2012
Учення про Батька
Лютий 2012


Учення про Батька

Зображення
Старійшина Квентін Л. Кук

Одна з найприємніших і основоположних істин, отриманих завдяки Відновленню, стосується природи нашого Небесного Батька та Його особистого зв’язку з кожною людиною, яка приходить на землю.

Серед перших принципів, втрачених під час Відступництва, був принцип, що стосувався розуміння того, хто є Бог Батько. Тож недивно, що серед перших принципів, відкритих у процесі Відновлення, був принцип розуміння того, хто є Бог Батько. Він є найважливішим, і перше уложення віри святих останніх днів є таким: “Ми віримо в Бога, Вічного Батька” (Уложення віри 1:1).

Члени Церкви розуміють, що Бог Батько є Верховним Управителем Всесвіту, Силою, яка створила нашу духовну сутність, Автором плану, що дає нам надію та потенціал. Він є нашим Небесним Батьком, і ми як члени Його сім’ї жили у доземному житті в Його присутності. Там ми засвоїли наші перші уроки і були підготовлені до смертного життя (див. УЗ 138:56). Ми прийшли від Небесного Батька, і наша мета—повернутися до Нього.

Серед усіх учень, вірувань і принципів, відкритих Його дітям, особливе місце має відводитися істинам, що стосуються Його особистості й природи. Ми визнаємо Його існування та справжню природу, приєднуючись в істинному поклонінні до віруючих та пророків давнини (див. Moсія 4:9). Мета усього, що Батько відкрив, заповідав і запровадив для жителів Землі полягає в тому, щоб допомогти нам пізнавати Його, наслідувати і ставати такими, як Він, аби ми могли повернутися в Його святу присутність. Вічне життя—це пізнати Батька і Його святого Сина Ісуса Христа (див. Іван 17:3; Кн. Якова 4:5; Moйсей 5:8).

Вічний взірець сім’ї

Центральне місце в пізнанні Батька займає розуміння даного через одкровення взірця сім’ї. Сім’я—це найважливіша одиниця в часі та вічності. Вона встановлена Богом1. Любовні сімейні стосунки не лише приносять нам велике щастя, але й допомагають зрозуміти правильні принципи й підготуватися до вічного життя2. Крім того, сімейні стосунки допомагають нам пізнавати, любити і розуміти Батька. Це одна з причин, чому святі останніх днів завжди наголошують на важливості шлюбу й сім’ї як у Церкві, так і в суспільстві. Божий план дає можливість продовження сімейних стосунків після смерті. Ми можемо повернутися в присутність Бога, навіки поєднані зі своєю сім’єю3.

Наш Небесний Батько вирішив не відкривати нам багатьох подробиць нашого з Ним доземного життя. Можливо, це тому, що ми можемо засвоїти багато чого, дотримуючись встановленого Ним взірця праведних сімей на землі. В основі нашого прагнення пізнавати Батька лежить ретельне наслідування взірця праведної сім’ї на землі та незмінне бажання втілювати його в життя.

Небесний Батько і сім’я нероздільно поєднані. Коли ми розуміємо багатовимірність цього поєднання, то починаємо глибше усвідомлювати, якими особистісними та індивідуальними є любов і стосунки між Небесним Батьком та кожним з нас. Розуміння того, що Він до нас відчуває, дає нам силу любити Його більш чистою і довершеною любов’ю. Коли ми особисто відчуваємо реальність, любов і силу тих стосунків, то це стає джерелом найглибших і найприємніших почуттів та бажань, які можуть мати будь-який чоловік або жінка у земному житті. Ці глибокі почуття любові можуть у часи труднощів та випробувань спонукати нас наближатися до Батька й додавати сил.

Зроблений з любов’ю вибір і обдуманий вчинок

Кожна людина є народженим духовним сином або народженою духовною дочкою Небесного Батька4. Народжений—це дієприкметник від дієслова народжувати і означає “приведений у світ шляхом народження”. Народжувати—це слово, яке використовується в Писаннях, щоб описати процес приходу у світ (див. Maтвій 1:1–16; Eтер 10:31).

