Ви можете зробити це зараз!
До тих пір, поки ми прагнемо знов підніматися і продовжувати йти дорогою …, ми можемо чогось навчатися з невдач та внаслідок цього ставати кращими і щасливішими.
Коли я був молодим, падіння і підйом на ноги здавалися мені одним і тим самим рухом. Однак з роками я дійшов прикрого висновку, що закони фізики змінилися—і не на мою користь.
Недавно я катався на лижах зі своїм 12-річним онуком. Ми радісно проводили час разом, аж раптом я наїхав на кригу і це завершилося славетною аварійною посадкою на крутому схилі.
Я зробив усе можливе, щоб стати на ноги, але не зміг—я впав і не міг піднятися.
Фізично я почувався чудово, але моє его було трохи вражене. Тож я пересвідчився в тому, що мій шолом і захисні окуляри були на місці, оскільки мені дуже хотілося, щоб інші лижники мене не впізнали. У своїй уяві я бачив, як я безпомічно сиджу там, а вони елегантно проїжджають поруч, радісно вигукуючи: “Привіт, брате Ухтдорф!”
Я почав думати, що буде потрібно зробити для мого порятунку. Це було тоді, коли мій онук наблизився до мене збоку. Я розповів йому про те, що сталося, але, здавалось, його не дуже цікавили мої пояснення щодо того, чому я не можу піднятися. Він подивився мені в очі, простягнув руку, взяв мене за руку і рішуче сказав: “Дідусю, ти можеш зробити це зараз!”
Я відразу піднявся.
Згадуючи про це, я похитую головою. Те, що здавалося неможливим лише одну мить тому, відразу стало реальністю, оскільки 12-річний хлопчик простягнув мені руку і сказав: “Ти можеш зробити це зараз!” Це сповнило мене впевненістю, ентузіазмом і зміцнило.
Брати, у нашому житті можуть бути часи, коли нам може здаватися, що ми неспроможні піднятися і продовжити рух. Того дня на вкритому снігом схилі я дечого навчився. Навіть коли ми думаємо, що не можемо піднятися,—все ще є надія. Та іноді нам просто потрібен хтось, хто подивиться нам в очі, візьме нас за руку і скаже: “Ти можеш зробити це зараз!”
Ілюзія нездоланності
Нам може здаватися, що жінки більш схильні, ніж чоловіки, відчувати неадекватність та розчарування—що ці почуття впливають на них більше, ніж на нас. Я не впевнений в тому, що це так. Чоловіки страждають від відчуття провини, депресії та невдач. Ми можемо вдавати, що ці почуття не турбують нас, але це не так. Ми можемо відчувати себе настільки обтяженими своїми невдачами і недоліками, що починаємо вважати, що ніколи не зможемо стати успішними. Ми можемо навіть припускати, що через те, що ми раніше зазнавали невдачі, вона є нашою долею. Як сказав про це один письменник: “Ми продовжуємо рух, наче кораблі проти течії, яка невпинно зносить назад в минуле”1.
Я бачив, як чоловіки, які мали потенціал і були сповнені благодаті, відступалися від виконання складної роботи з розбудови Божого царства, оскільки один чи два рази зазнали невдачі. Це були чоловіки обітниці, які можливо були чудовими носіями священства і слугами Бога. Але, зупинившись і розчарувавшись, вони полишили свої зобов’язання священства і зайнялися іншими, але менш гідними справами.
Тож так вони й живуть, задовольняючись у житті лише тінню того, що могли б мати, ніколи не сягаючи потенціалу, що належав їм за правом первородства. Як з жалем сказав один з поетів, вони серед тих нещасливих душ, які “помирають так і не досягнувши того, чого могли б досягнути”2.
Нікому не подобається зазнавати невдачі. І нам дуже не подобається це, коли інші—особливо ті, кого ми любимо—бачать, як ми зазнаємо невдачі. Усі ми хочемо, щоб нас поважали і цінували. Ми прагнемо бути чемпіонами. Але ми, смертні, не стаємо чемпіонами без зусиль і дисципліни або без скоєння помилок.
