Весь час міцно триматися

Старійшина Кевін С. Гамільтон

Сімдесятник

Хай же ми будемо весь час міцно триматися за жезл з заліза, який веде до присутності нашого Небесного Батька.

Мій батько міг пам’ятати той самий день, навіть ту саму годину, коли його сім’я—батько, мати і четверо дітей—полишили Церкву. Багато з них так ніколи і не повернулися до неї у цьому житті. Йому було 13 років, він був дияконом, і у ті дні сім’ї відвідували Недільну школу вранці, а потім, після обіду, причасні збори. Одного чудового весняного дня, після повернення додому з недільного ранкового богослужіння і спільного обіду, його мати обернулася до його батька і просто запитала: “Любий, як ти думаєш, нам варто після обіду піти на причасні збори або всією сім’єю вирушити на прогулянку за місто?”

Думка про те, що можна кудись піти замість причасних зборів, ще ніколи не з’являлася у мого батька, але він та три інші дитини, підлітки, зосередилися і уважно слухали. Тієї неділі прогулянка за містом у післяобідню пору була, ймовірно, приємним сімейним заходом, але те маленьке рішення стало початком руху в новому напрямку, просування в якому зрештою відвело його сім’ю від Церкви, з її безпекою, захистом і благословеннями, на інший шлях.

В якості уроку для тих людей у наші дні, які можуть відчувати спокусу вибрати інший шлях, пророк Легій з Книги Мормона поділився зі своєю сім’єю видінням, в якому він “побачив незліченні натовпи людей, багато хто з них проштовхувався наперед, щоб досягти дороги, яка вела до дерева, де [він] стояв.

І … вони вийшли наперед і почали йти дорогою, яка вела до дерева.

І … постала імла темряви; … і тоді ті, хто почав іти цією дорогою, загубили її і, заблукавши, зникли”¹.

Тоді Легій побачив другу групу людей, “які проштовхувались, і вони вийшли наперед і ухопилися за кінець жезла з заліза; і вони пробиралися крізь імлу темряви, тримаючися за жезл з заліза, доки не вийшли з неї і не скуштували плід цього дерева”. На жаль, “після того, як вони скуштували плід цього дерева, вони почали озиратися довкола, наче їм було соромно”, оскільки ті, хто знаходився у “великій і просторій будівлі”, “насміхалися і показували пальцями на тих, хто підійшов і куштував плід”. Тоді ці люди “відступилися на заборонені дороги і зникли”². Вони були неспроможні, або принаймні не прагнули, витерпіти до кінця.

Однак була й третя група людей, які не лише успішно дійшли до дерева життя, але й не відступили після цього. Про них в Писаннях сказано, що вони просувалися “вперед, весь час міцно тримаючися за жезл з заліза, доки не підійшли до дерева, і впали, і скуштували його плід”³. Жезл з заліза символізував для цієї групи людей єдину безпеку і захист, які вони могли знайти, і вони весь час міцно трималися за нього; вони відмовилися відпускати його навіть заради чогось настільки простого, як післяобідня прогулянка за містом в неділю.

Старійшина Девід А. Беднар навчав про цю групу людей: “Ключова фраза у цьому вірші “весь час міцно тримаючися” за жезл з заліза. … Можливо люди з цієї третьої групи постійно читали і вивчали, і досліджували слова Христа. … Саме до цієї групи вам і мені слід намагатися приєднуватися”⁴.

Ті з нас, хто сьогодні є членами Божої Церкви, уклали завіти наслідувати Ісуса Христа і дотримуватися Божих заповідей. Під час хрищення ми уклали завіт бути свідками Спасителя⁵, допомагати слабким і нужденним⁶, виконувати заповіді Бога і каятися, коли потрібно, бо, як навчав апостол Павло: “Всі згрішили, і позбавлені Божої слави”⁷.

Щотижня у нас є нагода відвідувати причасні збори, де ми можемо поновити ці завіти, причащаючись хлібом і водою під час проведення обряду причастя. Ця проста дія дозволяє нам знов дати обіцяння наслідувати Ісуса Христа і каятися, якщо ми припустилися помилок. У відповідь Бог обіцяє нам Свій Дух для скерування і захисту.

З путівника Проповідуйте Мою євангелію наші місіонери навчають, що одкровення і свідчення приходять, коли ми відвідуємо наші недільні церковні збори: “Приходячи на церковні збори і разом вклоняючись, ми зміцнюємо одне одного. Ми отримуємо духовне підживлення, коли спілкуємося з друзями і членами сім’ї. Коли ми вивчаємо Писання і більше дізнаємося про відновлену євангелію, наша віра зміцнюється”⁸.

