Вибирати праведні бажання

Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді

Старійшина Роберт С. Гей

Президентство сімдесятників

Неділя, 3 травня 2020 р.

Мої улюблені сестри і брати, перш за все я хочу подякувати моїй прекрасній дружині за ці чудові поради. Дякую тобі, Лінетт.

Це дивовижне благословення й чудова нагода бути разом з вами цього вечора. Ми дійсно живемо у незвичайні часи, і я дійсно вірю, що вас було підготовлено для цих часів. Не так давно президент М. Рассел Баллард сказав: “Я вірю, що це---найвеличніше покоління дорослої молоді в історії Церкви. Я всім серцем відчуваю, що це так”¹. Ви---особливе покоління, яке виросло, щоб у неспокійні часи рухатися у потрібному напрямку, і допомогти світу підготуватися до Другого пришестя Ісуса Христа. Він знає вас і любить вас особисто.

Наші часи

Коли увечері ми приїхали на цю трансляцію, нам сказали, що на твітер до нас прийшли десятки й десятки тисяч запитань про Духа та особисте одкровення. Я сподіваюсь, що цього вечора, коли ви слухаєте мою дружину й мене, ми зможемо відповісти на ці запитання. Я молюся, щоб Святий Дух, Який є вчителем, відповів би як на одне, так і на багато запитань.

У нещодавно минулі дні й місяці ми, світова спільнота, пережили надзвичайні страждання, невпевненість, потрясіння й труднощі. Ці часи були провіщені вже давно, і вони досягнуть своєї кульмінації у славетному Другому пришесті нашого Спасителя. Про ці дні пророкував Сам Ісус. Він сказав: “Ви також про війни почуєте, і про воєнні чутки; глядіть, не лякайтесь, бо всьому, що Я сказав вам, статись належить; … Я кажу заради Моїх вибраних; бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. … [Л]юбов людей охолоне. … [Все] виповн[и]ться”². Я хотів би розказати лише про один аспект всього цього. Це урок з історії нашої Церкви.

Аманда Барнс Сміт, її чоловік, Ворен, та пʼятеро їхніх дітей були новонаверненими до Церкви, коли вони прямували до Міссурі. Вони приєдналися до святих біля Хаунс-Мілл всього за кілька днів до нападу зловмисників, які прийшли і вбили багатьох. Серед тих убитих були й чоловік Аманди та її 10-річний син. Один з її маленьких синів був тяжко поранений. Аманда отримала сильне одкровення про те, як врятувати свого пораненого сина. У той час великого розпачу вона написала наступне:

“У своєму цілковитому горі що ми, жінки, могли робити, крім того, що молитися? Молитва була для нас єдиним джерелом втішення, а Небесний Батько---нашим єдиним помічником. Ніхто, крім Нього, не міг би спасти й врятувати нас.

Одного дня від млина прийшов один з нападників з наказом від їхнього ватажка. [Лаячись, він прогорлав]: “Ватажок каже, що якщо ви, жінки, не припините ваше … моління, він пришле загін і вбʼє кожну … з вас!”

А змусити нас, нещасних жінок, припинити молитися в годину нашого великого нещастя, було б тим самим, що й убити нас.

Наші молитви були приглушені жахом. Ми не наважувалися молитися вголос, щоб наші молитви були почуті в домі, де чують благання. Я могла молитися у своєму ліжку або подумки, але так жити я довго не могла. Ця зловісна тиша була ще моторошнішою, ніж сама ніч кривавої розправи.

Я вже не могла більше цього витримувати. Я аж знемагала---так мені хотілося ще раз почути свій голос у благанні до Небесного Батька.

Я потайки пішла в поле і вповзла у кукурудзу. На ту мить для мене це був храм Господа. Я молилася вголос і якнайпалкіше.

Коли я вийшла з кукурудзи, до мене долинув голос. Це був такий ясний голос, неначе я вже чула його. Це було не спокійне, сильне враження від Духа, а голос, який повторював слова з [нашого] гімну:

“І тих, що ідуть до Ісусових ніг,
Ворожій руці не віддам Я повік.
І душу, що йде крізь пекельну пітьму,
Ніколи, ніколи не кину саму!”3

З тієї миті я вже більше не боялася. Я відчула, що ніщо не може зашкодити мені”⁴.

