Хочеш бути здоровим?
Коли ми каємося і навертаємося до Господа, ми зцілюємося і нашу провину змито.
Під час радісного святкування в Єрусалимі, Спаситель залишив натовп, щоб знайти людей, які потребували допомоги найбільше. Він знайшов їх у Віфесді, біля купальні з п’ятьма ґанками, поряд з Овечою брамою. Ця купальня була відома тим, що приваблювала хворих.
В євангелії від Івана сказано, що біля купелі “лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду [було] порушено.
Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу” (Іван 5:3–4).
Візит Спасителя зображено на красивій картині Карла Блоха, яка називається Христос зцілює хворих у Віфесді. Блох зобразив Ісуса, коли Той обережно піднімав тимчасовий навіс, під яким знаходився “хворий” (Іван 5:7), що лежав біля купелі й чекав. Тут слово хворий описує того, хто не має сил, і вказує на милосердя і ласку Спасителя, Який тихо прийшов послужити тим, хто не могли самі собі допомогти.
На картині хворий чоловік зіщулився на підлозі в тіні, виснажений і деморалізований стражданнями від своєї хвороби протягом 38-ми років.
У той час, як Спаситель піднімає кінець ряднини однією рукою, іншою Він запрошує і ставить проникливе запитання: “Хочеш бути здоровим?”
Чоловік відповідає: “Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить” (Іван 5:6–7).
Такій, здавалось би, нездоланній проблемі чоловіка Ісус дає глибоку і несподівану відповідь:
“Уставай, візьми ложе своє—та й ходи.
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє—та й ходив” (Іван 5:8–9).
В іншій зворушливій сцені Лука розповідає нам, що Спаситель по дорозі до Єрусалима зустрів 10 прокажених. Через свою хворобу вони “ст[оя]ли здалека” (Лука 17:12). Вони були вигнанцями—нечистими і небажаними.
“Ісусе, Наставнику,—змилуйсь над нами!” (Лука 17:13)—заволали вони, іншими словами прохаючи,—“Чи не можеш Ти щось для нас зробити?”
Великий Цілитель, сповнений співчуття, все ж знав, що віра має передувати чудесам, і тому сказав їм: “Підіть і покажіться священикам” (Лука 17:14).
Коли вони з вірою пішли, сталося диво. Ви можете уявити їхню всеохоплюючу радість, коли вони з кожним кроком спостерігали, як поступово їхні тіла очищувалися, зцілювалися і відновлювалися прямо на очах?
“Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.
І припав він обличчям до ніг [Вчителя], складаючи дяку Йому. …
І сказав [Ісус] йому: “Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!” (Лука 17:15–16, 19).
На моїй колишній роботі, як лікар і хірург я зосереджувався на тому, щоб лікувати і виправляти фізичне тіло. Ісус Христос зцілює тіло, розум і дух, і Його зцілення починається з віри.
Чи пам’ятаєте ви, коли ваша віра і радість переповнювали вас по вінця? Згадайте момент, коли ви знайшли ваше свідчення або коли Бог підтвердив вам, що ви Його син або донька і що Він дуже вас любить і ви відчували себе зціленими? Якщо той час здається втраченим, його можна знову знайти.
Спаситель радить нам, як зцілитися, стати цілісними, або здоровими:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою.
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий” (Матвій 11:28–30).
“Ід[іть] вслід за Мною” (Лука 18:22)—це запрошення полишити старе життя і мирські бажання і стати новим створінням, для якого “стародавнє минуло, [і] сталось нове” (2 Коринтянам 5:17), включаючи навіть нове, вірне серце. І ми знову стаємо зціленими.
“Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене; просіть, і ви отримаєте; стукайте, і вам буде відчинено” (УЗ 88:63).
Коли ми наближаємося до Нього, ми усвідомлюємо, що смертне життя має бути складним і що “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11) не є недоліком плану спасіння. Протилежність натомість є необхідною складовою смертного життя і зміцнює нашу волю й удосконалює наш вибір. Мінливість життя допомагає нам сформувати вічні стосунки з Богом—і вигравіювати Його образ на наших обличчях, коли ми віддаємо Йому наші серця (див. Алма 5:19).
