2:3

У світлі Його любові

Бонні Х. Кордон

Генеральний президент Товариства молодих жінок

Трансляція навчання Церковної системи освіти 2019 • 12 червня 2019 р. • Конференц-зал на першому поверсі Головного офісу Церкви

Брати й сестри, мені надзвичайно радісно бути з вами сьогодні.

Ми мали благословення почути слова брата Чеда Уебба. Дивовижно, як сильно любить нас Господь. Ця тема любові прийшла за натхненням до серця брата Уебба і до мого серця також. Цікаво, що ми говоримо про це в тандемі. Я сподіваюся, що ви знайдете хвилинку і запишите кілька натхнених думок, які отримаєте сьогодні щодо теми любові.

Також я хочу висловити величезну вдячність старійшині Кіму Б. Кларку та брату Чеду Уеббу за те, що вони прислухалися до підказок Духа у своїх постійних молитовних благаннях зміцнити молодь. Коли ми отримали пророче послання, в якому наголошувалося на навчанні євангелії, зосередженому на домівці, ці вірні брати поставили собі питання: “Як може молодь бути могутнішим знаряддям у зміцненні домівки?” Ви знаєте, що сталося далі. Вони опрацювали одинадцять різних навчальних планів зі всього світу, щоб узгодити курси семінарії з тією книгою Писань, яка кожного року використовується згідно з навчальною програмою За Мною йдіть. Ці натхненні зміни---не що інше, як диво!

Мене переповнюють почуття, коли я уявляю, як юнаки і дівчата, а також доросла молодь несуть зі своїх класів у домівки євангельські істини. Вони здобудуть впевненість як у власному розумінні, так і в здатності ділитися євангелією. Коли вони чутимуть власні голоси, які проголошують істини Спасителя, це допомагатиме їм продовжувати розбудовувати міцне свідчення.

Яка я вдячна за відновлення євангелії і за цей славетний час зростання.

Мені також хотілося б висловити свою вдячність подружжям та іншим людям, які підтримують вас, дивовижні учителі; вам, хто слухає ідеї для уроку; вам, чиї особисті історії розповідаються (сподіваюся, з вашого дозволу) в класі; і на чиїх кухнях і в гаражах здійснюється пошук предметів для наочних уроків. Сподіваюся, ви ніколи не будете недооцінювати свій вплив.

Є такі слова: “Шлюб---це мабуть найбільш … невідворотна з усіх навчальних ситуацій. … Коли люди одружуються, вони в певному сенсі погоджуються навчатися одне від одного”¹. Мій чоловік, Дерек,---це моя надійна підтримка й допомога, незважаючи на те, що він рідко стоїть поруч зі мною під час навчання. Якщо ви будете радитися і навчатися разом, тоді молодь усіх вікових груп та їхні сім’ї будуть благословенні завдяки вашому впливу. Ви є важливою складовою цієї величної, надзвичайної роботи.

Моє сьогоднішнє послання починається рядком зі знайомої пісні Початкового товариства. Тож я починаю, а ви завершуєте. “Вчіть мене ...”

“ ... в Божій любові ходить”.

“Вчіть мене в Божій любові ходить”². Або англійською мовою в “світлі Його любові”. Ці два принципи---світло й любов, супроводжували мої думки, коли я готувалася до нашої спільної зустрічі сьогодні. Таке поєднання слів також було в першому рядку виступу президента Генрі Б. Айрінга, коли він сказав: “Я сподіваюся, що сьогодні всі ми зможемо відчувати любов і світло, що йдуть від Бога”³. Яке просте, однак могутнє висловлення для початку кожного уроку. Я сподіваюся, що кожен студент відчуватиме любов і світло, що йдуть від Бога. Великі вічні обіцяння чекають на них і їхні сім’ї, коли вони вчаться відчувати Його світло і любов.

Я спитала свого сина Далліна: “Що запам’яталося тобі з семінарії?” Я очікувала на приблизно таку відповідь: “Вірші для опанування або завершення вивчення Книги Мормона”. Я з подивом почула його вдумливу відповідь.

“Учителі”.

“Учителі?”--- запитала я.

