Знайти свій шлях в імлі темряви
Джувента Веззані, шт. Каліфорнія, США
Ілюстрація Стена Феллоу
Кілька років тому я пережила надзвичайно важкий період свого життя. Я зіткнулася з багатьма труднощами і відчувала себе пригніченою і знесиленою під важкими тягарями.
Одного разу в неділю у церкві я поглянула навколо—на всі ці щасливі сімʼї, які співали гімни і відчували Божу любов. Я хотіла відчувати те саме, але щось зі мною фізично було не так.
У минулому я відчувала Духа, але вже певний час я Його не відчувала. Як у видінні Легія про дерево життя, я відчувала, неначе я огорнута імлою темряви—я не могла навіть бачити те дерево (див. 1 Нефій 8:2–24).
Коли почався час для причасних молитов, я заплющила очі і звернулася до Небесного Батька, благаючи, дати мені запевнення в тому, що Він любить мене. Я спитала Його, чому я не можу відчувати смак плоду дерева життя.
Коли я роздумувала над сном Легія, то до мене враз прийшло розуміння. “Чому ж я не памʼятала цього раніше?”—думала я. Іти в імлі темряви—цілковито нормальна частина Божого плану. Він дозволяє нам час від часу зазнавати труднощів, щоб ми могли цілком покладатися на Нього та Його Сина. Ключ до цього—міцно триматися за жезл із заліза. Я все ще бачила себе в імлі темряви, та вже мала надію.
Коли це враження зникло в моєму розумі, я відчула приємне запевнення від Святого Духа, що мої випробування минуться. Дух свідчив мені, що Небесний Батько був там. Я витерла сльози з очей, відчуваючи вдячність за те, що могла відчувати Духа знову.
Я почала занурюватися у вивчення Писань. У мене й далі було багато похмурих днів, але я мала віру: якщо я міцно триматимусь за жезл із заліза—слово Бога (див. 1 Нефій 11:25),—я вийду з імли темряви. Не можу напевно сказати, скільки пройшло часу, та одного дня я змогла відчути Божу любов знову. Це було, як тепле сонячне сяйво після довгої зими.
Коли час від часу я боролася з життєвими труднощами, то згадувала своє обіцяння міцно триматися за жезл із заліза, вивчаючи Писання і слова пророків. Я знаю, коли насувається імла темряви, у мене є знаряддя, необхідні, щоб бачити свій шлях в ній, і обіцяння теплого прийому на іншому боці.