Готуйтеся до благословень храму
Кожний храм є символом нашої віри в Бога і доказом нашої віри в життя після смерті. На храмі зосереджений кожний захід, кожний урок і кожний крок Церкви вперед.
В той час як храми готуються для людей, люди мають підготувати себе для храмів
На кожному храмі написані слова “Святість Господу”1. Це твердження вказує як на святість самого храму, так і на святість його цілей. Люди, які входять до храму, також мають бути освяченими2. В той час, як храми готуються для людей, люди мають підготувати себе для храмів.
Храм відрізняється від інших домів поклоніння. На відміну від каплиць храм зачиняється в Суботній день, щоб люди могли відвідати церкву і бути разом із сім’єю в той святий день. В інші дні тижня храми відкриті для священної роботи. Храм буквально є домом Господа, який призначено для виконання обрядів, що мають вічне значення. Серед цих обрядів: хрищення, укладення шлюбу, ендаумент та запечатування.
Кожний храм є символом нашої віри в Бога і доказом нашої віри в життя після смерті. На храмі зосереджений кожний захід, кожний урок і кожний крок Церкви вперед. Всі наші зусилля в проголошенні євангелії, вдосконаленні святих і викупленні померлих ведуть до святого храму. Обряди храму є надзвичайно важливими. Без них ми не можемо повернутися у славу Бога.
Кожний храмовий обряд є актом урочистого обіцяння
У храмі ми отримуємо ендаумент, який буквально перекладається як дар. Ми маємо зрозуміти його духовне значення і важливість дотримання священних завітів, в які ми вступаємо, і зобов’язань, які ми беремо, отримуючи цей дар. Кожний “храмовий обряд—це не просто ритуал, через який потрібно пройти, це акт урочистого обіцяння3”.
Храмовий ендаумент було дано через одкровення. Тож і найглибше розуміння щодо нього отримується через одкровення, якого наполегливо прагнуть з чистим серцем. Президент Бригам Янг пояснив: “Ваш ендаумент полягає в тому, щоб пройти всі необхідні для вас обряди дому Господа, аби по закінченні цього життя ви могли увійти назад до присутності Батька, пройшовши повз ангелів, які стоять як вартові, … і здобути своє вічне піднесення”4.
Послушність священним завітам, в які вступають в храмах, робить нас гідними вічного життя
У кожному храмі використовується повноваження священства запечатувати. Президент Гордон Б. Хінклі пояснював: “Жоден цар, жоден президент країни, жодна офіційна особа будь-якого рангу в світі, до якого ми належимо, не має впливу на те, що відбувається після смерті. Жодна людина не захищена від смерті, але смиренний, доброчесний, праведний первосвященик, який отримав повноваження запечатувати, може зв’язувати на небесах те, що зв’язано на землі”5.
Саме так, як священство є вічним—без початку або кінця—так і повноваження цього священства6. Тож, обряди й завіти священства також не підвладні часу. У першому одкровенні, яке дав ангел Мороній пророку Джозефу Сміту, згадується про це повноваження священства7. У настановах, які Господь дав пророку стосовну храму пізніше, сказано:
“Нехай цей дім буде збудовано Моєму імені, щоб у ньому Я міг явити Мої обряди Моєму народові;
Бо Я волію відкрити Моїй Церкві те, що приховувалося ще до заснування світу, те, що стосується розподілу повноти часів”8.
Ми живемо у цьому розподілі. Храми, обряди, завіти, ендаумент та запечатування були відновлені точно так, як про це пророкувалося. Обряди храму символізують наше примирення з Господом і запечатують сім’ї разом навіки. Послушність священним завітам, в які вступають у храмах, робить нас гідними вічного життя—найвеличнішого дару Бога людині9.
Кожен, хто має бажання добре підготуватися, може увійти до храму
Оскільки храм є священним, Господь просить захищати його від осквернення. У храм може зайти кожен, хто має бажання добре підготуватися до цього привілею. Поняття підготовки є найголовнішим. Я пам’ятаю, коли був ще зовсім хлопчиком, то сказав батькам, що хочу вчитися в університеті. Вони сказали, що я можу, але для цього мені потрібно добре навчатися в середній школі й відповідати всім вимогам для вступу до університету. Подібним же чином ми повинні відповідати вимогам, щоб увійти до храму. Ми готуємося фізично, інтелектуально і духовно. Готовність увійти до храму повинна визначатися індивідуально для кожної людини, яка звертається по рекомендацію.
