Знайомтеся з італійськими святими

Якщо ви колись потрапите до Італії, у вас буде можливість відвідати причасні збори разом з італійськими святими. У країні нараховується приблизно сто приходів та філій. У Генуї, щоб дійти до церкви, вам знадобиться поблукати лабіринтом вуличок у центрі міста, пройти повз П’яцца-де-Феррарі на другий поверх офісної будівлі. Вам буде неважко знайти дім зборів у Римі, де Церква має три каплиці в трьох різних частинах міста. Якщо ви будете поблизу Л’Акуїли, то знайдете красиву нову каплицю на Вія-Авеццано, оскільки стару каплицю було зруйновано землетрусом у 2009 році.

У якому б приході чи філії ви не були, коли ви займете місце й почнете співати вступний гімн з італійськими святими, то відчуєте їхню віру. Ці члени Церкви живуть у регіоні, де про мормонів майже нічого не чутно, у країні, де сильно відчуваються традиції іншої релігії. З 25 тис. членів Церкви, які зараз є в Італії, більше половини охристилися після 1986 року, тож людина, яка сидить поруч з вами, найвірогідніше є наверненою. Якщо ви запитаєте у цієї людини, що привело її до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, то зможете почути історію, подібну до однієї з наступних. Це історії та свідчення трьох вірних італійських членів Церкви.

Паола Фава з Генуї

Паола Фава уже 10 років, як стала членом Церкви. Її рідне місто---Генуя---прекрасне портове місто на північно-західному узбережжі Італії, яке прославилося тим, що є містом народження Христофора Колумба і традиційної італійської страви, яка називається песто. Чоловік Паоли помер у 2009 році. У неї є маленький песик Бек, і вона постійно зайнята служінням у Церкві та дослідженням сімейної історії. Ось історія її навернення.

Багато років тому я знала дівчину, яка працювала в Лондонській філії тієї ж компанії, на яку працювала і я. Вона прекрасно справлялася зі своєю роботою і була чудовою подругою. Я не знала, що вона мормонка. Багато років ми продовжували спілкування листуванням, і кожного разу, коли вона казала, що має виконувати багато роботи для її Церкви, я ніяк не могла зрозуміти, що то може бути за робота. Потім одного дня вона написала, що виконувала “хрищення за померлих”, і це мене дуже зацікавило.

Минуло кілька років, і я поїхала до неї в Англію. Одного дня під час цього візиту ми сиділи на траві, і вона мене запитала, чи можемо ми поговорити трохи про Бога. “Як дивно”,---подумала я, але відповіла ствердно. Вона сказала мені: “Чи знаєш ти, що один юнак в Америці знайшов золоті пластини. В них розповідається історія стародавніх американців, яким являвся Ісус Христос?” Вона також сказала, що тому юнакові було сказано відновити на землі стародавню Церкву Ісуса Христа, і він це зробив попри всі труднощі.

Це повідомлення глибоко мене вразило. Я відчувала, що воно було справді істинним, і того вечора в її домі я знайшла на столику біля ліжка Книгу Мормона. Але я не хотіла долучатися до іншої церкви у той час, хоча мій духовний стан був не найкращим.

Іншого разу в іншому листі вона написала мені, що її чоловік приєднався до її церкви і що їхні стосунки ніколи не були такими хорошими, як зараз. “Гаразд, мені дійсно треба дізнатися про цю церкву!”--- ---сказала я собі. Я подзвонила в офіс місії та домовилася про зустріч із сестрами-місіонерками.

Після всіх уроків я увійшла у води хрищення. Я сильно плакала і відчувала безмежну радість; на мене пролилися незчисленні благословення, які не припиняються і сьогодні. Моє навернення було плодом терпіння і наполегливості особливої подруги. Вона була переконана, що її слова глибоко зворушать моє серце. Я пережила велику зміну в житті і нарешті щаслива у своїй вірі, маючи істинне знання про те, хто я, звідки прийшла і особливо---куди я хочу піти.

Валентина Аранда з Рима

Валентина Аранда, 33-х років, вважає благословенням те, що вона все своє життя прожила в одному мікрорайоні Рима, міста, яке люблять по всьому світу за його історію та красу. Її сім’я походить з різних регіонів Італії, завдяки чому її життя збагачено різними традиціями. У неї була можливість досягнути високого кар’єрного росту в галузі маркетингу, але вона залишила роботу заради того, щоб бути мамою двох дочок. Далі вона розповідає історію свого навернення, коли їй був 21 рік.

Усе почалося з Книги Мормона, яку я побачила в бібліотеці своєї подруги. Книга дуже мене зацікавила, і я відчула, що вона мене притягує. Одного разу я взяла її і почала читати---але нічого не зрозуміла. Я сказала про це мамі своєї подруги, і вона відповіла, що мені слід помолитися перед читанням.

