“Яйця і пенні”, Друг, червень 2024, сс. 14–15.
Яйця і пенні
Іззі відчула, що її обличчя запалало. Віддати одне з її пенні? Вона не могла!
Ця історія сталася у США.
Вісім… дев’ять… десять!
Іззі обережно поклала 10-те яйце у свій кошик. Дідусь платив їй одне пенні за яйце. Оскільки яєць було 10, сьогодні Іззі отримає 10 центів.
Кури тріпотіли і кудкудакали, поки Їззі підкидала їм корм. Вона була обережною, щоб не забруднити свою недільну спідницю. Курей потрібно було годувати кожного дня, навіть у неділю. І треба було збирати яйця.
“Дякую за яйця, курочки!” — сказала Іззі. — І дякую за 10 центів!”
Іззі подивилася на красиві яйця у своєму кошику. Дідусеві не потрібно буде всі 10. Він віддавав більшість з них сім’ї Іззі. Але йому подобалося їсти на сніданок яйце. Вона підскоком пробігла через двір і опинилася на кухні дідуся.
“Спеціальна доставка!” — вигукнула Іззі.
“Дякую! — дідусь усміхнувся. — Мені так приємно, коли ти приносиш мені яйце”.
Іззі дала йому найбільше яйце з кошика. “Я тебе люблю, дідусю!” — сказала вона.
Дідусь постукав яйцем по краю гарячої сковорідки і обережно розбив його. Золотого кольору жовток зашкварчав на сковорідці.
“А тепер візьми собі 10 пенні з моєї банки, — дідусь обійняв Іззі. — Побачимося в церкві!”
Іззі побігла додому з іншими дев’ятьма яйцями у своєму кошику і 10 блискучими пенні, що дзенькали в кишені.
Вони були в неї, навіть коли вона пішла до Початкового товариства. Вона поклала руку в кишеню, щоб тримати їх, поки слухала урок.
“Десятина — це коли ми віддаємо одну десяту від того, що заробляємо, Небесному Батькові, — сказала сестра Аяла. — Тож якщо у вас є 10 центів, ви віддаєте один цент як десятину”.
Іззі відчула, що її обличчя запалало. Віддати одне з її пенні? Вона не могла! Вона стиснула свої гроші міцніше.
“Навіщо Богу потрібні наші гроші? — запитав Джеймі, друг Іззі. — Він навіть не використовує гроші”.
Сестра Аяла усміхнулася. “Але Бог знає, що потрібні гроші, щоб заплатити за такі речі, як ця прекрасна церковна будівля, — сказала вона. — Він просить нас платити десятину, щоб ми могли задовольнити потреби Церкви. І що більш важливо, Він хоче благословити нас. Якщо ми платимо десятину, Бог обіцяє нам благословення з небес”.
Відчуваючи вагу пенні у своїй кишені, Іззі задумалася про те одне яйце, яке давала дідусю.
Яйця несли кури, які належали дідусю, але він залишав собі лише одне яйце. Дідусь настільки радів, коли кожного ранку Іззі давала йому яйце, що їй хотілося дати йому найкраще з усіх. Крім того, вона любила дідуся більше, ніж яйця. Це було найважливішим.
“Тож, — повільно сказала Іззі, — ми віддаємо Небесному Батькові назад лише трішки від того, що Він нам дає. Тому що ми хочемо показати Йому, що любимо Його”.
“Саме так!” Сестра Аяла вручила кожній дитині конверт для десятини.
Іззі дістала свої 10 блискучих пенні і порахувала їх на колінах.
Вісім… дев’ять… десять.
Її сповнили теплі відчуття, і вона взяла найблискучіше пенні і поклала його у свій конверт, щоб віддати Небесному Батькові. “Дякую за пенні, — прошепотіла вона. — І дякую за благословення з небес”.
Ілюстрації Алісси Петерсен