Тепле відчуття
Автор живе у Гватемалі, Гватемала.
“Я оточу тебе руками Моєї любові” (Учення і Завіти 6:20).
Це був прекрасний, ясний ранок у Сан-Хосе-Пінула, маленькому містечку поблизу міста Гватемала. “Не можу дочекатися!”—сказав Джошуа своїй молодшій сестрі. Сьогодні був день його хрищення!
Після того як сім’я приїхала в церкву, Джошуа і папá перевдяглися у білий одяг. Спершу Джошуа трохи хвилювався. Але папá тримав його за руку, коли вони спускалися сходинками до купелі, і він уже не так хвилювався. Коли Джошуа вийшов з води, на його обличчі сяяла широка усмішка.
Джошуа і папá перевдягнулися у сухий одяг. Потім папá, дядьки і дідусь Джошуа поклали руки йому на голову. Вони конфірмували його членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Джошуа чув, як папá сказав: “Прийми Святого Духа”.
“Я дуже щасливий!”—сказав він, міцно обіймаючи папá.
“Пам’ятай про обіцяння, дані тобою сьогодні,—сказав папá.—Якщо пам’ятатимеш, Святий Дух може завжди бути з тобою. Ти ніколи не залишишся на самоті”.
Минуло кілька місяців, і якось вранці Джошуа прокинувся з плачем. У нього дуже болів живіт! “Мамá!—Джошуа закричав з ліжка.—У мене дуже болить живіт!”
Біль ставав все сильнішим. Він не міг навіть ходити. Папá дав Джошуа благословення священства, а потім він і мамá повезли його до лікаря.
Лікар сказав, що Джошуа потрібно негайно зробити операцію. Це було страшно!
“Ми заберемо тебе у спеціальну кімнату, щоб зробити операцію,—сказав лікар.—Ти нічого не відчуватимеш, тому що будеш спати. А твої батьки будуть неподалік і чекатимуть тебе за дверима”.
Джошуа злякався ще більше. Чому його батьки не могли залишитися з ним у кімнаті? Він не міг припинити плакати.
Мамá лагідно запитала: “Що ми можемо зробити, щоб тобі стало краще?”
“Я знаю, що ми можемо зробити,—сказав він.—Будь ласка, заспівайте зі мною “Я Божеє дитя”. А тоді давайте ще раз помолимося”.
Коли вони тихенько співали, Джошуа згадав, що цю пісню співали на його хрищенні. І коли вони молилися, він пригадав те, що папá сказав у день його хрищення: “Святий Дух може завжди бути з тобою. Ти ніколи не залишишся на самоті”.
Джошуа все ще відчував страх, коли медсестри везли його до операційної. Він не бачив облич лікаря і медсестер, тому що вони були в масках. Але коли він подивився в їхні очі, то знав, що вони були його друзями і добре про нього подбають.
Після операції лікарі сказали, що Джошуа потрібно відпочити. Він усе ще відчував утому і дискомфорт, але живіт уже не болів так сильно. Йому вже не хотілося плакати. Він знав, що з ним усе буде добре.
“Я відчув дещо в серці,—розповів Джошуа мамá і папá.—То було тепле відчуття”.
“У такий спосіб ми можемо відчувати Святого Духа”,—сказала мамá.
Джошуа кивнув. Він був радий, що мав дар Святого Духа. Завдяки Святому Духу він ніколи не залишиться на самоті.
Ілюстрації Ґленна Хармона