Ці часи можуть бути тривожними, але знайте: що було істинним для Аманди Барнс Сміт, є істинним і для вас. Які б події не розгорталися навколо вас, які б випробування не довелося вам проходити, за штурвалом---Бог. Він не полишить вас, і вам не потрібно боятися, якщо ви вірні й здіймаєте свій голос до Нього. Саме про це я хотів би поговорити з вами цього вечора.

Окуляри моєї дружини

Як я вже сказав, я вдячний за те, що цього вечора тут зі мною моя дружина, Лінетт. Вона для мене---усе. Ми зустрілися багато років тому, коли навчались у старших класах. Після закінчення школи вона поїхала навчатися у Рікс-коледж у Рексбурзі, штат Айдахо, а я---в УБЯ у Прово, штат Юта. Якось у перший рік свого навчання в коледжі я вирішив зʼїздити на вихідні у Рексбург, щоб зустрітися з нею. Там від неї я засвоїв один цінний урок.

У неї не було машини, і вона вже певний час не мала можливості сісти за кермо. Коли ми вийшли з її помешкання, вона спитала, чи можна їй сісти за кермо. Я сказав: “Звичайно, можна”. Невдовзі ми почали спускатися з пагорба, що був неподалік місця, де вона жила. Проїхавши приблизно половину спуску з пагорба, вона спитала мене: “А є знак стоп в кінці вулиці?” Знак стоп було ясно видно, і я відразу ж сказав: “Так, знак стоп є”. Вона відказала: “ОК, я так і думала. Я просто не бачу його”. Я спитав: “Як це ти не бачиш його?” Вона сказала: “Бо я без окулярів, а без них я дуже погано бачу”. Потім я сказав щось приблизно таке: “І чому ти не носиш свої окуляри?” “Тому, що мені не подобається, як я в них виглядаю, та забула, що без них я нічого не бачу”. Я сказав: “Давай краще я сяду за кермо”. Урок був простий: якщо не можеш ясно бачити, завжди будеш у небезпеці.

Тепер я запитую вас: “Як ви їдете вперед за кермом свого життя?” Чи носите ви у своєму житті ті окуляри, які потрібні, щоб ясно бачити реальність життя? У давньому місті Лаодікея святі не чинили тяжких або видимих гріхів, однак Господь зробив їм зауваження за те, що вони у своєму учнівстві були теплуваті. Горді у своїх мирських досягненнях та практичних знаннях, вони ставали дедалі більш самозадоволеними і незалежними від Бога. І хоч це місто славилося тим, що в ньому добре лікували зір, Господь сказав їм: “[М]астю на очі намасти свої очі, щоб бачити”⁵. Здається, вкрай важливим для кожного з нас є таке запитання: “Дивлюся я на життя очима Божих істин, заповідей і завітів чи своїми власними очима? Я щодня прислухаюся до Його голосу, що приходить до мене завдяки молитві й особистому одкровенню від Духа, чи я прислухаюся до свого власного голосу або голосу мудрих світу цього, які горлають, що Божі шляхи і навіть Його пророки є недоречними, нудними, непотрібними, байдужими або навіть, за риторикою світу, брехливими й ненависними?”

Одного разу Джозеф Сміт сказав: “Диявол робитиме все можливе, щоб заманити святих у пастку. … Він усе перекрутить так, що дехто з відкритим від здивування ротом дивитиметься на людей, які виконують волю Бога”. Без допомоги й одкровення від Бога ви просто не зможете бачити “речі, як вони дійсно є, і … як вони дійсно будуть”⁶. Супротивник завзято старається зробити так, щоб ви з відкритим від здивування ротом дивилися на тих, хто виконує волю Бога. Він завзято утримує вас від того, щоб бачити й розуміти реальність, утримує вас від того, щоб ви бачили себе дуже улюбленими сином або дочкою Бога. Його бажання---легітимізувати світ; щоб ви відмовилися покладатися на Бога або неохоче робили це і, особливо, щоб ви визначали самих себе і свою життєву подорож якимось політичним, культурним чи іншим мирським прагненням або простою байдужістю.

