Відстоюйте істину
Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді
21 травня 2023 р.
Президент Даллін Х. Оукс: Дякуємо вам за цю прекрасну музику. І дякуємо вам, відповідальний за ЦСО Ґілберте, за такі чудові вступні слова.
Люба доросла молодь, зокрема старшокласники, які невдовзі закінчать школу, ми з сестрою Оукс раді виразити вам нашу любов і звернутися до вас на цьому важливому духовному вечорі. Це неспокійні часи для всіх нас, але євангелія Ісуса Христа дає нам достатньо причин, щоб бути у доброму гуморі. Через Свого пророка Бог закликав нас вистояти під час лиха, а вчення Ісуса Христа описують шлях, як успішно просуватися до нашої божественної долі — вічного життя.
І.
Звертаючись до аудиторії, як ваша, Президент Рассел М. Нельсон дав таку важливу пораду: “У міру того, як світ стає все більш і більш мирським і менш духовним, ви маєте все більше і більше зростати в тому, що є духовним, і менше у тому, що є мирським. Намагайтеся відстоювати принципи, а не набувати популярності”.
Потім він дав це завдання, яке ми взяли за основу для теми нашого духовного вечора: “Знайте істину і відстоюйте її, навіть якщо істина політично непопулярна”1.
Нашу мету в смертному житті та шлях, яким нам слід просуватися, щоб успішно досягти її, вказано у плані спасіння і, доволі недавно, у документі “Сім’я: Проголошення світові”. Розгляньмо перспективу, описану в цьому важливому висловлюванні Президента Нельсона:
“Життя не є п’єсою на одну дію. Дійсно, є доземний період. І, дійсно, є життя після смерті. Доземна і земна частини є лише прелюдіями до нашого життя після смерті. Знання про три ступені слави, дане через одкровення пророкам, дає нам деяке уявлення про наш потенціал у житті прийдешньому. Вічне життя є славетним і, дійсно, вартим того, щоб його прагнути”2.
Ми, святі останніх днів, благословенні мати сучасне одкровення, яке дає нам більше розуміння мети цього смертного життя. Як сказав Президент Нельсон, ми не вважаємо, що смертне життя подібне до п’єси на одну дію. Для нас у нашій вічній подорожі є принаймні три дії. Дія перша — це наше доземне існування. Далі, подібно до дії другої, є наше теперішнє смертне існування. Наше життя після смерті є дією третьою. Ця остання дія включає в себе буквальне воскресіння для всіх, хто будь-коли жив, і Останній суд, де нас буде призначено у певне царство слави відповідно до нашої гідності, набутої внаслідок дій, рішень і бажань.
Відновлена євангелія Ісуса Христа дає унікальний доступ до істини про план спасіння, підготовлений люблячим Небесним Батьком для Своїх дітей.
Мета нашого життя на землі, яке є дією другою, — розвиватися, щоб успадкувати нашу долю, якою є вічне життя. Ми робимо це, долаючи те, що у Книзі Мормона названо протилежністю в усьому, зокрема, багато спокус, які спонукають порушувати заповіді Бога. Коли ми стикаємося зі спокусами і долаємо їх та наближаємося до Бога, роблячи правильний вибір, і каємося, якщо наш вибір неправильний, — це допомагає нам сягнути вічного зростання, яке є метою смертного життя дітей Бога.
Ми, хто має дар Святого Духа і світло сучасного одкровення, благословенні багатьма знаннями. Наприклад, у Книзі Мормона обіцяно, що ті, хто старанно шукає, “знайд[уть]; і таємниці Бога відкриються перед ними, силою Святого Духа”3. Я молюся про те, щоб всі, кого я люблю, включно з усіма Божими дітьми, які чують мій голос, відгукнулися на цей заклик знаходити і пізнавати істину.
II.
Перша істина стосується шлюбу. Шлюб відіграє центральну роль в тому, що стосується мети смертного життя і життя прийдешнього. Ми є дітьми люблячого Небесного Батька, Який створив нас, наділивши здатністю виконувати Його заповідь — розмножуватися й наповнювати землю. Ця сила породження є одним з найдорогоцінніших дарів, які ми маємо у смертному житті. Але найважливіше те, що цей дар пов’язаний із законом цнотливості — заповіддю, яка полягає в тому, що наші сили породження мають застосовуватися лише в шлюбі між чоловіком і жінкою. Ця заповідь є ключовою в євангелії Ісуса Христа. Цим фактом пояснюється, чому ми маємо відмінні цінності й утримуємося від певних видів поведінки, доволі поширених серед багатьох з тих, хто оточує нас.