Ті люди, які тримають ключі повноваження й обов’язок священства, допомагають нам підготуватися, проводячи з нами співбесіди для отримання храмової рекомендації. Ці провідники піклуються про нас і допомагають нам визначити, чи гідні ми відвідування храму. Вони також люблять Господа і пересвідчуються, “щоб нічому нечистому не було дозволено входити в [Його] дім”10. Тож, ці співбесіди проводяться у дусі звітування.
Як ви маєте підготуватися, щоб отримати храмову рекомендацію? Ви можете порадитися зі своїм єпископом, а також зі своїми батьками, сім’єю, членами президентства колу, вчителем або порадником у кворумі. Вимоги є простими. Коротко кажучи, людина має дотримуватися заповідей Того, Кому належить цей дім. Він Сам встановив норми. Ми входимо до храму в якості Його гостей.
Господу було б приємно, якби кожен дорослий член Церкви був гідним отримати і мав при собі дійсну храмову рекомендацію. “Співбесіди… для отримання храмової рекомендації з [членами вашого єпископату] та членами вашого президентства колу є дорогоцінним досвідом. І, в деякому сенсі, їх можна вважати важливою “генеральною репетицією” до тієї великої розмови, коли ви стоятимете перед Великим Суддею11”.
Щоб увійти до храму, підготуйтеся фізично
Тепер, маючи на руках храмову рекомендацію, ви готові до подальшої підготовки. Належно вдягаючись, щоб увійти до храму, ви готуєте себе фізично. Храм не є місцем, де носять повсякденний одяг. Пророки останніх днів надають особливого значення тому, щоб ми з повагою ставилися до свого фізичного тіла. Люди, які входять до храму, особливо мають пам’ятати про такий вияв поваги12.
У храмі всі одягнуті в бездоганно білий одяг. “Символічна чистота білого кольору також нагадує нам про те, що Богу потрібні чисті люди”13. Вік, національність, мова—навіть посада в Церкві—мають другорядне значення. Я відвідав багато сесій ендаументу, в яких брав участь Президент Церкви. До кожної людини у кімнаті ставилися з тією ж високою повагою, що й до Президента Церкви. Всі вони сидять поруч один з одним і Господь дивиться на них як на рівних між собою. Завдяки демократичності одягу, відвідування храму нагадує нам про те, що “не дивиться Бог на обличчя”14.
Наречений і наречена входять у храм, щоб укласти шлюб на час і на всю вічність. Наречена має бути одягнена у білу сукню з довгими рукавами, скромну за фасоном і пошиту з недорогої тканини, а також без витончених прикрас. Чоловіки не одягають смокінгів чи офіційного одягу. Президент Бойд К. Пекер—нинішній президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів—писав: “Господу приємно, коли ми миємося й одягаємо чистий одяг, яким би дешевим він не був. Нам слід одягатися так, щоб було зручно прийти на причасні збори або на зібрання, пристойне і поважне”15.
Щодо храмового вбрання, матері й бабусі можуть справити великий вплив на благо своїх дітей та онуків. Якщо навички й обставини дозволяють їм, вони можуть мотивувати членів своєї сім’ї матеріальними подарунками. Подарована хусточка, яка вишита власними руками матері, або інший предмет храмового вбрання може бути великим спонукальним мотивом для люблячої дитини або внука чи онуки, щоб з любов’ю зберігати цей подарунок.
Храмовий одяг символізує постійне зобов’язання
Носіння храмового одягу носить велике символічне значення і являє собою постійне зобов’язання. Саме так, як Спаситель дав нам приклад Своєї здатності витерпіти до кінця, носіння храмового одягу є одним зі способів, яким ми демонструємо незмінну віру в Нього та Його вічні завіти з нами.
Перше Президентство підготувало листа для Церкви щодо цього питання. Вони написали:
“Дії, які часто можна спостерігати серед членів Церкви, наводять на думку, що деякі з них не повністю розуміють завіт, який вони уклали в храмі,—носити храмовий одяг згідно з духом святого ендаументу.