“Це чиніть на спомин про Мене” (Лука 22:19),—попросив Спаситель, коли започаткував те, що ми називаємо причастям. Цей обряд з хлібом і водою поновлює священні завіти, укладені з Богом, і запрошує в наші життя силу Спокути. Ми зцілюємося, коли полишаємо звички і спосіб життя, через які кам’яніють серця і які роблять нас твердошиїми. Коли ми складаємо “зброю своїх бунтів” (Алма 23:7), ми стаємо “вільними в собі” (УЗ 58:28), не будучи більше засліпленими софістикою Сатани і не глухнучи через безладний галас світу.
Коли ми каємося і навертаємося до Господа, ми зцілюємося і нашу провину змито. Ми можемо все ще дивуватися як Енош: “Як це сталося?” Господь відповідає: “Через твою віру в Христа. … отже, йди далі, твоя віра спасла тебе” (Енош 1:7, 8).
Коррі тен Бум, віддана християнка з Данії, здобула таке зцілення попри те, що під час Другої світової війни була ув’язнена у концентраційних таборах. Вона дуже страждала, але на відміну від її улюбленої сестри Бетсі, яка загинула в одному з таборів, Коррі вижила.
Після війни вона часто виступала на публіці, розповідаючи про свій досвід і про зцілення та прощення. Якось колишній охоронець-нацист, який частково мав відношення до тяжкого ув’язнення Коррі в Равенсбруці, Німеччина, підійшов до неї, радіючи її посланню про любов і прощення Христа.
“Як же я вдячний за ваш виступ, фройлін,—сказав він.—Лише подумати, що Він, як ви кажете, змив мої гріхи!”
“Його рука була простягнута до мене, щоб потиснути мою,—згадує Коррі.—І я, яка так часто … проповідувала про необхідність прощення, тримала свою руку при собі.
У той час, як в мені кипіли гнівні та мстиві думки, я бачила, що вони були грішними. … “Господи Ісусе,—молилася я,—пробач мені і допоможи мені пробачити його”.
Я намагалася посміхнутися [і] намагалася підняти свою руку. Але не могла. Я не відчувала нічого, навіть найменшого проблиску тепла чи милосердя. І тому я знову продовжувала подумки молитися: “Ісусе, я не можу простити його. Дай мені Твоє прощення”.
Коли я взяла його за руку, сталася найдивовижніша річ. Від мого плеча по моїй руці і через долоню, здавалося, пройшов струм від мене до нього, у той час, як в моєму серці виникла любов до цього незнайомця, яка майже приголомшила мене.
І так я зрозуміла, що це не на нашому прощенні і не на наших чеснотах тримається зцілення в світі, але на Його. Коли Він каже нам, щоб ми любили наших ворогів, Він дає разом із цією заповіддю саму любов”1.
Коррі тен Бум зцілилася.
Президент Томас С. Монсон сказав: “Є одне життя, яке підтримує занепокоєних чи оточених сумом і горем—навіть Господа Ісуса Христа”2.
Якщо ви почуваєтеся нечистими, нелюбимими, нещасними, не гідними або незціленими, пам’ятайте, що “завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено”3. Майте віру в розклад Спасителя і Його мету щодо вас, і майте терпіння. “Не лякайсь, тільки віруй” (Марк 5:36).
Будьте певні, що Спаситель досі прагне відновити наші душі і зцілити наші серця. Він стоїть біля дверей і стукає. Давайте відчинимо Йому, знову почавши молитися, каятися, прощати і забувати. Давайте любити Бога і служити нашим ближнім і стояти в святих місцях, очистивши наші життя. Хворий чоловік біля купелі у Віфеcді, прокажений на шляху до Єрусалима і Коррі тен Бум зцілилися. “Хочеш бути здоровим?” Уставай і ходи. Його благодаті достатньо (див. 2 Коринтянам 12:9), і ви не будете ходити самі.
Я прийшов до пізнання, що Бог живе. Я знаю, що ми всі Його діти, і що Він любить нас за те, ким ми є і ким можемо стати. Я знаю, що Він послав Свого Сина у світ, аби здійснити викупну жертву за все людство, і щоб ті, хто приймуть Його євангелію і йтимуть за Ним, були зцілені і стали довершеними—“у Його належний час, і Його належним шляхом, і за Його власною волею” (УЗ 88:68) через Його лагідні милості. Це моє свідчення вам в ім’я Ісуса Христа, амінь.