2:3

Ангели і подив

Старійшина Джеффрі Р. Холланд

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Трансляція навчання Церковної системи освіти • 12 червня 2019 р. • Конференц-зал на першому поверсі Головного офісу Церкви

У своїй вступній молитві брат Петерсон використав слово “сім’я” і це зворушило мене тоді і зворушує зараз. Мені приємно бути з вами на цих щорічних зборах, які для мене є сім’єю. Мене надихнуло кожне слово, сказане братом Уеббом, сестрою Кордон і старійшиною Кларком. І я молюсь, щоб бути послідовним у тому, про що говорили ці троє.

Вітаючись з вами тут, я згадав слова брата Петерсона, і ця думка про сім’ю---буквально й дійсно є тим, що я відчуваю до вас, і я хотів би, щоб і ви вірили в це. Я напевно знаю, що таку ж думку мають і в офісах правління, але я маю дуже особливе ставлення до цього.

Свій перший контракт з ЦСО ми з Пет підписали 54 роки тому саме влітку, і з того часу ми спілкувалися з вами у різні способи фактично кожен рік нашого життя—то в один, то в інший спосіб. Коли ми прийняли рішення, що намагатимемося будувати своє життя і свій шлях через семінарії та інститути релігії, то не знали, наскільки міцним і тривалим стане для нас цей зв’язок. Оскільки ми ще не мали впевненості в собі, якби не дружні стосунки і не справжня братерська й сестринська любов, якими ділилися з нами протягом наших перших років роботи наші колеги-вчителі, наглядачі, адміністратори та інші люди, я дійсно вважаю, що ми не були б певні, що будемо продовжувати цю роботу. Ті стосунки на початку нашої роботи за цією програмою, все ще є одними з найприємніших дружніх стосунків, що тривають вже майже пів століття. І, звичайно ж, слід згадати сотні—а я гадаю, що, насправді, можливо, їх має бути тисячі—студентів, яких ми навчали і любили протягом цього часу. Я молюсь, щоб ми ніколи не втрачали почуття, що ми є сім’єю в Церковній системі освіти. Це одна з причин, чому ми хотіли служити тут.

І разом з цими вступними словами любові, сьогодні я ще хочу сказати наскільки сильно всі генеральні авторитети і представники вищого керівництва Церкви також люблять вас і розраховують на вас. Під час проведення наших нарад і комітетів ми проводимо дуже багато свого часу, насправді, як це і представлено, і знову ж, саме тому так багато наших чинів генеральних допоміжних організацій присутні тут сьогодні, бо ми робимо це разом. Я не знаю скільки саме часу ми проводимо за цією роботою, але припускаю (і мене можуть виправити потім), що від 30 до 35 відсотків часу всі наші генеральні авторитети/генеральні чини так чи інакше говорять про молодь Церкви—про ті вікові групи, загалом кажучи, з якими ви працюєте, які вас найнято навчати, включаючи тих, хто готується прийти до вас. Ми говоримо про світ, в якому вони живуть, випробування, з якими вони стикаються, особливі реалії, які, здається, приходять до них у дедалі молодшому віці. Та не всі ці реалії є пагубними, але деякі з них є такими. Цим молодим людям потрібна вся доступна для них допомога, і, на щастя, вони можуть її отримати. Бог керує цим кораблем, і він безпечно прибуде в порт. Він приготував усе необхідне для цього.

Наприклад, я ніколи не думав, що ми запровадимо семінарську програму для наших студентів саме у тому віці, в якому був Джозеф Сміт, коли отримав Перше Видіння. Я припускаю, що на думку Небесного Батька, приблизно в 14 років Джозеф досяг того рівня зрілості, якого було достатньо, щоб він став на шлях своєї пророчої місії. Тоді, чи не можемо ми також припустити, що, як правило, це також той вік, коли й інші молоді люди можуть почати розбудовувати міцне свідчення про євангелію Ісуса Христа, слідкуючи за тим, щоб протягом майбутніх років це свідчення стало (як ми сподіваємося) могутньою скеровуючою силою, яким воно має бути протягом решти вічності?