Члени Церкви, яких було вдягнено у цей одяг у храмі, уклали завіт носити його протягом усього життя. Це означає, що храмовий одяг слід носити в якості спідньої білизни як удень, так і вночі. … Обіцяння щодо захисту й благословень обумовлені гідністю людини та її вірністю у дотриманні цього завіту.
Головний принцип полягає в тому, що треба носити храмовий одяг і не шукати причин, щоб зняти його. Тож, члени Церкви не повинні знімати його зовсім або частково, щоб працювати на подвір’ї або ходити по дому в купальному костюмі або нескромному вбранні. Вони також не повинні знімати його, щоб брати участь у розважальних заходах, які дозволяють належне носіння храмового одягу під звичайним одягом. Якщо доводиться зняти храмовий одяг, наприклад, щоб плавати, його потрібно знову надіти якомога швидше.
Вибираючи для себе будь-який одяг, нам слід керуватися принципами скромності, обумовленими завітом, і належним чином прикривати своє тіло. Члени Церкви, які отримали ендаумент, носять храмовий одяг як нагадування про святі завіти, які вони уклали з Господом, а також як захист від спокус і зла. Те, як ми носимо його, є зовнішнім виявом внутрішнього зобов’язання слідувати за Господом”16.
Щоб увійти до храму, підготуйтеся розумово й духовно
Крім фізичної підготовки, нам потрібно підготуватися розумово й духовно. Оскільки храмові обряди й завіти є священними, на нас покладено обов’язок не обговорювати поза храмом те, що відбувається в храмі. Священні справи заслуговують на те, щоб їх обговорювали у священній обстановці.
У цьому домі навчання нас навчають у Господній спосіб. Його дороги—не наші дороги17. Нам не слід дивуватись, якщо методи навчання в храмі відрізняються від тих, до яких ми більше звикли. Храмові обряди й завіти були невід’ємною частиною євангелії ще з днів Адама та Єви. У давнину символи використовувалися, щоб навчати глибоким істинам, і саме цей метод навчання використовується в храмах і сьогодні.
Таким чином, нам необхідно розмірковувати над символами, які представлені в храмі, і побачити за кожним з цих символів могутню реальність18. “Храмові обряди настільки сповнені символічного значення, що потрібне все життя, аби осмислити й запам’ятати їх належним чином19. Вчення храму є прекрасно простими й просто прекрасними. Їх можуть зрозуміти малоосвічені люди, але вони також здатні викликати захоплення й високоосвічених людей.
Членам Церкви, які збираються в храм уперше, я раджу прочитати пояснення, що стосуються храму, наведені в Путівнику по Писаннях. Серед них: “Жертва, жертвувати”, “Завіт”, “Помазати, помазувати” і “Храм, дім Господній”. Комусь, можливо, захочеться прочитати також 26–29 розділи з книги Вихід та 8 розділ книги Левит. Старий Завіт, а також книги Мойсея та Авраама у Дорогоцінній Перлині, вказують на стародавність храмової роботи і незмінну природу її обрядів.
Дотримання завіту з Богом надає і захист, і можливості
Готуючись до храму, потрібно особливо тримати в голові два поняття. Першим є завіт. Нам слід пам’ятати, що завіт—це обіцяння. Завіт, укладений з Богом, повинен вважатися не обмеженням, а захистом. Завіти з Ним захищають нас від небезпеки.
Це поняття не є новим. Наприклад, якщо якість води в крані стає сумнівною, ми її фільтруємо. Так само й божественні завіти захищають нас від лиха немов би щитом. Коли ми вирішуємо відкинути від себе усяку безбожність20, то не втрачаємо нічого цінного, але здобуваємо славу, яку пізнають лише ті, хто отримує вічне життя. Дотримання храмового завіту не обмежує можливості, а розширює їх. Завіт піднімає нас за межі нашого особистого бачення й сили. Це можна порівняти з тим, як людина важко бреде багнистим полем або високо мчить у висоті надзвуковим реактивним літаком. Дотримання завіту з Богом надає і захист, і можливості.
Друге поняття, на якому слід наголосити під час нашої розумової підготовки, це Спокута. Спокута Ісуса Христа є центральним актом усієї людської історії. Це суть плану спасіння. Без вічної Спокути все людство було б безнадійно загубленим. Храмові обряди і завіти навчають про викупительну силу Спокути.