У даному Богом взірці для праведних сімей саме народження дитини—це наслідок свідомого, сповненого любові рішення. Це—чудовий результат дбайливих і обміркованих дій, до яких вдаються батьки, щоб разом із Небесним Батьком брати участь у священному процесі створення смертного тіла для одного з Його духовних дітей. Знання про те, що наше життя—це наслідок зробленого з любов’ю вибору й обдуманого вчинку, може дати нам відчуття великої особистої цінності в земному житті. Це відчуття цінності може підтримати нашу віру в свій потенціал і захистити від спокус.

Сатана з радістю використовує далеко не ідеальні умови народження деяких людей, щоб змусити нас сумніватися в особистій гідності й потенціалі. Незалежно від обставин нашого земного народження ми є духовними синами й дочками небесних батьків. Бог є праведним і люблячим батьком. Наші духи виникли в результаті любові і обдуманого рішення дати нам життя й можливість.

Один за одним

Праведні батьки не лише приймають обдумані й сповнені любові рішення приводити у світ дітей, але також готуються, моляться і з нетерпінням очікують в період вагітності, втішаючись думкою про народження дитини. Після народження вони отримують радість, тримаючи дитину на руках, піклуючись про неї та захищаючи її. Вони дізнаються про індивідуальні особливості дитини та її потреби. Вони знають дитину краще, ніж дитина знає себе. Скільки б у батьків не було дітей, кожна дитина для них особлива.

Знання цього взірця допомагає нам зрозуміти, що Небесний Батько знає нас, Його духовних дітей, індивідуально. Він знав нас ще відтоді, коли ми народилися духовно. Ми—його дорогоцінні сини й дочки, яких Він любить кожного окремо.

Знати по імені

Ще один взірець земних сімей допомагає нам розуміти особистісну природу Батькової любові до нас. Для батьків один з початкових кроків створення індивідуальної особистості після народження дитини—це надання їй імені. Надання імені—це важлива складова будь-якої культури і часто супроводжується урочистими ритуалами, бо ім’я має велике значення для особистості людини, яка його отримує. Діти не обирають своє ім’я. Їхні батьки дають їм імена.

У більшості культур дитині дають ім’я (а іноді й друге ім’я). Загальноприйнято по всьому світу давати дитині прізвище, тобто те, що пов’язує її з батьками, сім’єю і предками. У деяких культурах використовують інші способи ідентифікації, наприклад, друге прізвище (наприклад, прізвище матері), щоб ще ясніше позначити стосунки дитини із сім’єю та суспільством.

Ми знаємо, що таким самим чином Небесний Батько розрізняє кожного з нас окремо. Він знає нас за ім’ям. У тих небагатьох віршах з Писань, де згадуються окремі особи в доземному світі, їх називали по імені у такий самий спосіб, як ми називаємо людей у земному житті. Там, де описується відвідування Батьком окремих людей на землі, Він звертався до них по імені, щоб показати, що знає і розрізняє кожного з нас окремо. Ось що сказав пророк Джозеф Сміт, описуючи появу Батька під час Першого видіння: “Один з них звернувся до мене, називаючи моє ім’я” (Джозеф Сміт—Історія 1:17; див. також Moйсей 1:6; 6:27).

Батько знає нас, бо Він народив кожного дорогоцінного духовного сина і дочку, давши нам неповторну сутність і єство. Як Він сказав Єремії: “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе” (Єремія 1:5).

За Його образом і з Його якостями

Біблія навчає, що чоловік і жінка створені за образом Батька (див. Буття 1:26–27). Генетика і особисті спостереження свідчать про те, що нащадки успадковують статуру, зовнішність і риси батьків. Деякі формують своє почуття особистої гідності, порівнюючи себе з іншими. Такий підхід призводить до виникнення почуття невідповідності або вищості. Краще рівнятися безпосередньо на Небесного Батька, щоб здобути почуття особистої гідності.