Звичайно ж, саме тому Господь надихнув нас на створення програми, яка має саме таку структуру—торкатися серця хлопчика або дівчинки на шляху до зрілості, посилювати наш зв’язок з ними, давати їм важливий досвід протягом тижня, а не лише під час одного уроку в Суботній день. У той час, коли Церква рухається до навчального плану, який більше зосереджений на домівці і підтримується Церквою, ми можемо пишатися тим, що навчання в ЦСО завжди проводилося протягом тижня і зосереджувалося на домівці. Це нинішнє узгодження наближає семінарії та інститути релігії до програми основного навчального плану Церкви більше, ніж будь-коли за її історію.

Оскільки я торкнувся цієї теми, дозвольте мені звернути вашу увагу на приємну новину, яку проголосили головуючі брати, попросивши нас узгодити навчальний план семінарії з церковним чотирирічним ротаційним календарним навчальним планом з вивчення Писань. Нам приємно було почути цю новину, але особливо приємно було почути її від голови нашого правління. Дозвольте мені нагадати вам, хто є головою нашого правління. Ось що сказав Президент Нельсон, оголосивши цю зміну:

“Починаючи з 2020 року курс навчання для семінарії буде проходити за щорічним календарним розкладом. У класах семінарії вивчатиметься та сама книга Писань, яка використовується за навчальним планом “За Мною йдіть”. Завдяки цій зміні буде ефективніше втілюватися зосереджений на домівці і підтриманий Церквою підхід через узгоджене навчання вдома, в Недільній школі та в семінарії.

Поки ви розмірковуєте над цією зміною, я прошу вас подумати про ваше майбутнє. Ваша здатність більше впливати на цей світ, ніж будь-яке попереднє покоління, повністю залежить від рівня вашої відданості Господу Ісусу Христу. Кожен з вас має обов’язок допомагати навчати Його євангелії тих, з ким ви живете у вашому домі. Семінарія та інститут допоможуть вам перетворити вашу домівку у святилище віри---місце, де навчають євангелії Ісуса Христа, вивчають її, живуть за нею і люблять її”.

Не знаю як ви, але я служу в цій програмі вже дуже давно, і минуло багато років з того часу, як, я гадаю, Президент Церкви так конкретно і надихаюче говорив про цю справу, звертаючись до нас особисто. Я вдячний за це, Президенте Нельсон. Потрібно зазначити, що протягом нинішнього періоду великих і маленьких змін, Брати більше говорили про це, більше думали про це і більш безпосередньо працювали з персоналом семінарії та інституту релігії, ніж будь-коли на моїй пам’яті за роки служіння тут. Який чудовий час бути в сім’ї Церковної системи освіти.

Тепер дозвольте мені назвати мету всіх цих зусиль, причину наших зборів сьогодні і причину того, чому ми навчаємо щодня і протягом тижня—це студент, на якому зосереджені наші турбота і любов.

У той час, як світ дедалі більше втрачає духовність, ми повинні навчитися тому, як краще допомагати і бути прикладом для наших молодих чоловіків і молодих жінок, які мають захищати свою віру, живучи в культурі, що часто заперечує, або, що ще гірше, принижує її. Прірва між нашими вірними молодими людьми та, іноді, ворожим світом, що оточує їх, стає, принаймні у загальному сенсі, ширшою з кожним днем. Звичайно ж, цей факт є відомим з пророцтв останніх днів, але приємнішим або цікавішим він через це не стає. У цьому невеликому періоді існування світу наших студентів мило називають---поколінням Z через певні особливості. Ці особливості висувають на перший план деякі з наших випробувань під час навчання²:

Вони завжди “прив’язані” до чогось. “Вони ніколи не знали світ, в якому не було Інтернету або мобільних телефонів [чи безпровідних навушників]. … Google завжди існував [для них]”³. Можливо, вони ніколи не бачили телефон з поворотним циферблатом або ж ніколи не користувалися тим, що зветься телефонною будкою. Але це нормально, бо ця група все одно віддає перевагу спілкуванню за допомогою текстових повідомлень.
Через цю всюдисущу електронну мережу вони у дуже-дуже ранньому віці мають доступ до жахливої, нищівної порнографії.
Вони схильні “[підтримувати] одностатеві шлюби і права трансгендерів … [як] частину повсякденного життя. Не часто зустрінеш представника покоління Z, який не має [близького] друга зі спільноти ЛГБТ”⁴. Через такі товариські стосунки тонка лінія між дружбою і поведінкою потурання згладжується і її важко визначити.
“Вони---пост-християни. Майже чверть”, (це не наші студенти СОД, але, насправді, світ, на який ми дивимося), “Майже чверть (23 відсотка) дорослих американців—і третина покоління дорослої молоді на початку 21 століття—не є християнами і заявляють, що не належать до жодної релігії. Багато хто з покоління Z зростає в домівках, де взагалі не існує релігії [і де вони не отримують] релігійного досвіду [або принаймні знань] про релігію [у своєму житті]”⁵
Дані недавніх досліджень щодо ставлення австралійських підлітків до релігії говорять про те, що 52 відсотки з них не ототожнюють себе з будь-якою релігією, і лише 37 відсотків вірять в Бога⁶.
Пастор і письменник Джеймс Емері Уайт багато написав про їхні духовні обставини. Він сказав: “По-перше, вони загубилися. Вони не просто живуть і формуються у пост-християнському культурному контексті. Вони навіть не пам’ятають [і не знають] про євангелію. Ступінь духовного невігластва просто приголомшує. … [По-друге], у них немає лідерів. Їхні сім’ї їх майже не скеровують, і ще менше скерування вони отримують від своїх намагань знайти його в Інтернеті”⁷.
Відповідно до статті, опублікованої в USA Today, покоління Z є найсамотнішою підгрупою, відомою нам у суспільстві⁸. У статті процитовано таке дослідження УБЯ за 2010 рік: “Самотність має той самий вплив на земне життя, що й щоденне паління 15 цигарок, що робить її ще небезпечнішою за надмірну повноту”⁹.
Приблизно 53 відсотка 13-річних американських дівчат незадоволені своїм тілом. Ця кількість зростає до 78 відсотків до того часу, коли дівчатам виповнюється 17. Понад 50 відсотків дівчат-підлітків і 30 відсотків хлопців-підлітків користуються нездоровими способами контролю за вагою, як-от: пропускають їжу, голодують, палять цигарки, вдаються до блювання і вживання проносних засобів¹⁰.
І врешті-решт, вони не довго утримують концентрацію уваги. За деякими дослідженнями, в середньому час концентрації уваги покоління Z триває приблизно вісім секунд¹¹. Я б втратив їхню увагу вже після трьох перших пунктів, представлених тут.

Та вчителі семінарії та інституту не повинні вирішувати всі ці проблеми за один день, однак Брати очікують, що ви будете добре обізнані, добре підготовлені, налаштовані на Духа і значною мірою здатні вирішувати питання, якщо доведеться, коли вони з’являтимуться належним чином і в належний час. Спілкуючись зі студентами серед тижня, ви більше доступні для них, ніж майже всі інші вчителі у Церкві, тож будьте мудрими у цьому спілкуванні і не сумнівайтеся, що Брати прагнуть і очікують вашої допомоги—формальної й неформальної, на уроці й поза ним,—щоб навчати політиці, діяльності і доктрині Церкви.

Залишайтеся відкритими, і особливо відкритими для Духа. Залишайте трохи вільного часу у плані свого уроку. Якщо вам потрібно трохи скоротити урок, щоб свідчити і сприяти обговоренню сучасних проблем, будь ласка, робіть це, коли Дух підказує, що це є доречним.

Звичайно ж, ви маєте робити це, не перетинаючи межі обов’язків начебто провідника священства або допоміжної організації, які ви не повинні виконувати. З самого початку ми мали і завжди маємо бути обережними в цьому. Ці дії вимагають розсудливості і скерування Духа, але цей виклик завжди був вартий того, щоб прийняти його, і Брати захоплюються вашими зусиллями. Кожен є потрібним і послання на кожному рівні має бути зрозумілим та послідовним.

“Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? … Дбайте, щоб збагачуватись … на збудування Церкви”¹².

