Критерій істинної та живої Господньої Церкви
Вечір зі старійшиною Патриком Кероном
Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді • 6 травня 2018 року • Університет Бригама Янга–Центр Айдахо
Я дуже вдячний за Джен, яка завжди, без виключень, живе саме так, як навчає. Вона знає, хто вона, і має радість у знанні, хто вона. Вона сміливо ділиться цим з іншими, де б вона не була. Я такий вдячний, що ми зустрілися через два роки після того, як я приєднався до Церкви. Вона була для мене благословенним прикладом тоді і продовжує бути ним і зараз.
Чудово уявляти, як ви зібралися по всьому світу. Я молюся в дусі прекрасної вступної молитви Лендона, щоб ви отримали те, що вам потрібно, щоб якщо вам потрібне натхнення, щоб ви його отримали. Якщо вам потрібне щось надзвичайне, щоб воно прийшло. Є велика сила в тому, коли ми так збираємося, коли готуємося до подібних моментів. Є сила в зібранні. Якщо вам потрібне зцілення, нехай у вас буде зцілення. Якщо вам потрібне втішення, нехай у вас буде втішення. Якщо вам потрібен спокій, нехай у вас буде спокій. Якщо вам потрібна допомога з екзаменами---я гадаю, що це трохи зарано для семестрів більшості з вас, але коли той час прийде, нехай у вас буде і це.
Я молюся, щоб коли ви отримаєте підказку, коли ви отримаєте послання для себе, щоб у вас тоді була сила і переконання діяти за ними, а не просто повертатися до своїх попередніх звичок, якими б вони не були. Якщо вам потрібен момент зміни, якщо вам потрібен момент оновлення сил і віри, щоб у вас міг бути цей дар.
Коли мені було 15 чи 16, я був дуже зосереджений на собі і мав багато з тих почуттів неспокою, невпевненості й беззахисності, які можуть супроводжувати нас у підлітковому віці. Деякі з тих почуттів я мав і надалі, але найгострішими вони були саме в ті підліткові роки. Я почувався розгубленим, сором’язливим та незграбним. І те, що я навчався в школі-інтернаті на безлюдному відрізку узбережжя Англії, не покращувало мій настрій. Мої батьки жили далеко в Саудівській Аравії. Моя школа була така, що Хогвартс і Снейп здавались би приємнішими.
На тому узбережжі погана погода була нормою, але однієї зими надзвичайно сильний шторм вирував Ірландським морем і швидкість вітру досягала 24 м/с. Хвилі билися об захисні споруди і подекуди переливалися через них. І тоді близько 5000 домівок прилеглої території затопило, люди залишилися відрізаними від світу без електрики чи будь-якої можливості зігріти й освітити свої будинки, і в них закінчувалася їжа.
Коли повінь почала сходити, наша школа направила нас туди. Я ніколи до цього не бачив природного лиха таких масштабів і був шокований, побачивши його настільки близько. Вода і багно були повсюди. Люди, чиї домівки затопило, виглядали блідими і виснаженими. Вони по кілька діб не спали. Ми з моїми однокласниками взялися до роботи, переносити просочені водою статки до верхніх поверхів, де вони мали підсохнути, і знімати зіпсовані повінню килими. Пам’ятаю, що вологі килими були неймовірно важкими, і сморід у тих домівках був нестерпний.
Наступне, що мене вразило, то були дружні почуття, які виникли між нами, хто допомагав, і тими, хто приймав допомогу. Там панували просто чудові, доброзичливі почуття між людьми, поєднаними у складних обставинах заради гідної мети. Пізніше я згадував, що вся та невпевненість, яка зазвичай поглинала мої підліткові думки, зникла, коли я був задіяний у цій чудовій роботі допомоги нашим сусідам.
Я б хотів, щоб те усвідомлення тривало, але цього не сталося. Відкриття, що допомога іншим була протиотрутою до мого похмурого самозаглибленого стану, мало змінити мене. Але воно не змінило, оскільки те відкриття не проникло достатньо глибоко і я не зміг більш повно обдумати те, що сталося. Це усвідомлення прийшло пізніше. Ви, мабуть, відкрили цю істину у вашому власному житті. Для вас може бути корисним подумати про те, коли це з вами сталося і як.