Я часто запитував себе: “Що зробило Нефія віруючим, а Ламана і Лемуїла---ні?” Усі три брати були народжені тими самими чудовими батьками. Одного вечора на своє запитання я отримав відповідь. Я був у Бангкоку, Таїланд, виконуючи завдання разом з президентом М. Расселом Баллардом, і там він поділився цим уривком з Писань:

“І сталося, що я, Нефій, … ма[в] велике бажання пізнати таємниці Бога, отже я волав до Господа; і ось Він вплинув на мене, і пом’якшив моє серце, так що я повірив усім словам, сказаним моїм батьком; тому я не чинив йому опір, подібно до моїх братів” ⁷.

Ось мені й відповідь. Бог виявляє Себе нам відповідно до наших бажань. Нефій бажав---понад усе---знати істини й таємниці Бога і був благословенний Божою присутністю, радістю, силою та істиною. Ламан і Лемуїл бажали того, чим заманює світ, і отримали його нагороду. Якщо ви хочете бути з Богом, то повинні поєднати свої бажання з Його волею.

Те, де і на чому буде зосереджене бажання вашого серця, буде визначати як ваші можливості рухатися далі в житті, так і успіхи в ньому. Тому цього вечора я запрошую вас зробити вибір, щоб будувати своє життя, керуючись всеохоплюючим бажанням стати наверненими та зміцнювати інших. Можливо, ви памʼятаєте, що саме про це Спаситель просив Своїх учнів, коли сказав: “Симоне, Симоне, … сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!”⁸

Бажання бути наверненими та зміцнювати інших

Я ніколи не забуту той час, коли один із старших з Дванадцятьох Апостолів проводив зі мною та моєю дружиною співбесіду про мою готовність служити президентом місії. Ми з дружиною багато чого збиралися зробити у своєму житті. На час нашої співбесіди у нас було дуже насичене й динамічне сімейне життя, ми були залучені до великих гуманітарних проектів по всьому світу, які вимагали дуже багато нашої уваги та ресурсів, і я був старшим керуючим партнером інвестиційного бізнесу світового масштабу, не кажучи вже про всі церковні покликання, в яких ми служили. Я думав, що ми вже робимо все, що тільки можемо. Сидячи того дня з цим дорогим апостолом і згадуючи все, до чого ми були залучені, ми обоє ввічливо сказали, що, можливо, це не найкращий для нас час служити на місії. Без вагань цей член Кворуму дванадцятьох звернувся до моєї дружини і сказав: “Лінетт, ви збираєтеся стати чудовою місіонеркою та напарницею для свого чоловіка”. Потім він звернувся до мене і сказав: “Знаєте, а ви справді цього не розумієте. Господь покликає вас спасти ваше життя. Ви можете прожити своє життя або за завітом, або за зручністю. Ніколи не буває зручного часу, щоб служити. Це---питання віри. Ви або вірите, що Господь благословить ваше життя потрібними вам благословеннями, коли ви живете за Його пріоритетами, або не вірите в це”.

Я сидів там тихо, приголомшений. Мені щойно сказали, що Господь намагається спасти моє життя. На той час у мене було хороше життя, але дуже незбалансоване. Того дня ми з Лінетт, вийшовши з офісу апостола, попрямували додому, щоб з молитвою поміркувати, як ми збираємося прожити своє життя. Ми швидко прийняли рішення служити й прожити своє життя за завітом, виконуючи все, що тільки не попросить нас Господь. Життя за завітом---це життя більш збалансоване, коли живемо за Божими пріоритетами, а не за своїм порядком денним. Відтоді наше життя вже не було таким, як раніше. Ми були повною мірою благословенні Його любовʼю та настановами. Якщо я й знаю щось, так це те, що це саме благословення буде й вашим, якщо ви віддано залишаєтесь на Його шляху завітів. Бог хоче спасти ваше життя.