Очевидно, що через існування таких нечуваних сил, які працюють в наш час, навчання євангелії має бути настільки потужним, щоб абсолютно ніщо не могло похитнути віру нашої молоді або збити їх зі шляху, коли вони залишають урок і повертаються у світ. Про таке навчання легше сказати, ніж запровадити його, але я обіцяю вам, і ви знаєте це, що всі ми можемо бути кращими. Ми можемо бути могутнішими вчителями, ніж ми іноді є. Беручись за таке приголомшливе завдання, будь ласка, пам’ятайте про одну річ з моєї сьогоднішньої промови—пам’ятайте, що студент—це не ємність, яку слід наповнити; студент—це полум’я, яке слід запалити.

Як учителі євангелії, ми маємо бути духовними паліями. Наші уроки мають бути запалювальними засобами. Ми повинні бути піроманіяками без слова “маніяк”, а лише—“піро”. Дозвольте мені пояснити це, перш ніж ви розкажете про це Братам або поліції, добре?

Мене завжди вражало те, що майже в кожній важливій навчальній ситуації у Книзі Мормона, у фразі, яка використовувалася, щоб описати той момент, говорилося, що людину навчали “силою і владою”¹³. Саме цього я найбільше прагну, коли навчаю, і, сподіваюся, що ви також прагнете цього.

Будь ласка, зрозумійте мене правильно. Я не говорю про підвищення голосу, акторські якості у вашій презентації, а особливо про виявлення фальшивих емоцій. Я говорю про те, що, по суті, є просто духовним, про Дух, який проявлятиметься різними шляхами. Такими ж різними, як і всі ви. Ви маєте бути собою. Ви не можете бути Брюсом Мак-Конкі або Бойдом Пекером чи Расселом Нельсоном, хоча добре буде запитати себе, чому ті вчителі мають саме такий вплив на нас. Дізнайтеся все, що можете, від великих учителів (колишніх і теперішніх), але, звичайно ж, врешті-решт, ви маєте навчати природно, навчати у свій спосіб. Однак, яким би не був ваш підхід, результат має бути впливовим, навчання має бути авторитетним.

Дозвольте мені навести пару прикладів, записаних у Книзі Мормона. У Геламан 5 міститься історія про Нефія й Легія, яких назвали іменами їхніх прабатьків і які отримали завдання навчати ламанійців у землі Зарагемля. Крім того, що їм було потрібно навчати ту неприязну групу людей, Нефій і Легій також мали справу з “розкольниками”---нефійцями-відступниками, які пішли і приєдналися до ламанійців, виступивши проти пророків Бога. Ті дві групи являють собою настільки недружелюбну публіку, що не знаю як ви, але особисто я не дуже хотів би ранком у понеділок зустріти їх першими. На той момент ламанійці поводилися вороже, неприязно і були сповнені рішучості відплатити тим нефійцям за образу, причину якої вони вже давно забули. І тоді, ніби того було недостатньо, ви стикаєтеся з “колишніми мормонами” (це вони використовують слово “Мормон”, не я), місцевими відступниками, які колись належали до кворуму священиків, які, в деяких випадках, могли віддано відслужити на місії, та зараз вони відступили. Колись вони використовували ці вчення, щоб навчати нас, а тепер вони навчають їм проти нас, проти царства Бога.

Незважаючи на ці дві дуже ворожі групи, в Писаннях сказано про Нефія і Легія: “Вони проповідували з великою силою, так що вони збентежили багатьох з тих розкольників, які відійшли від Нефійців. … І сталося, що [вони] проповідували Ламанійцям [також] з такою великою силою і владою, бо вони мали силу і владу, надану їм, щоб вони могли говорити, і їм також було відкрито те, що їм слід говорити”¹⁴. А тепер давайте трохи поміркуємо. Замисліться на мить про те, наскільки чудово було б, якби кожний учитель в Церковній системі освіти—або в Церкві—міг знати ці дві речі—як говорити і що говорити, коли ви робите це. Це був би справжній дар мов навіть, якби це була ваша рідна мова. І наскільки я розумію, це був саме той дар, який отримали ті двоє, коли навчали. Вони мали велику “силу і владу, надану їм, щоб вони могли говорити, і … що їм слід говорити. … Отже, вони говорили, на превеликий подив Ламанійців”¹⁵.

Чи відлунюється вам якимось чином слово подив у більш ранній історії з Книги Мормона? Згадайте Мосія 27, де Алма і сини Мосії “ходили туди й сюди, бунтуючи проти Бога”. Там, у вірші 11, “ангел Господа з’явився перед ними; і він зійшов наче у хмарині; і він говорив, наче голосом грому, що аж земля затряслася там, де вони стояли”¹⁶.

