Обв’яжіть їм рани
Я молюся, щоб ми могли підготуватися до будь-якого служіння у священстві, яке Господь може доручити нам під час нашої подорожі смертним життям.
Всі ми маємо благословення відповідати за інших людей. Мати священство Бога означає мати відповідальність перед Богом, щоб Його діти здобули вічне життя. Це справді так, це дивовижно, а інколи це може й приголомшувати.
Цього вечора нас слухають президенти кворумів старійшин, які знають, що я маю на увазі. Ось історія того, що сталося з одним з вас. Ймовірно багато з вас не раз потрапляли в таку ситуацію. Подробиці можуть різнитися, але ситуація залишається тією самою.
Старійшина, якого ви не дуже добре знаєте, попросив вас про допомогу. Він тільки-но дізнався, що сьогодні має переїжджати зі своєю дружиною й маленькою дитиною-хлопчиком з квартири, де вони проживали, до іншого помешкання неподалік.
Він зі своєю дружиною вже попросили друга позичити їм вантажівку на день, щоб перевезти свої хатні й особисті речі. Друг дав їм вантажівку. Молодий батько почав завантажувати в неї їхні речі, але за кілька хвилин потягнув собі спину. Друг, який позичив йому вантажівку, був надто зайнятий, щоб допомогти. Молодий батько був у розпачу. Він згадав про вас, свого президента кворуму старійшин.
Він попросив про допомогу вже о післяобідній порі. То був день, коли ввечері мали відбуватися церковні збори. Ви вже пообіцяли допомогти своїй дружині у домашніх справах того дня. Ваші діти попросили вас допомогти їм зробити щось, але ви ще не мали на це часу.
Ви також знали, що члени вашого кворуму, зокрема найбільш вірні з них,—ті, кому ви зазвичай дзвонили, звертаючись по допомогу, вірогідно були так само обмежені в часі, як і ви.
Господь знав, що для вас настануть такі дні, коли покликав вас на цю посаду, тому Він дав вам історію, яка б підбадьорила вас. Це притча про перевантажених носіїв священства. Іноді ми називаємо її історією про доброго самарянина. Але насправді це історія про чудового носія священства у ці останні, важкі й зайняті дні.
Ця історія ідеально описує переобтяженого носія священства. Просто пам’ятайте, що ви є самарянином, а не священиком і не левитом, які пройшли повз пораненого чоловіка.
Можливо ви не думали про цю історію, коли зіткнулися з такими випробуваннями. Але я молюся про те, щоб ви згадали її, коли такі дні настануть знов. А вони напевно настануть.
В Писаннях не сказано, чому самарянин йшов дорогою з Єрусалима в Єрихон. Малоймовірно, що він подорожував на самоті, оскільки він напевно знав, що необачних людей на дорозі чекали розбійники. Його подорож була небезпечною і, як зазвичай це бувало тоді, у нього була в’ючна тварина, а також олія й вино.
Господь сказав, що самарянин, побачивши пораненого чоловіка, зупинився, бо “змилосердився”.
Але він не тільки змилосердився, він діяв. Завжди пам’ятайте подробиці цієї історії:
“І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: “Заопікуйся ним, а як більше що витратиш,—заплачу тобі, як вернуся”1.
Ви і носії священства, яких ви покликані вести, можуть мати принаймні три запевнення. Перше: Якщо ви попросите, Господь дасть вам можливість відчути співчуття, яке має Він до тих, хто в нужді. Друге: Він дасть вам інших людей, подібних до господаря гостиниці, які приєднаються до вас у вашому служінні. І третє: Господь, як і добрий самарянин, з надлишком відплатить всім, хто приєднується у наданні допомоги нужденним.