Він пояснив: “Були такі вчителі, про яких ми дійсно могли сказати, що вони нас любили”.

Ці слова стали підтвердженням для мене того тривалого впливу, який любов може мати на серця окремих людей.

У вас є привілей навчати цю дивовижну молодь Церкви різного віку й свідчити про Божу любов до них. Я люблю їх і знаю, що й ви їх любите. Вони дійсно такі, як сказав про них Президент Рассел М. Нельсон: “Найблагородніші духи, … Його найкраща команда, [яку Небесний Батько приберіг] для цього фінального періоду”⁴.

Кілька років тому я провела трохи часу у ваших викладацьких рядах. Часточка мого серця сповнена любові до вас, і я трішки розумію ваші обов’язки. У 2008 році мене було покликано вчителем ранкової семінарії в Юті. Коли президент колу покликав мене, я подумала: “Хіба в Юті немає людей, які викладають на постійній основі?” На щастя, я не озвучила свої думки і залишилася зі зв’язкою ключів та обов’язком відчиняти приміщення семінарії кожного ранку о 5:45. Можна, я тільки скажу, що зими в Юті о 5:45 ранку холодні.

Протягом мого викладацького досвіду в семінарії я відчувала підтвердження того, наскільки сильно Господь любить окремо кожного зі Своїх студентів. Я усвідомила, як пощастило декому з молоді мати вірних, люблячих батьків. Я гостро усвідомила й те, що є молодь, яка не отримує потрібної любові та уваги й відчайдушно цього прагне. Ми бачимо цю ж саму потребу в любові і в нашої неодруженої молоді.

Я визнаю, що однією з найважливіших якостей вчителя є здатність любити---це любов, про яку говорив Іван: “Любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!”⁵

Наше завдання як учителів полягає в тому, щоб навчитися більше любити Бога, а тоді передавати цю Божу любов молоді, яку нас було покликано навчати.

Божа любов має величезну силу. Я б хотіла розглянути цю любов у трьох окремих аспектах: любов у нашому житті, любов у наших домівках та любов у наших класах.

По-перше, сила любові в нашому особистому житті. Важливо, щоб ми вірили і довіряли тому, що Бог нас любить. Наші студенти не відчують через нас любов Господа, доки ми самі спочатку не відчуємо її. Я в захопленні від цього вірша: “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого”⁶. Чи замислюємося ми над величчю цієї любові і чи відчуваємо її? Іноді я думаю, чи ми дійсно прагнемо відчути цю любов. Чи знаємо ми, ким є і чиї ми?⁷ Я закликаю вас попросити Його в смиренній, щирій молитві, аби Він допоміг вам відчути Його божественну любов до вас.

Оскільки світ деградує, відволікає і ставить вимоги, можна з легкістю відключитися і несвідомо перейти на автопілот. Важливо, щоб ми з готовністю брали на себе Його ярмо⁸ і прагнули відчути Його любов. Якщо ми докладатимемо цих зусиль, Він надзвичайно рясно проливатиме Свою любов.

По-друге, Божа любов повинна жити в наших домівках. Дозвольте мені проілюструвати цей принцип історією. Якось ввечері ми з моїм чоловіком, Дереком, не зійшлися на думці в одному питанні. Ми лягли спати, не прийшовши до спільного рішення; однак я знала, що була права.

Наступного ранку я стала на коліна, щоб помолитися. Я просила про рясний вплив Духа в підготовці до навчання мого класу семінарії. Я благала, щоб молодь відчула любов Господа через мене. Під час того, як я збиралася, мій розум багато разів повертався до непорозуміння, яке виникло напередодні. Коли я сіла в машину з відчуттям гордовитості в серці, знаючи, що була права, я логічно пояснювала собі, що все ж можу навчати і любити з допомогою Духа. Під’їжджаючи до будинку семінарії, я продовжувала просити про божественне скерування. Усю дорогу, маючи цілком переконливе обґрунтування на мою користь, я постійно намагалася заглушити наполегливий голос Духа. Однак якими б твердими не були мої логічні обґрунтування, Дух прошепотів: “Повернися. Попроси пробачення. Немає значення, хто правий; покайся і зроби те, що правильно”.