Брати, наша доля визначається не кількістю разів, коли ми спотикнулися, а кількістю разів, коли ми піднімалися, струшували пил і рушали вперед.
Смуток для Бога
Ми знаємо, що це смертне життя є випробуванням. Але оскільки наш Небесний Батько любить нас досконалою любов’ю, Він показує нам, де знайти відповіді. Він дав нам карту, завдяки якій ми можемо орієнтуватися на незнайомій території і серед неочікуваних випробувань, які спіткають кожного з нас. Частиною цієї карти є слова пророків.
Коли ми збиваємося з дороги—коли ми падаємо або відхиляємося від путі нашого Небесного Батька—слова пророків говорять нам, як підніматися і повернутись на путь.
Серед усіх принципів, яким навчали пророки протягом століть, є один, на якому наголошувалося знов і знов,—це сповнене надії і зігріваюче серце послання про те, що людство може покаятися, змінити свій курс і повернутися на істинний шлях учнівства.
Це не означає, що нам слід змиритися з нашими слабкостями, помилками або гріхами. Але існує важлива різниця між смутком через гріх, який веде до покаяння, і смутком, який веде до розпачу.
Апостол Павло навчав, що “смуток для Бога чинить каяття на спасіння, … а смуток світський—чинить смерть”3. Смуток для Бога надихає на зміни і надію через Спокуту Ісуса Христа. Світський смуток пригнічує нас, гасить надію і переконує ще глибше поринути у спокусу.
Смуток для Бога веде до навернення4 і зміни серця5. Він спонукає нас ненавидіти гріх і любити чесноту6. Він заохочує нас підвестися і йти у світлі Христової любові. Справжнє покаяння—це трансформація, а не тортури чи мука. Так, щире жалкування і справжні докори сумління через непослушність часто є болісними і дуже важливими кроками у священному процесі покаяння. Але коли провина веде до ненависті до самого себе або перешкоджає нам піднятися знову, вона скоріше заважає нашому покаянню, ніж сприяє йому.
Брати, є кращий шлях. Давайте підведемося і станемо людьми Бога. У нас є захисник, Спаситель, який заради нас пройшов долиною смертної тіні. Він віддав самого себе, як викуп за наші гріхи. Ніхто ніколи не виявляв більшої любові, ніж ця—Ісус Христос, непорочний Агнець, добровільно поклав Себе на жертовник і сплатив ціну за наші гріхи до “останнього шеляга”7. Він взяв на себе наші страждання. Він взяв наші тягарі, нашу провину на Свої плечі. Мої дорогі друзі, коли ми вирішуємо прийти до Нього, коли ми беремо на себе Його ім’я і сміливо йдемо шляхом учнівства, тоді, завдяки Спокуті, нам обіцяно не лише щастя і “мир у цьому світі”, але також і “вічне життя у тому світі, що прийде”8.
Коли ми робимо помилки, коли ми грішимо і падаємо, давайте думати про те, що означає по-справжньому покаятися. Це означає ввірити своє серце та волю Богу і зректися гріха. Справжнє щире покаяння приносить із собою небесне запевнення, що “ми можемо зробити це зараз”.
Хто ви?
Один з методів супротивника, спрямований на те, щоб зупинити наш розвиток,—це вводити нас в оману щодо того, хто ми насправді є і чого ми дійсно хочемо.
Ми хочемо провести час з нашими дітьми, але також прагнемо присвячувати його нашим улюбленим чоловічим хобі. Ми хочемо схуднути, але також прагнемо насолоджуватися їжею, до якої є потяг. Ми хочемо стати подібними до Христа, але також прагнемо висловити тому хлопцеві, який “підрізав” нас на дорозі, все, що ми думаємо з цього приводу.
Мета Сатани—спокусити нас проміняти дорогоцінні перлини справжнього щастя і вічних цінностей на фальшиву пластмасову біжутерію, яка є лише ілюзією й імітацією щастя і радості.