Запрошення служити, озвучене на генеральній конференції
Я сам думав про це під час генеральної конференції. Я дійсно відчуваю, що мені дуже пощастило мати цю можливість виступати перед вами так швидко після тієї знакової конференції, що відбулася лише кілька тижнів тому. Отримані там враження, спокій та ентузіазм досі перебувають зі мною.
Суттю послань конференції був неодноразово повторений заклик служити так, як служить Спаситель, і робити це з любов’ю, визнаючи, що і ми, і люди навколо нас є дітьми нашого Небесного Батька. Ми будемо служити не для того, щоб наше служіння було виміряне і зараховане, але тому, що любимо нашого Небесного Батька і керуємося вищою і благороднішою метою---допомагати нашим друзям знаходити шлях додому до Нього і залишатися на цьому шляху. Ми любимо наших ближніх і служимо їм так, як це робив би Ісус, якби був на нашому місці, щиро прагнучи покращити життя людей і полегшити їхні тягарі. Саме це є джерелом радості і тривалого задоволення і для того, хто дає, і для того, хто приймає, коли ми ділимося плодами того, що ми знаємо і відчуваємо стосовно нашої безмежної цінності і вічної любові Бога до кожного з нас.
Президент Нельсон підсумував це послання так: “Критерієм істинної і живої Господньої Церкви завжди будуть організовані та спрямовані зусилля заради служіння окремим дітям Бога та їхнім сім’ям. Через те, що це Його Церква, ми, як Його служителі, будемо служити кожному окремо, як робив це Він. Ми будемо служити в Його ім’я, з Його силою і владою та з Його люблячою добротою”1.
Обмірковуючи те, чого нас навчали, я знаю, що якщо ми прислухаємося до цього заклику служити, у нас буде можливість піднятися над собою, зростати у вірі, впевненості та щасті і подолати нашу зосередженість на собі та відчуття порожнечі й темряви, яке з цим приходить. Я бажав би зрозуміти це набагато раніше у своєму житті. Але я дуже вдячний, що я дізнавався про це все більше і більше протягом років, і що нам даються постійні нагадування про цю величну істину.
Користь і благословення від такого служіння
Краса такого служіння або учнівства полягає в тому, що це допомагає іншим у способи, які неможливо перелічити, але це також змінює нас, відволікаючи від наших турбот, страхів, переживань і сумнівів. Спочатку таке служіння просто відволікає нас від наших проблем, але це швидко перетворюється на щось набагато вище і прекрасніше. Ми починаємо відчувати світло і спокій, майже не усвідомлюючи цього. Це заспокоює нас, зігріває і втішає. І ми розпізнаємо радість, яка не приходить у жодний інший спосіб. Ці дари залишаються з нами, і пропорційно їх набагато більше ніж того, що ми дійсно зробили, допомагаючи іншим.
Президент Спенсер В. Кімбол пояснив це частково так: “Процвітаюче життя, про яке говориться в Писаннях, є духовним підсумком, який приходить від помноження нашого служіння іншим і застосування наших талантів для служіння Богу та людям”2. “Ми стаємо відчутніше вагомими, коли служимо людям---дійсно, так легше “знайти” себе, адже наше “я” стає набагато більш видимим для пошуку!”3
Приклади змін, через які ми проходимо, коли служимо, у порівнянні з тим, якщо цього не робимо
Цю трансформацію відкривають нові місіонери, коли припиняють переживати про себе, а натомість запитують: “Кому я можу допомогти і як?” А відбувається те, що вони припиняють думати про себе і звертаються до своєї мети---приводити душі до Христа. Це відкриття часто нелегко дається місіонерам. Їх настільки можуть поглинути думки про те, що вони перебувають на новому місці, з незвичними людьми, їжею, звичаями і часто важкою для вивчення мовою, що їм складно почати забувати себе і служити. Але коли вони це роблять, для них все змінюється. Вони припиняють переживати, починають працювати і виконувати доручену їм безкорисливу роботу і відкривають цілу нову сторону своєї місії і свого життя зі спокоєм та цілеспрямованістю.