Наступного вечора я помолилася і почала читати книгу спочатку. Мені здавалося, що це зовсім інша книга---не та, яку я до того читала,---і я відчула щось таке, чого не відчувала раніше. Я поговорила про це з подругою і сказала їй, що хочу піти разом з нею та її сім’єю наступної неділі до церкви.

Коли я прийшла до церкви, то відразу відчула себе, як вдома. То була пісна неділя і збори свідчень, тож на мене зійшов дуже сильний дух. Я ніколи не забуду тієї неділі. Того ранку я познайомилася з місіонерами, які почали допомагати мені пізнавати істину. Ті два ангели були великим даром, і вони й зараз залишаються моїми хорошими друзями.

Але моя віра в те, що Джозеф Сміт є пророком, була найбільшим, найсильнішим і найнепохитнішим свідченням, яке я тільки мала. Я відразу ж зрозуміла, що він був пророком Божим і що йому було довірено величну місію. А після уроку з місіонерами, на якому я дізналася про Відновлення, я вирішила охриститися. Через п’ять тижнів після першого відвідування церкви я увійшла у води хрищення. Яка то була радість!

Церква дала мені нове життя. Я щаслива і впевнена у своєму рішенні; я запечатана зі своїм чоловіком і доньками; я маю нових друзів, істину, Писання, храм і коліна, які я тепер умію згинати в молитві.

З нетерпінням я чекаю на храм у Римі. Я знаю, що це буде великим благословенням для мене і багатьох-багатьох братів та сестер, які на нього чекають.

Анджело Мелоне з Л’Акуїли

Анджело Мелоне живе зі своєю сім’єю в Л’Акуїлі---невеличкому місті, заснованому в середньовіччі майже в центрі Італії. Він працює директором організації, яка займається запобіганням шахрайству в різних фірмах. Ця робота йому дуже подобається. За його словами, найбільшою цінністю в житті для нього є сім’я. Його дружина Елізабет---з Бразилії. У них є дві дочки---Ноомі, 11 років, та Міхаела Алесссандра, 19 років. Він охристився, коли йому було 18 років.

Кожного разу, згадуючи своє навернення, я дякую Господу за те, що допоміг мені зустріти місіонерів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Я народився і виріс у Ортоні-деі-Марсі, невеличкому селі поблизу національного парку Абруццо в провінції Л’Акуїла. Коли мені було 18 років, місіонери проводили бесіди з моєю сестрою. У той час вона вивчала медицину в Університеті міста К’єта, а жила у Пескарі, де була філія Церкви. Прослухавши місіонерські бесіди, вона вирішила охриститися.

Я познайомився з місіонерами, коли одного разу приїхав до сестри. Я був дуже упертим і намагався за допомогою Біблії довести, що вчення Церкви було помилковим. Я прочитав майже всі публікації про Церкву---але мені так і не вдалося знайти протиріччя. Натомість я дізнався історію про Відновлення і надзвичайну розповідь про Перше видіння. Я дізнався, що таке свідчення і відчув бажання здобути його.

Однієї неділі я сказав президенту філії в Пескарі, що ніколи не охрищуся в Церкві, однак я знав, що всередині мене щось змінюється. Того тижня я відкрив свою Книгу Мормона і мій погляд упав на перелік запитань, приклеєних до внутрішнього боку палітурки. Я зупинився на такому питанні: “Як я можу розвинути віру?” У переліку було сказано, що я можу знайти відповідь в Aлма32, де слово Бога порівнюється з сіменем.

Коли я вивчав цей уривок, то зрозумів, що якщо я бажаю здобути свідчення, то мені слід змінити ставлення. Моє серце було схожим на порослу бур’яном ділянку землі. Мені слід було облишити всі упередження і неправильні уявлення про Церкву, а потім я міг би провести дослід. Я хотів посадити насіння в своєму серці---тож став на коліна й помолився, аби дізнатися, чи Церкву було відновлено і чи Книга Мормона дійсно була наслідком Відновлення. Дух, який я відчув, допоміг мені знати, що Церква Ісуса Христа знову була на землі. Я охристився 10 серпня 1978 року.

Наступні роки були захоплюючими. Мені доводилося йти 10 км пішки, а потім ще три години їхати поїздом, щоб дістатися до церкви. Але результат був вартий цих наполегливих зусиль! Ті невеличкі жертви принесли багато радості і благословень у моє життя: мій шлюб з Елізабет у храмі в Сан-Паулу в 1990 році та народження двох прекрасних дочок---Міхаели та Ноомі.