До нових зустрічей
Сила слова коли
Автор живе у Британській Колумбії, Канада
Ми знали, що нам слід намагатися побачити руку Господа у нашому житті, оскільки не стояло питання якщо ми побачимо Його вплив, але коли це станеться.
Хвороба мого чоловіка прийшла раптово. Одного ранку він підстригав траву, і несподівано ми дізнаємося, що він захворів. Вже наступного дня він був на штучному підтриманні життєдіяльності. Коли ми переходили з кімнати невідкладної допомоги до операційної, один з лікарів говорив, виходячи з того, якщо вони зможуть його врятувати.
Оскільки його хвороба була рідкісною, у нього було мало шансів на виживання. Я не могла повірити в такий драматичний розвиток подій. Мене охопив відчай.
На щастя П’єр пережив свою першу операцію і потрапив до відділення інтенсивної терапії. Попереду ще був довгий шлях, але його шанси покращувалися щогодини. На ранок після першої операції до мене заговорила перша з багатьох медсестер. Вона говорила про те, коли П’єр зможе бути готовим до наступної стадії лікування. Це слово справило на мене таке враження, що я затнулася. Слово коли було сповнене такої надії на відміну від слова якщо—воно випромінювало впевненість, очікування. Я подякувала їй за вибір слова, і вона з розумінням усміхнулася.
П’єр отримав багато благословень священства, які служили джерелом великого заохочення. Ми знали, що нам слід намагатися побачити руку Господа в нашому житті, оскільки не стояло питання якщо ми побачимо Його вплив, але коли це станеться. Кожного разу, коли здоров’я П’єра загрозливо погіршувалося, я нагадувала йому про благословення і про те, що нам слід виявляти віру в Господа. То був священний шлях, і кожний день був подарунком.
Надія, яку випромінювало слово коли, підтримувала в нас позитивний настрій. Однак на 18-й день цієї подорожі усе пішло жахливо неправильно. Під час сьомої операції його лікарі визначили, що хвороба занадто поширилася. Члени команди медиків зі сльозами на очах висловили жаль, коли сказали, що П’єр не переживе ту ніч.
Я змогла бути поряд з моїм вічним супутником, коли він переходив за завісу. Ми були благословенні тим, що його єдина жива дитина від попереднього шлюбу, його син, був з нами на телефонному зв’язку, аби висловити любов до свого батька. П’єр відійшов з миром.
Кілька тижнів потому біля його могили прийшли слова утішення з Mосія 2:41: “Я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, … якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя” (курсив додано).
Ми з П’єром завжди вважали, що якщо у цьому вірші для нас буде означати коли. Ми знали, що залишаючись відданими нашим завітам ми зможемо поєднатися, і це було лише питанням того, коли це станеться. Ми довіряємо Господньому плану щодо вічних сімей і вічного життя. Саме сила слова коли змушує нас рухатися вперед.
Він воскрес, художник Дел Парсон