Свобода волі і відповіді: визнання одкровення
Те, що іноді здається глухою перепоною у спілкуванні, є велетенським кроком для здобуття довіри.
Праворуч: фотоілюстрація Коуді Белла
Навпроти мене сиділа і схлипувала жінка. З повними сліз очами вона сказала мені: “Я більше не знаю, у що я вірю”. Вона розповіла, що багато днів страждала й молилася, щоб дізнатися, як прийняти життєво важливе рішення у своєму житті. Втім результату це не дало. З біллю в голосі вона сказала: “Я не знаю, що робити. Якщо ви скажете мені, що робити, я зроблю це”. Тримаючи руку на Писаннях, вона промовила: “Бог сказав нам, що допомагатиме нам. Він відповідає на молитви всіх людей. Чому Він не відповідає мені?”
Коли людину охоплює вир емоцій, їй важко знайти вихід самотужки. Я молюсь про те, щоб допомогти тим, хто має подібні почуття.
Коли відповіді на молитви, на які ми потребуємо негайної відповіді, здається, не приходять, то це може бути через те, що ми не розуміємо деяких істин щодо молитов або не впізнаємо відповідей, коли вони приходять.
Принципи молитви
Спілкування з нашим Небесним Батьком не є буденною справою. Це—священний привілей. Воно основується на незмінних принципах. Ми отримуємо допомогу від Небесного Батька у відповідь на нашу віру, послух і належне використання свободи волі.
Є помилкою вважати, що на кожну промовлену нами молитву, негайно прийде відповідь. Деякі молитви вимагають значних зусиль з нашого боку. Правда в тому, що іноді ми отримуємо враження, спеціально не шукаючи їх. Зазвичай вони стосуються того, що нам потрібно знати, і про що ми не можемо дізнатись іншим чином.
Ми перебуваємо тут, на землі, щоб здобувати досвід, який ми не можемо отримати в інший спосіб. Ми отримали нагоду зростати, розвиватися і ставати духовно зрілими. Щоб досягти цього, ми повинні навчитися застосовувати істину. Те, як ми справляємося з випробуваннями і вирішуємо складні проблеми, є надзвичайно важливим для нашого щастя.
Щоб краще зрозуміти молитву, я слухав поради інших, розмірковував над Писаннями і досліджував життя пророків та інших людей. Втім найкориснішим, як здається, буде уявити в розумі дитину, яка довірливо підходить до люблячого, доброго, мудрого, розуміючого Батька, Який прагне нашого успіху.
Не хвилюйтеся про незграбно висловлені вами почуття. Просто говоріть зі своїм Батьком. Він чує кожну молитву і відповідає на неї у Свій спосіб.
Коли ми пояснюємо проблему і запропоноване рішення, іноді Він каже “так”, а іноді “ні”. Часто Він затримується з відповіддю не через брак турботи, а тому що любить нас досконалою любов’ю. Він хоче, щоб ми застосовували істини, які Він дав нам. Щоб зростати, ми маємо вірити у свою здатність приймати правильні рішення. Ми маємо робити те, що за нашими відчуттями є правильним. З часом Він відповість. Він не полишить нас.
Я описав абсолютну реальність наших стосунків з нашим Батьком. Немає нічого, чого б Він не знав про нас. Він знає про кожну нашу потребу і може надати відповідь на всі запитання. Втім, оскільки Його мета—наше вічне щастя, Він заохочує нас робити правильний вибір.
Три способи знайти відповіді
1. Шукайте доказів того, що Він вже відповів вам
Як і багато з нас, Олівер Каудері не розпізнав наявність відповідей на молитви, які вже були дані Господом. Щоб відкрити його—і наші—очі, через Джозефа Сміта було дано це одкровення:
“Благословенний ти за те, що зробив; бо ти питав Мене, і ось, скільки разів ти питав, стільки ж разів ти отримував настанови Мого Духа. Якби це не було так, ти б не був на тому місці, на якому ти є тепер.
Ось, ти знаєш, що питав Мене, і Я просвітив твій розум; а тепер Я кажу це тобі, щоб ти міг знати, що тебе було просвітлено Духом істини” (УЗ 6:14–15; курсив додано).
Якщо вам здається, що Бог не відповів на ваші молитви, поміркуйте над цим уривком з Писань, а потім ретельно шукайте у своєму житті ознаки того, що Він уже відповів вам.
2. Звертайте увагу на почуття
Щоб допомогти кожному з нас упізнавати дані відповіді, Господь сказав:
“Якщо ти бажаєш додаткового свідчення, розкинь розумом про ту ніч, коли ти волав до Мене у своєму серці, щоб ти міг знати про істинність цього.
Хіба Я не промовляв мир твоєму розуму стосовно цього?” (УЗ 6:22–23; курсив додано).
Господь дає подальше бачення, радячи нам вивчати проблему в нашому розумі, а потім спитати, чи правильно це:
“Якщо це правильно, Я зроблю так, щоб твої груди запалали зсередини; отже, ти відчуваєш, що це правильно.
Але якщо це не правильно, в тебе не буде таких відчуттів, а буде заціпеніння думки” (УЗ 9:8–9; курсив додано).
3. Дійте, коли Він затримується з відповіддю
Надзвичайно важливо усвідомлювати, що Господь також відповідає на молитву у третій спосіб—затримуючись з відповіддю на промовлену молитву. Чому Він це робить?
Він є нашим досконалим Батьком. Він любить нас більше, ніж ми здатні зрозуміти. Він знає, що для нас найкраще. Він бачить кінець від початку. Він хоче, аби ми діяли і здобували потрібний досвід:
Коли Він відповідає так—це для того, аби дати нам впевненість.
Коли Він відповідає ні—це для того, аби запобігти помилці.