“Чудово!” Зрештою я неохоче пом’якшилася й розвернула автомобіль. Зайшовши в спальню, я побачила, що на годиннику було 5:20, і мій дорогий Дерек спокійно спав. Моє серце почало пом’якшуватися, я підкралася і сказала: “Дереку, я вибачаюсь за вчора”. Тоді Дерек із властивим йому спокоєм сказав: “Я вже пробачив і забув”. Моє серце сповнилося любові, і я відчула величезну милість Господа.

Того дня на уроці рясно відчувалися любов і Дух. Вплив любові у наших домівках сягає далеко за межі стін.

І по-третє, учителі семінарії та інституту мають особливу нагоду ділитися Божою любов’ю. Ваш клас дає вам змогу навчитися любити кожного окремо. Я навчала не клас з 34 людей; я навчала 34 окремі людини. Думаю, що це та любов, яку відчував мій син Даллін---це не ковдра любові для всього класу разом, а відчуття того, що саме тебе знають і люблять. Бо саме так любить Небесний Батько. Для того, щоб по-справжньому любити наших студентів, нам потрібно бачити їх так, як їх бачить Спаситель. Що Йому подобається в кожному з них? Які дари Він дав їм? Який потенціал Він вбачає в них? По-справжньому люблячи їх, ми допоможемо привести їх до Спасителя.

Коли ми пам’ятаємо, що Христос є джерелом усієї любові, ми приходимо до Нього, аби відчути більше любові в нашому особистому житті, більше любові в наших домівках і дійсно більше любові в наших класах. Ми не в змозі створити любов---вона приходить лише від Нього до нас і передається через нас. У книзі Моронія нас навчають: “Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любовʼю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа”⁹. Я молюся, щоб кожен із нас прийняв запрошення Моронія.

Запрошення президента Айрінга полягало в тому, щоб відчувати як “любов, [так] і світло, що йдуть від Бога”¹⁰. Сприймати разом любов і світло легко, коли ми пам’ятаємо, що Він є не лише джерелом всієї любові, Він є світлом. Ісус Христос особисто свідчив: “Я є світло і життя світу”¹¹. Якщо ми наближаємося до Нього, Він відкриває нам більше світла, істини і любові.

Тепер давайте зовсім коротко пригадаємо три сфери любові, які ми обговорювали і поміркуємо про спільний вплив любові та світла:

Коли ви відчували Божу любов у вашому житті, яке світло прийшло? Яке бачення або розуміння ви особисто отримали?
Якого зростання зазнав ваш шлюб і ваша сім’я, коли ви відчули Божу любов і збільшення світла?
Коли у вашому класі студенти відчувають через вас любов Бога, яке світло прийде у їхнє життя? Як вони зростатимуть і змінюватимуться?
Яку темряву буде розсіяно, якщо вони навчаться особисто розпізнавати світло й шукати його?

Авторське право належить Саймону Дьюї, 2019; публікується з дозволу Altus Fine Art

Чи слід дивуватися, що наш пророк Президент Рассел М. Нельсон закликав нас “сягнути вище [наших] теперішніх духовних здібностей отримувати особисте одкровення”¹². Коли ми відчуваємо Божу любов, нас сповнено Його світлом і надією. Коли ми прагнемо Божого світла і натхнення, ми відчуваємо Його величезну любов. Яка динамічна комбінація!

Свій досвід ранкового вчителювання я розділяла з відданим чоловіком на ім’я Джон Лунд. Цей духовний (і фізичний) велетень навчив мене того, що стосується поєднання любові і світла. Лише дозвольте мені поділитися з вами сьогодні двома прикладами.

Один зі студентів нашої ранкової семінарії, здавалося, був випробуванням. Часом я, мабуть, реагувала тим, що закочувала очі вгору. Однак Джон обрав шлях любові й шукав світла. Коли ми зустрілися, щоб поговорити про цього конкретного студента, Джон почав такими словами: “Я молився про нього вчора ввечері”. Така досить звична фраза, сказана на початку, змусила мене замислитися. Джон думав про цього юнака у своєму домі, де було багато любові, запитуючи Небесного Батька, як він може ближче познайомитись з цим студентом і зрозуміти його. Для того, щоб любити наших студентів, особливо любити їх так, як це робить Господь, потрібно шукати одкровення і діяти відповідно.

