Шість способів, як допомогти другові долати почуття тривоги

Зі статті Лайола Дж. Баррапа, із Служби сім’ї СОД

Часто людей, які страждають на патологічну тривогу, непокоїть, що інші подумають про них. Вони не хочуть, аби інші бачили, як з ними відбувається панічна атака або інші, пов’язані з тривогою, проблеми. Нерідко вони намагаються це приховати. Вони можуть уникати соціальних заходів або не приходити до церкви. Ось як ви можете їм допомогти.

Допоможіть їм зрозуміти, що всі ми схожі одне на одного. Люди, які страждають на тривожний розлад---це нормальні люди, що передбачувано реагують на певну сукупність переконань, думок та страхів.
Намагайтеся не засуджувати. Тривога---це не слабкість характеру. В нормі відчуття тривоги означає, що ми турбуємося про те, що нас тривожить. Позитивне ставлення до людей, які страждають на патологічну тривогу, таке: вони просто надто турбуються.
Виявляйте до них співчуття. Будьте щирими. Слухайте, щоб зрозуміти їхні почуття, усвідомте причину їхнього стану і дайте їм знати, що ви розумієте. Співчуття є найефективнішим із засобів психологічної допомоги.
Не кажіть їм не хвилюватися. Це жодним чином не полегшить їхній стан. Це також вказує, що ви не розумієте, як відбувається зміна. Допоможіть їм визначити, що вони реально можуть зробити з тим, що їх непокоїть.
Не кажіть їм, що вони втратили здоровий глузд. Їм слід самим усвідомлювати наявність тривожних думок і поведінки. Якщо ви скажете їм, що вони втратили здоровий глузд, вони можуть перестати довіряти вам, думаючи: “Я не можу говорити з вами. Ви вважаєте мене за дурня”.
Надавайте їм підтримку. Заохочуйте їх звертатися по допомогу. Їхній єпископ може допомогти їм знайти досвідченого психолога. Якщо у них криза або важкий день, запропонуйте їм допомогу в тому, що стосується відповідальних справ або завдань, таких, як проведення уроку, приготування їжі, прання, підстригання газону, догляд за дітьми тощо.