“Дякуй Богу!”, Друг, червень 2024, сс. 36–37.
Дякуй Богу!
“Я сподіваюся, що ми продамо достатньо, щоб заплатити за поїздку до церкви цього тижня”, — сказав тато.
Ця історія сталася на Філіппінах.
“Мано по! Вітаю!” — сказав Аркін бабусі, коли прийшов додому. Він привітав її, поклонившись і притиснувши собі до чола зворотний бік її долоні.
Бабуся усміхнулася. “Твій тато чекає на тебе з рибою. Мерщій допоможи йому!”
Тато Аркіна був будівельником. Він тяжко працював, щоб заробити гроші для їхньої сім’ї. Та вони мали небагато. А іноді тато не міг знайти роботу. Коли таке траплялося, Аркін допомагав йому продавати домашню тінапу (копчену рибу).
Аркін і тато поклали в кошик пакетики з тінапою і понесли його на вулицю.
“Дякую за допомогу! — сказав тато. — Я сподіваюся, що ми продамо достатньо, щоб заплатити за поїздку до церкви цього тижня”.
Сім’я Аркіна жила в невеличкому селі поблизу рисових полів і ставка з рибою. Сім’я — то були лише він, тато, бабуся і його старша сестра. Вони жили далеко від дому зборів. Щоб дістатися до церкви, вони мали заплатити за поїздку на трициклі (мотоцикл з візком). Якщо у них не було грошей, їм потрібно було йти пішки дві години.
“Я вірю, що Небесний Батько допоможе нам, — сказав Аркін. — Ходімо!”
Спочатку вони пішли до своєї сусідки Алін Нени. Вона завжди купувала у них тінапу.
“Доброго дня!” — сказав Аркін.
Алін Нена відкрила для них ворота. “О, прийшли мої двоє улюблених людей!” — сказала вона з усмішкою. Вона дала татові трохи грошей, і він дав їй дві пачки тінапи.
“Дякуємо, що купуєте в нас! — сказав Аркін. — Це дійсно дуже багато значить”.
Аркін і тато повернулися на вулицю.
“Тінапа! Тінапа! Смачна тінапа!” — вигукував Аркін. І ще люди купували у них рибу.
На вулиці було спекотно, але Аркін не звертав на це уваги. Йдучи пішки, вони з татом співали гімн “Дякуй Богу!”. Кожен день був для них благословенням!
Вони продовжували співати і продавати. Аркін майже не помітив, як їхній кошик став порожнім.
“Дивись-но, тату! Ми продали всю рибу!” — сказав Аркін.
Тато усміхнувся. “Так, це благословення!”
Аркін був радий, що вони продали так багато тінапи. Це допоможе оплатити деякі їхні рахунки, і вистачить на поїздку до церкви в неділю!
Але завтра була субота, і саме в цей день вони допомагали прибирати церкву. Тому рано-вранці наступного дня Аркін і тато прокинулися, щоб вирушити у довгу дорогу до церковної будівлі. Вони завжди йшли пішки, щоб заощадити гроші на неділю.
“Хіба ви не втомилися прибирати свою церкву щосуботи?” — спитала бабуся перед тим, як вони йшли.
Тато обійняв бабусю за плечі. “Прибирання церкви — це один із способів того, як ми служимо Господу”.
Аркін кивнув. “Ми отримуємо благословення за прибирання церкви. Небесний Батько допомагає нам продати нашу тінапу, щоб ми могли купити їжу!”
Дорогою Аркін і тато знову співали гімни. Потім вони старанно працювали, щоб прибрати церкву. Аркін витер пил з усіх вікон і стільців. Тато замітав і мив підлогу.
Коли вони закінчили, єпископ пригостив усіх, хто допомагав, пандезалом (солодкими булочками). Аркін з’їв свою булочку з великим задоволенням. Попереду була довга дорога додому, але його серце було радісним і вдячним. Коли завтра вони повернуться до церкви, всім буде приємно знаходитися в чистій будівлі і думати про Ісуса Христа. Він був радий допомогти.
Ілюстрація Маргаріди Естівс