Я хотів би відразу ж висловити ще один невеличкий важливий коментар. Ви гадаєте, що то був справжній землетрус? Чи думаєте ви, що якби шкала Ріхтера застосовувалася до кожних 12 метрів, то показувала б 5 або 6, або вісім чи дев’ять балів, спричинивши появу цунамі в глибинах океану та зміну усієї поверхні землі? Можливо й так. Можливо---іноді так. Напевно таке могло статися, але у цьому конкретному випадку я схильний вважати інакше. Думаю, що це був один з тих особистих землетрусів, які Господь влаштовує для окремих людей, індивідуально. Гадаю, що земля тряслася для Алми і синів Мосії, але невідомо, чи тряслася вона для когось ще.

Ви, звичайно ж, мали подібний досвід, навчаючи на уроці. Дещо зі сказаного вами настільки вплинуло на якогось студента, що він або вона зблідли чи розплакалися, або те й інше, зворушені до глибини своєї душі, а студент праворуч, чи студент ліворуч, здається, взагалі нічого не відчули. Таке весь час відбувається під час служіння на місії. Ви знаєте це; ви робили це! Напарництво місіонерів навчає сім’ю десь у багатоповерховому будинку. У них проходить урок з подружжям, який викликає землетрус і змінює серця, підносячи до небес квартиру № 106, а їхні сусіди у квартирі № 105 із захватом дивляться телевізійну програму Американський ідол, а мешканці квартири № 107 намагаються дізнатися з яким рахунком проходить гра з американського футболу. Я не знаю, що можуть пообіцяти показати землетруси за шкалою Ріхтера з точки зору геології, але, на мою думку, Господь і Писання завжди можуть пообіцяти вам особисті землетруси, які повністю змінюють єство студента, і що земля затремтить під їхніми ногами. Але, вибачте мене, я відхилився від теми!

Продовжимо читати Мосія 27:12:

“І таким великим було … здивування” Алми і синів Мосії, “таким великим було їхнє здивування, що вони попадали на землю, і не зрозуміли тих слів, які [ангел] сказав їм. …

І ось Алма і ті, хто були з ним, знову впали на землю, бо великим було їхнє здивування; бо своїми власними очима вони побачили ангела Господа; і його голос був, наче грім, який потряс землю. …

І ось здивування Алми було таким великим, що він онімів, що він не міг відкрити рота свого; так, і він став таким слабким, що навіть не міг поворухнути своїми руками”¹⁷.

Я думаю, молюсь і сподіваюсь, що в Церковній системі освіти може з’явитися справжнє навчання, яке дивує. Нам потрібно дивувати студентів і робити це з “силою і владою Бога”¹⁸, яку отримує вчитель—професійний або волонтер,—який сміливо й щиро навчає євангелії Ісуса Христа. Чи знаєте ви корінь англійського слова astonish (дивувати)? Я не знаю його корінь реформованою єгипетською або гебрейською мовами, але англійською мовою його узято з кореню слова “tonare”, яке означає—грім¹⁹.

Чи допомагає вам це зрозуміти, чому пізніше, після свого навернення, Алма скаже: “O, якби я був ангелом і міг би мати бажання в моєму серці, щоб я міг піти і говорити сурмою Бога, таким голосом, щоб похитнути землю, і закликати до покаяння кожний народ!

Так, я проголошував би кожній душі, нібито голосом грому, покаяння і план викуплення, що вони повинні покаятися і прийти до нашого Бога, щоб не було більше смутку на всьому лиці землі”²⁰.

Отже, мої дорогі друзі з ЦСО, досить очевидно, чому Алма хоче мати вплив ангела, голос грому, який звучить подібно сурмі Бога і хитає землю. Все просто—те, що спрацювало з ним, може спрацювати і з іншими! Студенти, які лежать на спині, каючись протягом трьох днів; очищення, яке є настільки сильним, що вони не могли і ніколи не зможуть відійти від його впливу; життя, що цілком і повністю навічно присвячене будівництву царства Бога. Це могутнє навчання. Ми зрозуміємо, як і Алма, що ми не ангели і що ми не матимемо такого впливу щоразу, коли зустрічаємося з групою студентів. Але велич наших покликань і роботи в ЦCО полягає у тому, що ми маємо можливість намагатися робити це, що, образно кажучи, ми маємо багато класних занять, під час яких можемо намагатися.