Другу історію я розповім словами Джона:

“Господь дійсно дбає про Своїх студентів. Я пригадую одного юнака, який був складним підлітком. Багато місяців я терпів його сарказм, він дійсно був нестерпним.

Я підготував урок і був дуже задоволений тим, як усе зійшлося воєдино. Я навіть знайшов наочний приклад, який мав перехопити подих. Коли я прибув до будинку семінарії, Дух спантеличив мене, сказавши: “Джоне, тобі треба провести урок про молитву”. Про молитву? Мені дуже хотілося провести свій крутезний урок. У мене не було підготовленого уроку про молитву.

Я став перед класом і сказав: “Не знаю, кому саме це потрібно сьогодні, але я збираюся змінити тему уроку. Комусь у цьому класі потрібно, щоб усі ми поговорили про молитву”. Цей простий урок почався запитанням: “Для чого нам потрібна молитва?”

Того вечора у двері Джона постукали. На порозі стояв той, хто розповів решту історії. Так ось, напередодні ввечері нестерпний студент Джона отримав запрошення від своєї дівчини. Вона попросила його молитися, щоб дізнатися, чи Церква істинна. Її запрошення, тепер поєднане з неочікуваним уроком брата Лунда про молитву, спонукало цього юнака до дії. З плином часу Джон був свідком зміни в цьому студенті, коли той отримав міцне свідчення про відновлену євангелію і зрештою був запечатаний у храмі зі своєю дівчиною, яка була вірною і надихала його.

Ми дуже рідко дізнаємося, чому приходять такі спонукання, але якщо ми маємо впевненість у любові Господа до наших студентів, то можемо діяти згідно з потужним одкровенням і передавати Боже світло Його улюбленим дітям.

Коли ми прагнемо одкровення, щоб любити так, як любить Бог, то отримуємо скерування допомагати і навчати кожного студента індивідуально. Результат є дуже, дуже особистим. Господь показав цей особистий підхід на прикладі Нефія, коли той прагнув одержати пластини. Нефій свідчив: “І вів мене Дух Божий, бо не знав я наперед, що маю робити. Однак я йшов уперед”¹³.

Лаван став на перешкоді Нефію, не бажаючи віддавати пластини. Нефій отримав настанову від Господа вбити Лавана. З болем у серці він послухався. Того ж вечора Зорам став на перешкоді Нефію і одержанню пластин. Тоді чому Нефій не застосував те ж саме одкровення до Зорама, яке він отримав щодо Лавана? Чому Нефій ще раз не вийняв меча?

Господь знав Зорама, а Нефій знав Господа і покладався на скерування Духа. Господь знав, що Зорам стане “справжнім другом … Нефієві”¹⁴. Чи не відчуваємо ми вдячності, що від початку Нефій прагнув особистого одкровення й був ведений Духом?¹⁵

Може приголомшувати обов’язок учителя відчувати Божу любов до кожного студента й отримувати одкровення щодо того, як допомагати кожному окремо. Втішною є думка про те, що наше покликання і обов’язок---це партнерство з Христом.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд закликав нас “працю[вати] пліч-о-пліч з Господарем виноградника, допомагаючи Богові й Батькові усіх нас у виконанні Його дуже важливого завдання---відповідати на молитви, приносити втіху, витирати сльози і зміцнювати ослаблі коліна. Якщо ми будемо це робити, то станемо більш схожими на справжніх учнів [і вчителів] Христа, якими і маємо бути”¹⁶.

Нашій молоді будь-якого віку потрібно відчувати і знати Господню любов і світло та навчитися Йому довіряти. Якщо ви дозволите, любов Спасителя може передаватися через вас вашим студентам. І коли ваші студенти відчуватимуть Його любов, вони почнуть розпізнавати й отримувати особисте одкровення. Вони дізнаються, що означає “в Божій любові [і світлі] ходить”¹⁷. Я свідчу, що ці любов і світло допоможуть їм стати схожими на нашого Небесного Батька і нашого улюбленого Спасителя та йти стежкою завітів назад до Них. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.