Інший метод, до якого вдається супротивник, щоб відбити у нас бажання підводитися, це схилити нас вважати заповіді чимось, до чого нас примушують. На мій погляд, людській природі притаманно опиратися всьому, що не є, в першу чергу, нашою власною думкою.
Якщо ми вважаємо здорове харчування і фізичні вправи чимось, чого очікує від нас лише наш лікар, то, скоріш за все, зазнаємо невдачі. Якщо ми дивимося на цей вибір, розуміючи, хто ми є і ким ми хочемо стати, тоді у нас більше шансів залишитися на шляху і досягти успіху.
Якщо ми вважаємо домашнє вчителювання метою лише президента колу, то можемо відвести виконанню цієї справи нижче місце серед наших пріоритетів. Якщо ми вважаємо його нашою метою—тим, що ми прагнемо робити, щоб стати більш схожими на Христа і служити іншим—ми не лише виконаємо свій обов’язок, але й зробимо це таким чином, що це благословить сім’ї, які ми відвідуємо, і також нашу сім’ю.
Доволі часто нам допомагають друзі та родичі. Але якщо ми уважно і з турботою подивимося навколо, то розпізнаємо нагоди, які дає нам Господь, щоб допомогти іншим піднятися і просуватися вперед до свого справжнього потенціалу. У Писаннях сказано: “Все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!”9
Цілісне та праведне життя і зосередження погляду на тому, де ми прагнемо бути у вічностях, є могутнім джерелом духовної сили. Навіть якщо ми можемо бачити це божественне місце призначення лише оком віри, це допоможе нам залишатися на нашому курсі.
Коли наша увага переважно зосереджена на наших повсякденних успіхах або невдачах, ми можемо збитися з путі, заблукати і впасти. Утримання свого погляду на вищих цілях допоможе нам стати кращими синами і братами, добрішими батьками і більш люблячими чоловіками.
Навіть ті, хто зосереджує свої серця на божественних цілях, все ж можуть іноді спотикатися, але вони не будуть переможені. Вони довіряють обіцянням Бога і покладаються на них. Вони підведуться знов з яскравою надією на праведного Бога і натхненним баченням величного майбутнього. Вони знають, що можуть зробити це зараз.
Зараз ви можете це зробити
Усі люди, юні та літні, мали особистий досвід падінь. Нам, смертним, притаманно падати. Але до тих пір, поки ми прагнемо знов підніматися і продовжувати йти дорогою до духовних цілей, даних нам Богом, ми можемо чогось навчатися з невдач та внаслідок цього ставати кращими і щасливішими.
Мої дорогі брати, мої дорогі друзі, будуть часи, коли ви вважатимете, що ви не в змозі встояти чи йти далі. Довіртеся Спасителю і Його любові. З вірою в Господа Ісуса Христа, силою і надією на відновлену євангелію, ви зможете відчувати впевненість і продовжувати рух.
Брати, ми любимо вас. Ми молимося за вас. Як би мені хотілось, щоб ви могли почути, як Президент Монсон молиться за вас. Ким би ви не були—молодим батьком, літнім носієм священства або нещодавно висвяченим дияконом, ми думаємо про вас. Господь думає про вас!
Ми визнаємо, що ваш шлях іноді буде важким. Але я даю вам це обіцяння в ім’я Господа: підведіться і йдіть за нашим Викупителем та Спасителем, і одного дня ви озирнетеся назад і ваше серце сповниться вічною вдячністю за те, що ви вибрали довіритися Спокуті та її силі підняти і зміцнити вас.
Мої дорогі друзі та брати, не має значення скільки разів ви посковзнулися або впали, підведіться! Ваша доля славетна! Встаньте у повний зріст і йдіть у світлі відновленої євангелії Ісуса Христа! Ви сильніші, ніж це собі усвідомлюєте. Ви більш здібні, ніж можете собі уявити. Ви можете зробити це зараз! Про це я свідчу в священне ім’я нашого Господаря і Викупителя, Ісуса Христа, амінь.