А зараз давайте повернемося до Геламан 5. Пам’ятайте, що Нефій і Легій також не були ангелами, а лише хорошими, смертними вчителями, які мали місію й послання і які навчали з “великою силою і владою”. Ці двоє бачили, як 8000 ламанійців “христилися на покаяння” і приєдналися до Церкви Бога²¹. Ви пам’ятаєте цю історію, що маючи вогонь з небес і полум’я Духа всередині, душі всього цього зібрання “студентів”---назвемо їх так---були запалені істиною. З мого досвіду 8000 було б доволі гарним щотижневим звітом провіднику зони від будь-якого напарництва, будь-якої місії у світі.

Чи дозволите ви мені, будь ласка, розповісти про ще одного вчителя, який запалив не лише свою душу, але й заплатив найвищу ціну за своє служіння, коли його тіло піддали вогню.

Авінадій був одним з пророків, яким я з юних років найбільше захоплювався з усіх наших Головних трудів Писань. Авінадій виходить на сцену абсолютно невідомим, не заявляючи права ні на пророчий спадок, ні на жодний відомий сімейний родовід. Через те, що у поселенні, що утворилося завдяки завзятості Зенифа, почалося виродження, Авінадія було покликано закликати до покаяння сина Зенифа і його жалюгідного наступника---царя Ноя. Ви знаєте цю історію.

Ной відразу ж виносить Авінадію смертний вирок і той змушений утекти. Після двох років переховувань Авінадій знову з’являється, щоб навчати і свідчити. У мене викликає усмішку очевидна дитяча невинність цього пророка в усьому цьому. Він перебував на самоті протягом 24 місяців, і тепер перевдягнувся, щоб його не впізнали, однак, коли він повернувся, перша фраза, яку він сказав, була: “Так наказав мені Господь, кажучи: Авінадію, іди і пророкуй”²². У цей момент я дійсно маю поставити під сумнів ефективність його перевдягання, але, звичайно ж, ми не ставимо під сумнів його віру і рішучість.

Коли Авінадій сміливо пророкував проти мерзот царя Ноя і його суду, його затримали і зрештою привели на той самий суд, який він засуджував у своїх словах. Після жорстокого допитування радою, цей могутній пророк “відповідав їм сміливо, і витримав усі їхні запитання, … він дійсно протистояв їм в усіх їхніх запитаннях”²³. Тоді, перейшовши від захисту до наступу, він починає викладати вчення протягом наступних, приблизно, п’яти з половиною розділів, які вважаються найбільш могутніми в усій Книзі Мормона. Як тільки він почав, Ной, відчуваючи вину й відразу, закликає вбити його.

Усе це відбувалося, щоб підготувати підмостки для сцени, яка навічно закарбувалася в моїй уяві, не зовсім такої, як її зобразив Арнольд Фріберг у своїй чудовій картині²⁴, але близько до цього. В усякому випадку, як в’язня, Авінадія напевно було закуто у щось, на кшталт тогочасних кайданів. Його вік нам не відомий. Фріберг зобразив його літньою (або немолодою) людиною, але в Писаннях про це не сказано. Не знаю, скільки років йому було. Чи був він сильним фізично? Цього ми також не знаємо, але він щойно повернувся після двох років певного усамітнення, і там, можливо, було небагато їжі. Згадайте Іллю, якого годували ворони²⁵. Чи бачили ви коли-небудь кіготь ворона? Не думаю, що під час польотів ці маленькі крилаті друзі тримали багато великих порцій будь-чого. Ми не знаємо цього, але, можливо, Авінадій був голодний, стомлений і принаймні трохи ослаблений фізично, зважаючи на його обставини.

“Геть цього чоловіка, і вбийте його,---вигукує цар Ной,---бо що ми ще повинні зробити з ним. …

І вони ступили вперед і спробували накласти на нього руки; але він протистояв їм і сказав їм:

Не торкайтеся мене, бо Бог покарає вас, якщо ви накладете руки на мене, бо я не передав повідомлення, з яким Господь відправив мене. …

Бо Дух Господа був з ним; і його обличчя сяяло з надзвичайною яскравістю, так само як у Мойсея на горі Сінай, коли він розмовляв з Господом.