Прикладами цього є наше ставлення до визначення шлюбу і до самого шлюбу. Провідники Церкви Ісуса Христа дуже занепокоєні нещодавніми змінами, які стосуються природи шлюбу і поширеності шлюбів у Сполучених Штатах. Занепокоєння також викликає зростаюча тенденція серед громадян США, зокрема деяких гідних молодих чоловіків і жінок, які є святими останніх днів, відкладати вступ у шлюб на потім. Щоб продемонструвати цю тенденцію, давайте поглянемо на дві діаграми, що стосуються шлюбу. Хоча це дані зі Сполучених Штатів, вони відображають глобальну проблему.
На цій першій діаграмі показано значне зменшення відсотка громадян Сполучених Штатів, які ніколи не вступали в шлюб. За останні 30 років цей показник зменшився на 8 – 9 % і для чоловіків, і для жінок. Інститут шлюбу в Сполучених Штатах перебуває в занепаді.
На цій другій діаграмі показано пов’язане з цим збільшення віку, в якому вступають у шлюб молоді святі останніх днів. Тут відображено, яким є середній вік чоловіків і жінок — святих останніх днів, на момент укладання ними свого першого шлюбу. Тут показано збільшення цього віку приблизно на п’ять років, як у чоловіків, так і жінок4.
Подумайте, що втрачають молоді дорослі святі останніх днів, коли свідомо надовго відкладають вступ у шлюб: нагоди втрачаються і благословення відтерміновуються. Це означає затримки у важливому особистому зростанні, яке відбувається у стосунках між чоловіком і дружиною, затримки у набутті таких якостей, як жертовність і смиренність. Це означає менше можливостей працювати разом над розбудовою Божого царства. І, найважливіше, це означає, що народжується менше дітей, які б виростали, маючи благословення євангелії. Ви все це знаєте, і вам потрібно знати, що вашим провідникам відомо, що багато наших неодружених не вступають раніше в шлюб з причин, які їм непідконтрольні. Пізніше я розповім про це більше.
Крістен, будь ласка, поділися своїми думками щодо цього.
Сестра Крістен М. Оукс: Гаразд. Дійсно, шлюб — це дар. Шлюб не лише дає нам можливість мати дітей, але й він є для нас нагодою і спонукою вирушити у подорож, якою є зростання одне з одним. Ми навчаємося жертвувати і служити так, як майже неможливо навчитися в інші способи.
Коли я була неодруженою, я завжди шукала можливості послужити. А тепер щовечора під час вечері мій проєкт служіння сидить прямо навпроти мене. Я навчаюся, як краще любити свого чоловіка і допомагати йому; у мене є друг, з яким я можу сміятися і плакати. У мене є захисник і вчитель, і підбадьорювач, який, у свою чергу, допомагає мені. Шлюб — це природна можливість навчатися спілкуванню і баченню перспективи. Я хочу, щоб ви знали: життя стає кращим, коли наш шлюб стає пов’язаним з чимось величнішим, ніж ми самі, і ближчим до Спасителя. І ми хочемо цього для всіх вас.
У виставі Знедолені є такий рядок: “Любити іншу людину — це бачити лице Бога”5. Ніде це не відбувається краще, ніж у шлюбі.
Президент Оукс: Якщо говорити мирською мовою, то схильність до зволікання з народженням дітей — і навіть значного применшення важливості мати дітей — простежується у тенденції, про яку недавно було повідомлено за результатами авторитетного опитування у США, яке показало, що кількість дорослих, які вважають важливим мати дітей, зменшилася за останні 25 років з 66 відсотків до 33 відсотків6.
Ми з Крістен подумали про значущість для відновленої Церкви цього недооцінювання важливості мати дітей, яке спостерігається у США, коли сестра Крістен розповіла про думку, висловлену її маленьким онуком. Коли вони разом читали журнал Друг і дивилися на зображення Спасителя, вона дивувалася тому, що Спаситель жестом запрошує дітей підійти до Нього. Андерс, якому чотири роки, дав їй таке натхненне пояснення: “Невже ти не розумієш? Ісус любить дітей”.