Що означає бути наверненими, жити за завітом, а не за зручністю? Ісус сказав: “Звертайтеся до Мене в кожній думці”⁹. Як сказав мені колись один мудрий вчитель: “Він не сказав: “Думай про Мене час від часу, і Мій Дух буде з тобою”. Він сказав: “А якщо ви завжди пам’ятатимете Мене, Мій Дух буде завжди з вами”¹⁰. Це означає: якщо ви памʼятаєте Його, то з вами завжди буде сила небес, аби щоденно допомагати у будь-яких---незначних чи жахливих---труднощах, як би вони не діяли на вас. Це, зокрема, страх, залежність від чогось, небезпека чи будь-яка, здавалось би, нездоланна стіна перед вами. Тому задумайтеся прямо зараз, що може бути найважливішим, що вам потрібно робити, аби краще памʼятати Його,---і робіть це.

Мене познайомив з моєю майбутньою дружиною мій найкращий друг юності. Коли ми навчалися у старших класах, я охристив його і він став членом Церкви, однак завжди вважав, що цілком віддано жити за євангелією важко. Він завжди виправдовувався, кажучи, що ніколи не робив чогось справді поганого, а він і не робив. Потім одного вечора на вечірці він надто багато випив і випадково звалився з обриву й загинув. Він був такого ж віку, як і багато хто з вас. Цієї трагедії ніколи б не сталося і не повинно було статися, якби життя мого друга направлялося завітом, а не зручністю.

Де ви проводите обмежувальну лінію стосовно заповідей Бога у своєму житті? Можливо, хтось із вас розглядає своє життя так, як більшість з нас сприймає обмеження швидкості на шосе. Чи хтось колись думає їхати з вказаним обмеженням швидкості? Ні. Натомість нам хочеться знати, на скільки миль швидше вказаного обмеження ми можемо проїхати без отримання штрафу. Це так прожив своє життя мій найкращий друг. В євангелії нам ніколи не слід думати, як багато мирського ми можемо сприйняти, не перетинаючи лінію. Ми маємо просто полишити світ.

Тільки якщо ви берете на себе виконання Божих завітів, у вас будуть очі, що дозволять вам ясно бачити крізь безладдя цього світу. У Біблії написано: “Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді”¹¹. Життя тих, хто живе за завітом, ні в якому разі не є досконалим, але вони очищують своє життя завдяки щоденному покаянню. Таке очищення відкриває їх для Божих найрясніших благословень і самих сил небес. Чи є серед вас, тих, хто слухає нас цього вечора, такі, хто в ці неспокійні часи не потребує Божого скерування й сили?

Багато років тому один мій бізнеспартнер, який захворів, сказав мені, що до нього додому приїздив президент Бойд К. Пекер, щоб благословити його. Він сказав: “Президент Пекер, коли я проводжав його до машини, сказав: “Не надто швидко повертайся із Гефсиманії. Навчись там чогось”. Потім мій друг спитав мене: “Що по-твоєму це означає?” Перш ніж я зміг відповісти, він просто додав: “Я вважаю, він мав на увазі, що нам лише потрібно виконувати Божу волю, і це все, що я хочу робити”.

Коли мій товариш сказав ці слова, я знав, що він правий. Основне випробування нашого життя полягає в тому, збираємося ми підкоритися Божій волі чи діяти на власний розсуд. Дуже давно старійшина Ніл А. Максвелл навчав: “Підкорення своєї волі—це те насправді єдине, унікальне, особисте, що ми маємо, щоб покласти на Божий вівтар”¹².

Але що означає бути готовими виконувати Божу волю? Зі Спасителевого досвіду в Гефсиманському саду ми, я вважаю, частково розуміємо, що підкорення Божій волі означає, що ви і я повинні бути готові страждати й витерпіти до кінця все, що Бог просить від нас, навіть якщо те, що нас просять витерпіти, не є через нашу провину. Це, зокрема, можуть бути фізичні вади чи якісь схильності, неправдиві звинувачення, судження чи образи від введених в оману друзів, провідників чи навіть членів сімʼї.