І він говорив з силою і повноваженням від Бога”²⁶.

“Силою і повноваженням”. І знову про це. Коли я почав писати цей виступ і хотів розповісти про Авінадія, то не пам’ятав або, можливо, не знав, що його історія закінчувалася фразою про те, що він навчав силою і повноваженням. Друзі, одна справа прочитати слова на сторінці і зовсім інша---уявити це і відчути у своєму серці ніби голосом грому: “Не торкайтеся мене, бо Бог покарає вас, якщо ви накладете руки на мене”²⁷. Мені завжди важко читати ці слова без сліз. Вони сповнені такою величчю, такою мужністю і монументальною силою в моєму серці. Ніде не вказано, що він говорив це голосно. Ніде не сказано, що бодай один його м’яз затремтів. Під наглядом озброєної варти і в кайданах він не багато міг зробити. Але, очевидно, що те, що він сказав і як він це сказав,---спрацювало. Я кажу “очевидно”, бо ніщо не вказує на те, що хтось з вартових вдався до жодного, найменшого зусилля вивести його, ні цар Ной, ні будь-хто з його священиків не сказали жодного слова ще протягом чотирьох захоплюючих розділів.

Отже, ми не можемо назвати всі чудові приклади такого навчання в Писаннях, але вони є повсюди. Я запрошую кожного з нас шукати їх, обмірковувати їх і просити для себе частку того дару, сумісного з нашими покликаннями.

Таке викладання є вимогливим і його нелегко опанувати. Якби я знав, як навчати у цей спосіб, то, напевно, був би успішнішим у цьому. Але ось, що я знаю: якщо ви самі не відчуваєте палких почуттів до чогось, то ви ніколи в житті не зможете допомогти своїм студентам відчути до цього палкі почуття. Дозвольте мені повторити це.Якщо ви самі не відчуваєте палких почуттів до чогось, то ви ніколи в житті не зможете сподіватися, що допоможете своїм студентам відчути до цього палкі почуття. Звичайно ж, основне джерело тих палких почуттів стосуються того, про що говорив Авінадій: “Бо Дух Господа був з ним; і його обличчя сяяло з надзвичайною яскравістю”²⁸.

Якщо Дух є ключем до навчання, яке дивує,—а так це і є—існує великий ризик навчати за старими записами або використовувати один з прикладів вашого колеги-вчителя, або монотонно цитувати один з виступів з генеральної конференції. Усе це добре в слушний момент і ефективно, коли демонструється вперше, тож, неодмінно використовуйте все, що можете, завжди, коли можете, щоб оживити і урізноманітнити своє навчання. Але найбільше значення матиме те, що ви відчуваєте, коли говорите. Ніщо не може замінити цього. “О, якби я був ангелом, … щоб я міг … говорити … голосом, щоб похитнути землю!”²⁹ Пам’ятайте: студент---це не ємність, яку слід наповнити. Студент—це полум’я, яке слід запалити. І, якщо ми робимо це дійсно добре, то можемо бути гідні одного дня зустріти тих, кого було спалено біля стовпа саме за таку здатність вдаряти кременем по сталі і здобувати полум’я. Будь ласка, ідіть, ви, ангели слави по всій цій землі—з думкою про тих, кого ми навчаємо—будь ласка, ідіть і дивуйте ваших студентів. Я свідчу про божественність цієї роботи. Я свідчу про божественність вашого покликання. Мої улюблені брати і сестри, це—робота Всемогутнього Бога. Я не віддав своє життя за чарівну казку. Ні я, ні ви, не віддали своє життя за речі, в яких, за словами Пітера, нас буде звинувачено, тобто, за обман, вигадки, хитро вигадану неправду. Це—істина. Це не хитро вигадана байка. Я віддав своє життя, ви віддали своє, найкращі відомі мені люди віддали і віддають своє життя. Це істина Всемогутнього Бога, і нехай Він благословить вас за те, що ви навчаєте їй. В ім’я Ісуса Христа, амінь.