Просто пам’ятайте, що у люблячого Небесного Батька є план для Своєї дорослої молоді, і частиною цього плану є шлюб і діти.
А тепер, просто для розваги, ми хочемо поділитися тим, чого ми колись навчали про побачення і проведення дозвілля. Ось відео з моїм зверненням у 2005 році, коли найстаршим з дорослої молоді, присутньої з нами сьогодні, було лише років 12, а решта з вас були дітьми, або навіть ще й не народилися.
Протягом багатьох років Церква радила нашій молоді не ходити на побачення, доки їм не виповниться 16 років. Можливо, дехто з дорослої молоді, особливо чоловіки, надмірно серйозно поставилися до цієї поради і вирішили не ходити на побачення допоки їм не виповниться 26, а то й навіть 36 років. А зараз я запрошую вас поринути зі мною в минуле і переглянути це відео, записане у 2005 році.
Президент Оукс [video]: “Чоловіки, якщо ви повернулися з місії і все ще дотримуєтеся у своїй поведінці правил для стосунків між хлопчиками і дівчатками, яких ми радили вам дотримуватися, коли вам було по 15 років, для вас настав час подорослішати. Наберіться сміливості й шукайте собі пару. Почніть з різних побачень з різними молодими жінками, і коли у цій фазі з’явиться хороша перспектива, переходьте до залицяння. Це час вступати в шлюб. Це те, чого Господь хоче для Своїх синів і дочок — дорослої молоді. Чоловіки беруть на себе ініціативу, і ви, чоловіки, маєте просуватися до мети. Якщо ви не знаєте, що таке побачення, можливо, вам допоможе це визначення. Я почув його від моєї 18-річної онуки. Побачення повинне відповідати трьом критеріям: бути (1) спланованим наперед, (2) оплаченим і (3) проводитися парою. …
Мої неодружені юні друзі, ми радимо вам змінити характер вашого товаришування з протилежною статтю, щоб воно вело до побачень, які мають потенціал увінчатися шлюбом, а не просто проводити дозвілля, що має потенціал привести хіба що до гри в командні види спорту, такі, як контактний американський футбол. Шлюб — це не груповий захід, принаймні до тих пір, поки в ньому не народиться багато дітей”7.
[end video]
Сестри, здається, вам сподобалися ці настанови для неодружених чоловіків. Тепер Крістен скаже кілька слів неодруженим жінкам.
Сестра Оукс: Президенте Оукс, це відео про побачення дуже старомодне, але принцип залишається незмінним — побачення і нині передують шлюбу.
Оскільки я одружилася у віці 53 років, я знаю, що відчуваєш, коли чекаєш на гідного супутника, і мені відомі палке прагнення і душевний біль, і сльози на моїй подушці, якими часто це супроводжувалось. Але я можу свідчити про Господню любов до доблесних сестер, які так чекають, бо я відчувала її. І моє серце також співчуває відданим братам, які теж прагнуть цього. Це справжня боротьба. Ходіння на побачення і навіть не ходіння на побачення може викликати стрес.
Коли, здається, випробовувались моя віра та майбутнє, — коли я не могла зрозуміти, чому життя здається таким важким, хоча я робила все можливе, аби жити за євангелією, — іноді я відчувала, що мабуть роблю щось неправильно. Я не робила чогось неправильно.
Як сказала сестра Крейг: “Випробування не є ознакою того, що план провалюється”. Однією зі складових цього плану є зростання, а мета плану — допомогти нам шукати Бога. Також сестра Крейг сказала: “Небесний Батько більш зацікавлений у [вашо]му зростанні в якості [учня або] учениці Ісуса Христа, ніж у [вашо]му комфорті”8.
Якщо ви просто пливете течією, очікуючи, коли одружитеся, припиніть чекати і почніть готуватися. Підготуйтеся до життя: здобувайте освіту, набувайте досвід і плануйте. Не чекайте поки щастя “впаде вам на голову”. Шукайте нагод для служіння та навчання. І, найважливіше, покладайте свою довіру на Господа, “призиваючи імʼя Господа щоденно, і стоячи непохитно у вірі в те, що має прийти”9. І я обіцяю, якщо ви будете це робити, щастя прийде до вас.