У Гефсиманському саду Небесний Батько попросив нашого Спасителя випити гірку чашу гріхів та страждань, які не були Його. У цьому процесі Ісус став “сумувати й тужити” через те, що чекало на Нього. Він відчув “су[м] смертельни[й]” і молився, “щоб, як можна, минула Його ця година”, кажучи Батьку: “Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!” Але потім Він додав ось ці слова: “Та проте,—не як Я хочу, а як Ти”¹³. У наш час в одкровенні, даному Джозефу Сміту, Спаситель сказав: “Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися---Проте, слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських”¹⁴.

Скуштувати й завершити Батькові приготування, призначені для нас, якими б не були вони гіркими,---це частина Батькового плану принести нам нескінченну радість. Ви вважаєте, що Небесний Батько убереже вас від моментів болю та страждання, які були б потрібні, аби допомогти вам стати більш схожими на Нього? За словами Президента Джона Тейлора, Президент Джозеф Сміт сказав йому: “Вам доведеться пройти крізь різноманітні випробування. … Бог випробовуватиме вас, і Він візьме вас і перевірить кожну струну вашого серця”. Бути учнем Христа означає, що ми “смиренн[і], лагідн[і], покірн[і], терпелив[і], сповнен[і] любові, бажаюч[і] підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти [нам]”¹⁵.

Наш дорогий пророк, Президент Рассел М. Нельсон, недавно сказав: “Попереду на нас чекають важкі дні. У майбутньому бути відданим святим останніх днів часто буде нелегко чи непопулярно. Кожного з нас буде випробувано. … Ті, хто буде старанно йти за Господом, “будуть переслідувані”¹⁶. Саме ці переслідування можуть або підкосити вас до мовчазної слабкості, або спонукати до більш взірцевої й відважної поведінки в повсякденному житті.. Те,як ви справляєтеся з життєвими випробуваннями, також є етапом розвитку вашої віри”¹⁷.

Апостол Павло поставив таке запитання: “Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?”¹⁸ Сучасною мовою ми б сказали так: “Чи дозволю я труднощам у пошуку людини, з якою хочу одружитися, або бажанню жити у недозволених стосунках, або якійсь події з історії Церкви, або неправильному вчинку когось із провідників чи вчителів, або моїм мирським бажанням, або втраті роботи, або тяжкій хворобі, або нищівному розпачу утримати мене від старанного наслідування Спасителя та повноцінної участі в Його Церкві?

Усі наші гріхи, усі наші болі, страждання та недуги є частиною того, що старійшина Максвелл називає “жахливою арифметикою” Спокути [Ісуса Христа]¹⁹, і тільки цією арифметикою, за його словами, можна підрахувати “величезність, помножену на нескінченність”²⁰. Ваші турботи чи життєві труднощі ніколи не будуть більшими за Його. Отже, запитання Небес до вас таке: будете ви чи ні йти слідами Спасителя і чи скажете Йому: “Проте,---не як Я хочу, а як Ти”?²¹

Можливо, інший спосіб сказати це---спитати: “Буду я довіряти Богу і також довіряти Його планам для мого життя?”

Коли до вас приходять труднощі й випробування, знайте, що Бог має всю силу, щоб підтримати вас---навіть, коли обставини навколо вас і не змінюються. Він обіцяє, що навіть в самих пекучих для душі стражданнях Він “полегшить тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, … і щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах”²². Ніколи не сумнівайтеся в тому, чи може Господь відкрити кожні двері можливостей; запевнити вас у питаннях віри; допомогти вам отримати роботу, освіту й силу, щоб жити праведно, чи будь-що інше, що вам, можливо, потрібно для досягнення свого потенціалу. Спаситель пообіцяв, що Він приготує шлях²³. Чи може ще хтось або щось дати вам таке ж обіцяння? Довіртеся Йому, щоб Він навчав і підтримував вас, коли ви смиренно підкоряєтеся Його волі.