Ви, президенти кворумів, ймовірно не раз діяли відповідно до цих запевнень. Ви просили інших носіїв Господнього священства про допомогу, будучи впевненими, що вони відгукнуться зі співчуттям. Ви не боялися просити тих, хто в минулому робив це часто, оскільки знали, що вони є співчутливими людьми. Ви просили їх, бо знали, що в минулому вони відчували Господню великодушність, коли вирішували допомогти. Ви просили допомогти декого з тих, у кого було безліч справ, знаючи, що чим більша жертва, тим більшою буде винагорода, яку вони отримають від Господа. Ті, хто допомагав у минулому, відчували вдячність Спасителя, яка переповнювала їх.
Можливо ви могли відчути спонукання не просити когось допомагати завантажувати, а потім розвантажувати вантажівку. Як провідник, ви добре знаєте членів вашого кворуму і їхні сім’ї. Господь знає їх досконало.
Він знає, чия дружина була на межі зриву, бо її чоловік не міг знайти час зробити те, чого вона потребувала, щоб потурбуватися про її потреби. Він знає, чиї діти отримають благословення, бачачи як їхній батько знову іде допомагати іншим, або якщо дітям потрібне відчуття, що батько достатньо переймається ними, аби того дня провести з ним час. Він також знає, кому потрібне запрошення служити, але той чоловік може не здаватися підходящим кандидатом або таким, хто охоче робив би це.
Ви не можете знати всіх членів свого кворуму досконало, проте Бог знає. Отже, як і раніше в багатьох випадках, ви молилися, щоб дізнатися, кого запросити допомогти служити іншим. Господь знає, хто отримає благословення, якщо його попросять допомогти і чия сім’я буде благословенна, якщо не звертатися до них. Це те одкровення, на прихід якого ви можете очікувати, керуючи у священстві.
Я бачив, як це сталося, коли був молодим чоловіком. Я був першим помічником у кворумі священиків. Єпископ якось подзвонив мені додому. Він сказав, що хотів, аби я пішов з ним відвідати вдову, яка перебувала у великій нужді. І сказав, що я був потрібен йому.
Чекаючи вдома, коли він зайде за мною, я був стурбований. Я знав, що у єпископа були сильні й мудрі радники. Один з них був відомим суддею. Інший керував великою компанією і пізніше став генеральним авторитетом. Сам єпископ пізніше служив в якості генерального авторитета. Чому єпископ сказав недосвідченому священику, що потребував його допомоги?
Та зараз я краще знаю, що він міг би сказати мені: “Господу треба благословити тебе”. В домі вдови, на мій подив, я чув, як він сказав жінці, що вона не може отримати допомоги від Церкви, доки не заповнить бланк для планування бюджету, який він дав їй раніше. По дорозі додому, побачивши моє збентеження, він посміхнувся і, на мій подив, сказав: “Геле, коли вона навчиться контролювати свої витрати, то зможе допомагати іншим”.
За іншої нагоди мій єпископ взяв мене з собою в дім батьків-алкоголіків, які послали двох наляканих дівчаток зустріти нас біля дверей. Поговоривши з двома дівчатками, ми пішли від них і він сказав: “Ми поки що не можемо змінити їхнє трагічне життя, але вони можуть відчувати, що Господь любить їх”.
Іншого вечора він привів мене в дім чоловіка, який вже багато років не ходив до церкви. Єпископ сказав йому, як сильно він любив його і як сильно він потрібен приходу. Здавалося, що це не дуже зворушило того чоловіка. Але той візит і всі інші відвідування, на які мене брав єпископ, дуже впливали на мене.
Я вже не можу дізнатися, чи молився єпископ, щоб знати, який священик отримає благословення від цих візитів з ним. Можливо за інших нагод він брав з собою інших священиків. Але Господь знав, що колись я буду єпископом і запрошуватиму повернутися тих, чия віра охолола, щоб обігріти її євангелією. Господь знав, що одного дня мені буде доручена відповідальність священства дбати про сотні й навіть тисячі дітей Небесного Батька, які перебували у відчайдушній нужді щодо тлінних речей.
