“Науковий проєкт”, Друг, вересень 2024, сс. 18–19.
Науковий проєкт
“Небесний Батько хоче, щоб ми продовжували докладати зусиль”.
Ця історія сталася у США.
Бредлі висипав у відро ще одну порцію піску. Йому потрібно буде багато піску!
Невдовзі у його школі мав відбутися науковий конкурс. Бредлі робив модель, яка показувала дію цунамі. Він дізнався, що цунамі — це велика хвиля води, спричинена землетрусом в океані. Він хотів, щоб його проєкт був ідеальним. Можливо, він виграє приз!
Набравши ціле відро піску, Бредлі назбирав ще кілька паличок. Потім він знайшов у підвалі пластиковий ящик і кілька маленьких іграшкових будиночків.
Бредлі висипав пісок у ящик, щоб зробити сушу. Він акуратно розставив будинки і дерева. Потім настала черга найцікавішого — води! Заливши її, він просуне шматок картону у воду, щоб утворилася хвиля.
Але тут він припустився великої помилки. Він налив надто багато води! Будинки затопило, а він ще навіть не здійняв хвилю. Мокрий пісок перетворився на липке каламутне місиво.
Бредлі покликав маму з кухні. “Що мені тепер робити? Я налив занадто багато води”.
“Це нічого. Ти можеш просто почати все спочатку, — сказала мама. — Давай зробимо це разом і наливатимемо потроху”.
“Гаразд”. Бредлі схилив голову і вийшов надвір, щоб набрати піску.
Цього разу вони ретельно відміряли потрібну кількість води і влили її. Бредлі рухав картонкою і дивився, як хвилі розбиваються об пісок. Усе вийшло!
Потім Бредлі з мамою робили плакат. Він почав писати кілька цікавих фактів про цунамі. Але слова не вміщалися на сторінці.
“Я не хочу переписувати все спочатку!” — сказав Бредлі. У нього розболілася голова.
“Нам не потрібно переписувати все, — сказала мама. — Ми можемо просто трохи змінити текст — так, щоб він помістився на сторінці”.
Бредлі насупився. Його плакат виглядав зовсім не так, як він хотів. “Я не хочу це робити. Це буде виглядати погано, якщо все не вміститься”.
“Навчання — нелегка справа” — мама обійняла Бредлі. “Іноді ми робимо помилки. Але важливо, щоб ми не здавалися. Небесний Батько хоче, щоб ми продовжували докладати зусиль. Тож давай зробимо перерву і завершимо вранці”.
Наступного ранку вони закінчили роботу над його плакатом. Він не був ідеальним, але настрій Бредлі трохи покращав.
Нарешті настав день наукового конкурсу. Мама відвезла Бредлі до школи. “Пам’ятай, — сказала вона, — ти старанно працював над своїм проєктом і багато чого навчився. І це найголовніше”.
Бредлі поніс свій проєкт у великий спортзал. Там було повно проєктів і плакатів. Усі четвертокласники сиділи і чекали своєї черги, щоб продемонструвати свій проєкт.
Невдовзі настала черга Бредлі. Його серце калатало, коли він виходив уперед. А якщо все піде не так?
Бредлі просунув картон у воду і показав суддям, як хвилі розбиваються об сушу.
“Що спричиняє такі великі хвилі в океані?” — запитав один із суддів.
“Великі хвилі викликані…” У Бредлі все вилетіло з голови. “Я не пам’ятаю. Але я можу розповісти вам кілька цікавих фактів про цунамі”. Він прочитав їм факти, написані на плакаті.
Після школи Бредлі сів у машину разом зі своїм макетом.
“Як усе пройшло?” — запитала мама.
“Не зовсім так, як мені хотілося, — Бредлі усміхнувся. — Але я старався і не здавався”.
Ілюстрації Адама Кофорда