Багато років тому президент Генрі Б. Айрінг зробив таке проникливе спостереження: “Якщо фундамент віри не закладений в нашому серці, сила витерпіти до кінця зникне”²⁴. Віра є принципом дії, і віра є вибором. Віра не вимірюється кількістю відвіданих нами зборів чи виконаних нами обрядів. Віра---це навіть не визнання того, що Бог та Ісус Христос живі. Ваша віра---це поширення вашої довіри до Бога та вашого Спасителя, Ісуса Христа, і цілковита впевненість в Них. Ми всі або терпимо до кінця, або терпимо крах---відповідно до міри нашої особистої довіри до Них і впевненості в Них.

Щоб розвинути віру в Них, вам буде потрібно позбутися у своєму житті будь-якої звички виправдовувати себе. Вам потрібно самим приймати рішення у своєму житті і не давати іншим диктувати, що вам робити чи вибирати. Ваші перспективи, ставлення, реакції, почуття, думки і вірування---усе це ви контролюєте. Ображатися й відвертатися---це не від Бога. Його голос завжди запрошує: “Ідіть за Мною!” Бог готовий відповісти на будь-яке запитання, втішити у будь-якій скруті, викупити кожного і всіх. Немає жодної помилки чи скрути, через які Він не міг би вас зцілити. Усі Інтернет-дослідження у цьому світі---по всіх майже мільярді з половиною сайтів---не можуть сказати вам, чи істинною є Церква або чи живий Ісус Христос. Це відкрити вам може тільки Бог. І суть ось у чому: Він не скаже вам одну істину, а мені іншу. Він усім дасть ті самі відповіді, якщо ми просимо й прагнемо їх від Нього зі щирим, справжнім наміром і вірою. Ви частково це робите, коли позбуваєтеся своїх історій, якими виправдовуєте себе.

Багато років тому, виконуючи доручення в Африці, я почув розповідь одного чоловіка, який перевозив своєю вантажівкою двох жираф; одна була значно вищою за іншу. Їдучи по шосе, він заїхав під міст, що був над шосе, але той міст був недостатньо високим для більшої жирафи. Коли вантажівка проїжджала під мостом, вища жирафа вдарилася головою об міст і відразу ж загинула. Пізніше цього водія вантажівки спитали, чому він не подбав, щоб уникнути загибелі жирафи. Він відповів: “Це не моя вина. Міст збудували надто низьким”.

Самовиправдання цього чоловіка може здатися безглуздим, але чи не були ви коли-небудь так само нерозумними, виправдовуючи свій власний неправильний вибір? Не вважайте винними низькі мости за те, що вони такими є. Натомість прагніть досягнути свого повного потенціалу, отримуючи право на все потрібне вам---силу, благословення і чудеса небесні, обіцяні за зростання в невпинній вірі в Нього чи довірі до Нього. Господь сказав Джозефу Сміту: “[Ти] продовжував іти за переконаннями людей. … [Т]обі не слід було боятися людину більше, ніж Бога. Проте тобі слід було бути вірним; і Він би простер Свою руку й підтримав тебе проти всіх вогненних стріл супротивника; і Він був би з тобою кожного разу під час збентеження”²⁵.

Насамкінець я б хотів вийти за межі самооцінки і залишити вам своє свідчення про те, що частково життя за завітом і підкорення Божій воли є також і готовністю думати не лише про себе й робити те, що Господь сказав робити Петру---“зміцню[вати] своїх братів”. Недавно президент Нельсон сказав: “Ми маємо бути будівничими … віри в Господа Ісуса Христа і віри в Його Церкву. … Ми маємо будувати Церкву і царство Бога на землі²⁶. Він також свідчив, що “тепер на цій землі не відбувається нічого важливішого за [збирання Ізраїля]. Ніщо не має важливішого наслідку. Абсолютно ніщо. Для вас це збирання має означати все. Це є та місія, заради якої вас було послано на землю”²⁷. Також Спаситель запитав Петра: “Чи кохаєш Мене?”, а потім сказав: “Паси вівці Мої!”²⁸

В Євангелії від Івана ми читаємо, що Марія та Марта послали за Спасителем, коли тяжко занедужав їхній брат Лазар. Його учні благали Його не йти, бо ж юдеї прагнули позбавити Його життя, та Ісус все одно пішов до гроба Лазаря. Там наш Спаситель плакав і страждав зі Своїми друзями. Потім у силі Божій Він наказав Лазарю встати з мертвих, кажучи: “Лазарю,---вийди сюди!” Далі у Писаннях сказано: “І вийшов померлий, по руках і ногах обвʼязаний пасами. [І] Ісус каже до них: “Розвʼяжіть його та й пустіть, щоб ходив”²⁹.