Президент Оукс: Сестри, Крістен дала вам кілька цінних порад. Її поради не старомодні. Та й мої поради неодруженим чоловікам тим паче не старомодні. Провідники Церкви Ісуса Христа так само непокояться про шлюб, як ми непокоїлись 20 років тому. Наше занепокоєння стосується, зокрема, таких причин, як нестача житла, яке молоді сім’ї можуть дозволити собі придбати, та зростаючі суми студентського боргу.
Доросла молодь, як вам дуже добре відомо, ви є не причиною, а жертвою цих обставин. Що ж робити? Просуватися вперед з вірою та робити все, що у ваших силах, у поточній ситуації на ринку житла, яка менш сприятлива, ніж та, яка була тоді, коли я і ваші дідусі й бабусі були молодими. І, особливо, працюйте, щоб мінімізувати студентський борг.
За Божим планом ми можемо отримати все це, але не в тій послідовності, яку, здається, нав’язує світ. Ми хочемо допомогти, нагадуючи вам про план Бога і гідні приклади наших попередників. Наші перші піонери покинули домівки і майно, щоб привести свої сім’ї у духовно безпечне місце в горах у західній частині США. Сьогодні ми закликаємо вас не покидати духовно безпечних місць і сім’ю заради набуття матеріальних благ.
III.
Тепер я говоритиму про деякі проблеми, які також непокоять школярів серед нашої аудиторії, яких ми дуже любимо.
По всій нашій країні ваші однолітки страждають на тривожність, вразливість до наркотиків, залежність від соціальних медіа, і дуже багато з них шукають порад психолога. Ці впливи позначаються на вас, але для вас є більше хороших новин, ніж поганих.
Ви знаєте, що ви — діти Бога і маєте унікальний божественний спадок. Вас любить Бог. Він — чудовий наставник, і Він обіцяв допомагати вам, якщо ви тільки шукатимете Його у спосіб, якого Він навчав. Закарбуйте у своїй свідомості й серед особистих пріоритетів важливу істину, що ви є улюбленою дитиною Бога. Його любов дає вам самоповагу, силу і мотивацію долати будь-які проблеми, з якими ви стикаєтесь у житті. І ніколи не забувайте, що Його слуги люблять вас. Ми любимо вас.
Недавно я отримав важливого листа від 16-річної дівчини, яка живе у штаті, де у нас є небагато членів Церкви. Я називатиму її Емі. Її лист важливий, оскільки вона виражає почуття, притаманні молоді у всій Церкві. У довгому листі Емі є, зокрема, такі частини. Я попросив одну з ваших одноліток прочитати її слова.
Емі: “Я відчуваю, що іноді отримую від Церкви сигнали, які є суперечливими і викликають збентеження. У своєму повсякденному житті я бачу, що члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів поводяться у соціальних медіа так, ніби вони не є причасниками цієї євангелії… Здається, що я єдина молода жінка у моєму приході, хто бачить неправильність того, що коїться у світі… Я дійсно не розумію, чому так багато молоді у нашій церкві не бачать жодної проблеми в тому, що люди змінюють свій ґендер через день, ходять на побачення з людьми своєї статі або визначають себе, як людину без ґендера…
На молодіжних заходах приходу чи колу мене просять назвати мій ґендер, а у школі мене попросили танцювати з дівчиною, яка вважає себе хлопцем. Я знаю, що нам слід ставитися до кожної людини з любов’ю і повагою, і я завжди це роблю. Я [просто] відчуваю, що вони перетинають межу прийнятного… Я хотіла би почути від провідників Церкви більше виступів про цю проблему”10.
Президент Оукс: Це лист від молодої жінки, яка такого ж віку, як і старшокласники у цій аудиторії. Чому її лист так глибоко мене вразив? Вона прагне робити те, що правильно, але відчуває, що її оточують цінності та поведінка, які вона вважає хибними, і вона просто не знає, що з цим робити. Вона хоче відстоювати істину, але не знає, як робити це з любов’ю. На духовному вечорі для дорослої молоді в коледжі “Ензайн” старійшина Кларк Г. Ґілберт і я описували цей виклик — як стояти міцно, виявляючи любов, і водночас проголошувати істину. Ми можемо й надалі з любов’ю ставитися до інших і знаходити щось спільне, не йдучи на компроміс, коли йдеться про істини, які ми знаємо11.
