“Укуси комарів і благословення”, Друг, лют. 2024, сс. 10–11.
Укуси комарів і благословення
Карлосу потрібна була допомога.
Ця історія сталася у США.
Карлос насупився, дивлячись на себе у дзеркало в ванній. Його обличчя і руки були яскраво-рожевими. Сонячний опік був гіршим, ніж він думав. А ще в нього на руках і ногах було багато укусів, які свербіли. У поході з класом Початкового товариства було весело, але тепер його шкіра боліла по всьому тілу!
Карлос подивився на свій рюкзак на підлозі. В ньому лежали сонцезахисний крем і спрей від комарів, покладені мамою. Йому б треба було ними скористатися, як вона йому казала. Але він вважав, що може обійтися без них.
Карлос відкрив шафку і побачив маленьку пляшечку, яку його мама завжди використовувала від сонячних опіків. Він розтер гель по обличчю. По його гарячій шкірі пробігла прохолода.
Потім Карлос помазав гелем руки. Але він не міг знайти крем від укусів комарів. Невдовзі він здався. Йому потрібна була допомога. Доведеться поговорити з мамою.
Він знайшов її на кухні. Коли вона побачила його обпечене сонцем обличчя, то захвилювалася. Карлос думав, що вона розсердиться на нього через те, що він не наніс сонцезахисний крем. Але цього не сталося.
“З тобою все гаразд? — запитала вона. — Це ж дуже болить”.
“Так”. Він повісив голову. “Ти допоможеш мені? Будь ласка”.
“Звісно!” Мама пішла з Карлосом до ванної кімнати. Вона відкрила шафку і взяла маленький тюбик.
“Це має допомогти, щоб не свербіло”, — сказала вона. Вона втерла трішки крему в кожне місце укусу.
“Ну ось, — сказала вона, закривши тюбик. — Я сподіваюся, що це допоможе тобі почуватися краще”.
“Дякую, мамо!” Карлос потупив погляд. “Мені шкода, що я не скористався тими кремами, які ти дала мені з собою. Мені треба було послухати тебе. Я думав, що знаю краще, але я помилявся”.
Вона міцно поцілувала його в чоло. “Я розумію. Іноді я також думаю, що знаю краще. Потім Небесний Батько показує мені, що насправді я зовсім не знаю, що краще”. І тоді вона прошепотіла: “Навіть дорослі можуть помилятися”.
Карлос засміявся. Потім він нахмурився. “Якби я послухався тебе, мені б не було так боляче зараз”.
“Думаю, що те ж саме відчувають багато дітей Небесного Батька, коли не слухаються Його, — сказала мама. — Вони шкодують про те, що не послухалися. І Його ранить, коли Його діти відчувають біль, так само, як і я переживала за твій біль”.
“Але Він може допомогти їм почуватися краще, — сказав Карлос. — Так само, як ти допомогла мені. Правильно?”
“Правильно! Коли ми каємося, Небесний Батько та Ісус Христос можуть нам допомогти. І тоді в майбутньому ми можемо приймати кращі рішення”.
Тепер і Карлос усміхнувся. Його обпечена шкіра і укуси від комарів все ще боліли, але він знав, що все загоїться. І наступного разу він зможе зробити кращий вибір!
Ілюстрація Мері Салліван