Хтось може запитати, чому в неділю у нас відбуваються троє окремих зборів і чому є потреба в кожних з них. Давайте стисло розглянемо ці троє зборів:

Причасні збори надають можливість брати участь в обряді причастя. Ми поновлюємо наші завіти, глибше відчуваємо Дух і отримуємо ще одне благословення—навчаємося і напучуємося Святим Духом.
Недільна школа дозволяє нам “навчати один одного ученню царства”⁹, щоб усі могли “напучуватися і звеселятися разом”¹⁰. Із розумінням вчень відновленої євангелії до нас приходить велика сила і внутрішній спокій.
Збори священства є часом для чоловіків і молодих чоловіків, щоб “вивчати свій обов’язок”¹¹ і “бути навченими досконаліше”¹², а збори Товариства допомоги надають можливість жінкам Церкви “збільшувати свою віру …, зміцнювати свої сім’ї та домівки і допомагати тим, хто в нужді”¹³.

Подібним чином наші молоді жінки і діти відвідують призначені для них збори і уроки, де їх навчають євангелії, і де вони готуються до виконання важливих обов’язків, що чекатимуть на них у майбутньому. На кожних з цих унікальних, але пов’язаних між собою зборах, ми пізнаємо вчення, відчуваємо Дух і служимо одне одному. Хоча можуть бути винятки через відстань, вартість проїзду або стан здоров’я, нам слід намагатися відвідувати усі наші недільні збори. Я обіцяю, що коли ви будете дотримуватися святості Суботнього дня, відвідуючи наші трьохгодинні збори у неділю, прийдуть благословення великої радості та миру.

Наша сім’я зобов’язалася відвідувати всі наші недільні збори. Ми відкрили для себе, що це зміцнює нашу віру і поглиблює наше розуміння євангелії. Ми пізнали, що маємо добрі почуття щодо нашого рішення відвідувати наші церковні збори, особливо коли повертаємося додому і продовжуємо дотримуватися святості Суботнього дня. Ми навіть відвідуємо всі наші недільні збори, коли знаходимося у відпустці або подорожуємо. Одна з наших дочок нещодавно написала нам, щоб повідомити, що вона відвідала церкву у місті, крізь яке пролягала її подорож, і тоді вона додала: “Так, тату, я відвідала всі троє наших недільних зборів”. Ми знаємо, що вона отримала благословення за це праведне рішення.

У кожного з нас є багато можливостей вибору того, як нам дотримуватися святості Суботнього дня. Завжди знайдеться якийсь добрий захід, який можна і слід принести в жертву заради кращого вибору—відвідання церковних зборів. Насправді наявність таких заходів є одним зі шляхів, у які супротивник “ошукує [наші] душі, і веде [нас] старанно до пекла”¹⁴. Він підміняє добрими заходами ті, які є кращими або навіть найкращими¹⁵.

Весь час міцно триматися за жезл означає, що ми щоразу, коли можливо, відвідуємо наші недільні збори: причасні збори, Недільну школу та збори священства або Товариства допомоги. Наші діти та молодь відвідують відповідно свої збори у Початковому товаристві, Товаристві молодих чоловіків або Товаристві молодих жінок. Нам ніколи не слід вибирати або вирішувати, які саме зі зборів ми відвідаємо. Ми просто міцно тримаємося за слово Бога, поклоняючись і відвідуючи наші недільні збори.

Весь час міцно триматися за жезл означає, що ми прагнемо дотримуватися всіх Божих заповідей, щодня молитися особисто і всією сім’єю, і щоденно вивчати Писання.

Весь час міцно триматися за жезл—це одна зі складових вчення Христа, викладеного у Книзі Мормона. Ми виявляємо віру в Ісуса Христа, каємося у наших гріхах, змінюємо наші серця, потім йдемо за Ним у води хрищення і отримуємо стверджувальний дар Святого Духа, Який скеровує і втішає. І тоді, як навчав Нефій, ми “просуваємося вперед, бенкетуючи словом Христа”, аж до самого кінця нашого життя¹⁶.

Мої брати і сестри, ми є завітним народом. Ми свідомо укладаємо завіти і дотримуємося їх, і обіцяне благословення полягає в тому, що ми отримаємо “усе, що має … Батько”¹⁷. Коли ми весь час міцно тримаємося за жезл, дотримуючись наших завітів, ми отримаємо силу опиратися спокусам і небезпекам світу. Ми будемо здатні рухатися вірним курсом у цьому земному житті з усіма його викликами, доки дійсно не дістанемося дерева, плід якого є “найціннішим і найбажанішим з усіх”¹⁸.

На щастя, мій батько уклав шлюб з прекрасною жінкою, яка заохотила його повернутися до Церкви, відвідуваної ним у юні роки, і розпочати знов свою подорож вірним шляхом. Їхнє віддане життя благословило усіх їхніх дітей, наступне покоління онуків і онучок, і нині правнуків.

Так само, як просте рішення відвідувати або не відвідувати одні зі зборів богослужіння у Суботній день значно змінило життя членів сім’ї моїх дідуся і бабусі, наші щоденні рішення у значній мірі вплинуть на наше життя. Здається, таке незначне рішення, як відвідати причасні збори чи ні, може мати далекосяжні, навіть вічні, наслідки.

Хай же нашим вибором буде старанність і отримання великих благословень і захисту, які приходять завдяки збиранню разом і дотриманню завітів. Хай же ми будемо весь час міцно триматися за жезл з заліза, який веде до присутності нашого Небесного Батька. Про це моя молитва у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.