На жаль, зворотній бік цього відкриття занадто часто негативно впливає на місіонерів, коли вони повертаються додому і починають зосереджуватися на потребах наступної стадії свого життя, чи то на освіті, чи кар’єрі, чи на особистих та сімейних справах. Вони провели від 18 місяців до 2 років дізнаючись, що ми найщасливіші, коли не переймаємося собою, або, як сказав про це Президент Хінклі, коли забуваємо про себе і беремося до роботи. Часто, коли вони повертаються зі своїх місій до життя, яке залишили позаду, вони також повертаються до багатьох звичок зосередження на собі, які були складовою того життя. Зокрема, вони повертаються до постійних думок про себе, як у них йдуть справи, як вони виглядають, або як звучить те, що вони кажуть, і що про них думають.
Так само, як зосередженість на інших і допомога їм приносять світло, мир і радість, так само і зосередженість на собі викликає сумніви, переживання і поганий настрій.
Кілька місяців тому у мене було таке, що я багато годин лежав, намагаючись заснути, і не міг. Зрештою я піднявся, походив трохи по дому, потім повернувся до ліжка, щоб знову спробувати заснути. І поки сон продовжував уникати мене, до мене раптово прийшла думка, яка мене змінила: “Припини думати про себе”. І потім виникло запитання: “Кому я можу допомогти?” Я лежав тоді і з сильною вірою молився: “Кому я можу зараз допомогти і як?” Прийшла підказка зв’язатися з другом і підтримати його. Це не було щось значне, але наступного ранку я відреагував на неї і, сподіваюся, зробив щось хороше. Що я точно знаю, так це що після такої молитви із запитанням, кому я можу допомогти, я знайшов спокій, який до цього не приходив до мене, і зрештою зміг заснути.
Приклади служіння Спасителя
Спаситель “ходив … добро чинячи”4, завжди шукаючи, кому допомогти, та “уздоровлюючи … поневол[ених]”5. Він постійно благословляв, навчав і скеровував людей, щоб вони могли змінити свої погляди і таким чином змінити своє життя. Повчально те, що коли він покликав Петра, Андрія, Якова та Івана йти за Ним, їхня зміна напрямку і зосередженості була миттєвою: “І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним”6.
Пізніше, після розп’яття, коли Спасителя забрали від них у найжорстокіший спосіб, вони повернулися до своєї риболовлі, до того, що, за їх відчуттями, було для них зрозумілим. Одного разу воскреслий Спаситель прийшов до них, коли вони нічого не могли вловити. “А Він їм сказав: “Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!” Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби”7. То була демонстрація того, що Він ні в чому не втратив Своєї сили, але також дуже яскрава ілюстрація того, що вони шукали не в тому місці і зосереджувалися не на тому. Коли вони разом їли рибу на березі, Спаситель запитав Петра три рази, чи любив він Його. Щоразу і зі зростаючим відчуттям страху Петро відповідав, що так. Після кожної з відповідей Петра Ісус просив Петра годувати Його овець.
Чому Спаситель запитував його три рази, чи любив той Його? Петра раніше вже покликали піти за Ісусом, і він відреагував негайно, залишивши свої сіті позаду. Але коли Ісуса від них забрали, Петро горював, він був розгублений. Він повернувся до єдиного знайомого йому заняття---риболовлі. Тепер Ісус хотів, аби Петро дійсно почув Його і зрозумів важливість запрошення цього разу. Йому було потрібно, щоб Петро зрозумів, що означає бути учнем і послідовником воскреслого Христа тепер, коли Він більше не буде фізично поряд з ними. Чого хотів Господь від Петра? Він хотів, аби Петро годував Його овець, Його ягнят. То була робота, яку треба було виконувати. Петро зрозумів цей лагідний, прямий заклик від свого Вчителя, і головний апостол відреагував сміливо і безстрашно, присвятивши решту свого життя служінню, до якого його було покликано.
Як це стосується вас
Через Відновлення у нас тепер на землі є інший головний апостол. Президент Нельсон запрошує нас із вами годувати овець Ісуса. Ми почули це на генеральній конференції настільки чітко і з такою любов’ю, наскільки це взагалі можливо. Це нас зворушило і надихнуло, але чи змінилися ми? З усіма відволіканнями навколо нас і велику кількість менших справ, які вимагають нашої уваги, наше завдання---відгукнутися на це запрошення і діяти—дійсно щось робити, дійсно змінитися і жити по іншому.