Наші земні родоводи показують багато поколінь, які жили впродовж століть до нас. А ось наш особистий духовний родовід має лише два покоління—наш Небесний Батько і ми. Наша зовнішність—це Його зовнішність, лише без слави. “Ми тепер Божі діти, але …коли [Він] з’явиться, то будемо подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є” (1 Івана 3:2; див. також УЗ 130:1). У кожному з нас є приховані зерна божественності, які можуть розквітнути і принести плоди завдяки Його благословенням і дотримання шляху суворого послуху, яку показав Ісус. У словах “Я Божеє дитя”, які ми промовляємо або співаємо, є сила5.

Любов Батька

Одне з найбільших перекручень Відступництва полягало в тому, що план спасіння Бога Батька було відкинуто, оскільки він вважався надто суворим. Фредерік Фаррар, провідний діяч англіканської церкви, класичний учений, віруючий і широко визнаний автор Життя Христа жалкував, що більшість християнських церков мають неправильне уявлення про пекло і прокляття внаслідок допущених помилок під час перекладу Біблії короля Якова з гебрейської та грецької мов на англійську6.

Як було відкрито пророку Джозефу Сміту, план спасіння люблячого Небесного Батька поширюється на всіх людей, навіть тих, які не чули про Христа у цьому житті, на дітей, які померли до віку підзвітності, й на тих, хто позбавлений розуміння (див. УЗ 29:46–50; 137:7–10).

Навіть для тих, хто, подібно до Сатани та його ангелів (див. Iсая 14:12–15; Лука 10:18; Об’явлення 12:7–9; УЗ 76:32–37) жив неправедно, але не постав проти Бога, люблячий Батько приготував царства слави, які є вищими за наше існування на землі (див. УЗ 76:89–92). Любов Батька до Його дітей не викликає жодних сумнівів.

Коли ми прагнемо пізнати Батька за допомогою взірців праведного сімейного життя, ми починаємо розуміти глибину любові до нас і починаємо глибше відчувати любов до Нього. Зусилля, спрямовані на перекручування і руйнування сім’ї, мають на меті відлучити дітей Батька від Його любові, яка веде їх назад до Нього.

Жорстоке ставлення чоловіків, позашлюбні діти, небажані діти та інші соціальні негаразди нашого часу перешкоджають людям, які страждають від цих негараздів, здобути розуміння, надію і віру в праведного, люблячого й турботливого Батька. Так само, як Батько прагне допомогти нам пізнавати Його, супротивник вдається до будь-яких можливих засобів, аби стати між нами і Батьком. На щастя, немає ні сили, ні гріха, ні умов, які можуть відділити нас від любові Батька (див. Римлянам 8:38–39). Оскільки Бог першим полюбив нас, ми можемо пізнавати і любити Його (див. 1 Івана 4:16, 19).

Саме через те що соціальні хвороби настільки загострилися в наш час, ми повинні навчати доктрині про Батька і сім’ю, що допоможе нам лікувати, виправляти й долати хибні ідеї та практики, поширені в світі. Як тонко підмітила Елайза Р. Сноу (1804–1887), у світі є багато людей, які називають Бога “Батьком…, хоч не зна[ють], чому це так”.

На щастя, ключ пізнання було відновлено7 і вчення про Батька знову є на землі!

Посилання

  1. Див. Довідник 2: Керування Церквою (2010), 1.1.1.

  2. Див. Довідник 2, 1.1.4.

  3. Див. Довідник 2, 1.3.

  4. Див. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона і Ensign, лист. 2010, 129.

  5. “Я Божеє дитя”, Гімни, № 186.

  6. Див. Frederic W. Farrar, Eternal Hope (1892), xxxvi–xlii.

  7. “У небеснім світлім краї”, Гімни, № 179.

Перше видіння, художник Дел Парсон

Фотоілюстрація Крістіни Сміт

Роздрукувати