У своєму листі Емі пише про друзів у Церкві, які не знають, який у них ґендер — це стан, що називається ґендерною дисфорією. Це замішання може наставати у різних формах у різні періоди життя людини. Тому людям, які страждають на нього, і членам їхніх сімей слід бути далекоглядними і намагатися покладатися на вічні принципи та діяти відповідно до них. Я деякий час обмірковував цю тему. Тепер, сповнений любові до тих, кого непокоять такі теми, я відчув як Дух спонукає мене скористатися цією нагодою, щоб наголосити на дорогоцінних істинах, явлених у євангелії Ісуса Христа, щоб допомогти долати таке збентеження.
Молоді чоловіки і жінки, ваші церковні провідники, провідники семінарії та інституту і ваші батьки мають обов’язок і натхнення навчати вас істин відновленої євангелії Ісуса Христа. У вас є чудова брошура Заради зміцнення молоді, створена на основі принципів плану спасіння, підготовленого нашим Небесним Батьком, Спокути Ісуса Христа і завітів, які ми уклали під час хрищення і які ми оновлюємо кожного Суботнього дня, приймаючи причастя. На її перших сторінках міститься таке обіцяння: “Керуючись цими істинами, ви зможете робити натхненний вибір, який благословить вас … у вічності”12.
Коли Ісуса запитали, котра заповідь найбільша, він дав дві заповіді. Перша — любити Бога, що ми демонструємо, дотримуючись Його заповідей. Друга — любити нашого ближнього13. Ми маємо дотримуватися обох, і це нелегко. Багато хто з нас схильні приділяти менше уваги тому, щоб любити нашого ближнього, і надмірно зосереджуватися на дотриманні закону ([тобто] заповідей). У мене, безперечно, є схильність до цього, оскільки я маю юридичну освіту. Втім, любити Бога і виявляти нашу любов до Бога через дотримання Його заповідей — це перша велика заповідь. І, звичайно, нам легше судити самих себе та інших, виходячи з того, чи дотримуємося ми закону. Проте для кожного з нас також важливо дотримуватися другої заповіді, яка “однакова з нею”14, — любити наших ближніх так, як Ісус любить нас15.
Моїм улюбленим божественним прикладом поєднання і дотримання обох цих великих заповідей є те, що зробив Спаситель, коли Йому поставили це питання. У восьмому розділі євангелії від Івана описано, як книжники і фарисеї привели до Ісуса жінку, щоб Він її судив. Їхнім мотивом було заманити Спасителя у пастку, спонукаючи зробити вибір або на користь закону Мойсея, або на користь римських законів, якими не дозволялася смертна кара, що вимагалася за законом Мойсея за таких обставин. Але цінність цього прикладу для нас сьогодні полягає в тому, як Ісус уникнув пастки і дав важливий урок, як застосовувати обидві ці великі заповіді.
По-перше, Спаситель ефективно обеззброїв тих, хто вимагав негайного застосування закону. Він зробив це, змусивши їх оцінити самих себе. Він сказав: “Хто з вас без гріха, — нехай перший на неї той каменем кине!”16. Коли присоромлений натовп пішов, Спаситель застосував силу любові. Він милостиво відмовився засудити жінку, і цей сповнений любові вчинок надихнув її на нове життя. Застосування закону матиме місце пізніше, коли її буде суджено за все її життя, враховуючи і її покаяння. Але у цьому першому випадку Спаситель виявив любов і милість, відмовившись засудити, а потім підтвердив важливість закону, сказавши: “Іди собі, але більш не гріши!”17.
Завжди є потреба поєднувати і закон, і любов та за натхненням, вибираючи належний час, застосовувати закон і виявляти любов. Старійшина Крістофферсон нагадав нам: “Те, що перша заповідь стоїть на першому місці, не применшує і не обмежує нашу здатність дотримуватися другої заповіді. Навпаки, вона збільшує і посилює її… Наша любов до Бога звеличує нашу здатність любити інших більше і досконаліше, оскільки, по-суті, ми є напарниками Бога у піклуванні про Його дітей”18.
