Здобувати особисту силу через Спокуту Ісуса Христа

Старійшина Річард Г. Скотт

З Кворуму Дванадцятьох Апоcтолів

Завдяки Спокуті Ісуса Христа кожен з нас може стати чистим, і тягар нашого бунту буде знято.

Нещодавно я мав благословення зустрітися з групою молоді зі штату Айдахо, яка справила на мене надзвичайне враження. Одна праведна молода жінка запитала, що, на мою думку, є найважливішим з того, що вони мають робити у своєму житті зараз. Я запропонував їм навчитися розпізнавати силу Спокути Ісуса Христа у своєму житті. Сьогодні я зупинюся на одному з аспектів цієї сили—особистій силі, яку ми можемо здобути завдяки Спокуті Ісуса Христа.

У Книзі Мормона ми читаємо про Аммона і його братів, які проповідували євангелію “дикому, і закам’янілому, і жорстокому народові”¹. Багато людей було навернено, і вони прийняли рішення облишити свою гріховну поведінку. Їхнє навернення було настільки глибоким, що вони закопали свою зброю і уклали завіт з Господом ніколи її не використовувати².

Пізніше багато їхніх братів, яких не було навернено, напали на них і почали убивати. Але люди, які тепер були сповнені віри, вирішили, що краще їм загинути від меча, ніж ризикувати своїм духовним життям, взявши зброю в руки. Їхній праведний приклад допоміг навернутися ще більшій кількості людей, які також склали свою зброю війни³.

За допомогою Аммона Господь скерував їх, вони знайшли місце захисту серед нефійців, і їх почали називати народом Аммона⁴. Нефійці захищали їх упродовж багатьох років, але згодом нефійська армія почала чисельно зменшуватися і виникла нагальна потреба у підкріпленні⁵.

Настав критичний момент у духовному житті народу Аммона. Вони були вірні своєму завіту ніколи більше не брати до рук зброю. Але вони також розуміли, що батьки несуть відповідальність за захист своїх сімей⁶. Здавалося, що ця потреба була настільки великою, що прийшов час подумати, чи не варто порушити свій завіт⁷.

Їхній мудрий провідник Геламан знав, що порушення завіту з Господом ніколи не буде виправдано. Він запропонував натхненне альтернативне рішення. Він нагадав їм, що їхні сини ніколи не були винними у тих самих гріхах, отже, їм не потрібно було укладати такий самий завіт⁸. І хоча сини були дуже юними, вони були фізично сильними і, що найважливіше, вони були доброчесними і чистими. Синів зміцнювала віра їхніх матерів⁹. Під керівництвом свого провідника-пророка ці юнаки зайняли місце своїх батьків у справі захисту сімей і домівок¹⁰.

Події, що сприяли цьому надзвичайно важливому рішенню, показують, як Спокута Ісуса Христа приносить особисту силу в життя Божих дітей. Подумайте лише, як болісно було тим батькам. Що вони мали відчувати, знаючи, що бунтівна поведінка в минулому стає перепоною і не дозволяє захищати своїх дружин і дітей у час потреби? Знаючи з власного досвіду про жорстокість, з якою мали стикнутися їхні сини, вони мабуть, потайки плакали. Батьки, а не діти, повинні захищати свої сім’ї!¹¹ Їхній смуток, мабуть, був дуже глибоким.

Чому їхній натхненний провідник боявся того, що вони, вирішивши знову взяти в руки зброю, можуть “згуби[ти] сво[ї] душ[і]”?¹² Господь проголосив: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше”¹³. Ці вірні батьки вже давно покаялися у своїх гріхах і стали чистими через Спокуту Ісуса Христа, то чому ж їм радили не захищати свої сім’ї?

Такою є основоположна істина—завдяки Спокуті Ісуса Христа ми можемо очиститися. Ми можемо стати доброчесними і чистими. Однак іноді наші неправильні рішення залишають після себе довготермінові наслідки. Один з найважливіших кроків завершення процесу покаяння—це пожинати негайні та довготермінові наслідки наших минулих гріхів. Рішення, які приймали в минулому ці батьки з народу Аммона, пробуджували в них плотські пожадання, які могли б знову стати вразливим місцем, відкритим для нападок Сатани.

Сатана спробує скористатися спогадами про будь-яку попередню провину, щоб знову заманити нас у сферу свого впливу. Ми завжди повинні бути напоготові й уникати його спокус. Саме таким був випадок з батьками серед народу Аммона. Навіть після того, як вони роками жили відповідно до своєї віри, їм було вкрай необхідно мати духовний захист від будь-чого, що викликало спогади про минулі гріхи.

У перервах між багатьма битвами полководець Мороній наказував укріплювати найслабкіші міста. “Він наказав, щоб вони збудували бруствер з деревини на внутрішній стороні рову; і вони накидали землі з рову на бруствер з деревини, … доки вони не обгородили місто Щедре … міцною стіною з дерева і землі, надзвичайної висоти”¹⁴. Полководець Мороній розумів важливість укріплення слабких місць, щоб посилити їх¹⁵.

Про цих батьків з народу Аммона можна сказати те саме. Їм необхідні були вищі й ширші укріплення між сповненим віри життям і неправедною поведінкою в минулому. Їхні сини, які мали благословення праведних традицій, не були вразливими перед подібними спокусами. Вони були здатні з вірою захищати свої сім’ї, не ставлячи під удар своє духовне благополуччя.

