“Чудовий день для гри у футбол і не тільки”, Друг, лист. 2023, сс. 14–15.
Чудовий день для гри у футбол і не тільки
Та жінка була не в настрої. Чи міг Ісмаїл чимось допомогти?
Ця історія сталася в Болівії.
Ісмаїл усміхнувся, вийшовши на вулицю на сонячне світло. Разом з папá вони збиралися до парку. Коли вони йшли, Ісмаїл тримав папá за руку і ніс свій футбольний м’яч. Ісмаїлу подобалося проводити час з папá — особливо, коли вони грали у футбол!
Коли вони дісталися парку, Ісмаїл озирнувся навколо. Якась жінка полола бур’ян біля футбольного поля. А ось сім’я йде тротуаром. Але на футбольному полі ніхто не грав. Ісмаїлу і папá буде багато місця для тренування!
“Готовий грати?” — запитав папá.
“Так!” — Ісмаїл біг до поля так швидко, як тільки міг. Він тренувався вести м’яч “зигзагом”, виконувати штрафні і кутові удари.
Папá сильно вдарив по м’ячу. Він пролетів прямо над головою Ісмаїла!
“Я візьму”, —сказав Ісмаїл. Він побіг у кут поля і взяв м’яч. Він побачив, що та жінка, яка смикала бур’ян, досі працювала. Вона виглядала втомленою.
“Зараз я буду воротарем, — сказав папá. — Побачимо, чи зможеш ти забити!”
Ісмаїл побіг назад і вдарив м’ячем у ворота. Папá потягнувся руками, щоб зловити м’яч, але трохи не дотягнув.
“Гооооол!” — радісно вигукнув Ісмаїл, коли м’яч влучив у сітку.
Швидко минула ціла година. “Час іти”, — сказав папá.
Ісмаїл озирнувся на жінку, яка полола бур’ян. “Працювати на сонці не так весело, як грати у футбол”, — подумав він. Він хотів підбадьорити її. Раптом у нього з’явилася ідея.
“Папá, правда ж та пані старанно працює?” — запитав він.
“Що? — тато поглянув на жінку. — О, так!”
“Я думаю, нам слід їй це сказати!” — запропонував Ісмаїл.
“Але нам потрібно поквапитися додому. Мамá чекає на нас”, — сказав папá.
Ісмаїл побачив, як жінка витерла чоло. Відчуття поговорити з нею стало сильнішим. “Я дійсно відчуваю, що це потрібно”, — сказав він. Він узяв папá за руку і підійшов до жінки.
“Доброго ранку, пані!” — сказав Ісмаїл і помахав рукою.
Жінка не підвела погляд. “Що вам потрібно?”
Ісмаїл бачив, що їй не хотілося спілкуватися. Але це його не зупинило. “Я хотів сказати вам, що ви робити добру справу!”
Цього разу жінка поглянула на нього.
Ісмаїл усміхнувся. “Дякую, що дбаєте про парк!”
Жінка також усміхнулася. “Дякую!” — сказала вона. Потім вона усміхнулася сильніше. “Дуже дякую тобі!”
Ісмаїл відчував радість, коли йшов додому з папá.
“Думаю, те, що ти сказав, було важливим для неї, — сказав папá. — Я радий, що ти послухався того відчуття, що отримав”.
“Я також”. На якусь мить Ісмаїл замислився. Потім він запитав: “Як ти вважаєш, це був Святий Дух?”
Пaпá кивнув. “Іноді Святий Дух посилає нам думку комусь допомогти. Саме це ти і зробив”.
Ісмаїл усміхнувся. Він просто поговорив з жінкою, і це покращило її день. Послух Святому Духу покращив також і його день!
Ілюстрації Дженніфер Брікінг