Обміркуйте ось ці два висловлювання, одне з яких прозвучало недавно під час промови в УБЯ, а інше — раніше, у виступі одного з генеральних авторитетів.
“Уся робота плану спасіння, кульмінацією якої є велика спокутна жертва Господа Ісуса Христа, полягає в тому, щоб дати нам можливість стати істотами, сповненими любові, яким притаманна найвища форма стосунків з іншими…
Це навчає нас, що заповіді та [всі пророчі настанови] — зокрема, дорогоцінні істини, які містяться у Проголошенні про сім’ю, — є, щоб наставляти нас шляхам Бога, аби ми могли стати істотами, сповненими любові”19.
А ось з іншого виступу:
“Коли ми намагаємося догодити іншим перш, ніж догодити Богові — це перекручування першої і другої великих заповідей. Це означає забути, в якому напрямку ми дивимося. І все ж, усі ми помиляємося через страх перед людьми…
Спаситель, наш величний Взірець, завжди дивився в напрямку Свого Батька. Він любив Його і служив Своїм ближнім, але казав: “Від людей не приймаю Я слави” (Іван 5:41). Він хотів, аби ті, кого Він навчав, ішли за Ним, але Він не шукав їхньої прихильності”20.
В обох цих описаннях любові та закону правильно вказано, що Бог заповідав нам робити. Раніше я уже говорив про наші “постійні [намагання] дотримуватися балансу у виконанні дуальних заповідей — любові та закону”21, але зараз, на мій погляд, цю мету краще описати як намагання повніше дотримуватися обох цих заповідей. Кожен, хто не ставиться з любов’ю і повагою до людей, які стикаються з викликами, пов’язаними з ґендерною ідентичністю, не дотримується вчень, що містяться у першій і другій великих заповідях. Отже, коли йдеться про Божий закон, нам слід пам’ятати, що Бог через одкровення казав знов і знов, що Він створив чоловіка і жінку 22. А коли йдеться про наш обов’язок любити наших ближніх, нам слід пам’ятати, що Бог заповідав нам любити навіть тих, хто не дотримується всіх заповідей.
Якщо у вас, члена вашої сім’ї або когось з друзів виникли ці проблеми, пов’язані з самовизначенням, я закликаю вас застосовувати і закон євангелії, і любов та милість нашого Спасителя й Викупителя, Який допомагатиме вам і направлятиме вас, якщо ви терпеливо йтимете Його шляхами. Ісус Христос, Який сказав, що Він є “світло[м] для світу”23, навчає нас про шлях, яким нам слід іти, щоб отримати найвибраніші благословення нашого Небесного Батька. Він навчає нас через Писання, через Своїх пророків та через особисте одкровення. Він любить нас і направлятиме нас, якщо ми прагнемо йти туди, куди Він веде нас.
IV.
Пов’язаною з цією і більш знайомою проблемою є почуття романтичного потягу до людей тієї ж статі. Звичайно, якщо не доходить до дій, такі види потягу не є гріхами. Але що нам робити з такими почуттями, якщо вони є у нас або в інших?
Моя перша порада — це пам’ятати, що якими б не були наші відмінності серед розмаїття творінь нашого Небесного Батька, Він любить усіх нас, і Його досконалий план щастя призначений для усіх. Ми виявляємо любов до Нього, дотримуючись Його заповідей, зокрема, з любов’ю ставлячись до Його дітей.
Якщо у людей та членів сімʼї виникають такі почуття, їм слід бути обачними щодо ярликів. Президент Рассел М. Нельсон говорив про це минулого року на всесвітньому духовному вечорі. Він навчав, що навішування ярликів загалом веде до обмежень, оскільки це розділяє і накладає обмеження на те, як люди думають про самих себе та інших. Далі він навчав: “Жодний ідентифікатор не має замінювати або змінювати ці три незмінні визначення: “дитина Бога”, “дитина завіту” і “учень або учениця Ісуса Христа” чи ставати пріоритетнішим за них. Потім він застеріг:
Будь-який ідентифікатор, несумісний з цими трьома основними визначеннями, зрештою вас підведе. В інших ярликах ви з часом розчаруєтеся, тому що вони не мають сили вести вас до вічного життя в целестіальному царстві Бога”24.