Вічне життя стає доступним нам завдяки нашій послушності завітам, які ми уклали в храмі
Служіння в храмі приносить нам благословення в цьому житті та у вічності. Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що “храмова робота—це не втеча зі світу, а підкріплення нашої потреби робити світ кращим, одночасно готуючись до іншого й набагато кращого світу. Отже, перебування в домі Господа може допомогти нам відрізнятися від світу, щоб змінювати світ”21.
Якщо ми вірні й віддані в цьому житті, то зможемо отримати вічне життя. Безсмертя означає жити вічно. Вічне життя означає більше, ніж просто бути безсмертним. Вічне життя означає здобути піднесення на найвищому небі і жити сім’єю. Бог проголосив, що Його велична місія—“Моя робота і Моя слава”—полягає в тому, щоб “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”22. Його дар безсмертя є безумовним—вільним даром спасіння для всього людства. Можливість жити вічно—тобто піднесення—доступна нам завдяки нашій послушності завітам, які ми уклали в святих храмах Бога, і завдяки отриманим там обрядам.
Благословення храму стають більш значущими, коли улюблені члени сім’ї йдуть з життя. Але знання про те, що наша розлука лише тимчасова, надає мир, що перевищує звичайне розуміння23. Президент Джозеф Філдінг Сміт писав: “Завдяки владі священства, яку дарував Ілля, чоловік і дружина можуть бути запечатані або одружені навічно; діти можуть бути навічно запечатані до своїх батьків; тож, сім’я стає вічною і смерть не може розлучити її членів”24. Маючи благословення вічного запечатування, ми можемо вважати смерть за необхідну складову великого Божого плану щастя25.
Бачення вічної перспективи, яке ми здобуваємо в храмі, дає нам силу зносити випробування життя
Бачення вічної перспективи допомагає нам зберігати цілковиту вірність завітам, які ми уклали. Президент Пекер наголошує, що: “Обряди і завіти стають нашою перепусткою для входження до Його присутності. Гідно прийняти їх—мета цього життя; дотримуватися їх після цього—завдання на все земне життя”26.
Храмові обряди стосуються не лише нашої вічної слави, але й слави наших померлих предків. “Бо їхнє спасіння є необхідним і життєво важливим для нашого спасіння, … вони без нас досконалості не можуть одержати—так само і нас без наших мертвих не можна зробити досконалими”27. Служіння заради них надає нам можливість для неослабного поклоніння в храмі, яке самовіддано виконується через вікарну роботу, за прикладом роботи Господа, коли Він здійснив Спокуту, аби благословити всіх, хто будь-коли жив або житиме.
Одного дня ми напевно зустрінемося з нашим Творцем і стоятимемо перед Ним на місці суду. Писання навчають нас, що “охоронець воріт є Святий Ізраїля; і Він не наймає ніякого слуги для того; і немає ніякої іншої путі крім тієї, що крізь ці ворота; бо Його не можна обманути, бо ім’я Його Господь Бог”28. Господь Сам визначатиме чи були ми вірні завітам, які уклали з Ним у храмі, і таким чином заслужили славетні благословення, обіцяні Ним тим, хто дотримувався своїх завітів.
Таке бачення майбутнього дає нам силу витерпіти випробування життя. Президент Пекер сказав: “Кінцева мета всього, чого ми навчаємо,—це об’єднати батьків і дітей у вірі в Господа Ісуса Христа, щоб вони були щасливі вдома, запечатані у вічному шлюбі, поєднані зі своїми поколіннями та впевнені у піднесенні в присутність нашого Небесного Батька”29.
Кожний храм стоїть як символ нашого членства в Церкві, як знак нашої віри у життя після смерті і як кам’яна сходинка до вічної слави, що належатиме нам і нашим сім’ям. Я молюся, щоб кожен член Церкви підготувався до дивовижних благословень храму.
Х’юстонський храм, штат Техас. Освячений 26 серпня 2000 р.
Йоганнесбурзький храм, Південно-Африканська Республіка. Освячений 24 серпня 1985 р.
Гельсінський храм, Фінляндія. Освячений 22 жовтня 2006 р.
Храм у Ресіфе, Бразилія. Освячений 15 грудня 2000 р.