“Грінки для кожного”, Друг, груд. 2023, сс. 20–21.
Грінки для кожного
Невелике різдвяне служіння допомогло їм потоваришувати з новою подругою.
Ця історія сталася у Бразилії.
Ребека тримала сестру за руку. Вони зістрибнули з дивана і гепнулися на килим. Дівчата засміялися.
“Вище!” — сказала Мелісса.
“Дівчата, не стрибайте в домі. Не треба турбувати пані Дейзі так рано”, — крикнула мама з кухні.
Ребека і Мелісса насупилися і сіли. Вони щойно переїхали в нову квартиру. Пані Дейзі була сусідкою, яка жила під ними.
“Чи ти коли-небудь бачила пані Дейзі?” — спитала Мелісса Ребеку.
“Ні. Але я боюся її. Я чула, що вона ненавидить дітей”, — промовила Ребека.
Мелісса широко розплющила очі. “А як же наша традиція з даруванням грінок?”
Святвечір був лише через кілька днів. Улюбленою сімейною традицією Ребеки й Мелісси була традиція робити грінки для їхніх сусідів. Цей рік буде особливим, бо вони вперше робитимуть це в їхньому новому домі.
“Можливо, нам слід пропустити двері пані Дейзі”, — сказала Ребека.
На Святвечір дівчата прокинулися щасливими, що будуть робити грінки.
Ребека допомогла татові збити яйця, молоко, цукор і корицю. Мелісса занурювала хліб у яєчну суміш. Потім вони спекли хліб. Невдовзі вся їхня квартира пахла корицею.
Потім вони поклали грінки у пакети і написали імена їхніх сусідів на кожному з них.
Ребека закрила останній пакет. “Готово!” — сказала вона.
Тато порахував всі пакети і перевірив всі імена. “Я не бачу пакета для пані Дейзі”, — сказав він.
Ребека і Мелісса переглянулись.
“Ми не хотіли давати їй грінки, — сказала Ребека. — Вона ненавидить дітей”.
Тато насупився. “Наша традиція — ділитися з усіма сусідами. Вам не здається, що нам слід привітати пані Дейзі теж?”
Ребека і Мелісса знали, що тато був правий. Вони наповнили ще один пакет і написали на ньому: “Пані Дейзі”.
Вони віднесли пакети кожному сусідові. Наостанок вони прийшли до дверей пані Дейзі.
А якщо їй не сподобається пригощення? А якщо вона буде кричати на них?
Дівчата зробили глибокий вдих. Потім вони постукали у двері.
“Хто це?” — спитала пані Дейзі. Вона відчинила двері і подивилася на них згори вниз. У неї було коротке біле волосся. Вона не виглядала дуже страшною.
Хвилинку Ребека і Мелісса не знали, що сказати.
“Ми ваші сусіди згори”, — сказала Ребека.
Мелісса протягнула пакет. “Ми принесли вам грінки. З Різдвом!”
“О, Дякую! Я люблю грінки”. Пані Дейзі взяла пакет. “Отже ви мої нові сусіди? Я хотіла познайомитися з вами, але я подумала, можливо, ви не любите таких старих людей, як я”.
Ребека і Мелісса подивилися одна на одну з подивом. “Ми думали, що ви не любите дітей!” — сказала Ребека.
Пані Дейзі засміялася. “Я люблю дітей! Заходьте. Я покажу вам фотографії моїх онуків”.
Вони всі увійшли в квартиру пані Дейзі. Скрізь стояли квіти і було багато сімейних фотографій.
“Сідайте. Я щойно зробила сік з маракуї”, — сказала пані Дейзі. Вона налила сік у чашки. “Я думаю, що буде дуже смачно пити його з цими смачними грінками”.
Дівчата і їхні батьки взяли чашки з соком. Це було неймовірно смачно!
Вони дізналися імена онуків пані Дейзі. Вони навіть послухали з нею різдвяну музику.
Ребека і Мелісса помилялися на рахунок пані Дейзі. Вона була дуже приємною. І також смішною! Дарувати різдвяні грінки — це чудова традиція. Цього року ця традиція допомогла їм потоваришувати з новою подругою.
Ілюстрації Шони Дж. С. Тенні