Радісна новина для тих, хто бажає позбутися наслідків минулих неправильних рішень полягає у тому, що Господь дивиться на слабкості не так, як він дивиться на бунт. Хоча Господь застерігає нас, що бунт, якщо в ньому не покаятися, тягне за собою покарання¹⁶, однак Він завжди милостивий, коли говорить про слабкості¹⁷.

Безсумнівно, треба взяти до уваги, що батьків з народу Аммона навчали хибним традиціям їхніх батьків, але всі діти Небесного Батька приходять у земне життя зі Світлом Христа. Якою б не була причина їхніх гріховних учинків, наслідком є духовна вразливість, якою Сатана спробував би скористатися.

На щастя, їх було навчено євангелії, вони покаялися і через Спокуту Ісуса Христа стали духовно набагато сильнішими за спокуси Сатани. Ймовірно, що вони не відчували спокуси повернутися до жорстокого минулого, однак, слідуючи за своїм провідником-пророком, вони не давали шанс Сатані “[ошукати] їхні душі і [вести] їх старанно до пекла”¹⁸. Спокута Спасителя не лише очистила їх від гріха, але завдяки виявленому послуху порадам провідника священства Спаситель зміг захистити їх від слабкостей і зміцнити. Їхнє зобов’язання відмовитися від гріхів, яке вони смиренно прийняли на все життя, більше захистило їхні сім’ї, ніж те, що вони могли б зробити на полі битви. Їхнє смирення не позбавило їх благословень. Воно зміцнило і благословило їх та майбутні покоління.

Кінець цієї історії показує, як завдяки милості Господа “слабке стало сильним”¹⁹. Ті вірні батьки послали своїх синів під опіку Геламана. І хоча сини билися у жорстоких битвах, де кожен зазнав хоч якогось ушкодження, жоден з них не загинув²⁰. Юнаки довели, що вони були сильною підтримкою нефійській армії. Вони повернулися додому вірними і духовно сильнішими. Їхні сім’ї отримали благословення, захист і зміцнення²¹. У наші дні незліченна кількість тих, хто вивчає Книгу Мормона, були зміцнені прикладом цих чистих і праведних синів.

У кожного з нас бували періоди в житті, коли ми робили неправильний вибір. Усім нам надзвичайно потрібна викупительна сила Спокути Ісуса Христа. Кожному з нас необхідно каятися в будь-якому бунті. “Бо Я, Господь, не можу дивитися на гріх з найменшою мірою допущення”²². Він не може, бо Він знає, що необхідно, аби стати такими, як Він.

Багато з нас дозволяють слабкостям стати частиною нашого характеру. Завдяки Спокуті Ісуса Христа ми, як і народ Аммона, можемо побудувати духовні укріплення між собою та всіма минулими помилками, якими намагається скористатися Сатана. Духовний захист, яким було оточено батьків з народу Аммона, благословив і зміцнив їх самих, їхні сім’ї, їхню країну і майбутні покоління. Те ж саме може бути істинним і для нас.

То як же нам побудувати ці вічні укріплення? Першим кроком має бути щире, цілковите і повне покаяння. Завдяки Спокуті Ісуса Христа кожен з нас може стати чистим, і тягар нашого бунту буде знято. Пам’ятайте, покаяння—це не покарання. Це—сповнений надії шлях до більш славетного майбутнього.

Небесний Батько дав нам знаряддя, щоб допомогти у зведенні укріплень між нашою вразливістю і виявом нашої віри. Поміркуйте над такими пропозиціями:

Укладіть завіти і пройдіть обряди для себе. Потім постійно і наполегливо працюйте над тим, щоб забезпечити виконання обрядів у храмі для ваших предків.
Діліться євангелією з нечленами Церкви або менш активними членами сім’ї чи друзями. Ділячись цими істинами, ви можете відчути нову хвилю ентузіазму у своєму житті.
Вірно служіть у церковних покликаннях, особливо в домашньому та візитному вчителюванні. Не будьте домашнім учителем чи візитною вчителькою лише на 15 хвилин раз на місяць. Натомість допомагайте кожному члену сім’ї. Познайомтеся з ними особисто. Станьте справжнім другом. Виявляючи доброту, покажіть їм, як сильно ви піклуєтеся про кожного з них.
А що важливіше, служіть членам своєї сім’ї. Зробіть духовний розвиток свого подружжя і дітей найвищим пріоритетом. Приділяйте увагу тому, що ви можете робити, аби допомагати одне одному. Щедро діліться своїм часом і увагою.

Кожна з цих пропозицій має спільну ідею: наповніть своє життя служінням іншим людям. Якщо ви загубите своє життя у служінні дітям Небесного Батька²³, спокуси Сатани втратять силу у вашому житті.

Оскільки ваш Небесний Батько глибоко любить вас, Спокута Ісуса Христа робить цю силу доступною. Як це чудово! Багато з вас відчували тягар неправильних рішень, і кожен з вас може відчувати надихаючу силу Господнього прощення, милості й сили. Я відчув її і свідчу, що вона доступна кожному з вас. У ім’я Ісуса Христа, амінь.