Коли ж Він затримується з відповіддю, то це для того, щоб змусити нас зростати завдяки вірі в Нього, слухняності Його заповідям і бажанню діяти згідно з істиною. Від нас очікується, що ми візьмемо на себе відповідальність діяти згідно з рішенням, яке узгоджується з Його вченнями, без попереднього підтвердження [з Його боку]. Ми не повинні пасивно сидіти в очікуванні або ж ремствувати через те, що Господь не відповів. Нам слід діяти.
Найчастіше, те, що ми вибираємо, є правильним. Він підтвердить правильність нашого вибору у Свій спосіб. Таке підтвердження зазвичай приходить через прояви допомоги, що супроводжують нас. Ми розпізнаємо їх завдяки духовній чутливості. Вони—як маленькі послання від люблячого Батька на доказ Його схвалення. Якщо, маючи довіру, ми починаємо робити те, що не є правильним, Він дасть нам знати про це до того, як ми зайдемо надто далеко. Ми відчуваємо цю допомогу, маючи неспокійні або тривожні почуття.
Зусилля Нефія в отриманні пластин з латуні демонструють те, як працюють принципи (див. 1 Нефій 3:6–7). Після двох невдалих спроб Нефій зберігав впевненість. Він пробрався у місто, прямуючи до будинку Лавана, не маючи всіх відповідей. Він сказав: “Вів мене Дух Божий, бо не знав я наперед, що маю робити”, додавши багатозначні слова, “однак я йшов уперед” (1 Нефій 4:6–7; курсив додано).
Нефій був готовий робити спроби знову і знову, докладаючи свої найкращі зусилля. Він виявляв віру в те, що отримає допомогу. Він не захотів опускати руки. Але оскільки він діяв, довіряв Господу, був слухняним і правильно використовував свою свободу волі, то отримав провід. Для досягнення успіху він отримував натхнення крок за кроком і, за словами його матері, Господь “дав … силу, щоб вони мали змогу виконати те, що Господь наказав їм” (1 Нефій 5:8; курсив додано).
Ілюстрація Брайяна Колла
Нефій знав, що від нього вимагалося довіряти Богу, виявляти віру і діяти, щоб він міг отримувати допомогу крок за кроком. Він не ремствував і не просив цілковитого роз’яснення. Але особливо зверніть увагу на те, що він не чекав пасивно на допомогу. Він діяв! Виконуючи духовний закон, він отримав натхнення і силу діяти.
Довіряти Божій волі і Божому шляху
Іноді ми не розпізнаємо відповіді на молитву, бо надто зосереджені на бажанні отримати підтвердження нашим власним бажанням. Нам не вдається побачити, що Господь хоче, аби ми зробили щось інше. Старанно шукайте Його волю.
Я визнаю, що не знаю, як прийняти вірне рішення, окрім як тоді, коли є праведність і довіра до Небесного Батька. Принципи просто не працюватимуть, коли свобода волі навмисно використовується супроти волі Бога. Якщо існує нерозкаяний гріх, ми залишаємось насамоті борсатися й боротися самотужки. Ми можемо спастися завдяки нашому покаянню.
Коли ми прагнемо натхнення у прийнятті рішень, Господь лагідно спонукає нас. Від нас вимагається обдумувати, виявляти віру, працювати, іноді боротися і діяти. Рідко повна відповідь щодо вирішальної справи або складної проблеми приходить вся за один раз. Частіше вона приходить потроху, не відкриваючи фінальної картини. Я залишив найважливіше про молитву на самий кінець. Це—вдячність! Наше щире бажання дякувати улюбеному Батькові викликає чудове почуття миру, самоповаги й любові.
Чому так відбувається, що найбідніші найкраще вміють дякувати Господу? В горах Гватемали члени Церекви ледве животіють. Поїздка до храму вимагає великих жертв. До однієї поїздки доводиться готуватися упродовж року. Необхідно багато працювати, жертвувати, щоб заощадити гроші та їжу, прясти, фарбувати і ткати новий одяг. Необхідно довго йти пішки босоніж горами, перетинати озеро Ісабель, їхати автобусом, маючи обмаль їжі.
Стомлені та виснажені ці люди прибувають до храму. Вони відмиваються до блиску, вбираються у свій новий одяг і входять у дім Господа.
Переодягнувшись у білий одяг вони навчаються від Духа, отримують обряди і укладають завіти. Одна жінка з гір була глибоко зворушена духом і значенням ендаументу. Коли вона увійша у целестіальну кімнату, то побачила там інших людей, які благоговійно сиділи, схиливши голову. Простодушно вона стала на коліна біля входу в кімнату, не звертаючи увагу на інших. Вона схилила голову і, ридаючи, виливала своє серце Небесному Батькові двадцять хвилин. Зрештою, коли її сукня була мокра від сліз, вона підвела голову. Чуйна матрона храму запитала: “Чим я можу допомогти?” Жінка відповіла: “Навіть не знаю. Моя проблема в тому, що я намагалася висловити Небесному Батькові свою вдячність за всі благословвення, але не відчуваю, що мені це вдалося. Чи допоможете ви мені сказати Йому, наскільки я вдячна?”
Ця порада щодо молитви є істинною. Я старанно випробовував її в лабораторії мого особистого життя. Я зрозумів, що те, що іноді здається глухою перепоною у спілкуванні, є велетенським кроком для здобуття довіри.
Якщо ви прагнете Його допомоги, пересвідчіться, що ваше життя є чистим, ваші мотиви—гідними і ви бажаєте чинити те, що Він просить—бо Він відповість на ваші молитви. Він є вашим люблячим Батьком, а ви—Його улюблене дитя. Він любить вас досконалою любов’ю і воліє допомогти вам.