Ви, молоді чоловіки, не можете знати, які завдання щодо служіння у священстві Господь готує для вас. Але більшим викликом для кожного носія священства є надання духовної допомоги. Всі ми маємо цей обов’язок. Він приходить від того, що ми члени кворуму. Він приходить від того, що ми є членами сім’ї. Якщо віра будь-якого члена вашого кворуму або вашої сім’ї уражається Сатаною, ви відчуватимете співчуття до них. Подібно до служіння, наданого самарянином, і виявленого ним милосердя, ви також служитимете їм з цілющим бальзамом для їхніх ран в час їхньої нужди.
У вашому служінні в якості місіонерів повного дня ви підете до тисяч людей, які перебувають у великій духовній нужді. Багато з них, доки ви не почнете навчати їх, навіть не здогадуватимуться, що у них є духовні рани, які, якщо їх не лікувати, принесуть нескінченне нещастя. Ви підете рятувати їх, маючи Господнє доручення. Тільки Господь може перев’язати їхні духовні рани, коли вони приймуть обряди, що вестимуть до вічного життя.
Будучи членом кворуму, домашнім вчителем і місіонером, ви не зможете допомагати людям зцілювати духовні рани, поки ваша особиста віра не буде міцною. Для цього потрібно набагато більше, ніж просто регулярно читати Писання і молитися про них. Нечасті молитви й перегортання аркушів Писань не є достатньою підготовкою. Запевнення щодо того, що вам буде потрібно, міститься в цій пораді у 84 розділі Учення і Завітів: “Не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити; але постійно зберігайте в душі, як скарб, слова життя, і буде вам дано в той самий час ту частину, яку буде відміряно кожній людині”2.
На отримання цього обіцяння можна претендувати тільки, якщо ми “зберігаємо, як скарб” слова життя, і робимо це завжди. Дорогоцінна частина цього уривка з Писань для мене означає те, що я можу мати почуття щодо слів. Наприклад, коли я йду, щоб спробувати допомогти комусь, чия віра щодо божественного покликання пророка Джозефа Сміта похитнулася, почуття повертаються до мене.
Це не тільки слова з Книги Мормона. Це відчуття впевненості щодо істини, які приходять щоразу, як я читаю навіть кілька рядків з Книги Мормона. Я не можу обіцяти, що вони прийдуть до кожної людини, яка заразилася сумнівами щодо пророка Джозефа або Книги Мормона. Але я знаю, що Джозеф Сміт є пророком Відновлення. Я знаю, що Книга Мормона є словом Бога, бо зберігав її слова, як скарб.
Я знаю з власного досвіду, що ви можете отримати впевненість від Духа щодо істини, оскільки вона прийшла до мене. Ми з вами повинні мати цю впевненість до того, як Господь поставить нас на шляху мандрівника, якого ми любимо і якого було поранено ворогами істини.
Є ще одна підготовка, до якої ми маємо вдатися. Людині притаманно черствіти серцем щодо болі інших людей. Це одна з причин того, чому Спаситель багато говорив про Свою Спокуту і про те, що Він узяв на Себе біль і смуток всіх дітей нашого Небесного Батька, аби Він міг знати, як допомогти їм.
Навіть найкращим смертним носіям священства Небесного Батька не легко наблизитися до такого мірила виявлення співчуття. Нам, людям, притаманно бути нетерпеливими до людини, яка не може побачити істину, настільки очевидну для нас. Нам потрібно бути обережними, щоб наше нетерпіння не зрозуміли як осуд або неприйняття.
Готуючись допомогти Господу в якості Його слуг у священстві, ми можемо отримати певну настанову в Писаннях. В ній говориться про дар, який знадобиться нам під час нашої подорожі, куди б не послав нас Господь. Цей дар має добрий самарянин. Він знадобиться нам, і Господь сказав, як ми можемо знайти його:
“Отже, мої улюблені браття, якщо ви не маєте милосердя, ви ніщо, бо милосердя ніколи не минає. Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає—
Але милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре.
Отже, мої улюблені браття, моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію; щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим”3.
Я молюся, щоб ми могли підготуватися до будь-якого служіння у священстві, яке Господь може доручити нам під час нашої подорожі смертним життям. В священне ім’я Ісуса Христа, амінь.