Мої дорогі друзі, ніщо не є більш життєдайним, ніж ділитися Світлом Христа і світлом Його євангелії. Ніщо, крім євангелії Христа, не може принести мир народам, спасти світ від бідності чи надихнути інших людей мати тривале щастя. Організації, які керуються будь-якими іншими принципами, не будуть достатньо ефективними. Тільки євангелія може звільнити від “поховального вбрання” тих, хто вас оточує. Запрошуйте інших до його світла. Якщо ви робите це, Бог обіцяє, що ви принесете “спасіння своїй душі”³⁰, що ваші гріхи буде прощено³¹ і що Він пошле вам Своїх “ангел[ів]---навколо вас, щоб підтримувати вас”³².

Надія

Тепер я точно знаю, що якими б хорошими не були ваші або чиїсь наміри, тиск, направлений на те, щоб ви підкорялися поглядам світу, а не Господнім заповідям, може бути величезним. Петро, з абсолютною рішучістю, сказав Ісусу: “Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи. … Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе!”³³ А невдовзі потому Петро втратив мужність і тричі відрікся від Спасителя. Чого вам слід навчитися з цього?

Я вірю в те, що Господь хоче, аби ви знали: Він розуміє, що підкорення Його волі, життя за завітом або цілковите навернення є процесом, а не подією. Ісус віддав Своє життя не для того, щоб ми вимірювали своє життя нашими слабкостями чи недоліками, а щоб ми кожного дня могли каятися і зростати в силі, щоб через покаяння наша віра стала непохитною. Ви могли б записати у своєму серці проникливу настанову від старійшини Джеффрі Р. Холланда, що прозвучала на квітневій генеральній конференції в 2016 році:

“Певну втіху ми знаходимо в тому, що якби Бог мав винагороджувати лише цілковито вірних, то навряд чи Його список нагороджуваних був би довгим. Будь ласка, памʼятайте завтра і в усі подальші дні, що Господь благословляє тих, хто хоче стати кращим, хто погоджується з необхідністю заповідей і намагається виконувати їх, хто високо цінує риси, притаманні Христу, й старається з усіх сил розвинути їх в собі. Якщо ви будете спотикатися в цьому прагненні, бо ж спотикається кожний, звертайтеся по допомогу до Спасителя і продовжуйте рух вперед. Якщо впадете, благайте Його, щоб Він дав вам сили³⁴.

Ми з Лінетт сиділи зі старійшиною Холландом в Йоганнесбурзі, коли молода неодружена сестра, колишня місіонерка, встала і свідчила: “Я не для того пройшла так далеко, щоб на цьому зупинитися”. Будь ласка, памʼятайте, “які б тепер у вас не були труднощі, … продовжуйте рух вперед. Продовжуйте намагатися. Продовжуйте довіряти. Продовжуйте вірити. Продовжуйте зростати. … Небеса підбадьорюють вас сьогодні і будуть підбадьорювати вас завтра і завжди³⁵. Ви---в руках Бога, і Він здатен визволити вас з будь-якої огненної печі.

Старійшина Холланд також говорив про ще одну лагідну милість та запевнення від Господа, які ви, можливо, захочете глибоко зберегти у своєму серці:

“Дух не блокується ні вірусом, ні державними кордонами, ні медичними прогнозами. [Є] дари з небес, які не обмежені ні проблемами в країні, ні хворобами в повітрі. … Той, Хто створив цей дивовижний світ, в якому ми живемо, може сказати будь-якому елементу на ній: “До цього---і не далі”. Це те, що Він скаже цій інфекції, з якою ми стикаємося. У присутності Його величі навіть створіння субатомного розміру повинні будуть, образно кажучи, схилитися, і кожне у свій власний спосіб “визнає”, що Ісус є Христос, Син Божий, великий Викупитель усіх. Під керівництвом Свого Батька Спаситель відповідає за долю цього світу. Ми в дуже надійних і люблячих руках”³⁶.