Тим, що має силу вести нас до вічного життя і целестіального царства, є завіти, які ми укладаємо. І ще, минулого року Президент Нельсон навчав нас:
“Як тільки ми з вами уклали завіт з Богом, наші стосунки з Ним стають набагато ближчими, ніж до завіту. Тепер ми пов’язані разом. Завдяки нашому завіту з Богом Він ніколи не стомлюється докладати зусиль, допомагаючи нам, і ніколи не вичерпається Його милостиве терпіння до нас. У Божому серці для кожного з нас є окремий куточок”25.
Потім, лише кілька місяців тому, Президент Нельсон знову нагадав нам, що “дотримання завітів насправді робить життя легшим! Кожна людина, яка укладає завіти…, має більший доступ до сили Ісуса Христа”26.
Крім особистої сили, яка приходить завдяки дотриманню завітів, є чудове вчення Спасителя про те, що, стикаючись з викликами смертного життя, нам слід “бу[ти] у доброму гуморі”27.
Кілька місяців тому на всесвітньому духовному вечорі старійшина Джеффрі Р. Холланд нагадав нам, що Ісус навчав цього ввечері напередодні Свого розп’яття. Як Він міг говорити про те, щоб бути у доброму гуморі, страждаючи від усіх тих мук, яких Він зазнавав? Старійшина Холланд пояснив:
“Навіть у тій атмосфері приреченості, яка, мабуть, панувала під час Останньої вечері, Христос все ще нагадує Своїм учням про причину та їхній обов’язок “бути відважними” [Іван 16:33] і в доброму гуморі…
Звичайно, цей вияв Його віри, Його надії та милосердя відбувається тому, що Він знає кінець цієї історії. Він знає, що справедливість перемагає, коли підводяться остаточні підсумки. Він знає, що світло завжди перемагає темряву — назавжди і назавжди і навіки”28.
Крістен, чи бажаєш ти на завершення сказати кілька слів цій чудовій групі?
Сестра Оукс: Усе, що ми сказали тут може принести благословення у наше життя. Усім нам відома історія про те, як на дітей Ізраїля в пустині напали отруйні змії. Але сьогодні ця історія стосується й вас. За наказом Бога Мойсей зробив посох, який символізував нашого Спасителя, Ісуса Христа. Потім Мойсей закликав усіх підвести свій погляд, і тоді їх буде зцілено від їхніх ран.
Сьогодні, як і на тих ізраїльтян, на нас ведуться нападки за різні вірування, які ми вважаємо священними. Я закликаю вас також спрямувати свій погляд до Бога і жити. Звертайтеся до слів, промовлених сьогодні, до слів нашого пророка, до Писань, до плану спасіння і ваших патріарших благословень. Моліться, і Господь буде з вами. Це не означає, що будь-хто з нас залишиться неушкодженим, але це означає, що ми не будемо на самоті, і що ми йтимемо вперед, скеровані й захищені від зла, що навколо нас. Це означає, що ми знатимемо істину і будемо насолоджуватися присутністю Духа. Я закликаю вас спрямувати свій погляд до Бога і жити.
V.
Президент Оукс: Ми говорили про план спасіння — про всі три дії, які було явлено через одкровення, зокрема, про мету цього смертного життя.
Ми говорили про роль шлюбу і дітей, і належний час для цього.
Ми навчали, що нам слід старанно прагнути пізнати Ісуса Христа, відчути Його любов і мати віру в Нього, а також Його сповнене любові скерування на шляху завітів, який веде до нашої вічної долі.
Ми говорили про дві великі заповіді — любити Бога і любити наших ближніх, і ми навчали, що слід дотримуватися обох цих заповідей.
Серед усіх наших занепокоєнь, коли ми долаємо всі наші труднощі, ми закликаємо вас бути у доброму гуморі, оскільки Він світ переміг. Ми також це можемо. Пам’ятайте, план Небесного Батька є планом щастя.
Я свідчу про нашого Спасителя Ісуса Христа, Який — дорога, правда і життя. У Його священне ім’я, в ім’я Ісуса Христа, амінь.