У відповідь на заклик служити у вас може виникнути запитання: “З чого мені почати?” Розпочніть з молитви. Президент Нельсон закликав нас “сягнути вище [наших] теперішніх духовних здібностей отримувати особисте одкровення, бо Господь пообіцяв: “Якщо ти [шукатимеш], ти отримаєш одкровення за одкровенням, знання за знанням, щоб ти міг знати таємниці і мирні речі—те, що приносить радість, те, що приносить життя вічне [УЗ 42:61]”8.
Запитайте у вашого Небесного Батька, що ви можете робити і для кого. Будь-яка маленька добра справа змушує нас зосереджуватися на інших і приносить свої благословення. Реагуйте на будь-яке отримане вами враження, яким би незначним воно не здавалося. Дійте за ним. Це можуть бути добрі слова комусь, хто на них не очікував. Це може бути якесь повідомлення. Це може бути квітка, печиво чи добрі слова. Це може бути щось більше, наприклад, прибрати в саду чи на подвір’ї, попрати для когось, хто втратив свою колишню здатність рухатися, помити машину, підстригти траву, розчистити сніг або просто послухати розповідь друга про випробування, з якими зустрілися він чи вона.
Як сказала про це сестра Бінгем: “Іноді ми думаємо, що повинні зробити щось велике й героїчне, щоб це вважалося служінням нашому ближньому. І все ж прості вияви служіння можуть глибоко впливати на інших, а також і на нас самих”9.
Вам, можливо, важко буде зробити перший крок через переконання, що у вас мало часу чи ви не зможете щось змінити, але ви здивуєтеся, як багато може дати щось настільки маленьке.
Якщо ви відчуєте, що переживаєте за друга, який відходить від Церкви і втрачає свої, колись такі яскраві, віру і надію, запросіть його чи її приєднатися до вас у якомусь вчинку допомоги чи служіння. Немає кращого способу пом’якшити серця до Божих справ і заново відкрити Його любов у нашому житті, ніж змістовно послужити комусь нужденному.
Наші особисті причини допомагати і служити
Нам слід постійно нагадувати собі про те, чому ми допомагаємо і служимо. Ми, діти нашого Небесного Батька, маємо на землі навчатися і зростати через різноманітний досвід, щоб ми могли бути більш цілісними, коли повернемося до Нього. Навчитися спрямовувати увагу на інших, а не лише на себе, і служити одне одному---це велика складова нашої мети тут. Насправді це суть усього. Коли ми спрямовуємо увагу на інших і служимо якійсь нужденній людині, то дивовижним чином в процесі дізнаємося, що можемо забути про себе і наші проблеми.
Президент Нельсон пояснює нам із вами вищий і святіший зразок служіння. Коли ми відгукнемося на це, ми відкриємо, наскільки це допоможе нам реалізуватися, стати більш вільними й спокійними, і наскільки ми зможемо бути джерелом змін і втішення в житті інших людей.
Коли ви отримали у храмі ендаумент і відслужили на місії, у вас може бути спокуса сказати: “Я все зробив. Я безперервно служив на місії повного дня протягом 18 місяців чи 2 років. Тепер це черга когось іншого”. Те саме можна сказати після нашого одруження. Ми можемо думати: “Все, я зробив це. Пора перепочити”. Але у такому служінні немає пауз. Це спосіб життя. Ми можемо робити перерви в наших звичних заняттях і мати канікули чи відпустки, щоб відпочити і набратися сил, аби, за словами Джозефа Сміта, “розв’язати лук”10. Але у нашого обов’язку за завітом---любити одне одного, як Він любив нас, і годувати Його овець---немає відпустки.
Я був і отримувачем такого служіння, і також я відкрив мир та радість, які приходять від того, що я був засобом в руках Бога у допомозі людям.
Джен розповідала про нашу боротьбу за життя нашого новонародженого сина. Після його втрати ми запитували себе, чи зможемо колись оправитися. Протягом того часу ми отримали надзвичайні вияви любові, доброти і допомоги від членів сім’ї та друзів, а також від людей, яких ми ледь знали. Наша улюблена сімейна пара, з якою ми вже були хорошими друзями, постійно служила нам протягом усього цього періоду. Вони залишалися біля нас, молилися з нами й за нас, і надавали благословення, їжу, слова утішення а також тишу. Якимось чином вони завжди з’являлися, коли знаходилася якась критично важлива інформація, або коли ми знемагали від виснаження, а потім від горя. Вони показали протягом років, що то був спосіб їхнього життя. Вони тихо і постійно служили.
