“Доброта під час Різдва”, Друг, груд. 2023, сс. 4–5.
Доброта під час Різдва
“Вони можуть взяти мій обід”, — сказала вона.
Це сталося в Японії.
Акарі допомогла своїй маленькій сестричці Морі встановити різдвяну сценку. Їй подобалося готуватися до Різдва.
Фігурка немовля Ісуса усміхалася з ясел. Акарі також усміхнулася. Це змусило її замислитися про те, як сильно Ісус любить її. Багато людей в Японії не святкували народження Ісуса Христа, як це робила сім’я Акарі. Але під час Різдва вони все ж дарували подарунки і проводили час з сім’єю.
Задзвонив татовий телефон. Він відповів і говорив протягом хвилини. “Дякую за нагадування, — сказав він. — Побачимося вранці на Різдво”. Він поклав слухавку.
“Ти йдеш на проєкт служіння?” — спитала Акарі.
“Саме так, — сказав тато. — Я їду в Токіо, щоб допомогти роздавати їжу безхатькам. Деякі люди в нашому приході допомагають кожного року”.
“Можна я також піду цього разу?” — спитала Акарі.
“Звісно! — сказав тато. — Морі може піти також”.
Різдвяного ранку сім’я Акарі прокинулася рано, щоб розпакувати подарунки. Акарі дуже подобався її подарунок! Невдовзі вона з радістю зможе погратися з ним.
Мама запакувала для кожного обід і обійняла їх перед виходом. Потім Акарі, тато і Міорі пішли на потяг.
Коли потяг прибув до Токіо, тато повів Акарі і Міорі в парк, де було багато наметів і людей.
“Ось люди, яким ми будемо тут служити, — сказав тато. — Вони бідні, й отримати їжу на Різдво буде для них благословенням”.
Група людей розкладала на столах хліб, розставляла тарілки з макаронами та десерт. Акарі побачила, що кілька дітей її віку також допомагали.
“Всі ці люди з нашої Церкви?” — запитала Акарі у тата.
“Не всі, — сказав тато. — Чи це не чудово, що так багато людей хочуть допомогти?
Акарі, Міорі і тато поклали їжу в коробки. Потім вони допомагали роздавати коробки людям, що стояли в черзі. “З Різдвом!” — казала Акарі кожній людині.
Невдовзі всі коробки були роздані. Але все ще були люди у черзі, які чекали на їжу!
Тато насупився: “Мені здається, що їжі не вистачає”. Він повернувся до людей, що чекали і сказав: “Мені шкода. У нас закінчилася їжа”.
Акарі не хотіла, щоб ці люди пішли без їжі. Чи було щось, що вона могла зробити?
“Вони можуть взяти мій обід”, — сказала вона.
“Хороша ідея, — сказав тато. — Давайте ми всі поділимося нашими обідами”. Решта помічників погодилася. Вони витягли свої обіди, які принесли із собою. Всі люди, що були в черзі, отримали їжу!
Акарі була трохи голодною, але це не було проблемою. Людям в парку потрібна була їжа більше, ніж їй самій.
“Я пишаюся тобою, — сказав тато, коли вони поверталися додому потягом. — Ти зробила добро, поділившись своєю їжею”.
“Це те, що зробив би Ісус”, — сказала Акарі.
Акарі відчувала всередині тепло і щастя решту дня. І не лише через те, що це було Різдво! Їй було так приємно, що вона могла поділитися любов’ю Спасителя.
Ілюстрації Аманди Йошиди