’ї, ваших студентів було пролито найщедріші Божі благословення, щоб ви допомогли тим студентам розвинути віру в Ісуса Христа, щоб вони не сумнівалися, а вірили. В ім’я Ісуса Христа, амінь