Заключна частина

Я хотів би закінчити тим, з чого почав. Я вірю, що ви—найвеличніше покоління дорослої молоді в історії цієї Церкви. Можливо, ви також є поколінням, на долю якого випадуть найбільші труднощі. Роздумуючи над труднощами, що є навколо вас, памʼятайте, що сказав Бог: “Бо Я, Господь, судитиму всіх людей згідно з їхніми діяннями, згідно з бажанням їхніх сердець”³⁷. Дух може допомагати вам покращувати ваші бажання, але лише ви самі можете вибрати те, чого хочете, і тільки ви самі відповідальні перед Богом за той вибір. Він також проголосив, що “згідно з твоєю вірою буде це зроблено тобі”³⁸. Це означає, що “вам краще знати про наслідки того, чого ви хочете!”³⁹

Я завершую розповіддю про свій особистий життєвий досвід та свідчення. Багато років тому я, студент-другокурсник, самостійно готувався у своїй квартирі до останніх іспитів. Був теплий день, і коли я переглядав свої записи, перед моїм обличчям почала літати якась комаха. Ця комаха почала справді дратувати мене. Зрештою я не витримав. Я підняв свої руки, вдарив їх одна об одну і вбив ту комаху. До цього дня я не можу повністю пояснити, що відбулося далі: я глянув на вбиту комаху на своїй долоні і відчув велике співчуття. Я сказав собі: “Ця комаха не мала померти. Вона мертва тільки через моє роздратування й нетерпіння”. Потім я став на коліна і молився Богу, щоб Він простив мене і щоб ця комаха ожила. Коли я закінчив ту молитву, комаха злетіла з моєї руки.

Упродовж років я запитував себе, чому Господь зробив це для мене? Приходило багато відповідей, але жодна не була важливішою за ось цю: Він хотів, щоб я зрозумів усім своїм єством, що Він має всю силу, щоб підняти мене чи будь-кого ще, нехай і найменшого. Він хотів, аби я знав, що Він має цілковите співчуття до наших слабкостей і що Він рахує кожну волосину на нашій голові. Отже, якщо Він оживив комаху, Він ніколи не залишить вас---де б ви не стояли.

Не будьте схожими на лаодікійців і не дозвольте самозадоволенню керувати вами. Я свідчу вам про це. Якщо ви позбудетеся самовиправдань і гордовитості, якщо ви будете прагнути прислухатися до Його, а не свого голосу, якщо ви діятимете в Його спосіб, то побачите речі такими, якими вони справді є. Якщо ви маєте бажання й чесно стараєтеся стати наверненими, жити за завітом, а не за зручністю, і в підпорядкуванні Божій волі, зміцнюючи інших, ви знайдете кожне благословення й диво, яке вам потрібне, щоб досягнути успіху в цьому житті й бути здатними повернутися до вашого Небесного Батька та отримати вічну радість.

Ісус Христос---наш Спаситель Він живе. Це Його Церква і це буде та церква, яку прийме Спаситель під час Свого Другого пришестя. Наш Небесний Батько не є відсутнім Батьком. Його план—це єдиний план щастя. Через Святого Духа ви можете пізнати правду про все і все, що ви повинні робити. Я молюся, щоб ви мали сміливість покаятися у всіх неправедних бажаннях й замінити їх благочестивими бажаннями жити за завітом і підкоритися у своєму житті Його очищуючій і безмежно терпеливій руці. Я свідчу вам, молоді, як Алма свідчив своєму молодому синові Геламану: “Я знаю, що ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день”⁴⁰.

Я молюся, щоб Бог благословив вас усіх, в ім’я Ісуса Христа, амінь.