Служіння всесвітньої Церкви
Служачи протягом кількох останніх років у Європейській території Церкви, ми жили в Німеччині, і я був свідком застосування цього принципу з дивовижними результатами, коли члени Церкви та наші друзі з інших вір мобілізувалися, аби допомогти незліченній кількості біженців, які втратили все, тікаючи від бойових дій та руйнувань війни, яка досі палає на Ближньому Сході. Вони прибували, іноді проходячи тисячі миль і несучи лише маленькі клунки зі своїм майном. Побачивши потребу, побачивши братів і сестер, побачивши Його ягнят, наші люди залучалися до допомоги, щоб одягти, нагодувати, дати прихисток і втішення цим біженцям, які втратили все. Зробивши так, ті, хто допомагав, змінилися. Вони були благословенні світлом, енергією та радістю, яких ніколи не відчували раніше, або які тьмяніли, коли вони зосереджувалися на собі та рутині щоденних справ. Наші люди продовжують цю чудову роботу допомоги по всьому світу.
Біженці мають нагальні та дуже явні потреби, але є інші навколо нас, чиї проблеми не такі явні, кому потрібна наша допомога, і у нас так само є потреба допомагати їм. Наша допомога і служіння не обов’язково мають бути людям з іншого куточку світу. З багатьох причин краще, якщо це близько до нашої домівки.
Я так пишаюся тим, що належу до Церкви, яка застосовує це на практиці. Минулого року понад 7 мільйонів годин безкорисливого служіння було витрачено на вирощування, збирання і роздачу їжі бідним та нужденним. Знову ж, минулого року Церква надала чисту воду півмільйону людей, які в іншому випадку не мали б її. Сорока дев’ятьом тисячам людей були надані інвалідні крісла у 41 країні. Волонтери відновили зір і навчили 97000 піклувальників про людей з вадами зору у 40 країнах. Було проведено навчання фахівців наданню акушерської та неонатальної допомоги в 38 країнах. А ще є програма “Руки допомоги”, в рамках якої за останні роки сотні тисяч наших людей присвятили служінню мільйон годин. Вони спішать допомагати жертвам природних лих, великих і малих, а також покращувати свої громади і території, на яких проживають.
В рамках нової ініціативи Церкви, яка називається JustServe (Просто служіть), і є чудовим способом пошуку можливостей для служіння, якщо вона діє поблизу вас, вже зареєструвалися понад 350000 волонтерів, які присвятили мільйон годин допомозі в місцевих громадах.
Це церква дії. Ось що ми робимо. Ось що ви робите. Нехай це буде вашою визначальною рисою. Завдяки цьому ми знаходимо радість і мир, оскільки це один із найвищих, найкращих і найбільш явних способів наслідувати приклад Спасителя.
Президент М. Рассел Баллард сказав: “Великі речі виконуються простими і маленькими засобами. Як маленькі вкраплення золота, які з часом збираються у величезний скарб, наші маленькі і прості вчинки доброти і служіння складуться у життя, сповнене любові до Небесного Батька, відданості роботі Господа Ісуса Христа і відчуття миру і радості кожного разу, коли ми робимо крок один до одного”11.
Три категорії служіння
Я б хотів показати три широкі категорії служіння, яке кожен з нас може надавати.
Перша---це служіння, яке нам доручили або запросили виконувати як відповідальність у церкві. Про це так красиво і натхненно говорили на генеральній конференції. Ми прагнутимемо такого способу служіння, яке цінується, а не вимірюється, коли ми думаємо і молимося про людей, відносно кого отримали відповідальність піклуватися, та допомагаємо їм.
Друга категорія служіння---це служіння, яке ми вибираємо за нашою власною ініціативою. Це розширення першого, яке перетече у всі наші щоденні дії та взаємодії, коли ми більш свідомо прагнутимемо забувати себе і звертати увагу на інших. Тут немає формальних доручень, але нами рухає те саме бажання йти за Христом, і ми починаємо з того, що стаємо добрішими до людей і більше зважаємо на них. Вчинки доброти і тихої щедрості змінюють серця і приводять до тепліших, кращих стосунків.
Третя---це громадське служіння. Навіть у вашому юному віці ви можете служити у шкільних комітетах, гуманітарних організаціях та місцевих, регіональних і національних органах управління. Я б заохотив як чоловіків, так і жінок залучатися у цей спосіб. Де це можливо, беріть участь у політичному житті, зосереджуючись на служінні та зміцненні осіб і громад. Уникайте політичного розділення, що так поляризує і має такий різкий та руйнівний вплив у громадах, країнах і континентах. Приєднуйтеся до інших політиків, які знайшли спільну справу, аби приносити зцілення неспокійним життям людей, за яких вони відповідають, та іншим людям. Ви можете виступати за баланс та здоровий глузд, захищаючи справедливість в усіх куточках суспільства. Є постійно зростаюча потреба в тому, аби ви спрямовували ваші сили на подібну громадську активність.
Коли ми читаємо новини, то можемо відчувати, що світ наче кудись котиться. Якщо кожен з нас кожного дня буде робити великі і малі добрі вчинки, ми можемо змінити наш світ і світ людей, які нас оточують. Коли ви будете служити вашим ближнім і разом з вашими ближніми вашій громаді, ви станете друзями з тими, хто розділяє ваше бажання допомогти. Це приведе до міцної дружби, побудови мостів через країни та культури.
Антуан де Сент Екзюпері сказав: “Життя навчило нас, що любов полягає не в тому, щоб дивитися одне на одного, але щоб разом дивитися в одному напрямку. Немає справжніх товариських почуттів поза єднанням заради однієї високої справи. Навіть у нашому віці зосередженості на матеріальному благополуччі, це має бути так, бо як ще ми можемо пояснити щастя, яке відчуваємо, коли ділимося останньою скоринкою з іншими в пустині?”12
Висновок
Якщо кожен з вас відгукнеться на запрошення служити, як служить Ісус, ви змінитеся і зростатимете в безкорисливості, а не в егоїзмі. Ви відкриєте радість, яка приходить від служіння як служив Спаситель, залишаючи позаду ваші страхи та невпевненість і поганий настрій, який приходить від ваших уявних невідповідностей.
Можливо, якщо ви слухали, вам на думку спало якесь ім’я, або якась справа. Вірогідно це запрошення від Духа, і, можливо, ви отримували його раніше. Зробіть зусилля, знайдіть кому допомогти і допоможіть. Зробіть вибір відгукнутися на це запрошення і моліться сьогодні, щоб дізнатися, що ви можете робити. Коли ви побачите і відчуєте благословення, які це приносить вам, і тим, кому ви служите, вам захочеться повторювати цю послідовність щодня.
Наше найвище і найкраще завдання---це ділитися світлом, надією, радістю і метою євангелії Ісуса Христа з усіма дітьми Бога і допомогти їм знайти шлях додому. Допомога, підтримка і служіння їм є виявами євангелії в дії. Коли ми вплетемо це в наше життя, ми відкриємо, що це приносить унікальне задоволення, і це є способом знайти мир і радість, яких, можливо, нам не вистачало.
Дозвольте мені повторити доручення, яке Президент Нельсон дав кожному з нас: “Критерієм істинної і живої Господньої Церкви завжди будуть організовані та спрямовані зусилля заради служіння окремим дітям Бога та їхнім сім’ям. Через те, що це Його Церква, ми, як Його служителі, будемо служити кожному окремо, як робив це Він. Ми будемо служити в Його ім’я, з Його силою і владою та з Його люблячою добротою”13.
Саме так жив Спаситель, і ось заради чого Він жив---щоб надати досконалий бальзам і повне зцілення через Його величний, безкінечний дар Спокути для вас і для мене. Давайте будемо наслідувати живого Христа ще з більшою готовністю, ще більш ефективно, прагнучи стати Його істинними учнями шляхом служіння, яке здійснював би Він.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.
© 2018 by Intellectual Reserve, Inc. All rights reserved. Текст англійською мовою затверджено: 2/18. Затверджено на переклад: 2/18. Назва оригіналу: “A Hallmark of the Lord’s True and Living Church”. Ukrainian. PD60005945 192